— Слухай, Ґрейнджер, я вже сказала, яку вигоду шукала в цьому. Яким би неймовірним тобі це не здавалося, у слизеринців є друзі, і Драко — один із моїх. Я лише намагаюся зрозуміти, яку вигоду з цього шукаєш ти?
— Я знаю й розумію, що ти сказала, але це не означає, що я тобі автоматично довіряю!
Якби того недільного ранку хтось ховався в коридорі біля класу зілля, він би побачив видовище, яке більшість людей, що відвідували Гоґвортс останніми роками, назвали б дивним.
— Не знаю, як хочеш, щоб я тобі довела. Невже думаєш, ніби це якийсь складний план зловити Поттера для Темного Лорда?
— Неможливо! Ні, я не знаю. Просто… Знаю, що Мел… Драко твій друг, тож ти повинна зрозуміти, що й Гаррі мій друг. Я теж про нього піклуюся!
Зрештою, не щодня ґриффіндорка й слизеринка зустрічаються в темних сірих коридорах, щоб побалакати.
— Тобі нема про що хвилюватися.
— Нічого… Пенсі, батько Мелфоя…
— Усе ще в Азкабані, якщо ти забула. Уперше в житті Драко нарешті не знаходиться під впливом свого батька. Перебування в постійному оточенні Поттера, наче у «доброму проміннячку», може тільки допомогти йому!
— Або дратуватиме його без кінця.
— …Або так.
— Мелфой… Драко. Не знаю, що з ним, але він впливає на Гаррі… І завжди впливав. Починаючи з першого курсу, він єдина людина, яка може по-справжньому залізти під шкіру Поттеру. Викликати… реакцію, незалежно від настрою. З минулого літа той просто був у… депресії. Йому потрібно відволіктися. Щось, аби побороти розсіяння…
— Отже, Драко має відволікти.
— Ні… ну, так, начебто. Але більше того! Ти бачила їх минулої ночі…
— О, Мерліне, бачила.
— Там щось є, Пенсі. За останні кілька тижнів Гаррі нарешті знову виглядав щасливим.
— Справді? Тому що Драко був неймовірно жалюгідним і примхливим.
— Йой, так, Гаррі теж… але відбулися якісь зміни. Він знову виглядає живим. Може зосередитися на чомусь іншому, ніж на Волдеморті.
— Живим… так, Драко теж так виглядає. У його очах знову той вогник. Знаю, що його тато не помер, а перебуває у в’язниці… але відчуття ж однакові. Ніби вони ніколи вже не побачаться.
— Так.
— Вони добре підходять один одному. Чи не так?
— Саме те, що обом потрібно.
— Але вони надто вперті, щоб зрозуміти, що саме для них буде добре.
— Я можу впоратися з Гаррі. Знаю його слабкості. А Драко?
— Імовірно, буде складніше. Але я візьму його на себе.
— А-ну зітри цю посмішку з обличчя, і гайда до роботи. Наближаються зимові свята. Не знаю, як ті довгі тижні вплинуть на те, що ми робимо.
— Правильно. Я зв’яжуся з тобою, якщо щось зміниться, Ґрейнджер.
— Добре. Побачимось у класі, Пенсі.
* * *
Паркінсон щойно ввійшла до вітальні й закрила за собою двері, обернулася й побачила, що Драко мовчки стоїть перед нею, примруживши проникливі очі.
— Де ти була? — запитав Мелфой надто спокійним голосом. Дівчина кліпала очима, злякавшись, коли побачила його, і швидко пройшла повз, щоб сісти на одну з канап. — Пенсі!
— Я просто гуляла! — сказала вона, захищаючись, сидячи розгладжуючи мантію.
— А не зарано? — підозріло запитав Драко.
— Мені подобається ранкове повітря, — категорично відповіла Паркінсон. Кілька секунд Мелфой із сумнівом дивився на неї, а потім підійшов до дивану.
— Є дещо, про що хочу з тобою поговорити, — коротко сказав він. Слизеринка підняла брову, почувши його тон.
— Ну, тоді послухаємо, — весело відповіла. Драко насупився.
— Добре. Пенсі… що, у біса, ти намагалася витворяти минулої ночі?
— Вибач?
— Минулої ночі. З… усим цим… з Поттером і обіймами, — виплюнув юнак. Дівчина глянула вбік, намагаючись приховати посмішку.
— Думала, тобі це більше сподобається, ніж поцілунки, — легковажно відповіла.
— Сподобається? Було навпаки! Принаймні, поцілунки закінчуються швидко. Це… ця справа з обіймами… Було незручно, жарко та… незручно… — і замовк, а Паркінсон злегка нахилилася вперед, щоб краще роздивитися обличчя співрозмовника, помітивши, як його очі зробилися скляними.
— Та невже, а де були твої руки? — запитала, усміхаючись, коли очі Мелфоя знову сфокусувалися, і він накинувся на неї з жахом.
— Що? — прошепотів він із широко розплющеними очима.
— Може, було жарко й незручно, тому що він майже весь час тримав руку у твоїх штанях? — продовжила Пенсі занадто задумливим тоном. Обличчя Драко на коротку мить зблідло, а потім швидко повернуло щокам червоний колір.
— Ти бачила?
— Любий, ми всі сиділи менш ніж у п’ятнадцяти футах (прим. ред.: близько 4,5 метра) від тебе.
— Але на нас ніхто не звертав уваги!
— Бачиш, є така штука — периферійний зір. Це дуже зручно, справді, — хлопець застогнав і заплутався пальцями у волоссі. — Йой, насолоджуйся, Драко. Тобі подобається Поттер, це не кінець світу.
— “Поттер” що?! — вигукнув Мелфой, підскочивши з дивана й недовірливо дивлячись на подругу. — Він мені не подобається, я його ненавиджу! — дівчина закотила очі, схопила його за рукав і притягнула до себе.
— Звичайно, звичайно, як скажеш. Але оскільки ти познайомився з ним ближче…
— Я не «знайомився з ним», — похмуро сказав блондин.
— Хіба ви двоє ніколи не розмовляєте під час своїх маленьких тренувань? — з цікавістю запитала Паркінсон.
— Це було лише двічі! — Драко запанікував, і Пенсі швидко заткнула його, перш ніж хтось встиг почути їхню розмову. — Ти робиш так, ніби це звичайна справа, — продовжив юнак тихіше, нервово озираючись. — І крім того… наші роти зазвичай були зайняті іншим, — брови дівчини піднялися, а губи весело скривилися; Мелфой злегка почервонів.
— Ну, тоді я думаю, що тобі варто з ним познайомитися ближче, — заявила вона, не звертаючи уваги на примружений погляд співрозмовника.
— Пенсі… чому? По…перше, він хлопець, а я не люблю хлопців (прим. ред.: ну-ну, любчику, ну-ну ¬‿¬ ), на випадок, якщо це з якихось причин стало незрозумілим за останні кілька тижнів. По-друге, це Поттер. По-третє, він ворог Темного Лорда. По-четверте, це Поттер …
— Ох, заради кохання… Ти ж не продовжиш про Лорда, правда? — перебила Паркінсон, стиснувши губи. Драко повільно обернувся, щоб глянути на неї.
— Чому б мені не робити цього? — слизеринка насупилася, відвернулась і стиснула руки на колінах. — Пенсі?
— Я просто вважаю це дурницею, от і все, — швидко сказала вона.
— Ти вважаєш, що це безглуздо, — повторив Мелфой. Паркінсон швидко кивнула. — Що саме?
— Драко… — вона повернулася з обличчям повним докорів сумління. Очі парубка розширилися від недовіри.
— Ти вирішила не йти за ним, — тихо сказав він. Пенсі завагалася, перш ніж знову кивнути. — Збираєшся зрадити своїх батьків, обернешся проти всього, чого вони колись тебе вчили, — продовжив, і Паркінсон повільно закрила очі.
— Я нікого не зраджую, — сказала тим самим, як і в нього, тихим голосом. — Я просто стаю собою, а не тінню батьків.
— Ти мене зраджуєш! — люто закричав Мелфой, знову підводячись. Цього разу Пенсі також піднялася.
— Це не так! — наполягала вона, стиснувши руки в кулаки. — Я не згодна з тим, що робить Темний Лорд, але це не означає, що я зраджую вас чи когось іншого! І Блез, і Міллісент, і Теодор теж не…
— Блез, Теодор, — вирвалося в Драко. — Ти набирала людей, чи що?!
— Вони відчувають те саме, що і я! Немає сенсу…
— Ні, це не так!
— Це так, Драко! — закричала Паркінсон, перш ніж спробувати заспокоїтися. — Це так, — продовжила більш стриманим голосом. Кілька секунд Мелфой мовчав, важко дихаючи через ніс.
— Невже хочеш, щоб я був із Поттером? — нарешті заговорив він. Пенсі зітхнула, не зустрічаючись із другом очима. — Думаєш, він змінить мою думку щодо цього. Тож ти просто використовуєш його.
— Я не використовую його, — різко відказала дівчина. — Я вважаю, що він гарно підійде тобі, — Драко засміявся, зіщулившись від огиди. — Ох, та годі! Знаю, що ти й справді далеко не це відчуваєш.
— Ле́ле, але це так, Пенсі. Він був скалкою в моїй дупі з першого курсу…
— Коли він тебе проігнорував, — перебила Паркінсон, закочуючи очі. Погляд Мелфоя загострився, а рот повільно стиснувся, і Пенсі одразу зрозуміла, що сказала щось не те. — Драко…
— Знаєш що? Трясця… ти, — коротко сказав блондин, побачивши, як у співрозмовниці розширилися очі. — До біса тебе, до біса Поттера, Блеза, Теодора й Міллісент! Хочете бути зрадниками? Будь ласка! Але не приходь до мене скиглити, коли опинишся не на тому кінці вбивчого прокляття. Поттер програє, тільки-но зачекай. Мій батько…
— Він у в’язниці, Драко! В’язниця! Це те, чого хочеш для себе? — Паркінсон аж кричала. Була лише секундна пауза, перш ніж Мелфой заговорив знову:
— І в цьому також винен Поттер, чи не так? — сказав тихо, похмуро.
— Ні, це твої… наші батьки винні в тому, що пішли за Темним Лордом, — різко відповіла Пенсі. Юнак пильно дивився на неї, тоді розвернувся й люто рушив до виходу. — Драко! — розпачливо покликала вона.
— Відійди, Паркінсон, — відповів Мелфой перед тим, як зникнути з кімнати. Пенсі зітхнула, ледь помітивши, як хтось підійшов до неї.
— Ну що ж, усе пройшло добре, — саркастично сказав Блез. Дівчина насупилась і ляснула його по плечу, а потім знову впала на диван і сперлася підборіддям на кулак. — Я піду за ним, — вирішив Забіні. Паркінсон просто махнула рукою, і хлопець пішов за Драко.
* * *
Мелфой був розлючений. Він не міг повірити власним вухам! Пенсі, так звана подруга. Ким вона себе вважала, намагаючись звести його з Поттером? Звісно, якщо так прагнула відвернути його від Темного Лорда, то могла б обрати кращих людей. Драко не ладнав із Гаррі шість років, то чому ж Паркінсон подумала, що вони тепер як риба з водою? І вона не вірила в те, що намагався зробити Лорд? Відколи?!
Якась частина свідомості повідомляла, що Пенсі, можливо, завжди так вважала; що, можливо, вона просто намагалася справити на нього враження. Однак Мелфой проігнорував цю думку.
Ще більш шокуючим було те, що Паркінсон була не єдиною на їхньому факультеті, хто відчувала це. Коли Драко встиг заблукати в цьому альтернативному всесвіті? Чому його не повідомили, що всі раптово збожеволіють?
Парубок продовжував обходити замок, купа думок затуманювала розум. Він був розлючений на Пенсі, його здивували Теодор і Блез, ніяк із голови не йшов той ідіот Поттер…
Мабуть, це був не найкращий час для того, щоб зустріти ґрифіндорця.
— Мелфой, — почув здивований голос. Драко підняв очі й побачив Гаррі, який незграбно стояв за кілька футів. Блондин не зміг стримати своєї реакції, зустрівшись із хлопцем, і відчув, як горять щоки. З горла вирвався роздратований стогін.
— Поттер, — тихо відповів. А тоді озирнувся, виглядаючи знервованим, і злегка кашлянув. — Що ти тут робиш?
— Кухня, — коротко відповів той. — Мені… не дуже хотілося йти снідати раніше, — Мелфой миттєво зрозумів, що це означає: він уникає товаришів по гуртожитку. Це, звісно, повернуло думки́ до попередньої ночі та до того, чому він узагалі був такий шалений. Гнівні почуття знову охопили його. Він швидко пішов уперед, налякавши співрозмовника й змусивши відскочити вбік і втекти з його шляху. Юнак скористався цим і потягнувся, схопив Гаррі за плече й притиснув до стіни.
Тепер Поттер виглядав абсолютно стривоженим, насторожено дивлячись на слизеринця, нахиляючись.
— Я ненавиджу тебе, — різко прошепотів Драко. Зелені очі розширилися, а потім швидко звузилися.
— Почуття взаємні, Мелфою, — сплюнув у відповідь. Драко посміхнувся й підійшов ще ближче, притиснувши їхні тіла (прим. ред.: ви ж тут говорите про ненависть один до одного, до чого весь цей секс ಠಿ_ಠ ). Від несподіваного контакту серце Гаррі мимоволі забилося швидше.
— Нічого не змінилося, — гаркнув він. — Мені байдуже, що намагаються зробити Пенсі та твоя дурна бруднокровка, я все одно тебе ненавиджу. І я мав на увазі те, що сказав минулого року, — Поттер звів брову й зосередився на тому, щоб залишити руки у вільному положенні, а не відштовхнути атакуючого. — Я змушу тебе відповісти за те, що зробив моєму батькові. Ти відплатиш за все, — цього разу обидві брови Гаррі піднялися, і сумнівний погляд ще більше розлютив Драко.
— І що ти збираєшся зі мною робити? — запитав Поттер, усміхаючись. Мелфой глибоко вдихнув та кілька разів кліпнув, продовжуючи дивитися на опонента. Потім, перш ніж зрозуміти, що робить, він кинувся вперед, усе ще притискаючи Гаррі до стіни, і вперся ротом в чужий рот (прим. ред.: тю, і нащо були ті співи ⚆_⚆ ). Чорнявий задихався, широко розплющивши очі, і Драко сповна скористався його відкритим ротом, засунувши язик.
Юнак залишався розслабленим кілька секунд, перш ніж повільно відповів. І було щось таке, що відрізняло від усіх їхніх попередніх поцілунків. Це було грубіше, жорстокіше, і коли Поттер енергійно атакував рот партнера, їхні зуби клацнули разом. Гаррі підняв руки й схопив Мелфоя за біцепс, а той вп’явся руками в густе темне волосся. Ґрифіндорець не міг стримати власних гортанних стогонів, які вирвалися та змішувалися з іншими зойками в тихому коридорі. Хлопець провів руками по боках Драко, щоб схопити мантію та підтягнути ще ближче. Їхні тіла стиснулися, насолоджуючись дедалі більшою звичністю ситуації.
У голові кожного промайнула ідея відсторонитись, щоб ухопити повітря, але її було проігноровано, коли вони пожирали один одного, а збудження росло з кожною секундою. Але врешті-решт, коли шок, а потім і екстаз почали зникати, Поттер задавався питанням, що, трясця, відбувається. Він трохи затих так, що Мелфой навіть не помітив, а потім швидко відштовхнув парубка. Драко відступив на кілька кроків і люто глянув на Гаррі, швидко дихаючи. Потім, здавалося, він зрозумів, що сталося, і витріщився вже з жахом.
— Йосип голий на кобилі, — прошепотів він. Поттер витер рукою рот, кліпаючи на слизеринця.
— Не гей, еге ж? Справді терпіти мене не можеш? — пробурмотів Гаррі, усе ще дивлячись на Мелфоя й намагаючись перевести дух.
— Я не такий! І, так! — вигукнув Драко. — Я тебе ненавиджу! Ти довбаний вишкварок, який посадив мого батька у в’язницю!
— Ага, — сказав, закочуючи очі. Потім побачив щось позаду партнера, і його очі розширилися. — Щоб я луснув, — пробурмотів він. Мелфой обернувся, обличчя зблідло.
— Блез! — розпачливо простогнав. Його друг стояв трохи далі по коридору, роззявивши рот.
— Я… я хотів знайти тебе, — сказав Забіні, похитавши головою, — переконатися, що все гаразд після сварки з Пенсі, (прим. ред.: любчику, та в них тут краще не буває!
(ﾉ◕ヮ◕)ﾉ*:･ﾟ✧ ) — тоді кілька разів моргнув, а потім усміхнувся: — Здається, не хвилювання були марні.
— Це… це не те, про що ти думаєш, — наполягав Драко.
— Так-так, — закотив очі Блез.
— Ні, справді не те, — відповів Поттер. — Навіть не знаю, чому він… Це було зовсім… байдуже. Забудь, — не чекаючи відповіді, він швидко пройшов повз, не звертаючи уваги на все ще усміхнене обличчя Забіні.
— Мерліне, я його ненавиджу, — насупився Мелфой, щойно юнак зник за рогом. Блез коротко засміявся, і Драко обернувся й зиркнув на нього.
— Слухай, Драко, мені абсолютно все одно, — сказав заспокійливо. — Ти в порядку? Що б не відбувалося…
— Нічого й не відбувається!
— Та годі, я щойно спіймав, як ви цілувалися! — роздратовано сказав Забіні. Блондин не відповів, а просто витріщався. Той зітхнув. — Гаразд. Нічого не відбувається. Ми можемо поїсти? Я голодний! — коли погляд Мелфоя не подобрішав, парубок розгублено поворухнувся. — Щось не так?
— Ти знаєш, чому я пішов від Пенсі, Блезе? — холодно запитав Драко. Забіні виглядав трохи знервовано.
— Так, — нерішуче відповів. — Ти, якщо тільки чесно, будеш сердитися за це? — той не відповів, але після короткої паузи розвернувся й попрямував до Великої зали, залишивши Блеза безпорадно дивитися вслід.
* * *
— Гаррі, я можу з тобою поговорити? — хлопець, який був уже на півдорозі, зітхнув і впустив сумку на землю. Він знав, що буде, але сподівався, що зможе уникнути цього принаймні ще день… чи тиждень. Рон зупинився на вершині сходів, але Поттер махнув йому, повернувшись обличчям до Шеймуса.
— Звичайно, що я можу для тебе зробити? — насторожено запитав. Фініґан учора цілий день надто пильно спостерігав за ним, і Гаррі уникав розмови з ним, не надто бажаючи втягуватися в ще одну дискусію про Мелфоя, особливо після того, що слизеринець зробив учора вранці. Насправді, Поттер був налаштований уникати його. Принаймні до тих пір, поки не зрозуміє, чому Драко вважав за помсту облапати його.
— Зачини двері, я не хочу, щоб мене хтось чув, — відказав Фініґан. Зараз він стояв навколішки й копався у своїй скрині; не було зрозуміло, що там шукає. Гаррі повільно зачинив двері, притулившись спиною.
— Що трапилося, Шеймусе?
— Є дещо, що хочу тобі дати… от би тільки знайти!
— Що це? — запитав Поттер, спостерігаючи, як парубок перекидає одяг через плече.
— Це… ну, побачиш… сподіваюся, якщо мені справді вдасться… Ха! Знайшов! — підвівся, переможно всміхаючись, і підійшов до співрозмовника. Здавалося, він кілька секунд вагався, тупцяючи з ноги на ногу. — Не гнівайся, — швидко сказав, перш ніж простягнути пляшечку. Гаррі прийняв її, збентежено насупивши брови.
— Що це? — повторив, обертаючи ємність. Тоді уважно вдивився в дрібний шрифт на етикетці, і очі широко розплющилися, а щоки спалахнули червоним кольором. — Шеймусе! — вигукнув, мало не впустивши баночку.
— Гаррі, просто вислухай! — голосно сказав Фініґан, обороняючись, піднявши руки.
— Ні! Що… Тобто… Шеймусе! — Поттер озирнувся, ніби хтось міг підслухати, і понизив голос до шепоту: — Мастило? — зашипів.
— Слухай, я просто хочу, щоб це було в тебе…
— Мені це не потрібно!
— Ну, про всяк випадок…
— У якому випадку?
— Гаррі…
— Шеймусе…
— Мерліне, замовкни й заспокойся на хвилинку! — крикнув Фініґан. — Ти навіть не знаєш, навіщо це!
— Та знаю! — вигукнув Поттер.
— Ох, невже? — спитав Шеймус, піднявши брову. — Тоді й для чого? — Гаррі відкрив рота, щоб сказати, але ні звуку не вийшло. Після невеликої паузи його щоки знову почервоніли, і він насупився. — Бачиш? Ти не знаєш…
— Це для мастурбацій і подібного, — швидко перервав Поттер, щоки почервоніли ще сильніше. — Від цього почуваєшся… краще, — продовжив мляво, чітко відчуваючи дискомфорт від розмови. Фініґан усміхнувся й злегка похитав головою.
— Не зовсім, — відповів. Гаррі виглядав збентеженим, тому Шеймус узяв на себе відповідальність пояснити. — Ти знаєш, як хлопці займаються сексом один з одним, правда?
— Ну, ти достатньо про це балакав, тому я маю певну ідею, — буркнув Поттер.
— Ти знаєш, що ми використовуємо дупу?
— Ну, кажучи прямо… — Гаррі злегка зморщив ніс і незграбно поворухнувся. — Так, я знав це.
— Ти коли-небудь думав, як це працює? — запитав Фініґан, злегка сміючись. У відповідь лиш кліпання очима.
— Ні, — відповів Поттер.
— Ну… подумай, — сказав Шеймус. Гаррі знову кліпнув, насупившись. — Здається до біса неможливим, правда? — той знову поворухнувся, даючи зрозуміти, що йому зараз дуже незручно.
— Дуже, — тихо сказав. Фініґан тикнув на пляшечку, яку все ще тримав.
— Ось чому ми використовуємо мастило, — легко сказав, наче вони обговорювали погоду. Поттер широко розплющив очі.
— Що?
— Використовуєш це. Воно полегшує вхід, — тоді зробив паузу й спробував продемонструвати невиразними жестами. — Не таке сильне тертя, бачиш. Слухай, Гаррі, дуже важливо, щоб ти розтягнувся перед…
— Боже мій, Шеймусе, я не потребую й не хочу від тебе інформації про сексуальну освіту! — вибухнув Поттер, заплющивши очі й викинувши перед собою руки, ніби відлякуючи співрозмовника.
— Щонайменше двома пальцями, але я справді думаю, що якщо це ваш перший раз, то варто спробувати три…
— ШЕЙМУСЕ! — Гаррі виглядав абсолютно обуреним, і Фініґан не зміг стримати сміх. — Це не смішно… Слухай, просто забери назад, домовилися? — той похитав головою, усе ще намагаючись перевести подих, і трохи відступив.
— Ні, Гаррі, я справді думаю, що тобі варто прийняти це. Маю на увазі, що ніколи не знаєш…
— Мені це не потрібно, Шеймусе, — наполягав Поттер, простягаючи баночку й мовчки благаючи забрати її назад. — Я не хочу цього.
— Гаррі… просто візьми, гаразд? Я не кажу чи навіть не припускаю, що ти справді збираєшся його використовувати. Але візьми. Будь ласка? — Фініґан схрестив руки, щоб Поттер не зміг запхати йому в долоні пляшечку. Парубок зітхнув.
— Це якось пов’язано з Мелфоєм? — запитав підозріло. Шеймус знизав плечима.
— А має бути? Невже планували займатися чимось іншим? — він злегка посміхнувся, трохи нахилившись, і Поттер не зміг стриматися, щоб щоки не почервоніли ще більше.
— Ні, — різко сказав Гаррі. Тоді одразу виникло якесь дивіде відчуття. — А чому? Чи треба нам готуватись? — очі розширилися від паніки. — Ти знаєш, що вони планують змусити нас зробити далі? О Боже, що це? Це щось дуже жахливе?
— Я нічого не знаю! — Фініґан засміявся. — Заспокойся, Гаррі.
— Тоді чому даєш це? — крикнув хлопець.
— Тому що. Хочу, щоб ти мав при собі, — Поттер недовірливо подивився на нього, перш ніж зітхнути.
— Нехай, — коротко сказав, стиснувши губи. — Але я ніколи ним не скористаюся, — Шеймус відкрив рота, щоб сказати ще щось, але хтось постукав у двері й перервав репліку. Гаррі швидко відступив, щоб відкрити, і обидва побачили Герміону, що стояла з іншого боку.
— О, чудово, Гаррі, Рон сказав, що ти ще тут, — сказала Ґрейнджер, проходячи повз них, і сіла на одне з ліжок.
— Тобі щось було потрібно, Герміоно? — спитав Поттер, швидко посуваючи баночку в одну з кишень мантії, перш ніж це помітила подруга.
— Я просто хотіла з тобою поговорити, — ласкаво сказала вона, усміхаючись. Гаррі лиш насупився у відповідь.
— Здається, усі хочуть поговорити зі мною вранці. Я так на урок запізнюся, — відповів він.
— Ах, так… Мені просто було цікаво, як у тебе справи, — весело сказала дівчина. Це прозвучало дещо нещиро, і Поттер підняв на це брову.
— Гм… Усе добре, дякую, — повільно відповів. — Хоча ми ж не розмовляємо з тобою щодня.
— Ну, я просто хотіла переконатися, що з Драко все гаразд.
— …”Драко”? — недовірливо запитав Гаррі. — Відколи він став Драко? І все з ним НЕ гаразд, як і НІКОЛИ раніше. Герміоно, що відбувається?
— Нічого, чому запитуєш? — швидко відповіла Ґрейнджер. Шеймус невинно свиснув. Поттер кілька разів перевів погляд то на нього, то на неї, перш ніж щось нарешті клацнуло в голові.
— Ти… ти намагаєшся нас підставити! — звинуватив парубок, широко розплющивши очі. — Мерліне, чому я не помітив цього раніше? Хочеш, щоб ми зустрічалися!
— Гаррі, чесно, послухай себе. Навіщо мирити тебе з найлютішим ворогом? — невинно сказала Герміона.
— Не він мій найлютіший ворог, а Волдеморт. Мелфой просто дурень, — ненав’язливо відповів брюнет, виглядаючи задумливо. — Здається, це не мало б сенсу, якби ти хотіла, щоб я був із ним. Ти ж ненавидиш його, — Ґрейнджер швидко глянула на Фініґана.
— Я насправді його не ненавиджу так, як ти думаєш, — повільно сказала дівчина. — Ти ж розумієш?
— Так, — категорично відповів Поттер.
— Йой. Знаєш, Гаррі, якби так дійсно склалось… це було б добре.
— Ні, не було б.
— Та було б! — наполягала Герміона. — Ніхто не заперечував би.
— Рон заперечив би. Та й усе одно, я його ненавиджу! — гнув своє юнак.
— Рон теж не був би проти, — сказав Шеймус. — Хіба не помітив, як він намагався останні кілька тижнів це показати? Гаррі, усім байдуже до цього!
— Мені не байдуже! — крикнув Поттер. — Він мені не подобався, не подобається й ніколи не сподобається!
— А чому б і ні? — запитав Фініґан. — Це тому, що він хлопець?
— Так! Маю на увазі, ну, ні, але… Шеймусе, глянь, у мене немає проблем із тим, що хлопці люблять хлопців… але я не з тих, хто любить хлопців, — сказав Гаррі.
— Гаразд, нумо на секунду забудемо про геїв, — сказав ірландець, підводячи до лоба очі. — Чому тобі не подобається Мелфой? — Поттер насупився, схрестивши руки.
— Тому що він на боці Волдеморта, — відповів, ніби це очевидно.
— Та Гаррі, — перебила Герміона, — ти коли-небудь намагався це змінити? — друг збентежено подивився на неї. — Ми, начебто, усі приняли, що слизеринці підуть за Волдемортом, — пояснила вона. — А чи розглядали ми варіант, щоб побалакати з ними про це? Знаєте, спробувати переконати? Можливо, усе, що їм потрібно, це привід змінити сторону. Більшість із них, імовірно, навіть не знають, що вони наслідують, адже просто слухають своїх батьків.
— Побалакати з ними про це, — повільно повторив Поттер. — Так, це спрацювало б. Герміоно, ніхто не захоче, щоб із ним говорили. Їм байдужа зміна сторін.
— Ти помиляєшся, Гаррі, — тихо сказала Ґрейнджер. — Деякі вже перейшли на інший бік. Пенсі, наприклад.
— Вона це зробила? — здивовано запитав парубок. — Звідки знаєш?
— Вона сказала мені.
— Ти розмовляєш із нею?
— Звичайно, — сказала Герміона легковажно, наче вони завжди були подругами.
— Тож, по суті, ти хочеш, щоб я поговорив із Мелфоєм… змусив його зрадити свого батька, навіть якщо він наполягає, що взагалі це я винен, що його батько в Азкабані, — сумнівався Поттер. Коли ґрифіндорка кивнула, він закотив очі. — Ага.
— Гаррі, можливо, ти цього не помітив, оскільки останнім часом так захопився Мелфоєм, — той хотів щось заперечити, але Шеймус продовжив, не звертаючи уваги, — але відтоді, як ми почали ці суботні ігри, домашнє суперництво зменшилося. Ніби… зникло.
— Неможливо — вигукнув Поттер, широко розплющивши очі.
— Але так і є, — відповів Фініґан, роздратовано зітхнувши. — Як я вже казав, ви з Мелфоєм занадто захоплені один одним, щоб помітити подібне.
— Хочете сказати, що ми тепер дружимо зі слизеринцями? — недовірливо запитав Гаррі.
— Не обов’язково дружимо, — сказала Герміона, — але візьмемо для прикладу нас із Пенсі. Зараз ми досить часто спілкуємося, коли я бачу її в залі чи на уроках.
— Теодор Нотт і я об’єднались для проекту «Захист від темних мистецтв», і ми чудово ладнаємо, — додав Шеймус.
— Нотт не приходить по суботам, — швидко сказав Поттер. Фініґан знизав плечима.
— Проте ми все ще ладнаємо. Смішно, правда? — чорнявий на це лиш спохмурнів. — Гаррі, ми хочемо сказати, що якби ти хотів, щоб між тобою та Мелфоєм щось сталося, навіть якби це була просто дружба, — голосно додав Шеймус, коли Поттер відкрив рота, — нікого б не хвилювало. Розумієш? Вам дозволено робити все, що завгодно! — хлопець нервово закусив нижню губу, дивлячись то на Фініґана, то на Ґрейнджер.
— Ти серйозно? — натомість повільно запитав. — Звичайно, я не хочу, щоб між нами щось було, але теоретично, якби щось таки й… ти не проти?
— Зовсім не проти, — зіронізував Шеймус, усміхаючись.
— Гаррі, ми будемо лиш раді за тебе, — тихо сказала Герміона, також усміхаючись. Поттер усе ще виглядав нервовим і злегка підскочив, коли двері з гуркотом відчинилися, і до кімнати увірвався Рон.
— Ви ж розумієте, що пропустили сніданок і збираєтеся спізнитися на урок? — голосно запитав він, перш ніж раптово зупинитися, побачивши збентежений вираз обличчя Гаррі. — Я… завадив чомусь?
— Ні, Роне, насправді ти прийшов саме вчасно, — весело сказала Ґрейнджер, зістрибуючи з ліжка, щоб підійти до нього. — Як ти ставишся до Мелфоя, Роне?
— Мелфоя? — запитально сплюнув Візлі. А тоді помітив похмурий погляд Герміони й швидко передумав щодо того, що збирався сказати. — Ну! Мелфой. Гм, гаразд, він не зовсім моя найулюбленіша людина у світі, але, думаю, якби хтось із моїх найкращих друзів цікавився ним у більш ніж платонічній формі, то я точно не заперечував би й навіть сподівався, що вони зрозуміють, наскільки вляпалися, тому що я не хочу, щоб вони постраждали, — сказав Рон поспіхом. Тоді злегка насупився. — Але вони повинні також розуміти, що якщо постраждають, ніщо не завадить мені перетворити Мелфоя на тхора, яким він і є, та згодувати його Криволапику, — Герміона всміхнулася й схвально кивнула, повертаючись до Гаррі.
— Бачиш? — сказала весело. — У Рона з цим немає проблем, — губи Візлі стиснулися, а плечі опустилися від поразки, коли він теж повернувся до Поттера.
— Вам, здається, щось потрібно мені сказати? — спитав рудий покірно. Очі Гаррі розширилися, і він швидко похитав головою.
— Ні, нічого, Роне, чесно.
— У всякому разі, поки нічого, — усміхнувся Шеймус. Поттер зиркнув на нього.
— Ну, не те, щоб я не дуже хотів це чути, — сказав Візлі, закочуючи очі, — але ми справді запізнимося, якщо не підемо зараз, — усі кивнули, перш ніж вирушити на перший урок.
* * *
За браком кращого місця, щоб поставити кудись, але здебільшого просто побоюючись знову торкнутися, Гаррі почав носити в кишені пляшечку, яку дав Фініґан. Він намагався не думати про це, від чого вже було складно, оскільки флакон важко підстрибував під час ходьби. І щоразу, як Поттер це зауважував, повністю червонів.
Такий же результат був, коли траплявся десь на шляху Драко, або коли Гаррі бачив його в коридорах. Слизеринець зазвичай однаково реагував на ці зустрічі, і вони навіть не вдавали, ніби все так само, як завжди. Поцілунки на сміливість — це одне. Трясця, вони навіть могли зробити мінет, оскільки тренувалися, але неочікувано ціпуватись у безлюдному коридорі? Неприйнятно. І навіть коли Поттер намагався спихнути це на якусь обставину, наполягаючи на тому, що ініціатором був саме Мелфой, він знав, що був не менш активним учасником.
Усі ці думки — Драко, його очевидна готовність і мастило, що все ще було в кишені — залишили в голові кілька неприємних або дуже приємних, залежно від настрою, думок та ідей. Вони також стали причиною кількох неспокійних ночей і дивних снів, які прийшли разом у четвер.
Цього разу Гаррі навіть не спав, боячись побачити ще одне таке сновидіння. Але спроби не думати про них неминуче означали, що це було єдиним, на чому він міг зосередитись, і коли у своїй голові проганяв різноманітні сценарії, про які мріяв, він ставав дедалі гарячішим і неспокійним. Зрештою, оскільки мозок наполягав на тому, щоб нагадати про часи, коли Мелфой знущався над ним, Поттер перекинувся на спину й скинув ковдру, подумавши, що під нею надто душно. Він чітко пам’ятав м’які руки Драко на шкірі. Майже відчув, як світлий чубчик торкнувся живота.
Було ледь відчутно, коли Гаррі ковзнув рукою по грудях, неквапливо погладжуючи шкіру під сорочкою.
Якби він заплющив очі й по-справжньому подумав про це, то відчув би, як чужі руки розвели його ноги, коли блондин опустився між ними.
Коліна Поттера піднялися, і він опустився на ліжко, розставивши ноги.
Було так легко запам’ятати нервозність Мелфоя, коли він нахилявся вперед і гаряче дихав на збуджений член; легкого поруху повітря було достатньо, щоб у Гаррі по спині пробіглися мурахи.
Прохолодне повітря, яке торкнулося зараз, коли він несвідомо просунув руку під боксери, справило таке саме враження. Поттер злегка прикусив губу, щоб не видати жодного шуму, не бажаючи розбудити товаришів, поки порожньо дивився на простір над собою.
І язик Драко, своїми невпевненими рухами, повільно обвивав член… Пальці відображали це відчуття, а м’язи стегон напружилися.
Мелфой… тепер він починав рухатися вгору-вниз, безперервно хитаючи головою. Пальці Гаррі стиснулися й слідкували за рухом, який був в уяві. Слизеринець тепер буде смоктати… Поттер ще міцніше стиснув руку й робив швидкі, різкі рухи.
Зазвичай він з усіх сил намагався триматися нерухомо, але тут, у власному ліжку, вільно рухався, штовхаючи стегнами й ворушаючи руками. Знову й знову, і знову, Гаррі майже повірив, що Драко був поруч, а власні руки тримали того на місці, поки юнак смоктав усе сильніше й сильніше, і сильніше. Поттер заплющив очі й скрипнув зубами. Він відчував, як піт збирався на лобі, і думки́ про два змазані потом тіла, що ковзали в унісон, спалахнули в голові, і він був так близько! Майже…
Із сусіднього ліжка почувся гучне хропіння, і Гаррі раптово зупинився, розплющивши очі й зупинивши руку, коли знову усвідомив, що його оточує. Почув, як Рон шумно перевернувся, зашурхотіли простирадла й ковдри, а його ліжко заскрипіло. Поттер злегка зади́хався, збентежено оглядаючи темну кімнату. Хіба він щойно не був у кімнаті потреби?
Із запізненням помітивши власну руку на штанях, Гаррі зблід і швидко відсмикнув її, відчуваючи, як щось схоже на жах охопило все тіло, коли він усвідомив, що робив. Хлопець тихо застогнав і вилаявся собі під ніс, перевернувшись на живіт. Це лише притиснуло надзвичайно збуджений член до ліжка, і парубок знову заплющив очі. Він сподівався, що це мине, але, очевидно, тіло мало інші плани. Приблизно через п’ять болісно довгих хвилин Поттер повільно повернувся назад і схвильовано постукав пальцями по животу. (прим. ред.: у мене чисто в голові одразу звук з’явився: “пу пу пуууу”, взпщхвп)
Тоді й зрозумів, що все ще може закінчити розпочате… І не потрібно думати про Мелфоя. Глибоко вдихнувши, Гаррі знову просунув руку під боксери й обхопив пальцями свій до болю твердий член. Спробував уявити когось іншого, і першою, хто спала на думку, була Чо. Швидко відкинувши цю ідею, подумав про Шеймуса, перш ніж усвідомити, що він, імовірно, не краще за Драко. Крім того, він був хлопцем. Отже, ні, це не мало спрацювати.
Поттер зупинився на Парваті без будь-якої причини й спробував уявити, як її маленький рот всмоктує його. Це діяло кілька секунд, а потім майнула думка, що її волосся занадто темне, і раптом дівчина стала платиновою блондинкою. А руки були занадто малі, тому вони стали трохи більшими. Він уявив, як дивиться на неї вниз, бачить її карі очі, які дивляться з відкритим і дружнім поглядом. А потім юнак кліпнув, і її погляд став пронизливим, коричневий швидко перетворився на сірий, і наступне, що Гаррі зрозумів — він знову витріщився на Мелфоя.
Поттер поступився, у покорі заплющивши очі. Він ще кілька разів швидко ворухнув рукою, перш ніж кінчити зі схлипуючим подихом, думки про Драко все ще вирували в пам’яті. Неуважно витерши руку об простирадла, Гаррі знову перевернувся й уткнувся обличчям у подушку, намагаючись забути, що щойно сталося, і на кого він щойно дрочив…
Коли знову настала субота, Поттер відчував повний безлад.
Мелфой виглядав трохи краще, хоча б тому, що не носив із собою мастила. Він практично забув, що Гаррі справді цілував його в неділю. Розум Драко був у постійному циклі жаху та страху через власні дії, і хлопець дуже хвилювався, що ж це може означати. Ситуація в гуртожитку не стала кращою, головним чином через те, що він відмовився говорити з Пенсі, а також частково в цьому винен і Блез, який узявся захищати всіх маґлонароджених, а це почало нескінченно дратувати. Мелфой не міг зрозуміти, як раптом половина його друзів стала на бік Поттера; це просто не мало сенсу!
Гаррі зайшов до класу з Роном. Герміона прийшла раніше, і обидвоє зрозуміли чому, коли пройшли через відчинені двері. Їхня подруга зацікавлено розмовляла з Пенсі, і слизеринка мала дуже задумливий вираз обличчя. У Поттера миттєво пробігли мурахи, бо він знову не знав, чого очікувати від ночі.
Виявилося, що йому не варто хвилюватися.
Майже дві години Гаррі сидів неподвижно біля Візлі, спостерігаючи за подіями. Між усіма присутніми точилися розмови, і він із запізненням помітив, що більшість навіть не сидить із членами свого факультету. Тоді спало на думку, що більшість людей, імовірно, приходили не заради гри «Правда чи виклик». Це було радше виправдання, щоб мати можливість знову тусуватися. Складалося враження, ніби якщо не було б цих специфічних зустрічей, люди не докладали б зусиль, щоб поговорити з новими друзями, яких могли знайти. Розмірковуючи про останні декілька тижнів, Поттер зрозумів, що все більше народу почало повертатися на вечірки. Коли вони вперше грали, тут була велика група людей, але в міру того, як виклики ставали все більш бентежними й показовими, щотижня приходило менше людей.
Гаррі завжди був прихильником ідеї єдності факультетів у Гоґвортсі, і, очевидно, саме цього вечірки почали досягати. Парубок просто ніколи не усвідомлював, що йому насправді доведеться докласти зусиль, щоб це справді сталося. Ні для кого не було секретом, що головне суперництво їхнього потоку, а можливо, і всієї школи, точилося між ним і Драко. Отже, якщо єдність факультетів справді досягнеться, вони повинні бути тими, хто відкладе свої розбіжності.
Поттер пирхнув, подумавши, наскільки це малоймовірно, і поцілував Сьюзен Боунс, коли Захаріас Сміт дав такий виклик.
* * *
— Гаразд, люди, я кажу, що ми збираємося закінчити цей вечір, — сказала Пенсі трохи пізніше. Вона проігнорувала приголомшені погляди двох конкретних хлопців і встала, щоб потягнутися. — Наступного тижня — остання субота перед канікулами, тож мені доведеться придумати щось справді особливе для нас усіх, — весело продовжувала вона. — Тим часом, бажаю всім успіху на проміжних іспитах! — розмови тривали тихо, коли всі вийшли в зал і швидко повернулися до своїх кімнат. Гаррі все ще розгублено кліпав очима, коли Герміона ледь не витягла його з кімнати. Нарешті залишилися лише двоє, Мелфой та Паркінсон, які були зайняті прибиранням, щоб кімната виглядала так, ніби нею й не користувалися.
— То це все? — запитав Драко. Пенсі замовкла, глянувши на нього з піднятими бровами.
— Ой, ти знову зі мною розмовляєш? (прим. ред.: богиня /ᐠ｡ꞈ｡ᐟ\ ) — іронізувала вона. Юнак насупився й підвівся на ноги.
— Лише на хвилину, — пробурмотів він, сердито дивлячись на співрозмовницю. Та закотила очі.
— Звісно, — сказала вона. — То що ти там питав?
— Ти не… не задавала завдання… мені з Поттером, — повільно й невпевнено сказав Мелфой. І схрестив руки, нервово постукуючи ногою по підлозі.
— Йой, вибач, — сказала Паркінсон без крихти жалю. — А це проблематично? Наступного разу обов’язково пригадаю, як сьогодні ти був розчарований тим, що нічого не робив із Поттером.
— Я мав на увазі не це, — різко сказав Драко. — Я просто… Що ти плануєш, Пенсі?
— Чи приходило тобі в голову, що люди можуть просто втомитися спостерігати, як ви двоє лаєте один одного? — запитала дівчина, повертаючись, щоб вийти з кімнати. Мелфой злегка почервонів і потягся за нею.
— Я знаю тебе, Пенсі, — різко сказав натомість. — Знаю, що ти щось плануєш, але що саме?! — Паркінсон раптово зупинилася, від чого хлопець ледь не наштовхнувся на неї, тоді розвернулася, щоб зустрітися поглядами. І зробила два кроки вперед; вони були лише в дюймах одне від одного.
— Думаю, доведеться просто почекати й побачити, правда? — сказала тихим голосом, усмішка охопила її губи. Слизеринка розвернулася й продовжила крокувати коридором, залишивши Мелфоя нервово ковтати слину, дивлячись услід.
* * *
Драко не хотів марнувати час наступного тижня, і до вечора понеділка знову звернувся до Гаррі й затягнув його до того покинутого класу, де вони так часто збиралися.
— Відпусти мене, Мелфою! — огризнувся Поттер, вириваючи руку, коли за ними щільно зачинилися двері. — Чого хочеш? Якщо знову збираєшся мене обіймати, я хочу, щоб ти знав, що я категорично проти, — блондин злегка почервонів, але проігнорував цю репліку й почав ходити туди-сюди кімнатою.
— Щось відбувається, — коротко сказав натомість. — Вони щось планують, Пенсі та Ґрейнджер. Не знаю, що саме, але це точно не може бути добре, — він підвів голову, і Гаррі побачив панічний погляд його широко розплющених очей.
— Звідки знаєш? — швидко запитав Поттер.
— Це хіба не очевидно? — Драко повернувся. — Ми почали з поцілунків. Потім вони змусили тебе дрочити мені. Далі — мій мінет. Але замість того, щоб розвиватися, Пенсі змусила нас обійматися. О, і вони нас, до речі, бачили. Минулого тижня.
— Вони… що?! — вигукнув Гаррі, побілівши.
— Так, але це не важливо, — швидко продовжив Мелфой, відмахнувшись. — Минулої суботи… нічого не було. Ні питань, ні поцілунків, вони навіть не сказали нам триматися за руки!
— І ти… засмучений через це, — нерішуче здогадався Поттер. Тоді швидко підняв руки, захищаючись, і злегка здригнувся, коли Драко зупинився й люто глянув на нього. — Вибач…
— Я сказав Пенсі розповісти, що вона планує, — продовжував Мелфой, знову починаючи ходити кімнатою. — Але сказала лиш, що мені доведеться почекати й побачити. А, і придумає щось особливе на наступний тиждень. Щось велике, пам’ятаєш? — Гаррі повільно кивнув, починаючи розуміти, до чого вів співрозмовник.
— Ти не думаєш… — і замовк, відчуваючи, як пришвидшився пульс з більш інтенсивним диханням.
— Не знаю, що й думати, — зізнався Драко, нарешті зупинившись і сівши на стіл навпроти партнера. — Щось відбувається. Напруга зростає, ніби всі про це знають, крім нас. Вони ніби намагаються застати нас зненацька.
— А ми ж не хочемо, щоб нас застали зненацька, правда? — нервово запитав Поттер.
— Краще б, щоб такого не було, — тихо сказав Мелфой.
— Як… Я маю на увазі, як далеко… — чорнявий замовк, ковтаючи слину. — Як далеко вони готові зайти?
— Ти бачив, що люди робили. Ми з тобою, Патіл і Бут, різноманітні дівчата, які просвітили групу… — Драко знизав плечима, провівши рукою по волоссю. — Я не знаю, що вони змусять нас робити, — Гаррі помітив, який насправді має стурбований вигляд Мелфой, і відчув невідому образу. Зітхнувши, він засунув руки в кишені, одна з них наткнулася на знайому тепер пляшечку, яка все ще там була. (прим. ред.: я зараз заплачу.)
Він зробив паузу.
— Мелфою, — повільно сказав Поттер, стиснувши пальці на баночці. Драко глянув на нього, кліпаючи від рішучого виразу обличчя Гаррі.
— Що?
— У тебе завтра ввечері тренування з квідичу? — запитав він. Повіки Мелфоя трохи звузилися, і він похитав головою.
— Ні. А чому питаєш?
— …Зустрінемося в кімнаті вимог. О дев’ятій вечора.