Wsiaka

 Драко смикнувся, перевертаючись та опиняючись обличчям до того, хто його тримав…

Це сон, точно сон.

Бо поруч, замотаний у ковдру, сонний, зі скуйовдженим волоссям, лежав Гаррі довбаний Поттер. 

Історія про кохання, невчасне і неправильне, але необхідне, як повітря. В ній, як і в житті, на кожне наївне серце знайдеться коваль, що викує з нього сталь, або ж розіб’є на уламки.

Збірка Драррі драблів та замальовок.

Чому так дивно восени? Чому так сумно?

І серце плаче: «Припини, це нерозумно,

Забудь, облиш ці намагання, то без сенсу,

Його не забереш із декадансу».

Мовчи, я намагатимусь доскону,

Зірками ми поєднані із ним,

Тільки тоді, по стількох роках ідіотської ворожнечі, Драко прозрів. Він побачив зухвалий розліт чорнильних брів, важкий, глибокий погляд чаклунських очей, вперті чоловічі вилиці. І він дивився цілими уроками, допоки не впіймався.