Хроніки Асґарда

У невеликому містечку проходив черговий метушливий день. Продавці розхвалювали свій товар, пройдисвіти шукали місця для ночівлі, і щоб було подешевше. Інші пасли худобу та збирали врожай. Кожен міг знайти невідкладну справу. Навіть у наймолодших жителів містечка:

Яскраве сонце обрамляло золотистими променями верхівки величного палацу. Незважаючи на це, життя в столиці розпочалося ще зрана . Всі були чимось зайняті, від простих фермерів і до царських воїнів, що старанно тренувалися зі світанку і до пізнього заходу сонця.

Локі йшов лісом, йдучи все далі і далі вглиб хащі. Інґвар докладно розповідав своєму юному учневі про те, як шукати ті чи інші рослини та приділяв кожному з них особливу увагу. А хлопчик завжди уважно слухав та усе запам’ятовував.

Локі гнав коня всю ніч без зупинки. Тварина тяжко схропувала, навіть  деякі місця на тілі коня вкрилися густою піною. Але хлопчик не міг дати жеребцеві перепочити, як би йому не було шкода, але пораненому ставало набагато гірше з кожною миттю.

Тор до останнього не хотів переривати незвичайні відчуття, але його цікавість взяла верх, і він повернувся. Локі, який не чекав такого повороту, відскочив на кілька кроків назад, але Тор встиг помітити і зрозуміти, що саме робив з ним чорнявий.

Перший день молодшого принца в хатині чаклунів пройшов у досить напружено. Інґвар косо дивився на хлопця і весь час натякав, що тому було б непогано піти, бо його знаходження дуже дратує чаклуна.

Після повернення до будиночка хлопчаки виявили Інґвара у дворі поруч із буланим жеребцем

Тор вже другий тиждень живе в самотній хатині в лісі разом із двома дуже дивними чаклунами. Насправді старий Інґвар став його не на жарт лякати, настільки, що Одінсон готовий був зробити все, що завгодно або піти куди завгодно, аби не зустрічатися з чаклуном.

Тор перетягнув в невеликій кількості сіна для корів, зітхнув і озирнувся. Гори бруду, старого запліснявілого сіна, продуктів життєдіяльності худоби і все це важко було залишити без уваги. Тор не був проти зайнятися такою роботою, але якщо б ще знав як і чим!

Над Золотим містом вже тиждень не світило сонце. Темні хмурі хмари затягнули небо і ніяк не хотіли його відпускати. Почулися звуки змахів крил і над величним палацом Асґарда пролетів ворон.

Тор глибоко зітхнув і подивився на плід своєї виконаної праці. Будинок вже виглядав значно чистіше, а ніж раніше. Звичайно, принц не мав великого досвіду в прибиранні, але діватися було нікуди.

Холодний вітер поворухнув довге золоте волосся Бальдра, коли той вийшов на великий балкон у вітальні палацу. Фріґґ доволі часто згадувала про свої пророчі сновидіння і, як не дивно, зазвичай всі вони втілювалися або відображали реальність, чи навіть майбутнє.

Тор сидів навпроти лісу і без якихось думок дивився вдалину. Він провів усю ніч на вулиці, навіть достатньо холодний та неприємний вітер не міг змусити його піти в хатину до Гельґи.

Тор нічим непримітним раннім ранком ніс відро з водою, щоб напоїти худобу Гельґи. Він навіть не здогадувався, що за ним вже якийсь час ведуть спостереження.