Кожна неділя була справді особливим моментом для сім’ї Накахара, оскільки всі вони збиралися в будинку Чуї, насолоджувались їжею, що він готував. Однак одного дня матері набридають пластикові квіти, що він постійно приносить, і дає йому адресу місцевого флориста. Хто б міг подумати, що покупка живих квітів означало б закохатись?
У популярному районі великого міста панує святкова атмосфера. З обох боків будівлі, розташованої на виїзді з центру міста, чути багато галасу. Шум столового срібла, звуки радості, очікувані слова — все це змішалося в одній кімнаті однієї квартири.
Збігаючи сходами своєї квартири, молодий хлопець лається, через те, що сьогодні вранці він пропустив будильник і тепер йому потрібно поспішати, якщо він хоче встигнути приготувати поїсти.
Засунувши пасмо волосся за вухо, Чуя повільно йде вулицею. Дихання нерівне, хлопець намагається зігрітися. Холодно… Зима, безсумнівно, є порою року, яка подобається йому найменше. Він більше віддає перевагу теплим і сонячним пляжам влітку. Сумнівів нема.
— Але таке невезіння просто не можливе! Я що проклятий?
Він ступає тяжкою ходою, хапається за куртку, намагаючись застібнути її, хоча це видається неможливим. Руки тремтять, пальці на ногах мерзнуть. Він ненавидить це відчуття.
– Досі самотній цього року, це починає насторожувати мене…
Йдучи по невеличкому шару снігу, що вкриває паркову доріжку, Чюя зітхає. Через тиждень Різдво, і йому все одно доведеться провести його на самоті, з комп’ютером і фільмами. Як і кожне протягом трьох років.
Відгуки