IV

6 липня 2004, 19:05. Детройт, Мідтаун, конспіративна квартира Щ.И.Т.а.

— Їсиш забагато попкорну.

— Похмуре бурчання — це татова суперсила. А в нас з тобою серіальний маратон, — кидає у відповідь Ел з набитими щоками.

Вона весело смикає довгими ногами, закинутими на спинку дивану. Коротке волосся її перевернутої дригом голови майже торкається підлоги. Філ розмірковує, чи дійсно в такому положенні зручно дивитися телевізор.

— До твого відому — я не вмію надавати першу доромогу, — додає він лукаво.

Майже правда — більшість корисної медичної інформації щодо удушення успішно вивітрились з його голови через кілька років після закінчення Академії Щ.И.Т.а.

— Се-рі-аль-ний ма-ра-тон, — виділяючи кожен склад, повторює його племінниця. — Помітив десь там серед літер щось схоже на «нудьга»?

Філ коротко пирхає і бумсається на диван, змушуючи Ел підстрибнути на місці. Вона хутко міняє положення, безсоромно влаштовуючи п’ятки на його колінах. Колсон знаходить шматочок шкіри між її шкарпетками і розтягнутими домашніми лосинами — дівчинка смикається, намагаючись уникнути лоскоту і ледь не розбиваючи йому носа коліном.

— Як ти змусила тата тебе відпустити? — все-таки запитує Колсон, коли вони обидва заспокоюються.

Логан єдиний з його рідних, хто знає, ким він працює насправді. Філ добре пам’ятає реакцію брата, коли він здуру запропонував Ел завітати до нього літом.

— Він не відпускав, — дівчинка знизує плечима і підкидує попкорн догори, намагаючись спіймати його ротом. — Мама збрехала, що відправляє мене на екскурсію в Ґранд Каньйон разом з класом, а потім переконалась, що ти точно зустрінеш мене на вокзалі.

Колсон стримується від ремарки, що чекав на пакунок з подарунком, а не тринадцятирічне дівчисько.

— А якщо він дізнаєтесь?

Ел переводить на нього задумливий погляд і кривиться.

— Мама обіцяла розібратися.

Вони мовчать десяток напружених секунд, а потім його небога різко випрямляється, прибираючи ноги з його колін.

— Я не розумію, ти незадоволений? — Ел намагається звучати обурено, але Колсон чує її прихований страх. — Ти сам запрошував мене погостювати в тебе тиждень! 

Три місяці тому — пригадує Філ. Тоді він раптово вирішив, що в його шаленому житті є місце чомусь нормальному. Ф’юрі доручив йому кілька тижнів літом пожити в Детройті в очікуванні на передачу 0-8-4². Їм було невідомо, коли точно це відбудеться, тому Колсон мав постійно знаходитися на місці і оцінювати ситуацію.

Він самовпевнено вважав, що знатиме про початок операції заздалегідь і в разі потреби встигне відмінити приїзд Ел. Чого не було враховано — це Робін і її раптову ідею влаштувати сюрприз. Братові дружина і донька вважали його викладачем історії, якому в літній час доручили прочитати відкритий курс лекцій в Університеті Вейна для групи археологів, і не мали жодного уявлення про дійсну причину його перебування в Детройті.

— Слухай, тато тоді наверещав на тебе, але він завжди хвилюється — хоч я в кінці року вже отримаю паспорт³, —  розгублено додає дівчинка, збентежена його довгим мовчанням.

І Логан був правий — кисло розмірковує він. Тепер Ел планує затриматись у нього на три дні, відсвяткувавши разом з Філом його день народження. Тим часом передача 0-8-4 відбудеться вже завтра.

Колсон заперечно смикає підборіддям, закликаючи її не хвилюватися. На екрані телевізора з’являються вступні титри, тому Ел особливо не пручається, лиш кілька разів кидає в його сторону стривожені погляди. Філ вирішує розібратися з цією проблемою пізніше.

Він не здатен зараз відправити її додому.

Ел багато сміється і вставляє недоречні коментарі щоразу, коли він намагається зосередитись на сюжеті. А потім щось стається — Колсон помічає її серйозний вираз обличчя і похмуру зморшку між бровами — очі зосереджені на екрані.

«Правила прості, орел — я виграла, решка — ти програв», — каже Рейчел розгубленому Джо. 

Філ кидає на неї зацікавлений погляд. Дівчинка автоматично чухає долоню великим пальцем іншої руки, розмірковуючи.

— Чого люди так роблять, довіряють важливі рішення випадку? — запитує вона тихо. — Моніка і Чендлер в епізоді про Лас-Вегас теж вирішували чи одружуватись їм за допомого монетки, а потім все одно відмовились від отриманого результату. 

Колсон чухає брову, намагаючись пригадати серію, про яку каже небога, коли вона продовжує.

— Хіба робити вибір самостійно — це не пріоритет?

Він на хвилинку замислюється, а потім відкидається на спинку дивану, звертаючи до дівчинки хитро зіщулені очі. Ел вирішує, що Філ з неї кепкує, за що він одразу отримує диванною подушкою по голові. Колсон кривиться і обіймає подушку руками, збираючись все-таки пояснити свою думку.

— Відповідальність — це непросто, Ел, — починає він «батьківським» тоном Логана, коли вона перебиває його піднятим догори пальцем, а потім вишукує у кинутому біля дивану наплічнику монетку — канадський луні. Філ завірює очі, але бере її до рук. — Людям складніше наважитися на вибір, ніж просто зробити його. І ось коли вони підкидають монетку…

Він запускає луні в короткий політ, чекаючи, поки він приземлиться на його витягнуту долоню.

— …вони вже знають, який вибір зроблять — ще в той момент, коли вона застигла у повітрі.

Колсон знову підкидає луні клацанням пальців, дозволяючи Ел його спіймати. Він роздивляється її прискіпливо, поки вона намагається повторити його витівку. Якщо він розкаже їй чесно, наскільки велика вірогідність, що Ф’юрі прикінчить його при першій можливості?

Сигнал пейджера вириває його з думок. Філ піднімається з дивану, відчуваючи суміш полегшення і розчарування — не впевнений, що саме переважає. Коротке повідомлення на екрані змушує його коротко вилаятись під носа.

— Все добре? — питає Ел, обертаючись до нього з дивану.

Він двічі кліпає очима, повертаючи обличчю врівноважений вираз.

— Звісно, котику, — відповідає Філ, називаючи її звичним прізвиськом, ніби це додасть вагомості слів. — У колеги з університету сімейні проблеми — просить підмінити його завтра на лекціях — вибач, повноцінний вихідний відміняється.

Дівчинка розмірковує хвилину.

— А чи можу я завтра піти з тобою?

Колсон пригадує її захоплення історією і дає собі уявного ляпаса за непродуманість прикриття.

— Мені шкода, але я не встигну обговорити це з адміністрацією, тому…

Ел киває головою, виглядаючи дещо засмученою.

— Все нормально, влаштую собі лінивий-релакс-день.

Вона нарешті відвертається назад до екрану телевізора, дозволяючи йому видихнути і поспішно зібрати необхідні речі не привертаючи уваги — хоча квартира-студія перетворює це на складне завдання. Хвилин десять потому Філ беззвучно підкрадається до небоги, яка виглядає занадто захопленою серіалом, щоб звертати на нього увагу.

— Маю зустрітись з колегою, щоб взяти у нього необхідні матеріали, — каже він, змушуючи її злякано здригнутись.

Ел намагається смикнути його за носа у відповідь, але він вчасно ухиляється. Вона пирхає, прибираючи з обличчя набридливий чубчик, що вибився з-під шпильки.

— Дай вгадаю — з тобою не можна?

— Пожалій Люка — судячи з повідомлення він засмучений сімейною сваркою і зараз не кращий час знайомити його з тринадцятирічною бешкетницею.

Вона знову закидає голову догори, щоб зустрітись з ним поглядом.

— Бешкетницею? Лестощі, Філе.

Він коротко посміхається у відповідь.

² 0-8-4 — об’єкт невідомого походження, зазвичай небезпечний і цінний.

³ Підлітки у Канаді отримують паспорт в 14 років.