місто, в якому немає мене

Техьон народився з однією ма-а-аленькою деталлю, що відрізняє його від решти людей.
«Дар», - сказав би хтось.
«Жахливе прокляття», - відповів би він не роздумуючи, тому що нічим іншим можливість бачити чужі смерті не вважав - тільки прокляття, і його особисте пекло, викладене мертвими тілами.
І зараз, трохи зіщулюючись під холодним поглядом слідчого, що сидить навпроти і звинувачує його в жорстокому вбивстві дівчини, Техьон тільки ще раз у цьому переконується.