Допоможи мені.

***

—З д-нем… н-народ-ження, хьон… 

—Очі Лі блукали по хлопцеві: Джісоні, давай пізніше. Зараз тобі варто лягти на ліжко та спробувати заспокоїтися. 

—Ні, хьон, не варто псувати собі настрій через мене. Просто прийми це та не звертай на мене уваги. 

Хо швидко вихопив подарунок та поклав на стіл, а потім підхопив молодшого на руки та хотів рушити до ліжка, але той схопився за плечі старшого ховаючи своє обличчя й протяжно застогнав. Мінхо став в ступор, а його вуха налились багряним кольором. 

—Хо… Ми можемо сісти на диван?— проговорив юнак не піднімаючи голови. 

Старший так і зробив продовжуючи тримати меншого на руках як принцесу. Однак, Джі важко підвівся та вмостився на стегнах Лі і знову прилинув до нього, але цього разу Джісон ніжними цілунками осипав шию Хо, затримуючись на декількох ділянках. 

—Хані, оговтайся…— прогарчав заплющуючи очі старший. 

—Ніжно гладячи плечі й кусаючи за вухо старшого, Хан спокушаючи шепотів: Мінхо, я хочу тебе. Прошу, зроби щось.— стогнав благаючи юнак. 

Хо розумів, що це говорить метамфетамін у хлопцеві, але він відчував себе огидно користуючись даним станом меншого, тому стиснув руки в кулаки та намагався не торкатися протилежного. При початку він контролював своє бажання, допоки Джісон не почав навмисно заводити того, хто й так на межі. Молодший розстібнув сорочку Лі та протягнув руки, блукаючи по його торсу, грудях, спині та, зрештою, паху, водночас осипаючи цілунками щоки й шию. Від цих дій у штанях Хо стало тісно й він потягнувся руками до сідниць, які час від часу намагалися скакати на ньому, але, отямившись, різко зупинився. Проте, його долоні окутало тепло чужих повертаючи туди де їм слід бути. 

—Хьон… Увійди в мене…— Хан притулився своїм вставшим пахом до члена Лі, утворюючи невелике тертя. 

—Старший смикнувся від задоволення та стиснув чужі сідниці в своїх руках: Ти зненавидиш мене, якщо я зроблю це… 

—Хлопець відсторонився від чужої шиї та поглянув заплаканими очима: Благаю, допоможи мені… 

Хо ніби переклинило, він міцніше схопився за таз меншого та почав ним рухати допомагаючи ногою утворюючи фротаж. Старший помітив як щоки Хана залилися рум’янцем, очі передавали насолоду прижмурюючись в екстазі, а нижня губа прикушувалась як тільки він хотів застогнати. Джі намагався набрати власний темп, але міцна хватка Лі не давала це зробити, зводячи юнака з розуму. 

—Тобі приємно?— Запитав Мінхо впиваючись поцілунком у кадик хлопця, на що отримав протяжне мичання яке більш подібне на стогін,— твоє обличчя видає, що ти вже на межі. Це так?— хлопець швидко закивав, не змозі нічого відповісти. Хо почав злегка кусати шию Джісона залишаючи на тих місцях мітки, відсторонившись з веселим тоном у голосі він мовив,— Ти й справді моє Білченя… 

На останньому слові Джі гучно застогнав, виплеснувши плід їхнього задоволення та впав у обійми старшого. Краєм свідомості Хан ще відчув, як Лі переодягнув його та поклав на ліжко. 

Мінхо ще на якусь мить затримався біля меншого, тримаючи за руку й чекав, щоб дія психотропного трохи спала, поправляючи йому волосся й вдивляючись у таке рідне обличчя він помітив, що Джісону вже значно краще, вгамувавши своє хвилювання, старший миттєво відправився у ванну, щоб зняти нестерпне напруження, яке вже довгий час да

вило на нього.