7 травня 2012, 01:35. За чотири години до вибуху на тимчасовій базі Прикордонного корпусу.
Пакистан, провінція Белуджистан, округ Кеч.
Мей втомлено прикриває важкі повіки, розминаючи шию з тихим клацанням хребців. Кидає черговий погляд на комунікатор і стискає губи — все ще немає зв’язку. Робота військових, розуміє вона, у бойовиків немає таких ресурсів.
Вона обертається через плече, оглядаючи зв’язану фігуру у кутку кімнати. Белуджі6 дивиться на неї мовчки. Очі хижо примружені у марній спробі приховати страх. На вигляд йому не більше двадцяти.
— Ти хочеш жити? — питає Мелінда, плавно присідаючи перед ним навпочіпки.
Хлопець шкіриться, а тоді відповідає щось своєю мовою, випльовуючи слова. Підборіддя задерте догори.
— Я знаю, що ти говориш англійською, — веде вона далі, не міняючи виразу обличчя. — Ти розвідник — а для цієї позиції потрібні навички навіть серед терористів.
Останнє слово йому не подобається — вона бачить, як він роздратовано смикає кутиком губ. Вважає себе частиною визвольної армії, що покликана об’єднати розділений народ7. Борцем за права пригнічених. Банально.
— За п’ять годин з Вашингтону сюди прибуде дві сотні добре озброєних агентів, — Мелінда посміхається коротко. Хижо. — Вважаєш, у твоїх побратимів є шанс?
Брехня зривається з язика зі звичною легкістю, ні один м’яз обличчя не видає фальшивості її слів. Белуджі вірить їй. Він хоче жити — звичайно, хоче — і дуже добре розуміє, що за ним ніхто не прийде. Особливо якщо нікому буде приходити.
— Ваша група розкололася, — каже вона впевнено. — Так? Ваш лідер уклав угоду з капітаном Прикордонного корпусу, яка чомусь не сподобалась частині бійців.
Мей піднімається на ноги, робить кілька розважливих кроків кімнатою.
— Чому? — питання коротке, змістовне.
Хлопець мовчить.
— Що військові пообіцяли вам? — робить ще одну спробу Мелінда.
Белуджі піджимає губи, а тоді нарешті подає голос.
— Зброю, — каже він, і повільно піднімає на неї погляд. — Вашу зброю.
Мей здогадується, що мова зовсім не про гвинтівки чи ручні гранати. От тільки вони нічого більше і не мали.
— Наш лідер отримав експериментальний зразок, — продовжує хлопець. — Капітан Прикордонного корпусу хотів, щоб ми заманили вас у пастку із заручниками. Вони мали загинути — нібито за вашої вини.
Міжнародний конфлікт, розуміє Мелінда. Вони провокували міжнародний конфлікт між Пакистаном та США.
— Але не було ніяких заручників, — важко кидає хлопець, опускаючи погляд додолу.
Мей дає собі хвилину, щоб поміркувати над його словами. Місто здається закинутим — як мінімум вже пару тижнів. І Капітан Гхаміді, не зважаючи на всю ситуацію, не виглядає як людина, що стала би жертвувати невинними людьми. Отже, жителів евакуювали вже давно. А в ролі заручників мали бути…
— Ви не захотіли жертвувати власними бійцями.
Белуджі киває, погоджуючись.
— Тоді ви прибрали свого лідера і вирішили розв’язати дилему силою — спочатку відібравши зброю у нас, так?
Ось чому їх зустріли на півшляху. І за тої самої причини підірвали джет — щоб знищити зброю, яку не вдалося захопити. Знищити їх шлях до порятунку.
— Де мої люди? — питає Мей тихо.
Вона розділилася з ними, щоб подбати про ще одну групу бойовиків, яка планувала затиснути їх на шляху відступу. Їх зв’язок обірвали, але Мелінда вірила, що агенти діятимуть розумно і спробують дістатися до літака.
Коли вона прибула на місце, джет ще горів, але нікого з її команди не було поруч. І на базі сепаратистів їх теж немає — вона переконалася у цьому, тому і вирішила захопити інформатора з-поміж бойовиків.
— Мертві, — робить припущення белуджі, дозволяючи собі нахабну посмішку. — Або в полоні у військових — вирішуй сама, який варіант тобі до вподоби.
Мей схиляє голову до плеча, окидаючи його важким поглядом у відповідь. І вирішує, що настав час поговорити з Капітаном Прикордонного корпусу.
6 Белуджі — іраномовна народність, що населяє землі, поділені між Пакистаном, Іраном та Афганістаном.
7 Мова про конфлікт на території Белуджистану, що триває з 1948 року і до теперішнього часу. Урядам Ірану і Пакистану протистоять терористичні формування белуджі, що домагаються незалежності розділеного народу.