Отруйне зілля

Кожний шинобі Листа, закінчуючи Академію та отримуючи свій хітай-ате, промовляє клятву вірності Коносі, обіцяючи повністю віддатися службі на користь селищу, і душею, і тілом. Але мало хто з дванадцятирічних підлітків, що лише входять в свою пору пубертату, дійсно замислюється над словами старої обітниці, вважаючи її лиш протокольною частиною урочистого заходу. Втім, більшість новоспечених генінів швидко розуміє, наскільки буквальним є текст клятви, і першими з них, звичайно, куноічі.

Місії на зваблення видаються з тринадцяти років. З вимог - бути привабливою.

Зазвичай ніхто не примушує братися за такі завдання, але за них завжди платять втридорога, особливо якщо ціль має різноманітні “нестандартні вподобання”. Для геніна, який окрім прополки городів та пошуків домашніх звірів, що втекли від своїх власників, майже нічого не може отримати, а отже й заробити, така місія стає суттєвою фінансовою допомогою.

Займатися сексом з ціллю не завжди є обов’язковою вимогою, подекуди достатньо відвести жертву на заздалегідь приготовлену локацію, а там вже чи приспати, чи захопити в гендзюцу, тут в кого на що таланту вистачить. Втім такі легкі місії скоріше поодинокі, бо в більшості випадків цілями стають високопосадовці, напад на яких може стати причиною політичних конфліктів, аж до військових дій.

Була певна категорія куноічі, що свідомо обирали для себе цей напрямок діяльності як свою спеціалізацію. В Академії навіть існували профільні курси для бажаючих, з віковим цензом у ті ж тринадцять років. І про все це Сакура дізналась виключно коли почала проходити практику у венерологічному відділенні лікарні - статус учениці Цунаде-сама дозволив їй оминати й ігнорувати цю неприглядну сторону світу шинобі набагато довше ніж її одноліткам. Ніколи Сакура не брала місій на зваблення, і, відверто кажучи, ніхто й не думав пропонувати, враховуючи її важкий характер, зовсім не підходящий для такої роботи.

Та все ж, це було не найгіршим, що могло запропонувати селище для куноічі.

Коноха, хоч і мала доволі високий відсоток цивільного населення, була військовим формуванням. Як будь яке інше військове формування, вона мала потребу у боєздатних бійцях. І тут починалися проблеми, адже прихованому селищу потрібні були ніндзя, люди особливої фізіології, здатні управляти чакрою. Саме тому, на відміну від армій Лордів країн, ланки шинобі неможливо було поповнити через звичайний призив. А навіть якщо і вдавалось знайти людей з відповідними здібностями серед цивільних, для отримання гідного спеціаліста тренування треба починати ледь не з народження.

Саме тому, ще при заснуванні селища, був прийнятий закон, що забороняв куноічі робити аборти. Народження нового майбутнього ніндзя прирівнювалось до місії А-класу з неможливістю відмовитись від неї. Бо тіло шинобі йому не належить, це лише інструмент, що служить на благо Конохи. І без різниці, чим зайняте це тіло: б’ється, займається сексом чи народжує дітей.

Звичайно існували виключення з правил, такі як, наприклад, переривання вагітності по медичним показанням, але факт залишався фактом: те, що збиралась зробити Сакура, було незаконно. Чи хвилювало це зазвичай законослухняну Харуно? На поточний момент - геть ні.

З того моменту, як дівчина дізналась про свою вагітність, кухня в її квартирі перетворилась в міні-лабораторію, з розкиданими по всіх поверхностях в порядку робочого хаосу реактивами, колбами та іншим приладдям, посеред якого вона й крутилася останні пару годин. Заправивши пасмо волосся, що постійно лізло в обличчя, за вухо, Сакура вимкнула вогонь під колбою та, перемішавши суміш, перелила частину у заздалегідь поставлений на ваги стакан, відмірюючи порцію, достатню щоб вбити трьох дорослих чоловіків.

“Може цього забагато?” - подумала про себе дівчина, оцінюючи кількість отрути. І одразу ж сама собі відповіла: “Та ні, нормально. Попереднього разу з меншою дозою лише нудило. І не факт, що то був ефект препарату, а не звичайний токсикоз.”

Взявши склянку в руки, Сакура швидко, в пару ковтків, випила суміш, не даючи собі часу на марні вагання. Інгредієнти закінчувались, а так як вона не хотіла привертати зайвої уваги купівлею вельми специфічних трав, довелось йти ва-банк. Вона і без того весь цей час працювала під пильним оком АНБУ, сподіваючись продати це під соусом чергової «роботи, взятої надом». Це дійсно був ризик, бо навіть при високій резистентності організм міг не впоратись з детоксикацією такого об’єму отрути, та на думку Сакури спроба позбутися паразита, що засів у її нутрощах, була того варте.

Відчуваючи, як починає кружитися голова, вона швиденько поскладала брудний хімічний посуд до раковини з планами помити його… колись у майбутньому, зняла фартух, взяла пляшку води та пішла до спальні, очікувати настання потрібного ефекту, комфортно лежачи на ліжечку і дивлячись чергову мильну оперу по телевізору.

 

***

 

Какаші вже збирався лягати спати, коли один з його з’явився у його вітальні, одразу вставши на коліно у протокольному вітанні. Сон як рукою зняло - у таку годину через дрібниці турбувати його б не стали.

- Хокаге-сама, вибачте за вторгнення, - промовив спецагент і за голосом стало ясно, що за маскою ховається дівчина. Придивившись уважніше, Какаші згадав, що це одна з тих, кого він приставив в якості охорони до Сакури.

- Щось сталося?

- Я не впевнена, Хокаге-сама, але ви казали інформувати вас у разі чого, - почала та, трохи вагаючись, але коли Шостий кивнув головою, показуючи, що уважно слухає, продовжила: - Квітка сьогодні виготовляла в себе на кухні невідомий препарат, який потім прийняла, можливо проводила досліди. Трохи згодом вона пішла до ванної кімнати і більше з неї не виходила. В ванну Квітка зайшла майже дві години тому. Враховуючи те, що зазвичай вона проводить там не більше двадцяти хвилин, це було розцінено як нетипова поведінка і мною було прийнято рішення відправити клона проінформувати вас про це.

- Це було правильне рішення. Краще бути трохи параноїком, аніж жалітися, розгрібаючи наслідки, - сказав Какаші, швидко перевдягаючись з домашнього у повсякденну форму. - Можеш розвіяти дзюцу, нехай оригінал знає, що я буду через пару хвилин. Поки я не накажу іншого, втручатися не треба.

І не дочекавшись відповіді, Хокаге направився до квартири колишньої учениці.

Перше, що зустріло Какаші, щойно він забрався в квартиру через не щільно закрите вікно на кухні - це важкий сморід лікарських трав та крові. Сакури не було видно ніде поблизу. Трохи приспустивши з носа маску, Шостий підійшов до раковини, повної склянок, на дні яких ще були залишки сумішей, і принюхався, намагаючись за запахом хоча б орієнтовно зрозуміти, що за зілля Харуно тут варила. Те, що він впізнав, миру його душі не додало.

Какаші був доволі далеким від медицини, знаючи виключно пару прийомів надання першої допомоги, але, як АНБУ, він проходив базовий курс по отрутах, тому міг з точністю сказати, що щоб Сакура не готувала, ніякого відношення до лікувальних чи солдатських пілюль це не мало. Така комбінація трав використовувалась виключно в отрутах. А згадуючи слова АНБУ про те, що Сакура прийняла приготований препарат… Какаші не хотів думати про гірше, але він завжди був песимістом. Стряхнувши з себе заціпеніння, чоловік направився до ванної від якої йшов стійкий запах крові. Йому здавалося, що він вже безбожно запізнюється і витратив занадто багато часу на роздуми, хоча в реальності не пройшло і хвилини.

Двері були не заперті, але повністю не відкривались. Забравшись всередину, Какаші зрозумів чому: Сакура, бліда як смерть, з посинілими губами, лежала на холодному блякло-жовтому кахелі посеред кімнати, в той час як під нею розтікалась калюжа крові.

Наступної миті він вже був на колінах поруч з дівчиною, перевіряючи її життєві показники. Пульс ледь прослуховувався, але все ще був. Дихання слабке, поверхневе. Непритомна. Голова ціла, хоч і відчувалась ґуля, котра формувалась на потилиці. Видимих поранень при швидкому огляді Какаші не знайшов, тому було не дуже зрозуміло, звідки взялось стільки крові. Якби її було хоча б в половину менше, він би поставив на звичайний прояв жіночої фізіології, та це явно був не той випадок. Втім, з крововтратою можна буде розібратись пізніше, перш за все Сакуру треба було привести до тями.

Повернувшись до кухні, Шостий почав копирсатися по ящикам, висуваючи то один, то другий, в пошуках аптечки, намагаючись пригадати всі лекції, що команді номер сім розповідала нестерпна куноічі з приводу ірйоніндзюцу. Нарешті знайшовши шукане, він схопив шприц-ручку з універсальним антидотом і вже за мить був біля Сакури. Вколовши препарат, Шостий сів на підлогу поруч, поклавши голову дівчини собі на коліна, очікуючи - і сподіваючись - що ліки подіють. Він не став переносити її на диван чи ліжко, бо не був впевнений, які дії потрібно буде виконати далі, але якщо серед них виявиться промивання шлунку, то зробити його тут буде явно зручніше.

В нічній тиші усвідомлення того, що сталося, почало наздоганяти Какаші. Його колишня учениця намагалася скоїти самогубство.

Якби він не мав такого кольору волосся від народження, точно б посивів після сьогоднішнього.