Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Щойно за Шостим закрилися двері, як Сакура зітхнула з полегшенням. Вона була безмежно вдячна колишньому сенсею за допомогу, і особливо за його тактовність та відсутність будь-яких розпитувань. Звичайно, з годом він ще спитає, якого біса Сакура взагалі опинилася у такому скрутному становищі, але зараз в неї є час на те, щоб прийти до тями.
Тримаючись за стіни куноічі доповзла до спальні і обережно, повільно опустилась на завбачливо розстелений Какаші футон. Згорнувшись клубочком, Сакура потягнулася до своєї чакри, активуючи медичне дзюцу. Праву руку обгорнуло зелене мерехтіння, слабке, але вже працююче. Замруживши очі, бо було страшно дізнатися наскільки все в дійсності погано, вона приклала долонь до живота, скануючи внутрішні органи. Раціональна частина її мозку з професіональним розсудом фіксувала травми, відмічаючи, що пацієнт жити буде, коли як маленька скривджена дівчинка, якою Сакура зараз себе відчувала, ридала і не могла повірити в те, що ці порвані нутрощі - її власні. Сльози котились по обличчю, падали та губилися у товщині матрацу, поки під дією чакри гоїлися рани.
У свідомості дівчина лишалась завдяки лиш власній впертості, а тому, коли вона впевнилась, що усунула основні ризики кровотечі, майже миттєво заснула.
Прокинулась Сакура через кілька годин від болю - дія попередньо прийнятих ліків скінчилась. Зібравши волю в кулак і наповнивши чакрою кінцівки, що ледь слухались, дівчина навколішки дісталася кухні та абияк затягла своє тіло на зненацька виявившийся дуже високим стілець. На столі її все ще чекала їжа, вже захолонувша, але набагато краща ніж нічого. Знов подумки подякувавши сенсею, Сакура взялась за рис. Не те, щоб в неї був хоч якийсь апетит, скоріше навпаки, але як ірйонін вона знала наскільки важливе правильне харчування для швидкого одужання.
Коли з їжею було закінчено, Сакура, намагаючись зекономити сили та менше ворушитися, не встаючи потягнулася до однієї з шухляд кухонного гарнітуру, де зберігала свою аптечку, але, не втримавши рівновагу, вона впала на тверду кахельну підлогу. Біль був настільки сильним, що в очах потемніло. Без того серйозно пошкоджений повний сечовий міхур не витримав подібної наруги і ногам раптом стало мокро і трохи тепло. Оговтавшись, дівчина буквально завила: її переповнювали почуття огиди, злості, образи та відрази до власної безпомічності. Вона одночасно хотіла, щоб хтось прийшов, обійняв її, заспокоїв, допоміг, і навпаки, не хотіла щоб жодна душа бачила цю ганебну слабкість. Все тіло тремтіло і Сакура захлиналась у риданнях, поки легені горіли від нестачі кисню.
Пройшло чимало часу перш ніж емоції хоч трохи вгамувалися. Нарешті діставшись потрібної шухляди та прийнявши пігулки, Сакура сперлася спиною на гарнітур і знов почала працювати медичною чакрою зі своїм тілом. Процес був повільним і кропітким, але давав результат - через годину такої напівмедитації куноічі відчула, що вже може стати на ноги без страху тієї ж миті впасти назад. Докульгавши до ванної, вона скинула з себе заплямовану юкату і залізла під душ. Приведши спочатку себе, а потім і кухню, до ладу, Сакура повернулася до спальні, накинула на голе тіло старий довгий халат, що було не шкода, і знов вмостившись на футоні, забулася тривожним сном.
***
Ранок зустрів дівчину смутними образами нічних кошмарів, вже ставшим звичним болем у тілі та, несподівано, ароматами їжі з кухні. Сонячні промені, що пробивалися у кімнату крізь маленькі вікна, приємно гріли тіло, і Сакура дозволила собі полежати подовше, одночасно з тим потроху підліковуючи себе чакрою. Загоювання йшло в доволі доброму темпі і за приблизними підрахунками куноічі десь за три-чотири дні вона повинна була повністю одужати.
На кухні Сакуру очікував сюрприз: на столі стояли два пакунки. В першому, як виявилось, був набір продуктів: тофу, яйця, овочі, м’ясо, морепродукти та інші дрібниці. В другому ж знайшлося джерело привабливого аромату у вигляді готового повноцінного сніданку з місо-супу, рису, натто та риби. Все це супровождувала записка:
“Сакура-сан, вибачте, що потурбувала вас без запрошення.
Хокаге-сама дав наказ передати вам щось поїсти. Я взяла на себе сміливість перевірити ваш холодильник і на основі побаченого придбала деякі продукти.
З повагою, Юкіне”
Тепле почуття оселилось десь у грудях - Какаші-сенсей пам’ятав та піклувався про неї, не зважаючи на власну зайнятість. Сакура точно знала, що вільного часу в нього майже не бувало, адже на відміну від попередників він не манкував своїми обов’язками Хокаге. Хто б знав, що її лінивий вчитель, який більшість вільного часу проводив читаючи еротичні книжки, насправді виявиться настільки відповідальним керівником? В нього навіть робочий стіл буває вільним від паперів, чого Цунаде-шишо за роки свого правління жодного разу так і не змогла досягти. Не те, щоб вона прикладала багато зусиль…
Поснідавши та розклавши продукти в холодильнику по місцях, Сакура приняла ліки та нанесла спеціальну мазь на гематоми, що рясно вкривали її змучене тіло. Прості дії потребували зараз набагато більше концентрації та зусиль, звільняючи голову від зайвих думок. Запустити прання, прибрати безлад в ванній, приготувати їсти, ігнорувати біль та слабкість, знов полікувати себе чакрою - рутина, але вона рятувала.
Але що буде далі?