Таке іронічне життя

Вставши з робочого крісла, Сакура потягнулася усім тілом, розминаючи м’язи, що затекли за декілька годин безперервного сидіння. Хоч вона і повернулась до праці майже три тижні тому, але наслідки її довготривалої відсутності все ще давали про себе знати. І це вже не кажучи про те, що і в лікарні взагалі завжди вистачало роботи, особливо нудної паперової.

Глянувши на годинник, дівчина тяжко зітхнула. Була вже перша година дня, а вона за сьогодні ще взагалі нічого не їла, бо прокинувшись від чергового моторошного кошмару єдине, що Сакура могла в себе запхати, не боючись, що воно полізе назад - це склянка води. Навіть зараз її все ще трохи нудило, але якщо Сакура не хотіла знов вислуховувати лекцію про правильне харчування від Какаші-сенсея - який, якогось біса, немов вирішив стати її особистим дієтологом - то треба було перехопити хоч щось. І, на відміну від “штрафних” вечерь, на які Шостий витягав куноічі після чергового доносу з боку АНБУ, так вона хоча б мала можливість самостійно обрати скільки і чого з’їсти.

Взявши свій гаманець, Сакура відкрила двері, збираючись вийти з кабінету, але несподівано стикнулась з парою блідо-бузкових очей та рукою, занесеною щоб постукати.

- Хіната? - здивувалася ірйонін. Зітхнувши, але все одно якнаймога привітніше посміхнувшись, вона спитала: - Ти до мене як до медика, чи так, побовтати?

- І те, і те? - невпевнено і як завжди сором’язливо відповіла дівчина. - Вибач, я мабуть тебе відволікаю…

- Не кажи дурниць, для тебе я завжди знайду час, - закотивши очі, промовила Сакура і, схопивши Узумакі, потягнула її вглиб свого кабінету, бо знала, що ще трохи, і подруга накрутить себе та просто втече. - Все одно я збиралася обідати. Почекаєш мене в кабінеті, добре? Я збігаю в кафетерій та одразу назад.

- Так, звичайно, - відповіла дівчина, аристократично-плавно сівши на стілець і склавши руки на коліна. Харуно була впевнена, що якби її кабінет був оформлений у традиційному стилі, Хіната б зараз легко продемонструвала ідеальну сейдза.

- Може тобі теж щось вхопити? - не забувши про банальну ввічливість, запропонувала ірйонін.

- Ні, дякую, нічого не треба, - майже миттєво відмовилась та, як завжди занадто занепокоєна тим, як би не створити оточуючим незручностей. Кивнувши у відповідь, Сакура поспішила за обідом.

 

Сьогодні місцезнаходження кафетерію в лікарні знайшов би навіть цивільний, що жодного разу там не був, і все через нестерпний сморід, що йшов звідти, шлейфом розповсюджуючись коридорами. Чи то кухарі щось спалили, чи то в них натто перебродило, Сакуру, в якої і без того шлунок був не на місці, то мало цікавило. Відповідно, замість того, щоб передивитись асортимент і обрати собі щось до душі, як спершу планувалось, вона була вимушена заскочити всередину, затиснувши ніс пальцями, вхопити перші-ліпші онігірі і бутильований імбирний чай, кинути касиру купюру, що рази в півтора перевищувала вартість того перекусу, та якмога швидше вискочити назовні, на свіже повітря, поки вміст її нутрощів не доповнив вже існуючий ансамбль неперевершених ароматів. З іншого боку, тут все ж був свій плюс - Хінаті не довелось довго чекати.

 

Втомлено плюхнувшись на своє робоче місце, Сакура розгорнула і відкусила добрий шмат від онігірі, після чого, геть не аристократично - да простить її хіме клану Хьюга - сьорбнув чаю, трохи нерозбірливо через набиті їжею щоки запитала:

- То що тебе сьогодні до мене привело? Ти вагітна і хочеш встати на облік?

Припущення не було безпідставним: вона була спеціалістом у сфері репродуктології, а Узумакі вже майже півроку як одружились, і, наскільки Харуно було відомо, Наруто дуже хотів дітей.

- Справа в тому… - тихо почала Хіната, нервово загинаючи пальці рук і поступово червоніючи, - я не знаю… В мене затримка, але… ми намагалися…

Геть зніяковівши, вона опустила голову, ховаючи обличчя за довгими пасмами свого розкішного волосся.

- Добре, ситуацію я зрозуміла. Лягай на кушетку, зараз перевіримо, що да як. І нема чого соромитись, ніби ми не знаємо, чим ви з Наруто ночами займаєтесь, - дражливо пограючи бровами, усміхнулась ірйонін.

- Сакура! - скрикнула Узумакі, жахаючись.

- Ну що “Сакура”? Ти б мене краще цінувала, бо будь Іно на моєму місці, то вже подробиці розпитувала б, - хмикнула та. - Лягай давай.

Покірно зітхнувши, Хіната послідувала вказівкам.

Запхавши в рот залишки онігірі, Сакура сполоснула руки в умивальнику, що був розташований в кабінеті як раз на випадок оглядів, і підійшла до подруги, що вже влаштувалась на кушетці. Все ще дожовуючи свій обід, вона активувала дзюцу та почала обстеження.

- Так.., - проковтнувши все разом і ледь не вдавившись, почала вона, - Ознак вагітності я не бачу, - задумливо промовила Сакура, проводячи рукою, огорнутою зеленим світлом медичного дзюцу, над животом подруги. - Вибач, Хіната, але поки що ні.

- Зрозуміло, - тихо промовила Узумакі.

- Проте всі органи малого тазу в тебе в нормі, жодних патологій не спостерігаю, тому приводів виглядати такою засмученою в тебе точно нема, - постаралася підбадьорити дівчину Харуно. Закінчивши огляд, вона дозволила Хінаті піднятись і, поки та поправляла свій одяг, повернулась на своє місце, сівши за стіл. Підкотившись до тумби з картотекою, Сакура почала перебирати картки, поки не знайшла потрібну. Розкривши папку і вписавши певні дані, вона продовжила: - Дивись, якщо ти дуже переймаєшся, ми з тобою можемо зробити декілька аналізів крові, перевірити гормони і таке інше. Хоч я і не бачу особливої в цьому необхідності на поточний момент.

- Будь ласка, Сакура, давай зробимо, якщо можна, - майже благаючи попросила Хіната нервово кусаючи губи.

- Добре, я випишу тобі направлення, - взявши рецептурний папір і почавши розписувати призначення та рекомендації. - Але чому ти так сильно хвилюєшся? Ви ще не так давно разом, щоб дійсно почати перейматися.

- Просто… Наруто так хоче дітей. І таке відчуття, ніби всі наші друзі вже скоро стануть батьками. Темарі вагітна, Іно теж, хоча вона ще навіть заміж не вийшла. І мама казала, що завагітніла мною майже одразу після їх з батьком одруження. Одна я, як завжди, якась не така, - зовсім зніяковіла Хіната.

- Все з тобою нормально, - відмахнулась Сакура і, закінчивши додавати записи до медичної картки, відклала її на край столу. Подивившись на подругу, вона серйозно промовила: - А навіть якщо і раптом щось десь негаразд, ти ж пам’ятаєш, яка в мене спеціалізація? Без допомоги не залишу. - І усміхнувшись, додала: - Іно ж не дуже добрий приклад, в нашому випадку, бо якби я не натякнула Саю, він би до старості не додумався зробити їй пропозицію, так і жили б неодружені. І взагалі, - знову вставши, вона підійшла до Хінати і, трохи нахилившись, обійняла ту однією рукою за плечі, - насолоджуйся вільним часом без дітей, поки він в тебе є, бо знаючи Наруто, впевнена, ваші з ним розбишаки змусять передчасно посивіти половину селища, і тебе в першу чергу. А вони у вас точно будуть.

- Думаєш?

- Впевнена. Ото ніж нервувати, краще йди додому до свого чоловіка. Гляди і зробите пару маленьких Узумакі, - натякаючи підморгнувши, Харуно протягнула готові направлення.

- Сакура! - знов почервонівши, вигукнула Хіната, але на цей раз в голосі також було чутно сміх - розмова все ж пішла їй на користь, трохи заспокоївши нерви. Не побачивши і краплі каяття на обличчі подруги, вона тяжко зітхнула і почала збиратись. - Дякую, що приділила мені час. Може зайдеш до нас в неділю на обід? - спитала дівчина, направляючись до вихода. - Ви з Наруто вже давно не бачились, він скучив за тобою.

- Якось іншим разом, зараз багато роботи, - помотала головою Сакура, слідуючи за нею.

Вже взявшись за ручку двері, Хіната раптом повернулася і уважно подивилась на подругу, після чого спитала:

- Сакура, а в тебе самої все добре?

- Звісно. Що зі мною може бути? - легковажно знизавши плечима, відмахнулась та.

- Просто ти виглядаєш дуже втомлено. І після того випадку місячної давності тебе майже ніде, окрім госпіталя, не видно.

- Все добре, Хіната, не турбуйся. В мене просто багато роботи, - видавивши з себе посмішку і сподіваючись, що вона була достатньо переконливою, відповіла Харуно.

Попрощавшись і нарешті закрив за подругою двері, Сакура оперлася спиною на лаковану дерев’яну поверхню, нарешті розслабивши м’язи обличчя, що вже зводило від награних емоцій. Розмова з Хінатою відняла в неї набагато більше сил, ніж вона була згодна визнати. Запустивши руки у волосся, легкими рухами масажуючи голову, що знов почала боліти, дівчина намагалася зібратися з думками. Простоявши в повній тиші кілька хвилин, зваживши всі за та проти, вона витягла з кишені ключі, закрила свій кабінет зсередини і, прихопивши речі, вистрибнула з вікна, направляючись додому. Сьогодні більше не було призначених прийомів, гори паперу, що очікували підпису, могли почекати ще день, у разі екстреного випадку її і з-під землі витягли б, тому совість за передчасно залишене робоче місце Сакурі сильно не докоряла.

Нарешті опинившись в стінах рідної домівки, дівчина зітхнула з полегшенням. Скинувши вуличні сандалі і не потрудившись поставити їх акуратно на передбачене для взуття місце, вона вже збиралась пройти далі у квартиру, коли зупинилась навпроти великого дзеркала, що прикрашало коридор.

- Жахливо виглядаєш, Харуно, - криво усміхнулась вона своєму відображенню. Взявши з тумбочки засіб для зняття косметики, Сакура щедро змочила ватний спонж і почала стирати шари тонального крему, консилера, рум’ян та іншого, відкриваючи приховані раніше сірість шкіри та темні кола під очима. - Просто красуня, - скрививши губи, констатувала вона, кинувши використаний спонж до таких же, що вже перетворились на невеличку гірку на тумбі, бо їй було надто байдуже, щоб перейматися за чистоту навколо. - Але ж наскільки іронічне наше життя, га? В мене тільки зараз з десяток жінок з безпліддям на обліку, які готові на все, щоб вилікуватись, подруга, що переймається, що не може завагітніти, і що ж я? - вглядаючись в очі навпроти, промовила вона, більше відчуваючи, ніж бачачи, як по щоках покотились злі, гіркі сльози, поки горло перехоплювало від емоцій. - А я вже другий тиждень намагаюсь позбавитись від виродка одного з тих покидьків, що засів в моїй утробі. Іронічно ж! - вигукнула вона, істерично розсміявшись. - Хто б знав, Цунаде-шишо, що в резистентності до отрут є такі побічні дії! Але! - подивившись на свій поки що плаский живіт, - Але я обіцяю, я тебе з себе витравлю, чого мені це не коштувало! - голосом, повним палаючої люті, поклялася Сакура.