Усе і навіть більше

Як же важко прокидатися. Бо треба ж було спати вночі. 

Будильник задзвонив якось занадто різко. Драко не зміг нічого намацати поруч. І коли він вже зібрався вилаятись на довбаний ранок та скотитися на підлогу для своїх щоденних вправ, у кімнаті зашуміло, і щось мокре лизнуло його щоку.

Драко роз’явився у провулку і, не відчуваючи холоду, рвонув у магазин маґлівських дрібниць. Вулиці були пусті, за винятком рідких перехожих, які ще не добігли до гостей. В цей час більшість людей були разом із сім’ями та родичами, обмінювалися подарунками й куштували святкові страви.

Він завжди вважав, що про це можна тільки мовчати. Та коли слова вилетіли назовні, очі навпроти загорілись щасливо, ніби хтось всередині увімкнув світло, і коли Гаррі затягнув його у поривчастий поцілунок, Драко відчув себе правильно. У правильному місці. У правильній ролі.