Wsiaka
Книги
12+
Слеш
Міні
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Немає схованих позначок
ср, 09/21/2022 - 00:31
ср, 05/24/2023 - 22:44
110 хвилин, 58 секунд
4
Читачі ще не додали роботу у збірки
2
Навіґація

Чому так дивно восени? Чому так сумно?

І серце плаче: «Припини, це нерозумно,

Забудь, облиш ці намагання, то без сенсу,

Його не забереш із декадансу».

 

Мовчи, я намагатимусь доскону,

Зірками ми поєднані із ним,

Не відпущу його душі, і знову

В обіймах заколишу восени…

2

Гаррі увійшов до своєї ванної кімнати і паличкою відкрив потаємні дверцята. На прихованих поличках стояли фіали з зіллями. Гаррі взяв один, випив і розташувався в своєму улюбленому кріслі. Тепер усе, що він бачить, зможе ожити в його сновидіннях.

    Вподобайка
    5
    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики
    Обережне

    Відгуки

    the_beth

    ВАУ

    Це було щось неймовірно експресивне та абсолютно кінематографічне. Й абсолютно точно це та робота, яку коли закінчив читати, необхідно перечитати вдруге, адже тоді, по-перше, всі залишені натяки заграють сильніше, а по-друге, всі образи розкриються абсолютно з іншого боку. Скажу чесно, що почала щось підозрювати, коли ще на початку відбувся діалог з Герміоною, який відчувався, ніби крізь товщу води. Тричі заплутувалася, потім розплутувалася, а потім під кінець взагалі брови догори злетіли. Оце так емоції! Кінець абсолютний бальзам на душу, які ж вони чуттєві були по закінченню цього жахіття. 
    Коли я казала, що це відчувається кінематографічно, я ледь не дослівно мала це на увазі, бо у мене в голові пронісся цілий фільм з Гаррі у головний ролі, бо те, як все описано, ніби було створене, щоб бути екранізованим. Дякую за такі сильні подаровані почуття й окреме спасибі за хороший кінець, бо в якийсь момент було відчуття, ніби ти, як читач, починаєш разом з Гаррі сходити з розуму, так добре був переданий його моральний стан. 

    Спасибі за роботу ♥♥♥

    Поскаржитись

    Wsiaka

    Кліп, який мене надихнув, то гола емоція. Історія там своя, але декорації та одержимість — звідти. Не знаю, чи це правильно, та експресія — це моя мета. Через це майже нехтую описами, для динаміки, хоча в Інших занурення в атмосферу дуже ціную! 

    І я справді важко вирулюю зі свого нагнітання) Але ставлю себе на місце читача, дивлюся ззовні, і рулюю до світлого майбутнього, або хоч надії на нього))

    Дякую за життєдайний відгук та підтримку?

    Поскаржитись