Коли у Т/І гаптофобія

Гаптофобія - боязнь дотиків.

Гаара

Т/І страждала від гаптофобії. Вона боялася доторкнутися до людей, навіть до Гаари, з яким вона вже майже два місяці зустрічалася. За весь час їхнього знайомства він навіть не намагався доторкнутися до дівчини, адже розумів, що страхи у всіх різні і рідко бувають безпідставні. Попри це, він завжди їй допомагав своїм піском, адже пісок не людина, а отже, на нього страх не поширюється.

Т/І була йому дуже вдячна за те, що він так терпляче й обережно ставитися до неї та її страхів. Саме через те, що Гаара її підтримував і не відвернувся коли дізнався про фобію, вона намагалася побороти свій страх. Адже так хочеться доторкнутися до дорогої серцю людини.

 

Наруто

Познайомилися вони на місії. Дівчина була зовсім відлюдькуватою і не підпускала до себе нікого ближче ніж на 2 метри. Т/І здавалася дуже дивною, вона була холодною, але коли хтось підходив до неї, в її очах спалахував страх, який було складно помітити, адже дівчина-шинобі одразу його ховала і діставала сюрікени.

Краще зрозуміти дівчину він зміг тільки тоді, коли дізнався, що в неї гаптофобія. Відтоді він завжди наглядав за нею і намагався допомагати, якщо це було потрібно.

Ця дивна дівчина викликала бурю почуттів, її хотілося захищати і допомагати.

 

 Саске

Кілька днів Саске намагається з’ясувати, через що у Т/І з’явилася гаптофобія. Адже Учіха прекрасно розумів, що такі фобії не беруться з порожнього місця. Але весь час, він натикався на «стіну». Усе, що йому вдалося з’ясувати, це те, що це пов’язано з її дитинством. Нехай він це і сам розумів, адже не може натренований шинобі з’явитися з нізвідки, за цим явно хтось або щось стоїть.

Сьогодні Учіха вирішив дізнатися все в самої дівчини, а не ходити навкруги.

 

- Т/І. Я б хотів із тобою поговорити, - спокійно сказав хлопець, сідаючи навпроти дівчини, яка читала. Вона уважно подивилася на нього і закрила книжку.

 

- Це через мій страх? - запитала вона і потерла кисті рук, намагаючись заспокоїтися.

 

- Так. Що трапилося в твоєму дитинстві? - напряму запитав Учіха

 

- Батьки віддали мене, - зовсім тихо почала дівчина, було таке відчуття, що кожне слово дається їй з неймовірним болем. Тому чоловік не став тиснути на неї, коли вона замовкла і намагалася зібратися з силами, щоб відкритися перед ним, - Вони віддали мене в Корінь.

 

На останньому слові дівчину пробило тремтіння. Саске знав через що доводилося проходити дітям, які потрапили в корінь. Але навіть у нього по спині пробіг холодок від болю, який з’явився в очах Т/І.

 

Ітачі

- Якщо ти не готова, ми можемо цього й не робити. У нас є час, це не настільки важливо. - тихо сказав Ітачі, адже Т/І вже хвилин 5 сиділа і гіпнотизувала його руку, переконуючи себе, що зможе покласти свою руку в його.

 

- Я готова, - голосно, але з нотками страху відповіла дівчина. Хоча її тремтячі руки не були з цим згодні. Глибоко зітхнувши, вони тихо продовжила - Я не можу змушувати тебе чекати ще довше. Це не нормально боятися доторкнутися до власної коханої людини. Я цим ставлю під сумнів свої почуття до тебе, а я не хочу, щоб ти сумнівався.

 

- Т/І, це неправда. Я розумію, що це не просто і тим більше не ставлю під сумнів твої почуття. Я ж не сліпий, і прекрасно бачу з якою ніжністю ти на мене дивишся. Усе буде добре, просто тобі потрібно ще трохи часу… - але його слова застрягли в горлі. Адже дівчина дуже обережно доторкнулася до його руки. Нехай тільки пальчиками, нехай тільки й на кілька секунд, але для Учіхи це було приємніше за будь-які ласки. Вона змогла, вона доторкнулася до нього. Це був нічого не значущий жест для інших, але величезний крок у їхніх стосунках.

 

Шикамару

Т/І кілька років страждала від гаптофобії і ніяк не могла її побороти. Але десь два місяці тому вона познайомилася з Шикамару і хлопець запропонував їй допомогти. Якби їй тоді сказали, що вже за два місяці вона зможе спокійно обіймати цього геніального, але ледачого хлопчину, вона б нізащо не повірила. Але факт залишається фактом, і сама Т/І цьому дуже рада. Адже тепер вона може хоча б обійняти хлопця. Нехай вона ще не здатна так само легко торкатися до інших людей, але вона вірить. Вірить, що колись вона зможе спокійно потиснути руку новим знайомим або обійняти хороших друзів.

А до тих пір, вона буде насолоджуватися легкими і ніжними обіймами, які подарували їй спокій і надію.

 

Кіба

Хлопець дивився на те, як дівчина спокійно гладить шерсть Акамару і розповідає йому історії. Його друг готовий був уже розтанути від насолоди і перетворитися на вовняний килимок від насолоди. І якщо чесно, Кіба його чудово розумів. Він би теж хотів примостити свою голову на цих красивих ногах і насолоджуватися «масажем». Т/І вже котрий тиждень не виходила в нього з голови. Познайомилися вони випадково, просто Акамару часто почав десь пропадати, а коли Кіба його знайшов, то побачив, що той збігав до Т/І додому. Дівчина його підгодовувала і за ним доглядала.

Після цього він дізнався, що дівчина хай і не слабка, не довіряє людям і спілкується переважно з тваринами. Ще вона боїться дотиків інших людей, хоча дуже любить гладити тварин. Тому Т/І не підпускає нікого до себе, навіть не завжди розмовляла з Кібою.

Але ця дівчина викликала в хлопця надто багато суперечливих почуттів, тому він був не готовий здаватися. Він доведе їй, що у нього «собача» душа і серце, він її не зрадить і йому можна довіряти.