Мо Ґваньшань

Мо Ґвань Шань думає — як взагалі він міг на Це заслуговувати?

Чи бачив він свій дім саме тут?

Не муч мене.

Ґваньшань ніколи не вірив у щось паранормальне. У його розумінні життя було до смішного простим: люди народжуються, живуть, вмирають і гниють у землі. Ніякого життя після смерті, душ, духів та точно жодних інших «створінь ночі».

Домити посуд не вдається, бо його вірне цуценя вже тут.

Ця справа не проходила ніякої підготовки. Наше спілкування було таким спонтанним і таким жаданим. Хотілось впасти в цю ко-залежність і провести всі дні у ліжку з тобою, поки вистачить сил.