Практика… Практика… Практика?
Мелфой хотів, щоб вони практикувались??
Очі Гаррі широко розплющились за окулярами. Руки були схрещені, і юнак відчував, як пальці сильно впиваються в біцепси. Невиразно здивувався, чому так нервує.
— У чому практикуватись? — йому нарешті вдалося оговтатися. Обличчя Драко почервоніло, і ґрифіндорець із легким задоволенням спостерігав, як навіть вуха поглинули цей колір.
— Ти не можеш бути таким цупким, — пробурмотів блондин, усе ще дивлячись перед собою. Здавалося, він не хотів дивитися на співрозмовника.
— Ти маєш на увазі, що справді хочеш зробити мені… Мінет… Більш ніж один раз? — запитав недовірливо, навіть трохи істерично. Долоні Мелфоя вдарилися по столі, він різко розвернувся, зиркнувши на партнера.
— Ні, Поттере, точно ні, але я також не хочу виглядати дурнем перед усіма, — сказав натомість парубок дивно спокійним голосом. Це нервувало Гаррі, бо тон не відповідав палаючому виразу очей.
— Чи не почувався б ти більшим дурнем, якби всі дивувалися, чому справді вмієш це робити? — слабко запитав брюнет. Тоді відчув легкий тріумф, коли Драко кліпнув очима й, здавалося, обдумував ці слова.
— Ні, — вирішив він, і плечі іншого хлопця опустилися. — Вони просто подумають, що я маю природний талант.
— Або що ти від природи гей, — пробурмотіли у відповідь. Мелфой кинув погляд, і Гаррі одразу замовк. — Тож… Хочеш потренуватися, — Драко кивнув, знову почервонівши. Поттер зітхнув і заворушив руками, перебираючи нитки на мантії. Неприємна тиша поширилася в класі, де знаходилися юнаки, і коли зеленоокий злегка п’ятою вдарив по ніжці парти, на якій сидів, то невиразно помітив, що зараз не може з’явитися на урок. Тоді й почав докоряти сам себе, тому що думав про відвідування занять, коли відбуваються набагато важливіші речі. — Ти… Гм, ти ж не хочеш, — ковтнув слину, — тренуватися зараз, чи не так?
На обличчі Мелфоя відобразився переляк, що одразу змінився на легку паніку, і Гаррі відчув незрозуміле полегшення.
— Ой. Ні, не зараз, — відповів блондин. — Заняття, і все-таке, знаєш, — продовжував пояснювати, невиразно помахавши рукою. Поттер вирішив не наголошувати, що співрозмовник уже ніяк не встигне до наступного заняття.
— Тоді завтра?
— Завтра?? — голос слизеринця надломився, потім парубок закашлявся, перш ніж продовжити більш стійким тоном: — Так, завтра буде добре. Потрібно знайти кімнату, де ніхто не зайде до нас, — здригнувся він.
— Кімната на вимогу, — промимрив Гаррі, не впевнений, чи справді хотів ділитися цим із Драко, але згадав, що, мабуть, уже певною мірою усвідомлює свої дії після попереднього року навчання…
— Що?
— Кімната на вимогу, — повторив, цього разу голосніше, хлопець. — Це… Ну, місце, де ти захопив багатьох із нас минулого року, пам’ятаєш? — спитав незлим голосом. Мелфой гордовито вдихнув, злегка піднявши підборіддя.
— Здається, я пригадую щось таке, — відповів він. Ґрифіндорець закотив очі.
— Просто зустрінь мене завтра на сьомому поверсі. Десь в обід?
— Не можу, тренування з квідичу.
— Ну, коли воно закінчиться?
— О восьмій.
— Тоді о восьмій.
— Спочатку мені доведеться прийняти душ.
— Тоді о восьмій тридцять! — напружено сказав Поттер, раптом відчувши втому й сварливість. Блондин виглядав ображеним.
— Не треба дратуватися.
— Слухай, Мелфою, це була твоя ідея, я не маю до цього ніякого відношення. Ти можеш просто потренуватися на… На…
— Якщо посмієш сказати щось про глибоке заковтування неживих предметів, то я…
— Це не… Я маю на увазі… Тьфу. Хоч би що, Мелфою, — роздратовано сказав Гаррі. — Слухай, ти вже змусив мене пропустити уроки, і тепер Макґонеґел займатиметься моїм покаранням… Можна мені просто піти?
— Так, Поттере, я дозволяю тобі піти, — глузливо відповів Драко. На це парубок насупився.
— Тоді завтра о восьмій тридцять. Сьомий поверх.
— Добре-добре. Я буду там.
— Гаразд, — Гаррі ще раз задумливо глянув на співрозмовника, перш ніж повернутись і вийти з кімнати. Позаду Мелфой глибоко видихнув, сховавши обличчя руками.
* * *
Наступного дня після обіду Поттер ходив по вітальні майже цілу годину. Його дії свідчили про нервозність, але Рон і Герміона не здогадувалися, через що друг міг нервувати. Додавши це до його хвилювань через суботні вечірки, вони подумали, що краще взагалі нічого не говорити, і продовжили виконувати домашнє завдання. Нарешті, близько 7:45, Гаррі глибоко зітхнув і закинув усі свої книжки й папери назад у сумку.
— Куди ти збираєшся? — спитала Ґрейнджер, ледь відводячи погляд від свого останнього есе.
— Не можу зосередитися, мені потрібно кудись тихіше, щоб попрацювати, — відповів юнак. Він не звернув уваги на підняті брови Рона й сподівався, щоб ніхто з його друзів не згадає про те, що у вітальні панувала майже цілковита тиша, оскільки всі робили домашнє завдання. — Тому я просто піду. Гм, не чекайте на мене, — і тоді зіщулився, подумавши, що це звучить так, ніби він збирається на побачення, і ця думка змусила жахливо почервоніти.
Рон і Герміона продовжували дивитися на нього із сумнівом. Поттер піднявся на ноги, перекинувши сумку через плече.
— Ну… Тоді до побачення, — пробурмотів і швидко пішов крізь портрет. Коли дійшов до тієї частини стіни, де була Кімната Вимог, він зупинився, не знаючи, що робити. Яке приміщення потрібне для такого типу… Практики? Згодом він зупинився на думці «зручно», тричі пройшов повз стіну й увійшов у двері, що з’явилися.
Очі заплющилися, коли побачили двоспальне ліжко, яке стояло в глибині кімнати.
— О, Мерліне, — пробурмотів він, розплющивши одне око, щоб оглянути кімнату. Усе було не так уже й погано. Зручний на вигляд диван біля каміна, який горів тихо, розносячи тепло по кімнаті. Дуже… Затишно, чого й прагнув хлопець. Знизавши плечима, Гаррі впустив сумку на стіл, що стояв перед диваном, і плюхнувся на м’які подушки. Він поцікавився, котра година, і раптом помітив годинник на стіні над каміном. Восьма… Ще є час. Зітхнувши, він дістав домашнє завдання й почав писати есе про трансфігурацію.
Уже наближалася 8:45, коли Драко нарешті з’явився, але брюнет цього й очікував, тож не став коментувати.
— Таки знайшов, — сказав натомість, коли у дверях з’явився партнер.
— Ну, це були єдині двері в цій частині залу, — усміхнувшись, відповів Мелфой. Його погляд обійшов кімнату, зупинився на ліжку, а потім кинувся на Гаррі, піднявши брови. — Чомусь я не бачу дуже практичну кімнату для відпрацювання захисних заклинань, — зневажливо продовжив. — Зрештою, не хотів би псувати чудові штори, — Поттер відчув, що червоніє, і вилаявся собі під ніс.
— Кімната на потребу, Мелфою? Це дає те, чого потрібуєш, — гірко сказав він. Драко насупився.
— Можу запитати, для чого нам ліжко? — похмуро запитав слизеринець, і на його червоному обличчі почала відображуватися природна блідність. Гаррі скривився.
— Я не просив його, кімната просто поставила ліжко там.
— Ах, — тон дав зрозуміти, що він явно не вірить цьому. Поттер зітхнув і знову почав пакувати свої книжки, рухаючись набагато повільніше, ніж потрібно. Очевидно, для блондина це було надто швидко. — О, тобі не потрібно відкласти це заради мене, — швидко сказав. — Домашнє завдання важливіше.
— Я закінчив із домашкою на завтра. Усе гаразд, — тихо відповів Гаррі. Було дивно бачити такого привітного Мелфоя. Але не хотілося ризикувати й розлютити його, особливо тому, що незабаром саме цей юнак мав своїм ротом обводити ті частини тіла, які дуже подобалися, дякую-предякую.
— О, — Драко злегка поворухнувся, почуваючись дуже незручно, і Поттер помітив, що той усе ще стоїть у відчинених дверях.
— Можеш зайти, знаєш, — сказав майже весело. — Не годиться, щоб усі бачили, як ти стоїш там. Коли двері зачиняться, ніхто не зможе знайти вхід, оскільки кімната вже використовується, — Мелфой усе ще виглядав невпевнено, але зайшов у кімнату й зачинив за собою двері. Тоді повільно підійшов до протилежного кінця дивана й граціозно опустився на сидіння, що знаходилося якнайдалі від Гаррі, зчепивши руки й спершись на коліна ліктями. Лоб насупився, коли він поглянув на ґрифіндорські кольори кімнати, і, здавалося, намагався стриматися, щоб нічого не сказати про це.
Поттер витріщився на нього, помітивши, що парубок одягнений у щось схоже на піжаму, хоч і кращу, ніж Гаррі коли-небудь бачив. На Драко були чорні штани зі шнурками та зелена футболка, яка, відверто кажучи, виглядала занадто гарно, щоб у ній спати. Але це був Мелфой… Було цікаво, як довго хлопець думав, скільки вони пробудуть тут, адже вже одягнув нічний одяг. Також була думка, ніби це означало, що блондин не буде робити свої обходи старости пізніше ввечері. Сам Поттер був одягнений у джинси, які купив за власні кошти наприкінці літа, після того, як нарешті втомився від грошей Дадлі, і в розстібнуту світло-блакитну сорочку з короткими рукавами, під якою була біла футболка. І він усе ще почувався недоодягненим порівняно зі слизеринцем. Також відчув смутні ревнощі до того, як волосся Драко м’яко спадало на вуха й ледве сягало до низу шиї. Його власне все ще стирчало в усі боки, хоч би що з ним робив юнак.
— Насолоджуєшся видом, Поттере? — голос Мелфоя перервав міркування, і він насупився.
— Не сказав би, — Драко пирхнув. — То ти збираєшся почати? — на це блондин звів брови.
— Я один маю це робити?
— Якщо виклик буде мій, я просто зроблю це, — категорично відповів Гаррі. Зрештою, він не збирався робити це більше одного разу. Мелфой видихнув.
— Гаразд, — він обернувся обличчям до ґрифіндорця, і Поттер раптово відчув сильне хвилювання та запаморочення, і, як не соромно, штани почали випирати. Він здивовано подивився вниз, і Драко прослідкував за цим поглядом, усміхаючись. — З великим бажанням? — посміхнувся уїдливо. Гаррі кілька секунд дивився на нього, а потім і сам усміхнувся.
— Мелфою, мені мають зробити мінет. Хлопець чи дівчина, чи хто завгодно, це все одно рот, і якщо ти справді жахливий, усе одно буде добре, — засміявся брюнет. Драко скривився, покірно кивнув і повільно опустився на коліна. Потім деякий час дивився на промежину Гаррі, явно не знаючи, куди подітися. Поттер безпорадно захихикав, відчуваючи легку істерику, дихання ставало різкішим. Він потягнувся до блискавки, раптом надміру готовий розпочати, кінчити й закінчити.
— Що-.. Чекай! — вигукнув слизеринець, різко піднімаючи руки, щоб зупинити, але спинився сам, не доторкнувшись партнера. Гаррі захихотів, тому мусив затиснути рота рукою.
— Вибач, — видихнув, коли Драко дивно на нього витріщився. — Нумо, Мелфою! Просто продовжуй, домовились? — блондин закусив нижню губу й кивнув.
— Так, гаразд, — тихо відповів і дозволив розстібнути блискавку на штанях. Але потім Поттер замовк, знову збентежений. — О, заради Салазара, ти вже дрочив мені! — вибухнув парубок і повністю скинув із Гаррі штани.
— Мелфою! — злякано скрикнув хлопець.
— Заціпся, Поттере, ти все ще в трусах, — але й вони не мали великого значення, коли Драко простягнув руку вперед і швидко потягнув тканину. Стегна підкорилися без дозволу мозку, піднявшись, щоб була можливість зняти одяг.
— Е-е-е, — пробурмотів Гаррі, почервонівши так яскраво, що здавалося, ніби шкіра світиться. Мелфой видихнув, мабуть, відчуваючи, що подолав принаймні одну перешкоду.
— Тоді готовий? — спитав він, м’яко схопивши юнака за член і дивлячись у вічі. Поттер волів би не дивитися на це так пильно…
— Ем, — відповів натомість, усе ще намагаючись звикнути до відчуття, що інша людина так близько торкається його. Однак Драко не став чекати іншої відповіді, і перш ніж змінити своє рішення, нахилився вперед і взяв у рот.
Гаррі забракло повітря, стегна інстинктивно штовхнулися вперед, і хлопець вчепився руками за диван, покрутивши матеріал у руках. Мелфой негайно відпустив орган, скривившись, а його язик ледь не звисав із рота.
— Йой, бридко, — пробурмотів з огидою. Повільно вдихнувши, узяв у рот, цього разу глибше. Поттер знову відчув нестачу кисню, і Драко почав рухатися, рот ковзав угору-вниз, язик кружляв, як і минулої суботи. Голова Гаррі відкинулася на спинку дивана, він із широко розплющеними очима дивився на стелю, ледве вірячи, що це дійсно відбувається. Парубок глибоко дихав, намагаючись контролювати себе, щоб не розвалитися перед Мелфоєм; одна рука тепер лежала на животі під сорочкою, невимушено погладжуючи шкіру. Нога, яку поставив на диван, несвідомо висунулася вперед, щоб партнеру було більше місця. Але раптом Драко вернувся нагору, і він різко вдихнув, штовхаючись стегнами вперед.
Слизеринець подавився й швидко відсторонився.
— Поттере! — гаркнув він.
Задихаючись, Гаррі міг лише видихнути:
— Вибач!… Мені шкода… Я не можу… Контролювати, — губи Мелфоя піднялися до голівки, але він не помітив, що пальці все ще виконують роботу, яка призначалася роту. Коли таки звернув увагу, то насупився й знову повернувся до члена ротом, використовуючи руки, щоб утримувати стегна, аби мати змогу продовжувати смоктати. Поттер так само різко вдихав і видихав, а коли Драко взяв стільки довжини Гаррі, скільки міг, брюнет повільно втягнув повітря та почав тихо стогнати. Почувши себе, він швидко затиснув рота рукою, прикусивши один із пальців, щоб зупинитися. Очі заплющилися, щоб не бачити, як загострився погляд партнера. Під час наступного всмоктування зуби злегка пошкрябали шкіру, і хлопець здригнувся.
— Ауч! Мелфою! Що за… — і замовк, бо Драко почав заспокоювати подряпану ділянку язиком, і справді, було не так уже й боляче.
Це тривало недовго. Поттер раптово відчув, як напружився кожен м’яз тіла, а спина вигнулася над диваном, коли світ вибухнув розмитою гострою насолодою, яка пролилася внизу живота та паху. Стегна тремтіли, і йому довелося затиснути рот обома руками, щоб мати змогу тихо крикнути, усе ще кусаючи палець. Після всього він лежав, важко дихаючи, слухаючи, як інший задихається й швидко кашляє.
— Мерліне… П-Поттере, ти міг би попередити! — скаржився крізь кашель та стогони юнак. — Дідько, варто щось випити. Що, у біса, потрібно, щоб отримати тут склянку води? Ой, бридко, мій рот, тьху! — на столі раптово з’явилася склянка, і Мелфой схопив її й випив, задихаючись, і грюкнув нею по поверхні. — До біса, — пробурмотів, — я ліпше в будь-який день погодився б поцілувати тебе.
— Не знаю, мені дуже сподобалося, — зітхнув Гаррі, нарешті віднайшовши голос. Драко дивився на нього й виглядав, здавалося, надзвичайно задоволеним.
— О? Значить, було непогано?
— Мелфою, здається, я можу з упевненістю сказати, що це була найкорисніша річ, у якій твій рот коли-небудь брав участь, коли справа стосується мене, — блондин посміхнувся, і Поттер із запізненням зрозумів, що лише підживлює самолюбство партнера. — Твій хлопець буде дуже задоволений, — швидко додав, і голова парубка, здавалося, помітно здулася, коли той спохмурнів, сідаючи на диван. Кілька хвилин обоє мовчали, сіроокий, схрестивши руки, досі сидів похнюплений, а Гаррі так і залишався, ніби без кісток, відкинувшись на свою половину дивана. Драко продовжував дивитися на нього, а потім швидко відвів очі, поки той нарешті не зрозумів, що досі без штанів. Червоніючи, він швидко сів, схопивши боксери зі столу, куди їх закинули. Юнак натягнув їх, почуваючись надзвичайно млявим, адже, коли накрила хвиля невимовного задоволення, він не міг потурбуватися про те, щоб знайти власні штани.
— Мушу сказати, — зрештою промовив Мелфой, знову поворушившись на дивані, як робив протягом останніх кількох хвилин, — я кращий у всьому, що намагаюся робити, — Гаррі пирхнув, але не став відповідати. — Гм, а ти впевнений, що не хочеш… Спробувати? — Поттер недовірливо подивився на співрозмовника. — Маю на увазі, що це було не надто жахливо, — спокійно продовжив, очевидно намагаючись переконати в цьому. Ґрифіндорець лише похитав головою.
— Ні, я в порядку, дякую, — усміхнувся він, і Драко похмуро зиркнув на нього. Тоді знову поворухнувся, і Гаррі нарешті помітив, що хлопець намагається приховати намет у штанях. Брюнет схилив голову набік, погляд пом’якшився. Потім злегка підняв підборіддя, плюнув собі в руку й злегка усміхнувся партнеру.
— Думаю, можу повернути послугу, — і з цими словами кинувся на Мелфоя, який хоч і подивився злякано на парубка, але стягнув свої штани.
Драко запищав, коли його член обхопили пальцями, і Поттер захихотів. Слизеринець спробував висміяти його, але надто вже відволікало знайоме відчуття чужої руки, що знову ніжно торкалася плоті. Він застогнав, зігнувши коліна так, що міг спертися ступнями на диван, і Гаррі заповз між розведених ніг. Заплутавшись однією рукою у власному волоссі, Мелфой зціпив зуби, шиплячи, різко вдихаючи й видихаючи повітря. Він відчував ці зелені очі на собі, і відкрив свої власні, щоб повернути погляд. Окуляри юнака були перекошені й виглядали так, ніби ось-ось зісковзнуть через кількість поту, що накопичився, тож Драко підняв іншу руку й зняв їх, кинувши кудись. Жоден не був упевнений, що це було, але ніхто з них не міг відвести погляд. Їхні погляди пересіклися.
Мелфой глибоко дихав, а Гаррі відкинувся на спинку дивана, усе ще дивлячись на нього.
— Щасливий зараз? — запитав, потішившись тим, як почервонів Драко в цю мить. Блондин зиркнув на співрозмовника.
— Здається, це доведеться зробити, — відповів натомість. Поттер знизав плечима.
— Так і буде, тому що це все, що отримаєш на даний момент.
— На даний момент? Коли-небудь.
— Це все, що ти коли-небудь отримаєш, — виправився парубок. Мелфой пирхнув, але Гаррі проігнорував, дивлячись на свою липку руку. — Це жахливо на смак? — спитав із дрібкою цікавості. Драко кліпав очима.
— Що на смак жахливе? — запитав, і, коли йому тицьнули руку в обличчя, відкинувся назад, зморщивши носа. — Це… Це неприємно, — обережно сказав він. — Не жахливо, але й не особливо приємно, — Поттер продовжував задумливо дивитися на долоню, перш ніж насторожено облизнути палець. Драко весело фиркнув, коли обличчя Гаррі скривилося.
— Ой, не смачно, — пробурмотів і почав витирати руку об ногу партнера, але той швидко відкотився, м’яко приземлившись на землю.
— Не смій, Поттере, — попередив він, тож Гаррі замість цього витер руку об диван. Мелфой знову пирхнув і підтягнув штани, оскільки не роздягався повністю. — Ми тут закінчили?
— Я так думаю. Якщо не хочеш знову відсмоктати в мене, — брюнет справді мав надію, що змусило Драко захихотіти.
— Ти цього бажаєш, — відповів він і вийшов із кімнати, не бажаючи проводити більше часу в присутності Поттера.
* * *
Драко дуже потішила перспектива, що Гаррі доведеться пообнюхувати своїх друзів ідіотів-грифіндорців. Спало на думку, що, можливо, побачить щось таке захоплююче, щоб мати змогу спостерігати, як хлопець цілує когось, когось іншого.
Але потім побачив, як Шеймус посміхнувся в нетерплячому очікуванні, і відчув, як щось стиснулося в шлунку. Мелфой насупився, спостерігаючи, як Поттер червоніє, закочує очі й повертається до свого товариша по факультету. Чомусь цього разу Гаррі далося набагато легше. Не було вагань, коли стрімко рушив уперед, м’яко впіймавши всміхнені губи Фініґана, і Драко побачив, що його рот автоматично відкрився. Очі Шеймуса заплющилися, коли він нетерпляче відповів на поцілунок, і лише тоді блондин згадав, що тому це сподобається, оскільки він — ґей.
Шлунок ще більше стиснувся, і він відчув, як губи скривилися в насмішку. Огидно було дивитися, правда…
Але не міг відвести погляд. У них обох, звичайно, не було нічого привабливого. Дійсно, тепер він може просто відвести погляд і не звертати уваги на видовище, доки те не скінчиться. Чесно кажучи, вони все одно не цілувалися б довго; Герміона не вказала відведений час. Проте очі Мелфоя були прикуті до них.
Щось змінюється, і він це бачив, але не був впевнений, чим це було. Руки Фініґана піднялися й ніжно торкнулися вилиці Поттера, і хлопець злегка затремтів під цим дотиком. Його голова охоче піднялась угору, і Драко побачив, як Шеймус практично пожирає Гаррі. Слизеринець закліпав очима.
Руки Фініґана опустилися, м’яко пробігши по шиї та плечах партнера. Вони слідували невидимою стежкою вниз по руках, пальці скрутилися навколо зап’ясток, і Гаррі злегка затремтів. І… Що..? Пискнув?? Він не робив подібного, коли…
Нарешті Мелфой відвів погляд, повернувши голову, щоб подивитися вбік. Але очі ковзнули назад на це видовище й зупинилися на руках Шеймуса, коли його великі пальці м’яко терли кола по внутрішній стороні зап’ясть Поттера. Він безпорадно спостерігав, як Фініґан підняв верхні кінцівки Гаррі над його головою й штовхнув. Не чинячи жодного опору, парубок продовжив рух, м’яко приземлившись спиною на підлогу, а партнер навис над ним, одна нога опинилася на коліні між розведених орлиних ніг іншого. Він притис Поттера зап’ястками до підлоги над головою, а потім чомусь, Драко не був певен, поцілунок став ще сильнішим. Брюнет вигнувся до Шеймуса, з його горла вирвався тихий стогін і…
…і Мелфой побачив червоний слід.
Він глибоко вдихнув, примруживши очі й зціпивши зуби. Не впевнений, чому, але був розлючений. Той ідіот Ґрифіндора так не реагував на нього. І сказав тоді, коли не міг брехати, що він добре цілується! То чому, чому тоді Драко не справив такого враження?! Невже той дурний напівкровка у чомусь кращий? Звісно, він не міг бути набагато ліпшим за Мелфоя, якщо не враховувати очевидний попередній досвід спілкування з хлопцями. Це було немислимо.
— Добре, досить! — вибухнув блондин, широко розплющивши очі після того, як закінчив кричати, бо був упевнений, що точно не хотів цього сказати. — Це огидно, — продовжив через секунду, усвідомлюючи, що всі дивно дивляться на нього, включно з Шеймусом-клятим-Фініґаном і Гаррі-надто-важко-задихаючись-Поттером. Рот продовжував говорити без згоди мозку. — Це шкодить моєму психічному здоров’ю. Мене не можна змушувати так довго дивитися щось таке жахливе. Слухай, навіть Візлі погоджується зі мною, правда, Ласко? — чому не може просто стулитися??
Рон звів брову, дивлячись на слизеринця.
— Це краще, ніж спостерігати за тобою й ним, — сказав рудий, і Драко раптом відчув, як закортіло вдарити цю дурну пику. Або будь-кого, насправді. Особливо Герміону, тому що це її провина, але дівчина посміхалася йому, і їй було заборонено робити подібне, бо вона ніколи не посміхалася Мелфою. Пенсі також, до цього ще виглядала дуже запамороченою, і юнак не мав уявлення чому.
— Ну, тоді продовжуй, твоя черга, чи не так, Поттере? — нарешті запитав він після кількох хвилин незручного мовчання. Гаррі сів, і Драко відчув полегшення, бо, здавалося, дихання в парубка нормалізувалося. Проте обличчя лишилося розпашілим, а Фініґан виглядав так, ніби сяяв до самісіньких кісток. Це розлютило Мелфоя.
— Так, — видихнув Гаррі, і Драко зрозумів, що він усе ще відновлює дихання. Але потім звернувся до того хлопця, Томаса, і його черга нарешті закінчилася, і Мелфой нарешті почав заспокоюватися, шлунок розслабився разом із кулаками, які колись несвідомо стиснув. Пальці задерев’яніли, і він збентежено дивився на сліди півмісяців, які нігті залишили на долонях, а на задньому плані не було чути виклику Діна.
* * *
Коли нарешті настала черга Мелфоя, він був трохи здивований, що саме хлопець Фінч-Флетчлі змусив зробити це. Не те щоб Драко ні на мить не повірив, що юнак доклав до цього руку, чи що це його власна ідея.
У всякому разі, він намагався не виглядати знервованим, підповзаючи до Гаррі. Але потім він злякався, що виглядає надто впевненим, і спробував розслабитися, але виявив, що хвилюється, ніби виглядає надто нетерплячим. І при всьому цьому він побоювався, що хтось може дізнатися про їх тренування.
Поттер почервонів аж до коренів волосся, хоча вони знали, як усе відбуватиметься. Драко усвідомив, що керується думкою зробити це на очах у всіх. Або через те, що Ласка мав вигляд, ніби будь-якої миті в нього може статися серцевий напад. Мелфою здалося, що той насправді просто ревнує. Зрештою, це було дивовижно.
Але в голові виринув попередній епізод із Фініґаном, і парубок насупився.
Цього разу він змусить Гаррі стогнати. Або пищати. Або дико битись під ним. Або все заразом. Гм-м-м…
— Швидше, Мелфою, у нас немає всієї ночі, — почув він Джастіна, і смутно подумав, коли гафелпафці почали вірити, що можуть ним керувати. Знервовано видихнувши, Драко не гаяв часу, відштовхнувши рукостискання Поттера геть і розстебнувши штани. Навіть не подивився партнеру в очі, доки не взяв у руку член, і лише потім упевнено посміхнувся в широко розплющені зелені очі.
Гаррі нервово ковтнув.
Блондин посміхнувся ще ширше.
Поттер відкрив було рота, щоб щось сказати, але Драко повністю перервав його, втягнувши в рот якомога більше плоті. Тоді миттєво витягнув о́рган і був нагороджений дуже приємним звуком, почувши писк Гаррі, коли той вдихнув, а потім різко випустив повітря. Тоді він підняв руку, щоб знову закрити собі рота, коли сперся на стіну позаду, розставивши ноги в літері «V», і рука Мелфоя негайно послідувала за нею, вирвавши руку ґрифіндорця. На півсекунди юнак виглядав переляканим, але в ту ж мить втратив відчуття від язика Драко.
Результатом став гучний, гортанний стогін, від якого одна половина групи різко остовпіли, а інша — почервоніла. Мелфой посміхнувся навколо члена Гаррі й продовжив свої рухи. Поттер похилився набік, упавши з вертикального положення й вмостившись на підлозі. Потім вигнувся, і очі Драко не могли відірватися від цієї гнучкої фігури, оскільки вона продовжувала впиватися в його рот, стогнучи й задихаючись, а руки повністю заплутались у світлому волоссі. Сіроокий кілька разів кашлянув, але впорався досить добре, зумівши проковтнути всю сперму, коли рідина потоком ринула в стінку горла. Він підвівся, витираючи струйку, що стікала по підборіддю, і дивився на розпатланого хлопця під собою, дивуючись, що він самостійно довів Гаррі до такого стану. Оскільки брюнет усе ще був у такому стані, слизеринець засунув йому член назад у штани й застібнув блискавку, не в змозі стримати посмішку.
— Ох, Поттере, — гукнув, нахилившись уперед і легко вдаряючи хлопця по носі. Зелені очі відкрилися, вражені, і Гаррі ще більше почервонів.
— Ем… Так? — слабко відповів він, усе ще намагаючись перевести подих.
— Ніч була непоганою для тебе, чи не так?
Посмішка Мелфоя стала ширшою й погрожувала перерости в усмішку, коли співрозмовник застогнав, усе ще червоніючи, і закрив обличчя руками.
Потім, чомусь не зміг розібрати причину, він розвернувся до Шеймуса. Фініґан усміхнувся у відповідь, у його очах з’явився розважливий вираз.
Драко не знайшов часу, щоб зрозуміти значення того погляду, тому що натомість дивився на зніяковіле обличчя Гаррі.