Вступ.

У кожного бува такий момент у житті коли ти відчуваєш себе самотнім, але Джісон прагнув би відчувати такі моменти, а не перебувати в такому середовищі постійно. Насправді Джі мав все, він народився з золотою ложкою у роті. Заможна родина, яка мала власний бізнес, особняк, незліченну кількість машин, покоївок, дворецьких та багато чого іншого, окрім щастя. Так сталося, що його батьки одружилися лишень через вигоду, щоб врятувати акції обох компаній, через що й виник недо-шлюб, а від «сім’ї» лишень назва, вони були чужі один одному постійні зради та сварки були не новинкою для Джі. Від розуміння, що ти дитина по рахунку не так боляче як гидко. Можна було б спитати: «Чому вони не можуть зійтися, адже кохання могло й виникнути з часом?». На що відповідь: «Ні. Він народився завдяки штучному заплідненні, його батько навіть ніколи не торкався матері, через те, що його не вабила жіноча стать». 

Джісону постійно було бридко бачити як батько не соромлячись приводить нового коханця у їхній будинок, як мати не заперечувала та просто мовчки терпіла, як через чергову захопленість новим чоловіком йому з ненькою доводилося жити у іншому будинку поки їх не покличуть назад, як вони зневажали один одну, через примусові стосунки, а з часом їхній гнів перекинувся й на дитину. Такий осередок не можна було назвати нормальним життям, але й покинути це він не міг, адже з нього виховували спадкоємця, його змушували все «дитинство» проводити так як скажуть батьки, Джі не міг ослухатися вказівок, адже на нього чекало б покарання, а він не хотів зайвий раз зустрічати батька. Найлегше, напевне получити різкою за непослух, а найгірше він, мабуть, ще не отримав, тому що постійно намагався не повторювати однакових помилок та не робити те що від нього не просять. Донедавна Джісон вважав, що цього достатньо, але зараз через звичайний погляд він міг підписати вирок чергового знущання.

До повноліття його навчали виключно у маєтку з найкращими викладачами. Він ніколи не мав друзів, знайомих ровесників. Лишень еліта, ніхто більше, такі були правила та й Джі не потребував нікого, адже з початку покладався лишень на себе. Він ніколи не отримував тепла від іншої людини, навіть від матері, адже її життя та мрії були знищені саме ним. Але хоч вона не обдавала його надмірною турботою та любов’ю, однак дитяче серце не могло її ненавидіти, тому, не дивлячись ні на що, він поважав її. Так Джісон жив допоки йому не виповнилося двадцять років.