– Досі самотній цього року, це починає насторожувати мене…
Йдучи по невеличкому шару снігу, що вкриває паркову доріжку, Чюя зітхає. Через тиждень Різдво, і йому все одно доведеться провести його на самоті, з комп’ютером і фільмами. Як і кожне протягом трьох років.
Навколо нього були розставлені декорації, а головну вулицю, до якої він прямував, освітлювали гірлянди. У цю холодну пору сонце сходить пізніше, тож коли хлопець йшов купувати квіти, було майже темно.
Він посміхнувся, коли побачив велике дерево вдалині. В той день розпочинався різдвяний ярмарок, а величезна ялинка на цьому ярмарку завжди гарно прикрашена. Він ще більше зрадів, тому що цього року він брав участь, ловив м’ячика. Це завжди наповнює його радістю.
Чюя штовхає двері магазину, закриває очі, цей запах… Він його так любить. Знову нікого не видно, вони повинні бути в задній частині магазину.
Його погляд одразу привернули декорації, розміщені всюди. Спиці посипані блискітками, на стіні закріплені кілька гірлянд.
Однак найбільше його привабила біла ялинка, що стояла біля прилавка. Вона сяяла тисячею вогнів, а прикраси, що висять на ялинці, відбивають це світло.
– Хочеш написати коротку записку?
Чюя підстрибнув. Дадзай повинен перестати щоразу так з’являтися, інакше рудий отримає серцевий напад.
– Чому б ні, зрештою, це безкоштовно.
Він швидко хапає маркер і пише кілька слів на блакитній кульці, яку вішає коло верхівки дерева.
– Чи знаєш ти, яка квітка потрібна тобі сьогодні?
Хлопець подумав, він і справді не знає. Сьогодні йому потрібне не щось конкретне, а щось під настрій.
– Я даю тобі карт-бланш, вірю у твої здібності.
Він м’яко посміхається йому, перш ніж брюнет просить його піти за ним. Хлопець залишається позаду, непомітно спостерігаючи за оздобленням крамниці.
– Ось ці, думаю ідеально підійдуть.
Чюя зупиняється і дивиться на рослини, які йому показав продавець. Вони чудові. Як і кожна квітка у цій крамниці.
– Це Че… мер… ник?
– Саме так, Різдвяні троянди, вони ідеально підходять для свят у кінці року. Я впевнений, вони сподобаються твоїй родині.
– Так, я теж так думаю.
Вони посміхаються один одному, але цього разу Чюя не витримує погляду й повертає голову, чухаючи шию, перш ніж підійти до каси, щоб заплатити.
– Гадаю, ти маєш плани на свята.
Приховане запитання дивує молодика, який розгублено посміхається.
– Як не дивно, але ні, я збирався провести свята сам. Різдвяна трапеза – це наша трапеза, яка припадає на неділю, коли всі роз’їжджаються. Моя сестра з дівчиною їдуть на Окінаву, інша сестра проводить час з найкращою подругою, а мої батьки їдуть в Осаку на річницю весілля. Насправді, так відбувається щороку, оскільки я живу в цьому районі, я завжди один.
Чюя відчуває себе дивно, розповідаючи Дадзаю про своє життя таким чином, але відчуває, що той слухає його і що його, принаймні, розуміють.
– Розумію, я й сам більшість свят проводжу наодинці, принаймні ті, на які Ранпо не може звільнитися.
Брюнет зітхає стримано зітхає, мабуть, ненавмисно, бо рудому вдалося це почути.
– Чому б нам не зустрітися? Я маю на увазі, замість того, щоб впадати в депресію, ми могли б провести день разом, могло б бути круто.
– Так, чому б і ні, різдвяний ярмарок працює, я працюю в понеділок, а у вівторок у мене вихідний, ми могли б зустрітися там уранці. Що думаєш?
Хлопець був вражений тим, що флорист погоджується. Той несамовито киває, сповнений радості, бо цього разу він не буде самотнім та пригніченим.
– Тоді давай зустрінемося у вівторок близько одинадцятої біля стовбура великого дерева!
– Добре, з нетерпінням чекатиму.
Вони посміхаються один одному, майже як завжди, але щось ніби змінилося. Цього разу це… дивно. Чюя бере квіти й прямує до виходу.
– Побачимось у вівторок, Дадзаю.
– Побачимось у вівторок, Чює. Бережи себе.