Навшпиньки

За роки своєї роботи Какаші бачив мабуть все, що може запропонувати така мерзенна істота як людина. В нього не було жодних ілюзій з приводу шляху шинобі і можливих наслідків цього вибору довжиною в життя. Іноді дуже короткого життя. Але він абсолютно точно не був готовий читати доповідь про катування та ґвалтування своєї учениці. 

 

Повернувшись з чергової наради зі старійшинами Шостий спочатку навіть зрадів, коли побачив загін АНБУ, який направив на пошуки головної лікарки Конохи, що не вийшла на роботу після недовгої відпустки. Враховуючи навички Сакури та відносно мирний час, він не дуже хвилювався за неї, припускаючи, що та, можливо, перейняла від П’ятої не лише знання та вміння, але й деякі пагубні звички. Останні два роки Какаші був занадто зайнятий на новій посаді для того, щоб слідкувати за життям колишніх учнів, так, знав лише основне: Саске все ще в пошуках сенсу життя, Сакура занурилась у роботу в лікарні з головою, а Наруто все ще залишається життєрадісним йолопом, і навіть одруження на Хіме клану Хьюга не в змозі цього змінити. 

 

Краще б він був правий і Харуно дійсно забула про час. 

 

Прочитавши сухі рядки Какаші відчув себе так, ніби над ним перевернули відро крижаної води. З силою стиснувши кулаки, він на мить прикрив очі, намагаючись вгамувати емоції, після чого запитав: 

Де зараз знаходиться Сакура? 

Ми доставили Сакуру-сан до лікарні, Хокаге-сама, - відповів АНБУ. 

Але як ми зрозуміли, вона відмовилась від допомоги інших лікарів, - доповнила його напарниця. 

Спохмурнівши, Хатаке знов перевів погляд на лист паперу, що лежав перед ним на столі. Пальці правої руки нервово стукали по стільниці, поки він приймав рішення. Врешті решт, зітхнув, він промовив: 

Всі матеріали даної справи позначити грифом “секретно”. Нічого з того, що ви бачили чи чули розголошенню не підлягає. Це зрозуміло? 

Так точно, - хором відповіли обидва шинобі. 

Можете бути вільними, - відпустив їх Какаші і вже за мить він залишився в кабінеті наодинці. 

Встав зі свого місця, Шостий зняв свій плащ і підійшовши до вікна, вистрибнув з нього, щоб, пустивши чакру в ноги, швидко побігти по дахах будинків і не тільки в сторону госпіталю. Схоже що Сакура вирішила приховати від всіх те, що з нею сталося, і він це розумів. Так само як розумів і той факт, що підтримка його колишній учениці все одно буде потрібна.  

 

Діставшись лікарні, Какаші не став йти через головний вхід, а одразу попрямував до вікна в кабінеті Харуно - він добре знав, де той знаходиться, та й осередок знайомої чакри підказував шлях. Приземлившись на підвіконня, Шостий зазирнув всередину. 

 

Сакура виглядала… жахливо. Рожеве волосся потьмяніло від бруду, під очами залегли глибокі тіні, губи були розбиті вщент, а в їх кутках запеклась кров. Де-не-де виднілися гематоми різного ступеня свіжості. І це те, що було на обличчі, все інше було сховано під плащем. 

Відчувши чужу присутність, дівчина здригнулась і ледь не скинула зі столу пробірки, з якими працювала. 

Какаші-сенсей, - видохнула вона приречено. - Ви вже знаєте? 

Сказати, що чоловік був розгублений і не знав, як поводитись і що казати - то сильно применшити.  

Йо, Сакура, - привітав він її як завжди, лише голос був незвично серйозним, не даючи жодної відповіді на її питання. - Я можу чимось тобі допомогти? 

Якщо чесно, більш за все Какаші хотів схопити її в оберемок та здати на руки ірйонінам, бо спроба вилікуватися самостійно у такому стані виглядала досить божевільним вчинком, але він вирішив покластися на досвід та рішення куноїчи - вона вже давно не була малою дівчинкою, щоб не розуміти наслідки. І з його боку було б краще, не задаючи зайвих питань, не читаючи лекцій, просто допомогти, ніж втратити її довіру. 

Я вже майже закінчила, - тихо сказала Сакура і повернула свою увагу до склянок на столі. Взявши в руки одну з пробірок, вона додала краплю чогось до чогось, розмішала, і випила отриману суміш. - В мене були здогадки щодо того, чим мене отруїли, і щойно я опинилась тут, одразу їх перевірила, - відповіла вона на неозвучене питання, що легко зчитувалося у погляді Шостого. - Це був антидот, - поставивши тару на місце, додала дівчина. - Якщо я правильно розрахувала, десь за годину контроль над чакрою почне повертатися. 

Сакура була на диво спокійною і це, чесно кажучи, трохи лякало Какаші. Він очікував сліз, істерики, злості, хоч чогось, а бачив хіба що крайній ступень знесилення. 

Сенсей, - тихо покликала його Харуно, намагаючись встати на ноги, але ті її не слухались і наступної миті вона впала назад на стілець. - Вибачте, що займаю ваш час, але ви могли б допомогти мені дістатися до дому? 

Тобі більше нічого не потрібно тут? Може взяти якість ліки? 

Ні, все що треба є вдома. 

Не втрачаючи більше часу, Шостий підійшов до куноїчи, підхопив її на руки так легко, ніби вона нічого не важила, і вистрибнув у вікно. Сакура підказувала напрям і вже через кілька хвилин вони вже були у неї під домом. Замок довелося взламувати, бо ключі загубились десь у підземеллях викрадачів, а запасний комплект був лише у батьків, яких дівчина зовсім не хотіла лякати своїм зовнішнім виглядом. 

На прохання Сакури Какаші поставив її на ноги, щойно вони опинилися в квартирі, але довго не витримав спостерігати за спробами куноїчи зняти сандалі і одночасно не впасти, тому присів перед нею, розстебнув застібки та допоміг зняти взуття. 

Дякую, - ледве чутно промовила Сакура. 

Де в тебе ванна кімната? - запитав чоловік, не залишаючи можливості для протесту. 

Зліва по коридору. 

Знов підхопив дівчину на руки, він зайшов у кімнату і одразу помістив свою ношу у поки що пусту ванну. 

Допомогти роздягнутися? - запропонував Какаші, але Сакура одразу замотала головою. Наполягати він не став. - Добре, тоді зачекай хвилину, пошукаю чисті рушники та якийсь одяг. 

В спальні у комоді. Друга та третя шухляди, - підказала дівчина, спираючись на кахельну плитку. Вона відчувала, що якщо зараз сяде, то самостійно вже не встане і тим паче роздягтись точно не зможе. 

Знайшовши рушники та домашню юкату, Какаші залишив це все у ванній, а сам пішов на кухню, вирішивши спробувати хоч щось приготувати. В холодильнику опинилися яйця та цукіні, а в шафах - рис, тому в результаті вийшло навіть непогано на смак і на вигляд. 

Какаші-сенсей, - пролунало слабко з ванної, коли їжа вже була готова.  

Підійшовши до дверей, Шостий запитав: 

Я можу увійти?  

Сакура дозволила. Їй вдалося дотягнутися до рушника, а от самостійно вилізти з ванної - вже ні. Витягаючи дівчини з чавунної пастки, Какаші намагався сильно її не роздивлятися, але щоб не помітити страшенні гематоми, які вкривали майже всю площину її стегон, йому треба було б бути сліпим. Візерунки різноманітних травм вкривали її ноги, голі руки та плечі, і це підіймало щось дуже темне з глибин душі Шостого. Якби ті покидьки, що зробили це з його ученицею, ще були живі, вони б дуже швидко забажали вмерти. 

Хочеш їсти? - Запитав Хатаке, коли допоміг дівчині просмикнути руки в рукава юкати і відвертаючись, щоб та змогла позбавитись від рушника та привести себе до ладу. - Я приготував рис з яйцем та овочами. 

Може трохи пізніше, - відмовилась Сакура. - Дякую, сенсей, думаю далі я вже впораюсь самостійно. 

Впевнена? 

Так. Здається контроль над чакрою починає повертатися, тому я впораюсь. 

Тоді я тебе залишу. Але якщо що - одразу звертайся, добре? - дочекавшись згоди, Какаші направився до виходу. Взувшись, він додав: - Щодо роботи не турбуйся, я передам до лікарні, що ти ще кілька днів будеш на лікарняному. 

Вийшовши з дому і акуратно прикривши за собою двері, Шостий направився до найближчого полігону - йому конче необхідно було розтрощити щось прямо зараз і краще це будуть манекени з мішенями, аніж вулиці Конохи.