Ꮲюу – дᴩᴀᴋᴏн Ꮯᴇїджі

- ви знаєте нашу доньку?

- ми знайомі значно ближче, ніж ви можете собі уявити.

- це..цікаво. Я думала, що ми з чоловіком знаємо всіх друзів нашої дівчинки.

- здається ви сприймали бажане за дійсність.—брюнет усміхнувся, закинувши голову назад.

- чому саме лікарня? Дивно усвідомлювати, що така нечисть раптом захотіла грати в добродійку.

- в цьому часі вона робить вигляд хорошої і доброї доньки науковців. Мабуть думає, що так до пекла не потрапить чи принаймні матиме трохи захисту і прощення.

- побачимось на вихідних, адже цей тиждень досить насичений, часу геть обмаль. В неділю наша з Лу Хоном річниця, зустрінемося і відсвяткуємо разом. — усміхаючись говорила Бо А, виходячи з батьківського дому.

  1523рік. Межа між світом живих і мертвих.

- ти ніколи не кличеш просто так. В чому справа?

Наступного ранку Бо А зателефонували.

- яка взагалі година? — жінка потерла очі, дивлячись на екран телефону. - оу ва..так?

- Бо А..—з того боку чувся заплаканий голос молодої дівчини.

- Вон Кі, що трапилося?

Брюнетка сиділа на вулиці, на сходах приміщення зали вартової.

- збираєтесь сидіти тут до світанку? — поруч сів Тай Мон, зацікавлено дивлячись на Каяо.

- збираюсь сидіти тут до тих пір, поки з дверей не вийде Сеїджі.

Суботній ранок, за планом Бо А, мав розпочатися з візиту до батьків і святкування їхньої з Лу Хоном річниці шлюбу, проте планам властиво змінюватися і не втілюватися в реальність незалежно від того чи ти принцеса з безсмертям чи звичайна людина.