Суботній ранок, за планом Бо А, мав розпочатися з візиту до батьків і святкування їхньої з Лу Хоном річниці шлюбу, проте планам властиво змінюватися і не втілюватися в реальність незалежно від того чи ти принцеса з безсмертям чи звичайна людина.
Стан Хаї значно погіршився за минулу ніч, що сильно непокоїло обох батьків дівчинки. Дитину лихоманило, вени розходились вздовж рук, ніг та живота, а ще пізніше вона ледь впізнавала Бо А та Лу Хона, заходячись криком, що у них страшні обличчя і криваві руки.
В будинку професорів Шін.
- ви знаєте нашу доньку?
- ми знайомі значно ближче, ніж ви можете собі уявити.
- це..цікаво. Я думала, що ми з чоловіком знаємо всіх друзів нашої дівчинки.
- здається ви сприймали бажане за дійсність.—брюнет усміхнувся, закинувши голову назад.
- дозвольте спитати, чому ви тут?—жінка, років сорока п’яти, трохи занепокоєно мовила до Сеїджі.
- з сюрпризом, схоже вас не попередили.
- сюрпризом?—трохи старший за жінку чоловік подивився в тому ж напрямку, що й дружина, ніби зачаровано спостерігаючи за кожним рухом дракона.
- не відчуваю довіри між вами і Бо А.— перевів погляд на подружжя, діставши телефон й лишивши привітність позаду.
- повернемось до сюрпризу. — через кілька секунд на дзвінок відповіли.
- так? З ким я розмовляю?
- не впізнаєш?—посміхнувся, а голос з того боку різко змінився.
- що ти…як?
- так швидко пристосувався до сучасних технологій, знайшов тебе і твоїх рідних чи прокинувся? Дуже добре, пробудження було таким довгоочікуваним. Знаєш, я так довго чекав зустрічі з тобою і твоїми рідними.—перевів погляд на подружжя. - ну, чого ви? Передайте донці вітання.
- сволота, не смій їх чіпати, я…
- що ти? Твій час спливає, Бо А, а я попереджав, казав, що повернусь і тоді тебе нічого не врятує. Я обіцяв знищити все, що має для тебе ціну, обіцяв вбити кожного, хто тобі не байдужий. Хіба тобі не знати, що я дотримую слова і немає значення, скільки часу минуло? Мені набридло розмовляти, хочу померти —жодних слів чи пояснень, гість скинув дзвінок, а чоловік та жінка встали з своїх місць, з затьмареним поглядом йдучи на кухню, згодом вмикаючи газову плиту.
- був радий побачитись, передам Бо А про вашу раптову кончину. Думаю це засмутить вашу донечку достатньо сильно.— Сеїджі встав з крісла, поправляючи свій чорний піджак.
- зустрінемось в пеклі, батьки клятої гадюки.—усміхнувшись, вийшов на вулицю.
- три, дві..—ще крок, Сеїджі підійшов до свого авто, клацнувши пальцями. - бум. — дім, колись щасливої, родини Шін злетів в повітря, змінюючи спокійну атмосферу тихого району на хаос.
- ти мала достатньо часу аби подбати про них, Бо А, але схоже тебе більше приваблювала думка, що я не прокинусь. Прийшов час повертатися пташці до клітки. — звично усміхнувся, сів в авто і завівши двигун поїхав подалі від галасу людей, які сходились до палаючого будинку.
Через кілька хвилин після нещасного випадку до Бо А знову зателефонували.
- що вам на біса треба? Що цього разу?
- перепрошую, пані Шін Бо А?
- з ким я розмовляю? — занепокоєно мовила жінка.
- я слідчий Чан Хан Го. Мушу повідомити, що з вашими батьками стався нещасний випадок, співчуваю вам, пані.
Бо А випустила телефон з рук, впавши на підлогу поруч з ліжком доньки.
- хто тобі телефонував? — Лу Хон глянув на дружину.
- він точно повернувся. — щоками лилися сльози.
- Вон, тепер мама і тато..вони загинули, лише кілька хвилин тому він подзвонив і був поруч з ними, а тепер..—закрила обличчя руками.
- кохана..—опустився на коліна, взявши Бо А за руки.
- нащо я тоді послухала тебе і ту стару стерву? Нехай би той народ виздихав до останньої людини, нехай би Суйон стала монстром і знищила всіх, кого б їй закортіло, нехай би Сеїджі ніколи не обіцяв нам помститися..нащо я вас послухалася?
- то тепер ти мене в усьому звинувачуєш? Я дбав про тебе і твоє королівство, завжди був поруч і така твоя вдячність?
- боже.. Хон, вибач. Я не можу усвідомити, що починаю все втрачати і ніяк не контролюю того, що відбувається. Вибач.
Жінка піднялася на ноги і швидко витерла обличчя.
- посидь біля Хаї, мені потрібно поїхати до відділку.
- гаразд, звичайно ж я не покину свою доньку.
- так..так, твою доньку.
Бо А намагалася заспокоїтися і трохи привести себе до нормального вигляду, після чого поїхала до відділку.
- пташка така зайнята, може змінить напрямок і піде з медицини, до прикладу займеться ритуальними послугами? — Сеїджі подивився на заднє сидіння, на якому сиділа світло волоса дівчина, здригаючись від кожного слова і руху дракона.
- яка ти ніжна, аж блювати хочеться. Пішли вже. — закотив очі і вийшов з авто, чекаючи на дівчину. Блондинка вийшла з машини і одразу ж кинулась тікати вздовж вулиці, що тільки розвеселило Сеїджі.
- ти таке ж гальмо, як і твоя подружка.
Одного погляду було достатньо аби Йо Джі заклякла на місці.
- йди за мною. — і та, як маріонетка, пішла слідом за Сеїджі до будинку Бо А та Лу Хона.
- мила, ти щось забула? — Хон обернувся від доньки, дивлячись на двері, проте побачив там далеко не дружину.
- ти такий же підкаблучник, як і п’ятсот років тому. — посміхнувся, переводячи погляд на сплячу дитину.
- вай, справи геть кепські?
- Сеїджі. — Лу встав з ліжка.
- якого..ти тут робиш?
- прийшов висловити співчуття, хоча думаю ще рано, от всі передохнете і тоді висловлю. Зайди сюди. — брюнет посміхнувся, а до кімнати зайшла Йо Джі.
- чорт забирай, ти скажений. Навіщо її сюди притягнув?
- хіба ти не радий бачити тут свою коханку? Не гальмуй, скажи щось на прощання, чи може хочете переспати?
- закрийся.—обернувся до дитини, а потім знову до Сеїджі.
- який ти турботливий татко. Вона всеодно сконає до заходу сонця, тому не переймайся через її менталку і все таке.
- я тебе прикінчу тут і зараз, тепер розумію, що варто було відправити тебе одразу за твоєю триклятою сестричкою.
- а це ти даремно. Суйон, будучи гібридом, принесла менше проблем, ніж ти, значення якого рівне гниді.
- досить балачок, давай розберемося як чоловіки, облиш мою доньку і Бо А..Йо Джі теж відпусти.
- ай, ну давай. Тільки для початку скажи, з чого ти взяв, що це твоя донька? — усміхнувся, спостерігаючи за тим, як різко змінюється обличчя Лу Хона.
- що ти мелеш, виродку? — замахнувся, біжучи до Сеїджі, та одного удару дракона вистачило, аби Хон втратив свідомість.
- щоб тебе.. — розім’яв руку - ми почекаємо на нашу пташку. Ти лишишся тут з малою і спустишся вниз тільки тоді, коли я дозволю.
Йо Джі не сперечалась, лиш мовчки сіла на ліжку біля Хаї, гладячи дитину по голові.
Сеїджі потягнув Лу Хона до підвалу, прикувавши його руки ланцюгами до отворів в стелі, а сам сів навпроти на стілець.
Засмучена і геть розгублена Бо А повернулась додому по обіді. Знявши взуття жінка збиралась піти до кімнати доньки, але її увагу привернули звуки, які доносились з підвалу.
- ти змушуєш свого чоловіка довго чекати на себе, він ледь не покинув нас. — Сеїджі усміхнувся, дивлячись на перелякане обличчя колишньої подруги.
- Лу Хон..
- зробиш ще крок і його розірве на шматки. Сядь он в тому куті.
- ти розумієш, що зараз я не просто дівчинка з магією?
Сеїджі піднявся зі свого місця і впритул підійшов до Бо А.
- ти розумієш, що я не той засліплений і вбитий горем гірський дракон, який не міг змиритися з втратою сестри і зрадою найкращих друзів? Сядь в куток, поки я не почав ламати кістки твоїй дитині і коханому.
Жінка здригнулася від холоду, яким віяло від Сеїджі, а її шкіра вкрилась мурахами. Вона повільно пішла до кутка, не відводячи погляд від непритомного і побитого чоловіка.
- що ти..що мені зробити, аби ти не чіпав мою доньку і чоловіка? Вон та батьки вже мертві, я не зможу їх повернути, залиш хоч Хона та Хаю.
- пташко, хіба я не попереджав? — усміхнувся, повернувшись до стільця і склавши руки на грудях, продовжив - ти маєш дещо дізнатися від своєї подруги і коханого, гадаю після твоя думка трохи зміниться і ти не захочеш так сильно зберегти його життя.
- подруга? Ти привів сюди Йо Джі?
- спустись вниз.
Бо А перевела погляд на двері, які повільно відчинилися. До приміщення увійшла блондинка, тримаючи на руках Хаю.
- доню..
- сядь на місце.
- дозволь мені взяти доньку на руки.
- а знаєш, бери, нехай вона помре на твоїх руках. — Сеїджі махнув і Джі піднесла дитину до Бо А. Лихоманка не зникала, а вен ставало тільки більше. Дивлячись на, змучене хворобою, тіло доньки жінка не втрималася і почала ридати.
- нехай я, нехай Хон, батьки..але до чого тут невинна дитина?
- я тобі нагадаю, що від руки Суйон не померла жодна душа. — перевів погляд на блондинку. - тепер твоя черга виконати свою роль.
- про що він говорить, Джі?
- Бо А..Лу Хон забороняв мені говорити і сам не хотів від тебе йти, але я більше не хочу мовчати. Насправді ми з Хоном коханці, майже сім років. Він почав приходити до мене, коли ти була вагітною..ти казилась і погано до нього відносилася хоча сама знаєш, як чоловікові важлива любов і турбота, тому не звинувачуй нас, в цьому винна тільки ти..
Бо А гірко посміхнулася, витерши сльози руками.
- я здогадувалася, що він паршива вівця, котрій надто добре жилося поруч зі мною.
- Бо А..—Хон розплющив очі
- ти..Хая правда моя донька?
- я зрадила тобі з Воном, але це було після народження дитини.
- яка мерзота, думаєш і тут викрутитися? — Сеїджі встав з крісла, підійшов до Хона і вхопив його за волосся, підіймаючи голову догори.
- Вон розповів правду перед тим, як здох. Твоя Бо А не така свята дружина, як ти собі думав. — обернувся до Йо Джі - твоя роль виконана—після сказаного Сеїджі дихання дівчини змінилось, а обличчя зблідло. За мить блондинка впала на підлогу, захлинаючись кров’ю.
- Джі..що ти з нею зробив? Чому вона?
- ай, ти б краще подумав про свою доньку, а це стерво тобі дороге, тому мало померти.
Лу Хон заплющив очі, опустивши голову.
- Бо А пам’ятаєш як ти сказала, що фінал до історії я маю придумати сам?
- клятий ти виродку, зараз не час для твоєї хворої фантазії та спогадів.
- саме час, закрийся і слухай. Ми зупинилися на тому, що принцеса і її вірний слуга, за скеруванням вартової межі, вбили сестру гірського дракона і здобули безсмертя вважаючи, що це так просто зійде їм з рук. Минуло п’ятсот років, принцеса та служка створили сім’ю, у них народилась донька, до всього принцеса дарувала своїм батькам життя, керуючи їхніми спогадами. Вони жили і раділи, забувши про обіцянку дракона. Проте він прокинувся і знайшов вихід з в’язниці, до котрої його відправили. Він повернувся в цей свій і все чого він хотів–це помста старим друзям. Дракон знайшов всіх, хто був важливий принцесі. — брюнет встав з місця і підійшов до Бо А, присівши перед жінкою. - першим помер коханець принцеси, котрий насправді був батьком її дитини. Потім донька принцеси важко захворіла і не було їй спасіння, а смерть чекала на заході сонця. Згодом померли і батьки принцеси, а потім подруга, яка увесь цей час нагло брехала прямо у вічі. Наступним був її чоловік, служка Хон. Так принцеса залишилась сам на сам з криками відчаю своїх рідних в голові. — посміхнувся, дивлячись на заплакану брюнетку. - Бо А, ти вже знаєш, яким буде фінал цієї історії?
- я..Сеїджі, давай домовимось, укладемо угоду, що завгодно, тільки збережи життя моїй доньці..і Хону.
- вай, мила моя, тобі доведеться обирати між ними, інакше ніяк.
- я обираю..я обираю доньку.
- ти геть дурна?! — Лу Хон спробував послабити ланцюги, але це лиш посилило біль. - кляті божки і чарівники.
- любов принцеси і служки була не такою вже й сильною, як розносилося чутками. — брюнет подивився на свою руку. Його нігті змінились, стаючи такими ж, як у дракона, а шкіра потемніла, вкрившись лускою до зап’ястя. - то донька, чи чоловік?
- донька..я обираю свою дитину.
- ні! Стій! — Хон з жахом і криками дивився на те, як Сеїджі підходить ближче.
- тобі давно пора в пекло, гнидо, ти задовго тримався. — рука Сеїджі миттєво розірвала грудну клітину Лу Хона, а кров заляпала одяг і частину стіни позаду.
Бо А заплющила очі, сильніше притиснувши Хаю до свої грудей.
- пробач..пробач Хоне…я мусила врятувати свою доньку.
- врятувати? — дракон розсміявся, обертаючись до брюнетки.
- ми…ми ж домовились, уклали угоду…
- що ти можеш мені дати?
- я..я домовлюсь з старою і вона подбає про те, аби твоя Суйон переродилась, обіцяю.
- мені це треба?
- що? Хіба ти не хочеш повернути собі сестру?
- ти ніколи не думала про те, що моя сестра вже повернулась?
Тим же часом неподалік зали межі між живими та мертвими.
- Каяо, ти розумієш, що знову втратиш Сеїджі на певний час?
- я б дуже цього не хотіла, але знаю, що твоя мати покарає його за ті смерті, котрі сьогодні стануться. Знаєш, як би там не було, а я його дочекаюсь, навіть якщо знову доведеться чекати рік чи п’ятсот.
Тай Мон посміхнувся і зупинився, продовжуючи так само захоплено дивитися на Каяо.
- почекаємо на Сеїджі разом, звісно якщо ти не проти компанії.
В підвалі будинку Бо А.
- тоді..чорт забирай, просто скажи, що тобі треба. Я все зроблю, все віддам, тільки не чіпай мою дитину.
- що робити, якщо саме твоя дитина мені потрібна? — брюнет опустив погляд на Хаю, обличчя якої повільно вкривалося темними венами.
- навіщо..?
- ти досі не зрозуміла, Бо А — провів пальцем по скроні жінки, залишаючи слід кров’ю Лу Хона. - я маю намір відібрати в тебе абсолютно всіх, без винятку і якихось домовленостей. — відійшов від брюнетки. - до заходу сонця кілька хвилин, скажи їй те, що тобі хочеться, у вас не так багато часу, її розум повернеться лише на одну мить.
- доню..мила моя.
- матусю…чому ти плачеш? — Хая збиралась оглянутись, але Бо А не дала доньці цього зробити.
- не витрачай сили, краще полеж.
- а чому ми тут?
- так треба, доню. Послухай, що я зараз скажу. Ми деякий час не будемо бачитися, ти поїдеш в одне місце, там має бути твоя бабуся і дідусь, а я..— подивилась на Сеїджі, який потис плечима, байдуже дивлячись на жінку та дитину. - а я скоро теж прийду і обов’язково знайду тебе.
- матусю..я не хочу їхати сама…
- вони зустрінуть тебе, ти ніколи не будеш сама. — нахилилась, поцілувавши дівчинку в чоло. - пробач, що саме я була твоєю мамою. Я люблю тебе, моя Хая. — дитина заплющила очі, а її руки сповзли на підлогу. Бо А сильніше притисла тіло доньки до себе і зайшлась слізьми.
- такий зворушливий момент, я ледь не заплакав, серйозно.
Брюнетка обережно поклала доньку на своє місце і піднялась на ноги, йдучи до Сеїджі.
- задоволений? — обличчя було мокрим від сліз, а в очах, здавалося, було ціле море.
- ні, адже гадюка, як ти, досі дихає. І ледь не забув, звісно, як так? Бо А, співчуваю, ти так раптово і неочікувано всіх втратила.
Жінка усміхнулась і замахнулась, давши Сеїджі ляпаса.
- смійся скільки завгодно, та тільки тепер мстити буду я.
Дракон розсміявся, повертаючись назад до принцеси.
- гадаєш, що ти матимеш такий шанс і вийдеш звідси живою?
- так, ти залишиш мене жити і мучитись в горі, бо вбити буде надто просто, я б навіть сказала, що це буде полегшенням.
- бляха, Бо А, ти правда така дурепа. — Сеїджі витягнув кинджал, котрим колись Бо А зарізала його сестру. - ти ж пам’ятаєш? Якщо вдарити ним фенікса, то він помирає в одному тілі і переходить в тіло того, хто ранить попереднє. На драконах це не працює, феніксом я не стану, от тільки ти не врахувала однієї деталі про цю штуковину.
Брюнетка зробила кілька кроків назад, не відводячи погляд від кинджалу.
- що..? Що я пропустила? Де помилилась?
- якщо ти надто довго жила з чужою силою фенікса, а потім отримала рану таким кинджалом, то за кілька хвилин старієш, а твій організм просто не встигає впоратися з такими змінами і ти помираєш в страшних муках. — посміхнувся, роблячи кроки на зустріч Бо А.
- тобі доведеться постаратися, аби вдарити мене цією іграшкою.
- серйозно? Ти забуваєш, що я навчав тебе битися і захищати себе. Я знаю кожен твій удар і знаю, як ти дієш під час бою. — Сеїджі посміхнувся, різко підійшовши до Бо А, котра сама загнала себе в глухий кут.
Жінка, котра в минулому була принцесою, померла в підвалі власного будинку з муками і благаннями закінчити це божевілля, в оточені мертвих тіл людей, які мали для неї велике значення.
На ранок вартова межі викликала до себе Сеїджі аби озвучити покарання за те, що він скоїв днем раніше.
Як і передбачалося, Сеїджі отримав століття в німому пеклі, звісно ж час в людському світі минав по іншому і тут пройшло п’ять років.
Тай Мон покинув залу і свою матір, ставши провідником душ при іншому вартовому межі. В часі між роботою Мон разом з Каяо чекали на повернення Сеїджі.
Щовечора Каяо ходила до бару, в який колись вперше відвела Сеїджі.
Як зазвичай замовила віскі, спостерігаючи за тим, як янтарна рідина розливається в кришталевий стакан.
- ви тут кожного вечора з’являєтеся, ніби на когось чекаєте. — бармен поклав перед дівчиною її напій.
- все правильно, декого чекаю.
- коханого? — чоловік посміхнувся, зацікавившись розмовою.
- ні, брата. — брюнетка усміхнулась і зробила ковток. - я розповім тобі історію про помсту дракона Сеїджі, божество гори Кадо…