Аналіз оминає почуття

Єва Вайс — імʼя авдиторки, що перевіряє документацію в кожному кутку мурів. Вона створює враження доволі чемної молодиці, заворожуючи яскравими зеленими очима та волоссям трохи довше плечей, яке зберігає неоднорідний колір через постійні фарбування.

Єва

Єва

— Липо! — його хриплий сміх дратував, це був сміх абсолютно божевільного вбивці, від якого надто сильно тхнуло кровʼю. Та зрештою… я теж вбивця, він мій колега, хоч і не до кінця. — Що ж така красуня тут забула, га?

Єва

— Рада, що ти повернувся. Є багато новин, — швидко прошепотіла я, відводячи погляд кудись у простір муру “Марія”. 

— Щось більше за падіння Тросту? 

Єва

Марі

Зрештою вона всадовила мене на ліжко, сідаючи у крісло навпроти так близько, що я могла і поцілувати її. Проте зараз навіть торкнутись до неї було страшно.

— Який саме внутрішній загін до тебе приходив? 

Єва

Єва

Єва

— Давно не бачились, Липо! 

Єва

Вчергове окреслюючи стелю своєї кімнати в Стохесі поглядом, я намагалась вхопитись за думку, що свербіла в моїй голові. Вулиця, та вулиця з баром. Що ж повʼязано із нею? 

Люк

Єва

Єва

— Мені подобається ваш план, але дозвольте відкоригувати. — Він тицьнув пальцем на фінальне місце на мапі. — Ось тут. СПМ усе ще буде при ньому, тож він зможе звідси втекти. 

— Згодна. Я не подумала про це. 

Єва

— Що тебе так злякало? 

— Розвідникам надійшло повідомлення про титанів за муром “Розі”. Майор Ханджі наказала доповісти вам.

Віктор

Віктор

Єва

Заходячи в будинок, я звично кинула на підлогу маску з балаклавою. Наступною була цупка від крові куртка. Згадавши кому ця кров належала я стримала блювоту.

— Є щось серйозне? 

— Ні… 

Леві

Єва

Єва

Єва

Єва

Аби Ерата все-таки відпустила Даріуса, мені довелось укласти із нею декілька нових угод і пригадати дещицю старих. На виході Заклі лишень гаркнув до мене: 

— Щоб духу її тут не було. 

— Не буде, — відзвітувалась я. 

Марко

Єва

Леві

Єва

— І що це у біса було?! Ти повірив випадковому чоловіку, який просто сказав що знає мене?! 

Люк

Я до останнього намагався ігнорувати спочатку тупий далекий, тоді дзвінкий і близький стук. Від чиїхось слів вдалось сховатись за подушкою. 

— Ото вже отряха… Я виллю воду на тебе, якщо не прокинешся зараз. 

Єва

Єва

Єва

Єва

Єва

Єва

Дорога від Герміни до Тросту була важкою, але необхідною. Якби ми перебирались так зимою, то просто б замерзли на дорозі. 

Єва

— Одну справу з убивством. Одну. 

— Іди геть. 

— Тоді арешт. Будь ласка.  

Він дивився на мене таким знавіснілим поглядом, що було смішно. 

Рошель

— Гадаєш, вона повернеться?