Поговоримо.

 

Лі з Ханом не обмовилися жодним словом, коли повернулися додому. Вечеряли вони знову окремо, а у спальні, Хо, на здивування Джі, не ліг поряд, а пішов спати на диван. На ранок ситуація не змінилася. Зі сторони це виглядало так по дитячому, ніби хлопці не поділили якусь річ, а тепер дуються один на одного. Вони сиділи на дивані у вітальні зайняті своїми справами: Джісон гладив Дуні й паралельно щось клацав в телефоні, тоді як Хо був занурений у роботу, нотуючи щось у записнику. Хлопців оточувала тиша у яку, згодом, втрутився дзвінок у двері. Джі відразу підскочив і швидко відправився відчиняти їх. Повернувся менший з невеликою коробкою та двома келихами. Лі поглянув на Хана лиш тоді, коли той обернувся до нього спиною й розставляв на столик вміст коробки. Там була різноманітна випивка та закуски, тоді ж Джі повернувся до старшого обличчям й вручив тому келих. Хо це бентежило, тому він запитав:

 

 

- Що ти робиш?

 

 

- Давай зіграємо в гру.- Джісон відкоркував вино та налив у пугарі.- Ми будемо запитувати те, що нас цікавить, потрібно говорити лишень правду або, якщо не хочеш відповідати - п’єш.

 

 

- У підсумку якщо хтось вип’є лишнього, то інший все одно дізнається правду?

 

 

- За умовою, якщо той запам’ятає,- Джі натягнуто посміхнувся.

 

 

- А якщо я лукавитиму або взагалі відмовлюся грати?

 

 

- Тільки спробуй…- Хан у мить став серйозним, а на очах збіглася незначна волога, яку швидко змели повіки й руки Лі.

 

 

- Хо відклав все у сторону й спокійно мовив: Гаразд.

 

 

- Тоді почнемо з того, що було вчора…

 

 

- Випереджаючи старший перебив: Соні, все так як я й казав, вони пішли, бо…

 

 

- Мінхо, ти ревнував до них!?- Лі замовк,- можеш випити, якщо не хочеш відповідати.

 

 

- Так.- менший зашарівся, бо старший вимовив це дивлячись прямо йому в очі, але й швидко відвів їх та прокашлявся.- Кхм. Проїхали, скажи, тобі комфортно зі мною?- Хан кинув оком на Лі та зробив декілька ковтків напою. Старший знову звів брови,- І як це розуміти?

 

 

- Хьон! Зараз моя черга запитувати.- надувши злегка губи сказав Джі та відвів очі.- Що ти прошепотів матері, що вона так перекосилася?

 

 

- Лі все ще дивився на молодшого, а потім перехилив келих, заливаючи в себе вино під пильним поглядом Джі. Випивши половину він залепетав: Тож, перейдемо до наступного питання.

 

 

- Зараза…- крізь зуби процідив Джісон.

 

 

- Хо притулив вказівний палець до протилежних вуст, затикаючи його: Білченятко, хіба не моя черга?

 

 

- Оу-у,- менший на диво загорівся,- так-так, твоя. А тепер, моє запитання.

 

 

- Ти, бляха, знущаєшся… Мені, що й звичайні питання не можна ставити?,- трохи роздратовано промовив старший, але Джісона не збентежив цей тон, а навпаки, ще більше розохотив.

 

 

- Ти спитав, я відповів, до того ж дуже навіть чесно, тому я сподіваюсь на не менш відверту відповідь й від тебе. Але на цей раз, якщо не говоритимеш, тобі доведеться випити цілу пляшку…

 

 

- Це не справедливо. Я погоджусь, лиш тоді, коли ти також це зробиш.

 

 

- Хан трохи подумав, а потім взяв чужу руку стискаючи: Домовились.- не відпускаючи Джі продовжив,- моє питання не змінне: що ти сказав їй?

 

 

- Старший роздивлявся обличчя молодшого паралельно погладжуючи великим пальцем його руку: Хм… По-моєму, якщо я вірно пригадую, то я їй нагадав про домовленість пов’язану з фірмою.

 

 

- Га!? Вона б не заткнулася лишень через домовленість пов’язану з нашим шлюбом…

 

 

- Ну… Це маленька частина цього договору.

 

 

- Тобто!? Мінхо, що ти маєш на увазі?

 

 

- Лі розплився з посмішкою, як в Чеширського кота: Ні-ні, милий, моя черга.- підсуваючись ближче він мовив,- Тоді під дією метамфетаміну, тобі було без різниці, хто був поряд, чи ти хотів, щоб саме я був у тобі…?- Хан миттєво почервонів й відсторонився. Крізь сміх старший продовжив.- У тебе все на обличчі написано.- вони досі ще трималися за руки, тому Хо переплів їхні пальці й підніс їх, цілуючи долоню меншого.- Білченя, твої батьки втратять абсолютно все після нашого шлюбу.

 

 

- Що!? Як!?

 

 

- Вони й ніколи не мали права на те, що мають. Від твого народження вся фірма належить тобі. Та «домовленість», яку вони мені запропонували нічого не варта, я лишень вожу їх за ніс. Вони такі наївні, що переписали на мене частину своїх набутих активів.- Хо залився сміхом,- А все через те, що вони повірили, що коли ми одружимося, то я посприяю тому, щоб вони мали тридцять відсотків акцій. Насправді ж я зроблю так, щоб вони, навпаки, ще й виплачували кошти за моральний збиток нанесений тобі, а згодом відправлю у психіатричну лікарню.- почувши це Хан здригнувся й спробував забрати свою руку, але старший стиснув її сильніше.

 

 

- З тріпотінням у голосі Джі промовив: Ти лякаєш мене…

 

 

- Ось тому я й не розповідав тобі. Ти ж зараз не думаєш про те, що хочеш завадити цьому?

 

 

- …

 

 

- Тобі жалко їх?

 

 

- Так…

 

 

- Важко видихнувши старший продовжив: Я так і думав, тому, на справді, вони перепишуть всі свої кошти тобі та доживатимуть на окраїні міста у невеликому будиночку й матимуть мінімум для буття.

 

 

- Тому ти тоді сказав зачекати?

 

 

- Якби розповів раніше ти б кинувся до них… Бо не зважаючи на все ти любиш їх…

 

 

- Джісон захитав головою, заперечуючи, а потім пробурмотів: Хо… Я намагався зрозуміти тебе з першого дня нашого знайомства, але щоразу я запевнявся в тому, що я ніколи цього не зможу зробити. Ти дивний. Твої слова, дії, відношення до мене - не зрозумілі. Але єдине, що я зрозумів це те, що ця дивакуватість заразна…- Хан зазирнув у протилежні очі, продовжуючи,- З першого дня, коли ми зустрілись, закоханість до тебе - була неминуча.

 

 

Мінхо сидів ошелешений, він відкрив рота, але їх затулили чужі вуста, боязко цілуючи. Старший помітив, як повіки меншого тремтять, а губи несміливо зминали чужі. Було помітно, що Хан це робив невміло, але він намагався зробити це акуратно. Не зволікаючи Лі відповів на цілунок переймаючи ініціативу на себе. Вільною рукою він зарився у чуже волосся й сильніше пристрастився до чужих вуст. Цілуючи більш вогше він просунув язик в середину, голублячи. Хо відчув, як Джі, буквально, тліє від насолоди, він бачив такого Джісона у той вечір, але зараз вони не були під сильною дією алкоголю чи наркотиків, це їхнє власне бажання. Меншому не вистачало повітря, тому був змушений відсторонитись. Обоє жадібно хапали повітря, переводячи подих, однак їхні погляди були прикуті один до одного. Їхні руки роз’єдналися й Хан обвів плечі Лі притягаючи того ближче та солодко прошепотів у протилежні уста:

 

 

- Тільки попробуй забути й цей поцілунок.

 

 

- Ти про що? Хіба ми не вперше…?

 

 

Джісон затягнув старшого у черговий цілунок, затягуючи в свої тенета й не даючи договорити.

 

 

 

У підсумку гра, яка була для того, щоб між ними не було недосказаності, залишила по собі одненьку солодку таємницю.