1523рік. Межа між світом живих і мертвих.
- ти ніколи не кличеш просто так. В чому справа?
- хотів би сказати, що все в порядку і мені просто закортіло побачити старого друга, але не можу. — хлопчина, за людськими мірками років двадцяти, встав з крісла і пройшов до центру зали, де стояв Сеїджі.
- пропоную ближче до суті. Я знову десь завинив і маю отримати покарання?
- мама..вартова межі, змінила список смертей цього тижня.
- до чого тут я?
- я намагався її зупинити і вмовити, аби допомогла, та ти її добре знаєш..краще за інших.
- Тай Мон, відкинь свої загадки і жаль, в чому справа?
- Суйон в цьому списку, їй лишилось не довго.
- якого біса? Де вона? — дракон відійшов від хлопця, повертаючись до дверей, за якими зазвичай сиділа вартова. - покажись і поясни мені причину свого рішення, не сповіщай мене через Тай Мона.
- Сеїджі, ти знаєш, що мама не змінює рішень.
- ти вже своє зробив, згинь з очей, Мон, поки я не зробив того, про що потім доведеться шкодувати.
До зали зайшла висока, темно волоса жінка, склавши руки за спину.
- не погрожуй моєму синові в його ж домі.
- мамо..
- тихо, Тай Мон, ти можеш йти, нам з Сеїджі схоже є про що поговорити, віч-на-віч.
- я маю надію, що ти таки зміниш своє рішення. — хлопець схилив голову, після чого покинув залу.
- за що?
- це єдине, що ти хочеш спитати?
- чому ти так вчиняєш?
- такі правила. Її час добігає кінця.
- час? Їй всього сімнадцять, про який час ти говориш?
Жінка пройшла повз Сеїджі, займаючи своє місце за столом.
- Суйон гібрид. Ти знаєш, що в ній живе, ти знаєш, коли воно вирветься на волю. Ти знаєш, які наслідки це матиме.
- викресли її з того списку, тітонько. Вона все, що в мене лишилось — замовк, зробивши кілька кроків до вартової. - вона не сама, я поруч, я зможу запобігти поганому розвитку подій. Вона вчиться, чесно, старається. Я буду поруч, не залишу саму. Тобі добре відомо, яка вона.
- Сеїджі, мені добре відомо, який ти, проте я не скажу того ж про Суйон. Я виховувала тебе, але не її. Своєї думки я не змінюю, тобі це завжди було ясно, тому припини шукати те, що б могло мене зачепити і змусило змінити рішення.
- чому ти така жорстока? — поклав руки на стіл, уважно дивлячись на жінку, яка в свою чергу підняла погляд на дракона, ледь помітно усміхнувшись.
- а кого ти хотів бачити на місці вартої межі?
- ти мати, тітонько, ти вже втратила свою доньку та чоловіка, тобі відомо, як це нестерпно боляче, чому готуєш таку ж участь для мене?
- Сеїджі..—встала з крісла, не відводячи погляду від брюнета. - я відмовилась від доньки та чоловіка, мені зрозуміло, що по смерті Суйон я й тебе втрачу, але я мушу це зробити, інакше загине надто багато невинних душ.
Сеїджі гірко усміхнувся, зробивши крок назад.
- ти ніколи не була мамою та дружиною, ти просто клята вартова, яка нікого не любить і не відчуває жалю.
Наш час.
Бо А зайшла до кімнати доньки, з посмішкою розкриваючи руки для обіймів.
- моя мила принцеска, мама скучила.
Хая відклала іграшку й побігла до мами.
- я більше не хочу таких подр..порд…подорожей. Якщо буду їхати, то тільки з тобою і татком.
- більше нікуди тебе не відпущу. —посміхнулася, беручи дівчинку на руки. - як провела свій час?
- іноді було весело, іноді сумно, але мені трошечки сподобалося. А, точно, матусю, ми зустріли одного дядька, він сказав, що ви з ним найкращі друзі.
- якого дядька? — повернулась до няньки. - Хая говорить про мого друга з лікарні?
- ні, мамо, це не він. — дівчинка потерла шию. - твій друг був одягнений в щось таке, як татко одягає на роботу. Мило розмовляє, у нього гарне волосся, тільки руки були дуууже холодні, а ще я думаю, що він супермен.
- супермен? Чому?
- він швидко з’явився, а потім швидко зник, няня замовкла від одного лише його слова, а ще..на його шиї були лусочки, як в дракона чи змії. — Бо А поклала доньку на ліжко, швидко і дещо нервово оглядаючи.
- тобі десь болить? Він тобі щось зробив? За що ми тобі взагалі платимо? — перевела погляд на жінку. - я тобі завжди кажу, нікого не підпускати до Хаї.
- пані, пробачте, я нічого не…
- забирайся, поки я даю тобі можливість спокійно піти.
Сеїджі прокинувся під обід, після чого не охоче встав з ліжка.
- сонько, як ти збираєшся реалізовувати свій план, якщо спиш пів доби?
- Каяо, коли ти прийшла? — сів за стіл, на якому вже чекав обід, приготований дівчиною. - і план вже запущено в дію.
- ти досі спиш так само міцно, тому й не чув. — усміхнулася, сівши навпроти. - запущено? Хто вже помер?
- а твоїй цікавості нема меж.
- так, я маю знати і бути до всього готова. Їж.
- розслабся і сприймай життя простіше, інакше не отримаєш жодного задоволення. — чоловік потягнувся, взявшись за їжу. - дочекайся вихідних, будуть тобі трупи, а до того часу більше нічого не скажу.
- яка секретність. — склала руки на грудях. - будь готовий до того, що стара покличе тебе до себе і покарає одразу після смерті когось з них. Може взагалі покличе відразу, як взнає, що ти повернувся.
- гадаю вона вже знає, що я тут, просто чекає підходящого моменту.
- і чого вона так з тобою вчинила? Ти завжди її слухався, допомагав..
- досить. Нічого не хочу чути. — підняв злісний погляд на Каяо.
- пробач, бовкнула зайвого.
- твоя доброта і спроби бути корисним—повна маячня. Ти потрібен до того часу, поки слухаєшся і покірно виконуєш всі накази, та вистачить лиш одного непослуху і тебе викинуть, як старого пса. Не намагайся комусь догодити, не принижуйся, краще думай про себе. — встав з-за столу, повертаючись в свою кімнату.
Каяо видихнула, дивлячись на чашку кави.
- ми обоє знаємо, що тобі б хотілося сказати це собі минулому. — піднялася з місця, прямуючи до вітальні.
- Сеїджі, куди ти йдеш?
- ти казала, що в пташки є двоє друзів серед смертних. Пора до них навідатися. — застібнув ґудзик сорочки, дивлячись на Каяо. - ти можеш йти відпочивати, я подзвоню, якщо щось знадобиться.
- може з тобою поїхати?
- хочу побути сам.
- добре, тільки бережи себе.
- хвилюєшся?
- ще чого? Котись вже до біса.
- такою ти мені подобаєшся більше. — Сеїджі широко посміхнувся і, забравши ключі від авто, вийшов з дому.
Дорога до центральної лікарні зайняла близько п’ятнадцяти хвилин. Сеїджі припаркував авто і показався на вулицю, оглянувся й попрямував до входу.
- ну і сморід. Один страх і відчай. — усміхнувся. - тепер питання, чому Бо А обрала це місце, більше не актуальне. — помахав головою, підходячи до потрібного кабінету.
- я трохи зайнятий, зайдіть пізніше.
- не люблю гаяти час. — брюнет зачинив за собою двері і всівся в крісло навпроти лікаря Вон.
- нахабний..—мовив пошепки. - ви бронювали місце для прийому?
- який ти..ай. Перейдімо до суті. Як давно ти знаєш Бо А?
- хто ви такий? —лікар Вон помітно напружився.
- моє питання не достатньо чітке?
- а..Бо А..ми разом працюємо, дружимо років десять.
- як дивно, що ти досі живий. — усміхнувся, склавши руки на грудях.
- що ви маєте на увазі?
- моя черга питання ставити. Отже…
Сеїджі просидів в кабінеті лікаря Вона майже півгодини. Закінчивши розмову повернувся до свого авто, дістаючи з кишені телефон.
- значить вона подруга так собі. — мовив брюнет, розглядаючи фото подруги Бо А, яка працювала в компанії Лу Хона.
- Бо А, ти таке гальмо, ідеальна мати та дружина лише по чутках. Навіть не бачиш, що перед носом коїться, от як сильно ти закувала себе страхом, що я повернусь.