Гаррі не думав, що комусь зможе розповісти про те, що вони з Драко зробили минулої ночі.
Очевидно, він на мить забув, що Шеймус був одним із його сусідів по кімнаті.
— Зачекай хвильку, Гаррі, — сказав Фініґан, схопивши Поттера рано вранці за рукав, коли ґрифіндорці мали йти снідати. Рон обернувся, щоб поглянути на нього з цікавістю, а Дін і Невіл зупинилися трохи далі в коридорі. — Ідіть, ми вас доженемо! — ірландець підтвердив слова жестом. Візлі сумнівно насупився, але, нічого не сказавши, пішов далі. Кілька секунд панувала нестерпно ніякова тиша, поки Шеймус задумливо дивився на нього. Або, принаймні, саме Гаррі здавалося все ніяково. Він відчував, як горить обличчя, і нервово поправляв лямку на сумці. — Отже…
— Нічого не сталося, — відразу випалив той. Фініґан покліпав очима й засміявся.
— Гаррі, Гаррі, — усміхнувся він. — Не давай мені цього! Це все одно, що тримати в руках табличку з написом «МЕЛФОЙ ТРАХНУВ МЕНЕ!», — Поттер відірвав руку від Шеймуса й кинув швидкий погляд у коридор.
— Може, скажеш це голосніше? — прошипів він, і посмішка Фінаґана збільшилася. Гаррі простогнав. — Звідки, у біса, ти дізнався? — запитав із легким шоком.
— Ти смішно ходиш, — відповів той. Поттер насупився. Йому здавалося, що він досить добре приховував легке поколювання, яке відчував щоразу, коли робив крок.
— Це так очевидно? — спитав трохи стурбовано. Шеймус похитав головою.
— Ні. Просто… ти виглядаєш трохи задерев’янілим, ніби намагаєшся приховати кульгавість. Робиш маленькі кроки. Ось таке-от. Я був на твоєму місці, тому знаю, як це виглядає й відчувається, — юнак спинився. — То… як це було? — невинно запитав. Гаррі відчув, як повернувся на повну силу рум’янець, і швидко розвернувся, щоб піти коридором. — Ні, Гаррі, повернися! — зареготав хлопець, біжучи за ним і знову хапаючи за рукав. — Вибач! Мені просто цікаво, — той лиш зітхнув.
— Це було… е-е, це було непогано, — відповів, відмовляючись дивитися на співрозмовника. Легенька усмішка прикрашала губи. Шеймус усміхнувся.
— Непогано, еге ж? — Поттер ще більше почервонів. — Наскільки боліло?
— Сильно, — чесно відповів. — Особливо Мелфою. Він зненавидів увесь процес. Але мені не сподобалося лише половина. Насправді мені було цікаво…
— Йой, зачекай, поясни! — перебив Фініґан, насупивши брови. — Йому не сподобалося бути зверху?
— О ні, йому сподобалося зверху. Йому не сподобалося бути знизу, але я думаю, що це моя вина…
— Ти практикував і верх, і низ? — знову втрутився Шеймус. Він виглядав здивованим, але засміявся. — Тільки ви двоє практикували це. То що, ви сперечалися через те, хто кого перший трахне?
— Е… так, — збентежено відповів Поттер, злегка всміхаючись. — Але для Мелфоя це було дуже погано. Чи є… гм, я маю на увазі, чисто з цікавості, звичайно, але… чому йому так погано? Я щось робив не так? Тобто було неймовірно, коли він був… а я… ну це було…
— Гаррі, замовкни, — розсміявся Шеймус, обійнявши його за плечі. Вони покрокували до Великої зали. — Думаю, нам із тобою потрібно трохи поговорити про те, що добре для хлопців.
* * *
Драко зайшов у Велику залу одразу після своїх друзів слизеринців і помітив (звичайно, не те, щоб він шукав абощо), що Поттера там немає. Швидкий погляд на стіл Ґрифіндору дав знати, що єдиною особою, якої бракує, і про кого Драко особливо піклувався, був Шеймус.
Він скривився.
— Чому такий сварливий погляд, Драко? — запитала Пенсі, коли він обережно сів біля неї. Креб підійшов, щоб звільнити місце, і запропонував тости. Мелфой узяв декілька, не звертаючи особливої уваги, і почав відрізати скоринки. Його погляд не відривався від дверей Великої зали.
— Я почуваюся не дуже добре, — нарешті коротко відповів, усвідомивши, що Паркінсон дивиться на нього, чекаючи відповіді. Останнім часом Драко знову розмовляв із нею, хоча й не так відверто, як раніше, просто тому, що не хотів до кінця навчального року не говорити ні з ким зі своїх товаришів по факультету.
— Ти хворий? — швидко запитала дівчина, намагаючись притиснути руку до його чола. Мелфой відсахнувся від дотику й насупився на неї. — Ти не можеш захворіти, у нас сьогодні вранці зілля, — незворушно продовжувала вона.
— Так, зілля, — неквапливо повторив Драко, думаючи про мантію-невидимку Гаррі, яка була у його сумці. Минулого вечора вона дійсно стала в нагоді, бо він тричі проходив повз Філча на шляху до підземель. Насправді, він не був упевнений, як узагалі вдалося проскочити, але пояснив це тим, що знадобилася ціла вічність, аби повернутися до своєї вітальні. Спускатися сходами — суцільне пекло…
— Тільки гляньте, хто нарешті вирішив прийти на сніданок, — надто невинно сказала Пенсі, і погляд Мелфоя одразу звернувся до дверей і людей, які щойно пройшли крізь них. Гаррі, звичайно, і…
Блондин спохмурнів.
І Шеймус.
Драко міг втримати злісний погляд усі десять секунд, і лише за дві з них він помітив одну дуже важливу інформацію.
Фініґан знав.
Хотілося померти. Це було настільки очевидно, що ірландець знав. Від того, як сором’язливо поводився Поттер, до того, як Шеймус обійняв його за плече з тим дурним, самовдоволеним, майже гордим виразом обличчя. А Гаррі червонів. Фініґан дико розмахував рукою, наче намагаючись щось пояснити. Сідаючи, обидвоє відокремилися один від одного, зеленоокий весело привітав своїх друзів, а Драко нарешті відвів погляд, зосередившись на своїй тарілці та понівечених шматках тосту на ній.
І раптом справді стало зле.
— Ти мала рацію, Пенсі, мабуть, я дійсно захворів, — раптом сказав Мелфой, підводячись і відштовхуючись від столу. — Передайте професору Снейпу, що я не зміг прийти сьогодні на урок через самопочуття, — з цими словами він схопив свою сумку й вийшов за двері, ігноруючи крики Паркінсон.
Мелфой був на півдорозі до вітальні, коли передумав. Зрештою, він пообіцяв Гаррі, що поверне його мантію на зіллі, правда ж? І хоча насправді не надто хвилювало, дотримується він своїх обіцянок чи ні, цю порушувати не збирався.
Усміхнувшись, Драко змінив маршрут і попрямував до класу зілля. Поттер був такий гордий, бо вдалося трахнути Мелфоя, еге ж? Тому просто пішов і розбовкав усе Шеймусу?
Що ж, Драко збирався змусити його пошкодувати про це .
* * *
Перше, що помітив Гаррі, коли ввійшов на заняття зілля, це те, що Мелфоя ніде не було, а це означало, що його мантії-невидимки — теж.
Друге, що помітив, це те, що на дошці не було списку інгредієнтів зілля. Замість цього був підкреслений заголовок, деякі дати та випадкові імена.
Простогнавши, він зрозумів, що сьогодні буде для нотаток, а такі дні були майже гіршими за ті, коли вони варили зілля. Під час таких занять Снейп частіше закликав нічого не підозрюючих студентів відповісти на фрагменти інформації, яку вони, очевидно, мали знати з прочитаного, яке вони, імовірно, мали опрацювати. Саме в ці дні Ґрифіндор мав тенденцію втрачати половину своїх важко зароблених балів.
Минуло, мабуть, хвилин двадцять лекції, коли двері з легким скрипом відчинилися. Але це не здалося дивним, тому що в Гоґвортсі подібне було не рідкісним явищем, тому ніхто й не думав про це.
Поттеру було нудно. Рон, який сидів збоку, виглядав так, ніби от-от засне, і якби це була лекція в Біннса, ґрифіндорець, мабуть, уже хропів. Герміона з іншого боку старанно записувала кожне слово, яке казав Северус, а потім і деякі зауваження. Її нотатки були позначені різними кольорами. Те, як вона знаходила час, щоб обирати різні кольори чорнил та занотовувати все, що балакав Снейп — це точно не про Гаррі. Його ж записи були ледь розбірливі, і він знав, що все одно пізніше позичить нотатки Ґрейнджер, тож виникла спокуса навіть не турбуватися… Йосип голий! Якого ДІДЬКА хтось торкнувся його ніг?!
Рука Поттера налякано смикнулася вбік, довелося навіть різко схопити пляшечку з чорнилом, оскільки її ледь не збило зі столу. Візлі злегка підстрибнув, бо нарешті почав дрімати, а Герміона насупилася на нього.
— Проблеми, містере Поттер? — зневажливо запитав Снейп, роздратувавшись, що його перебили.
— Ні, вибачте, професоре, — збентежено відповів Гаррі, розправляючи пергамент. Северус насупився.
— П’ять балів із Ґрифіндору за те, що ви заважаєте всьому класу, — різко сказав він і повернувся до дошки. Поттер трохи зачекав, аби переконатися, що на нього ніхто не звертає уваги, а потім кинув швидкий погляд під стіл. Він усе ще відчував щось подібне до руки на своїх колінах, тож не дуже здивувався, коли побачив обличчя Драко, яке знову всміхнулося йому. Але це було дуже дивне видовище, і раптом Гаррі зрозумів, чому Мелфой так злякався, побачивши, як голова зеленоокого ширяє по Гоґсміду на третьому курсі.
Поттер відкрив рота, щоб зашипіти на слиезринця й змусити того піти геть, але вчасно згадав, що Герміона й Рон сидять обабіч нього і, безсумнівно, обидвоє здивуються, чому він розмовляє з чимось під столом.
Натомість юнак запанікував. Зазвичай він був би не проти того, що Драко був між його ніг (і сама ця думка була досить тривожною), але за цих обставин Гаррі справді не хотів знати, що задумав блондин. Тикнувши руку в обличчя Мелфою, спробував відштовхнути, але нічого не вдалося. Схопивши Поттера за руку, він притиснув її до стільця й знову розлючено всміхнувся. Чорнявий слухняно тримав другу руку на столі, щоб люди не запитували, якого біса він робить під столом, що вимагає обох рук.
Коли Драко раптом вільною рукою потягнувся до блискавки, Гаррі зміг лише покірно закусити губу. Він підсунув свій стілець ближче до столу так, що його живіт притиснувся до краю, і опустився нижче. Рон усміхнувся йому, очевидно, думаючи, що він збирається теж подрімати чи щось таке, і Поттер у відповідь йому болісно посміхнувся. Мелфой звільнив його член, злегка погладжуючи, тоді рука Гаррі, яку раніше стримували, раптом схопилася та вчепилася за сидіння стільця, відчайдушно прагнучи схопитися за щось… Друга рука міцно стиснула перо.
Гаряче дихання Драко пронизало член, що швидко твердів, і Поттер повільно видихнув. Він відчув, як пальці ніг стиснулися в черевиках, і запізно спробував відштовхнути партнера. Дійшло до того, що довелося підійняти ногу, перш ніж рот Мелфоя поглинув його член, і коліно брикнуло блондина. Гаррі видихнув, і перо в його руці тріснуло.
— Містере. Поттер, — майже прогарчав Снейп, і ґрифіндорець подивився на нього з легким жахом.
— Так, сер? — тремтячим голосом запитав він. Герміона дивно на нього глянула, і він відпустив перо й схопився за протилежний кінець столу, повисши на ньому, наче це був його рятівний круг.
— Вам подобається заважати мені вести заняття? — шовково спитав професор. Драко мовчки захихотів навколо члена Гаррі, і це абсолютно нічим не допомогло. Кожен м’яз ніг напружився, і він боровся з потребою ще більше розсунути ноги.
— Н…ні… ссссер, — відповів із палаючим обличчям. Северус з огидою подивився на нього.
— Ще десять очок із Ґрифіндору, — оголосив чоловік і знову повернувся до дошки. Поттер полегшено зітхнув, хоча Ґрейнджер усе ще дивилася на нього.
— Усе гаразд? — прошепотіла вона. Гаррі, не довіряючи власному голосу, швидко кивнув. Вона недовірливо глянула, але швидко повернулася до конспекту, щоб нічого не проґавити. Глибоко й швидко дихаючи через ніс, Поттер трохи відхилився, щоб ще раз зиркнути на обличчя Мелфоя, що по дивному пливло. Той якось усміхнувся навколо члена, а потім присмоктався. Сильніше.
Трясця.
Гаррі заплющив очі, а кісточки побіліли, коли руки схопилися за стіл. Зціпивши зуби, він не стримав ногу, яка висунулася й наткнулася на нижню кінцівку Рона. Друг глянув із нудьгою і, імовірно, міркував, що Поттер просто намагається привернути його увагу, але раптово відкинув цю думку.
— Друже, ти в порядку? — тихо запитав. Чорнявий спробував кивнути й похитати головою одночасно, усе ще заплющивши очі. Господи, коли ж Мелфой навчився робити це своїм язиком? — Гаррі? — чудово, тепер Рон виглядав стурбованим.
— Містере. Візлі! — заревів Снейп. — Не змушуйте мене забирати більше балів!
— Вибачте, сер, — швидко сказав той. Знову кинувши погляд, він швидко дістав пергамент із пером і почав щось писати. Через кілька секунд штовхнув Поттера в плече. Гаррі різко розплющив очі й подивився на нього.
Що не так?
Узявши перо, яке простягнув Рон, знову ледь не зламавши, він спробував записати відповідь, зробивши паузу на півслові, бо Драко раптом вирішив спробувати погладити його яйця. Усе, що Поттер міг зробити — не кінчити в цю ж мить, що категорично відмовлявся робити посеред уроку. Крім того, він не був певен, чи зможе втриматися від крику.
Нічого
Господи, почерк ще ніколи не виглядав таким косим. Хотілося істерично засміятися, але Візлі лиш насупився.
Фігня
Гаррі різко вдихнув і кілька разів моргнув, коли кімната почала пливти.
Зі мною все гаразд!
Мелфой знову присмоктався, і цього разу Поттер справді зламав чуже перо. Він збентежено віддав уламки. Руді брови піднялися. Витягнувши ще одне перо, Рон надряпав відповідь.
Ти ж розумієш, що більше НІЧОГО мені не кажеш?
Поттер розумів. А також усвідомлював, що друг, мабуть, жахнувся б, якби дізнався, що відбувається зовсім поруч.
Звичайно, можливо, це змусило б його не доскіпуватися до всього… Закусивши губу, Гаррі написав ще одну косу відповідь.
Ти впевнений, що хочеш знати?
Рудий кліпав очима, насупившись. Його рука вагалася над пергаментом, коли він пильно зиркнув на сусіда, а потім почала писати.
ТАК
Поттер замовк. Випадково штовхнув Герміону, коли Драко імітував мінет, який Гаррі зробив йому декілька тижнів до цього, і фактично намагався проковтнути весь його член. Глянувши вибачливо, він знову видихнув. І…
Мелфой зараз робить мені мінет
Щоб написати повне речення, знадобилося дуже багато зусиль, і він ляснув пером, коли закінчив, знову схопившись за край столу, втягуючи повітря. Рон глянув на пергамент і одразу ж на обличчі постав приголомшеного вираз. Поттер знову відчув потребу істерично засміятися. Кліпнувши очима, Візлі відхилився від столу, щоб подивитися вниз, але його схопили за руку, швидко хитаючи головою. Насупившись, хлопець знову підсунув стілець до столу й сів неприродно нерухомо, не дивлячись на нервове підстрибування колін. Гаррі стримував стогін, коли Драко відпустив його член і дихнув над ним, від чого по спині пройшли мурахи. Опустився на сидінні нижче, і Рон кинув на нього погляд, що був якоюсь сумішшю між огидою, заінтригованістю та веселощами, і взяв перо.
Хотілося його вдарити.
Чому???
Роздратовано глянувши на пергамент, Поттер злегка похитав головою й схопив перо.
Я ПОНЯТТЯ НЕ МАЮ!!!!! Недоумок, мабуть, думає, що це, трясця
Не зміг дописати, тому що в цей момент Мелфой знову проковтнув член, і Гаррі здався. Перо випало з пальців, він склав обидві руки на столі й сперся на них головою. Тіло смикнулося, не в змозі більше стримуватися, і Поттер кінчив, смикаючись і здригаючись, притиснувши кулак до рота, щоб не закричати. Відчув чиюсь руку на своєму плечі й впізнав руку Герміони, яка, імовірно, думала, що його ось-ось вирве.
Але потім усе скінчилося, рот Драко зник, а руки запхали член назад у штани. Швидко сідаючи й різко дихаючи, Гаррі подивився на партнера й кинув на нього найкращий погляд: «Я-ненавиджу-тебе-бо-ти-цілковитий-і-повний-ідіот». Блондин усміхнувся й поплескав його по стегні, перш ніж зникнути, і Поттер відчув, як той відійшов. Спостерігав за дверима, але не міг зрозуміти, вийшов слизеринець чи ні, тож повернувся до Візлі, готовий зіткнутися з його гнівом.
Хлопець широко всміхався йому, наче ось-ось розсміється.
Поттер не знав, гарна це реакція чи ні, але ситуація ніяк не повпливала на рум’янець, тож він швидко відвернувся. Герміона все ще насуплено дивилася на нього, хоча виглядала трохи стурбованою. Гаррі відмахнувся від неї й порився в сумці, шукаючи ще одне перо.
Решту уроку він сумлінно конспектував і не звертав уваги на те, як його волосся прилипло до спітнілого чола.
* * *
— Отже, Гаррі, — почав рудий, щойно урок закінчився, і всі зібрали свої речі.
— Я не знаю, Роне, — перебив його Поттер, відповідаючи на його ще непоставлене запитання.
— Але посеред уроку …
— Я знаю, Роне.
— Про що, у біса, він думав…
— Я… мені не треба знати, Роне, — повільно й голосно сказав Гаррі, пильно дивлячись на Герміону. Дівчина якось дивно зиркала на нього.
— Ти впевнений, що почуваєшся добре? — запитала Ґрейнджер, коли вони вийшли за двері.
— Почуваюся добре, — легковажно відповів Гаррі, і Рон пирхнув. Перш ніж Поттер встиг сказати щось у відповідь, відчув, як щось торкнулося спинки його мантії, і відразу замовк. Рон і Герміона обернулися, щоб поглянути на нього. — Гм, друзі, я зустрінуся з вами у вітальні, я щойно згадав, що я… е-е, я щось забув…
— Гаррі, у нас зараз трансфігурація, — повільно сказала дівчина. Візлі свідомо вдивлявся в порожнечу позаду Поттера.
— Ну, я зараз прийду, — швидко відповів, кинувши на друга благальний погляд. Той усміхнувся й схопив Ґрейнджер за зап’ястя.
— Ну ж бо, Герміоно, він зустріне нас там. Ми займемо тобі місце, Гаррі! — крикнув Рон, тягнучи ґрифіндорку коридором. Поттер зачекав, доки вони зникнуть із поля зору, а потім розвернувся й пильно глянув у ніщо.
— Я знаю, що ти там, поверни мені мантію! — рикнув він, і Драко раптово з’явився, простягаючи легеньку тканину.
— Дякую, що позичив, — усміхнувся хлопець. Гаррі продовжував сердито дивитися на нього.
— Що це, у біса, було?! — нарешті вигукнув він.
— “Це”? — невинно запитав слизеринець.
— Так, “це”, — сплюнув Поттер. — Посеред уроку?! Якого біса, Мелфою!!
— Ти заслужив, — тихо відповів Драко. Гаррі майже плювався зі злості.
— Чим? Що я зробив, щоб отримати подібне?!
— Можливо, розповсюдив те, що ми зробили? — сердито запитав блондин, перекидаючи погляд на співрозмовника. Поттер на секунду замовк, насупивши брови.
— Я нікому не казав…
— Фінніган знав!! — крикнув Мелфой, стиснувши руки в кулаки.
— Шеймус здогадався!! — крикнув у відповідь Гаррі, несамовито розмахуючи руками.
— Ти говорив із ним про це! Я не хочу, щоб усі знали, що ми робимо!!
— ВІН ПОЯСНЮВАВ МЕНІ!! — вибухнув Поттер, заплющивши очі. — І я не знаю, у чому твоя довбана проблема, але…
Його обірвали, поцілувавши та проковтнувши решту криків, які швидко перетворилися на стогін, коли Гаррі миттєво відповів, лише на секунду розплющивши очі, перш ніж знову повільно заплющити. Руки обхопили бліду шию й притягнули ближче, коли Драко стиснув його спину, і їхні язики зустрілися в палкому цілунку. Поттер знав, що вони стоять посеред коридору, який, імовірно, ось-ось заповниться учнями, які спускатимуться на зілля, але зараз зовсім не хвилювало, чи побачить їх хтось.
Вони відліпилися один від одного через досить короткий час, важко дихаючи й притулившись лобами, досі перебуваючи в тісних обіймах.
— Що думаєш про ці сердиті поцілунки в коридорі? — Поттер голосно вдихнув. — Їх справді треба припинити, — Драко кивнув.
— Буде ліпше, якщо я тебе вдарю? — запитав він.
Чорнявий усміхнувся.
— Ні, — прошепотів натомість. Мелфой позадкував, поправляючи мантію. Гаррі неуважно витер рота
— Мені не подобається, коли ти обговорюєш з іншими людьми речі, що стосуються нас, за моєю спиною, — буркнув Драко, схрещуючи руки. Поттер ледь усміхнувся. Вирішив, що було б поганою ідеєю, скажи він, що Рон знає про події в класі зілля.
— Ну, вибач, — сказав, приховуючи усмішку. Мелфой пихнув носом.
— Як і має бути, — відповів він, злегка піднявши ніс.
— Забули про це, — швидко сказав Гаррі, коли учні почали вивертати з-за рогу. — Коли ми знову зустрінемося? — Драко кліпав очима.
— Йой. Точно, — сказав він нерішуче.
— Ти все ще хочеш це зробити?
— Так, — випалив Мелфой, а потім зробив вигляд, ніби хоче вдарити співрозмовника ногою. Поттер тихо засміявся, але замовк, коли Драко зиркнув на нього.
— Сьогодні ввечері?
— У мене квідич… Завтра?
— У мене квідич, — вони зробили паузу. — Четвер? — спитав Гаррі, намагаючись не дивуватися, чому звучить так розгублено. Блондин насупився.
— Так, думаю, ми почекаємо до того часу, — пробурмотів. Було кілька секунд незручної тиші, коли молодші учні продовжували проходити повз них. — Що ж, у мене урок… — повільно сказав Мелфой, відвертаючись. Поттер розплющив очі.
— Дідько! — вигукнув, а потім пішов коридором, ледве ловлячи здивований погляд Драко. — Я поговорю з тобою в четвер, Мелфою! — гукнув йому, а потім побіг аж до кабінету трансфігурації.
Усе одно прийшов запізно.
* * *
Коли вони повернулися до вітальні пізно ввечері, Рон, не гаючи часу, схопив Гаррі за руку й відтягнув до пустих стільців.
— Гаразд, розповідай, — сказав, щойно вмостившись на стільці. Поттер виглядав зніяковілим.
— Що розповісти? — запитав, відводячи погляд і крутячи між собою великі пальці.
— Гаррі! — роздратовано гримнув Візлі, і той кинув болючий погляд.
— Роне, я дійсно вважаю, що ти не хочеш знати, — сказав у розпачі. Хлопець лиш глянув на нього.
— Не хочу, — наполягав, — але хочу, щоб ти сказав мені ці речі! Хочу бути тим, до кого ти прийдеш замість Шеймуса!
— Чому всі мене кпинять щодо Шеймуса? — з цікавістю запитав Поттер, а рудий закотив очі.
— Я не ревную до нього. Мені хотілося б, щоб ти сказав те, що розповів йому! Навіть якщо я не… гей… і навіть якщо Мелфой далеко не мій фаворит, я все одно хотів би знати!
— Я теж не гей, — швидко відповів Гаррі, і Рон втупився на нього. — Ну, я маю на увазі… гм… я не… не думаю, що гей… — виправився, трохи почервонівши. Друг продовжував витріщатися. Поттер уперто схрестив руки. Набагато легше було говорити з Фініґаном…
— Гаррі… — загрозливим тоном промовив Візлі, і чорнявий роздратовано зітхнув.
— Ми… гм, Мелфой і я…
— Мелфой? — з цікавістю втрутився Рон. — Ти все ще звеш його так?
— Ну, а як би я інакше його називав, — розгублено сказав Гаррі.
— Ох, навіть не знаю, “Драко”, можливо? — зеленоокий задумливо насупився.
— Я називав його Мелфоєм протягом п’яти з половиною років… Здається, я забув, що в нього насправді є ім’я… — Візлі засміявся, махаючи рукою, щоб співрозмовник продовжив.
— Ну ж бо, гайда, — весело сказав.
— Правильно. Ну…ми…гм…
— Ти закоханий? — підказав Рон.
— Ні! — швидко випалив Гаррі, насупивши брови. — Ні, трясця, ні.
— Але він тобі подобається.
— НІ! Я… тобто, маю на увазі… ні… ні? — Поттер виглядав дуже невпевненим у собі. — Я маю на увазі, ну… До біса. Ми спали разом, Роне, — нарешті зізнався Гаррі, підтягуючи коліна до грудей і спираючись на них підборіддям. Тоді стурбовано глянув на друга. У того відвисла щелепа, а очі широко розплющилися. Поттер злегка здригнувся.
— Ти… — Візлі почав говорити, ковтаючи слину, — ти… займався сексом? — повільно запитав. Хлопець кивнув, закусивши губу. — Як… справжній секс, а не просто… не просто мінет? — продовжив, зробивши досить непристойний рух рукою. Гаррі знову кивнув. — Коли?
— Гм, минулої ночі, — Рон виглядав абсолютно приголомшеним. — Ти не повинен дати зрозуміти Мелфою, що знаєш… гаразд? — швидко сказав Поттер. Рудий повільно кивнув.
— Це… це було… гм, тобі сподобалося? — запитав він із широко розплющеними очима.
— Так, — тихо відповів Гаррі. І знову почервонів.
— Вау.
— Усе гаразд?
— Так, так, я в порядку, — швидко відповів Візлі, злегка похитавши головою. — Тож ти займався сексом з іншим хлопцем, тобі це сподобалося, і думаєш, що не гей? — Поттер легко всміхнувся. Він багато думав про це, коли лежав учора в ліжку.
— Я не спав із дівчиною, — сказав він. — Тож можу бути бісексуалом. Маю на увазі, мене не приваблюють хлопці…
— Лише Мелфой.
— Я не думаю, що він мене приваблює.
— Він тобі подобається, Гаррі, зізнайся, — усміхнувся Рон, вмощуючись на спинку крісла. — Ти мелфойо-сексуал.
— Він мені не подобається, — наполягав зеленоокий.
— Тобі зараз подобаються якісь дівчата?
— Ні, не думаю.
— Ну, якщо тобі сподобався секс із хлопцем, то геть гетеросексуальність. Ти стверджуєш, що не гомосексуал, і, очевидно, не бі… Як я вже казав, ти мелфойо-сексуал, — проголосив Рон.
— Це хоч щось. Якийсь час ми всі були впевнені, що ти не маєш статі, — Візлі глянув повз Гаррі, а Поттер обернувся й побачив Фініґана, який, усміхаючись, сперся на спинку стільця.
— Смішно, — коротко сказав Гаррі, виглядаючи незадоволеним.
— То що? — спитав Шеймус, сідаючи на бильце крісла Поттера. — Рон намагається переконати тебе, що ти закоханий у Драко?
— Я НЕ ЗАКОХАНИЙ У ДРАКО!! — загримів Гаррі, отримавши дивні погляди від кількох інших учнів у кімнаті.
— Ти щойно назвав його Драко, — зауважив Візлі.
— Я не… О. Н-ну, Шеймус назвав його так, і це мене збентежило!
— Ммм, — замугикали хором Фініґан і Рон, усміхаючись один одному. Поттер помітно здувся.
— Мені просто… можливо… він… трохи сподобається, — промовив тихим голосом. Шеймус голосно скрикнув, і навіть посмішка Візлі стала ширшою.
— Радий, що ти нарешті можеш це визнати, — сказав він.
— Тобі справді байдуже ?— запитав Гаррі, піднявши брови. Рудий похитав головою.
— Ти не отримав записку? Мабуть, усі слизеринці переходять до Світла.
— Усі, крім Мелфоя, — гірко сказав Поттер.
— Він перейде, — сказав Шеймус. Гаррі зітхнув.
— Може бути…
* * *
У четвер Драко рано прибув до кімнати вимог і не дуже здивувався, побачивши, що Гаррі вже сидів на дивані, дописуючи домашнє завдання. Трохи нервово ковтнувши, він підійшов і став поруч.
— Добрий вечір, Поттере, — привітався, зчепивши пальці за головою. Сорочка трохи піднялася від цього руху.
— Привіт, Мелфою, — весело сказав Гаррі, дивлячись на нього. Зелені очі впали на смужку блідої шкіри між сорочкою та штанами, і Драко помітив, як запалахкотіли чужі щоки, перш ніж той відвів погляд. Блондин звів брову. Ґрифіндорець закінчив шкрябати щось на пергаменті, потім швидко закинув усі свої речі до сумки й знову подивився на партнера. — Ти готовий?
Той завагався, але швидко кивнув. Поттер кивнув у відповідь і підвівся, підійшов до ліжка й на ходу стягнув сорочку. Драко спостерігав за легким рухом м’язів, що посмикувалися на спині.
— Ти йдеш? — запитав Гаррі, кидаючи окуляри на тумбочку.
— Та мабуть, — усміхнувся Мелфой, і як же було приємно побачити, що чорнявий знову почервонів.
— Просто ходи сюди, — наказав Поттер, закочуючи очі. Драко злегка всміхнувся й приєднався до нього, також скинувши сорочку. — Цього вечора ми спробуємо щось трохи інше, — сказав Гаррі, підходячи ближче. Хлопець ледь втримався від бажання відступити.
— Га? — запитав натомість. Поттер кивнув.
— Сьогодні мета полягає в тому, щоб тобі було добре, чи не так? — Мелфой знизав плечима.
— Мабуть.
— Еге ж. Тож… ми спробуємо бути… ніжними.
— Вибач? — Драко усміхнувся, зморщивши носа.
— Ой, припини! — Гаррі посміхнувся. — Гм, думаю, це допоможе. Буде легше, якщо пропрацювати такі речі заздалегідь.
— Мені все це не потрібно, — насупився Мелфой.
— Слухай, ти ж не хочеш плакати перед усіма в суботу, чи не так? — роздратовано запитав Поттер.
— Я й не хочу насолоджуватися цим! — роздратовано кинув юнак. Гаррі знову закотив очі.
— Ой, стулися, — винуватець скривив губи. Поттер підійшов ближче, обережно схопивши зап’ястки, які вільно звисали з боків. Драко знову втримався від бажання відскочити. — Мелфою, — видихнув Гаррі, підійшовши ще ближче, настільки, щоб торкалися їхні груди, а дихання примарою проступило на чужих губах. Блондин невпевнено зітхнув і заплющив очі. — Драко… — він розплющив очі й видихнув. Поттер усміхався й підійшов ще ближче. Слизеринець зрозумів, що відкинув голову назад, уникаючи контакту. Гаррі міцніше стиснув його зап’ястки, а потім зменшив відстань, ніжно поцілувавши в губи й заглянувши в очі.
Мелфой кліпнув кілька разів і важко видихнув через ніс. Тоді Гаррі заглибив поцілунок, і Драко відчув, як заплющуються повіки, коли він нетерпляче відкрився Поттеру.
Відчув, як Гаррі повертає його, і незабаром край ліжка притиснувся до ніг. Ґрифіндорець обережно штовхнув партнера, не відриваючись від губ, і Мелфой із готовністю піднявся по ліжку, поки не впав серед численних подушок. Поттер осідлав його, обвиваючи чужий язик, а коли їхні поцілунки ставали все відчайдушнішими, Драко вигнувся до нього.
Гаррі на секунду відірвався, важко дихаючи, а тоді його рот притиснувся до слизької від поту блідої шиї. Мелфой різко вдихнув, а потім голосно застогнав, схопивши парубка за стегна, щоб той міг потягнути його вниз і потертися пахами, обидва застогнали. Драко знайшов рот Поттера, і вони знову цілувалися.
— Гаразд, гаразд, зачекай! — Гаррі глибоко дихав, відступаючи. Драко буркнув на нього, голова впала на подушки. — Штани, — швидко сказав, скочуючись із Мелфоя на спину, щоб той міг висмикнути піжамні штани. Слизеринець швидко зробив те саме, лише злегка здригнувшись від слабкого болю, який усе ще відчував після їхніх попередніх спроб.
— Питання, — сказав, затамувавши подих, коли Поттер перекинувся на нього, а їхні звільнені члени потерлися. — Чи для тебе квідич був таким же нестерпним, як і для мене? — Гаррі засміявся, уткнувшись обличчям у вигин шиї Драко.
— У мене був додатковий день… але так, було дуже погано. Єдине, про що я міг думати ці дві години, це те, що тобі, мабуть, було ще гірше, — пробурмотів хлопець. Рон тоді ще подумав, що це смішно.
— Хммм, — зітхнув Мелфой, глибоко дихаючи, коли Гаррі цілував шкіру. Він дістався до вже твердого члена, але не пішов далі, замість цього обхопив однією рукою та вільною потягнувся до мастила, яке приніс.
— Ти готовий? — тихо запитав Поттер, погладжуючи член партнера довгими повільними рухами. Драко швидко кивнув, заплющивши очі. Гаррі нахилився вперед і поцілував його живіт, і Мелфой досить швидко розслабився. Гаррі просунув один добре змащений палець, слухаючи чужі шипіння. — У порядку?
— Так, — видихнув парубок, і Гаррі додав другий палець. Блондин трохи напружився, але невдовзі змусив себе розслабитися. Поттер розтягував м’язи, і Драко здригнувся.
— Вибач, — тихо промовив ґрифіндорець. Мелфой похитав головою, роблячи все можливе, щоб зосередитися на задоволенні, яке все ще з’являлося в паху. Насправді, це було дуже навіть корисно, і він здригнувся. — Хочеш спробувати третій? — виникла помітна пауза, перш ніж Драко кивнув. — Скажи, чи хочеш, щоб я зупинився, — пробурмотів Гаррі, просуваючи третій палець. Сірі очі все ще були заплющені, а верхня губа скривилася, коли він оголив зуби. Поттер міцніше стиснув член партнера однією рукою, а іншою штовхнув глибше. Мелфой різко вдихнув від суперечливих відчуттів.
— Найдивніше… почуття… ніж будь-коли, — промовив, розплющуючи очі, щоб зустрітися поглядом з Гаррі. Поттер усміхнувся йому, хапаючи подушку.
— Підніми, — наказав, і Драко послухався, щоб Гаррі міг покласти подушку йому під спину. Чорнявий знову розвів пальці, відчуваючи, як м’язи стискаються й чинять опір. — Добре… добре, думаю, ти готовий, — Мелфой видав декілька здавлених звуків, стиснувши пальцями матеріал, на якому вони лежали, і кивнув. Поттер прибрав руку й одразу ж почав наносити надмірну кількість мастила на свій член. Він глянув Драко в очі, продовжуючи гладити його вільною рукою. — Готовий? — той знову кивнув, стиснувши губи. Гаррі затамував подих і штовхнувся. Хлопець не відреагував миттєво, окрім ледь чутного тремтливого дихання. Нарешті Поттер забрав руку з члена й узявся обома руками за його талію, рухаючись і задихаючись від знайомого міцного тепла.
Мелфою перехопило подих, і він трохи смикнувся, змусивши Гаррі зупинитися.
— Ні, продовжуй, — швидко сказав Драко, і той кивнув, підкоряючись. Слизеринець застогнав і нарешті напружився, а Поттер зітхнув.
— Гаразд, — пробурмотів, нахилившись уперед і поцілувавши Мелфоя в щільно закритий рот. Юнак дивився на це, швидко дихаючи.
— Не смій знову відволікати мене, — важко сказав. Гаррі посміхнувся.
— Не буду, — пообіцяв, але все одно поцілував. Драко вигнувся, і Поттер штовхнувся всередину. Він проковтнув подих партнера, переплітаючи язики й проводячи руками по боках. Мелфой здригнувся й злегка заскиглив. Гаррі відступив. — Останній, — прошепотів, і хлопець кивнув. Тоді востаннє просунувся вперед, задихаючись, коли член охопило слизьке тепло́. Драко здавлено скрикнув.
— О, Боже!
— Усе гаразд? — запитав Поттер, важко дихаючи. Очі звузилися, коли він зосередився на обличчі перед собою, і на мить спробував струснути чубчик з очей. Мелфой булькнув незрозумілу відповідь. Стегна Гаррі тремтіли, але він залишався абсолютно нерухомим, чекаючи, поки Драко не зустрінеться з ним поглядом.
— Так, — відповів, повільно видихаючи.
— Гаразд… гаразд, — чорнявий глибоко вдихнув, намагаючись зосередитися на чомусь окрім тепла, що його оточувало. — Гаразд, скажи, що… скажи мені, чи буде тобі добре, — той пирхнув, але Поттер це проігнорував. Він витягнув і повільно вставив назад, стогнучи, а Мелфой буркнув і здригнувся. — Ні? — Драко швидко похитав головою, заплющивши очі.
— Ти впевнений, що буде добре? — ледь чутно запитав.
— Так, — серйозно сказав Гаррі. Він знову витягнувся, спробував вибрати інший кут і штовхнувся вперед. Мелфой скрикнув, раптово вчепившись руками в біцепси юнака. Нігті впились у шкіру, але Поттер нічого не сказав.
— Вибач, — пробурмотів Драко. Він захлинувся від відповіді, яку намагався сформулювати. Знову Гаррі знайшов дещо інший ракурс і штовхнувся.
Мелфой затих, розплющивши очі, різко вдихаючи повітря.
— Тут, так? — швидко запитав Поттер, знову штовхаючись у ту саму точку. Хлопець пискнув, але швидко похитав головою. — …Ні? — із сумнівом запитав Гаррі. Штовхнувся вперед, спостерігаючи, як член Драко смикнувся у відповідь.
— Аж ніяк! Ні, ні, це не те, усе одно погано, — буркнув блондин, прискорено дихаючи. Поттер усміхнувся й штовхнувся знову, змусивши партнера застогнати.
— Брехун, тобі це подобається, — сказав Гаррі, рухаючись швидше.
— Ааажж нннніяккккк, — простогнав Мелфой, підлаштовуючись під темп Поттера й знову затамовуючи подих. Руки обхопили шию ґрифіндорця й потягнули вниз, щоб губи відчайдушно поцілували. Гаррі нетерпляче відповів, відчуваючи, як швидко росте задоволення, коли зміг вільно рухатися.
Драко відірвав рота й знову почав скрикувати, закинувши голову.
— Хай тобі грець! — його член був затиснутий між їхніми тілами, і щоразу, коли Поттер рухався, Мелфой відчував тертя й губився в насолоді. Це, безсумнівно, найзахопливіше відчуття, яке коли-небудь у нього було. Якщо він не думав про це, то майже не помічав розтягування м’язів, які палали щоразу, коли Гаррі штовхався, і натомість зосереджувався на неймовірних блискавках задоволення, які пронизували хребет, коли голівка торкалася тієї точки всередині.
— О Боже, Мелфою! — Поттер глибоко дихав, знову торкнувшись губами партнера. Драко не зміг витримати більше, і коли Гаррі знову штовхнувся, він відчув, як вибухає світ. Навколо згасла кімната, а перед очима танцювали плями. Тіло, у конвульсіях, стиснулося навколо Поттера, і той заплющив очі, кінчаючи з гучним криком. Важко дихаючи, він спробував підвестися, але руки ослабили й упали на бліді груди. Мелфой видав довгий тихий стогін.
— До біса, — прошипів він. Гаррі втомлено засміявся, підвівшись на ліктях. Драко здивовано витріщився на нього.
— Просто трохи краще, еге ж? — запитав Поттер. Юнак засміявся.
— Я би так і сказав, — нарешті зізнався. Гаррі нахилився, поцілувавши так легко, що доторк губ ледь відчувався. Мелфой потурав цьому кілька секунд, а потім відірвався й штовхнув його в груди. — Припини, ми закінчили, — тихо сказав. Поттер кліпав очима.
— Так, — весело сказав, злегка всміхаючись. Він зіскочив зі слизеринця і, глибоко дихаючи, ліг на спину. Драко заклав руки за голову. — Тож я думаю, що ми готові до всього, що вони можуть кинути на нас у суботу, — безпристрасно сказав Гаррі.
— До біса маємо бути, — відповів Мелфой, позіхаючи.
— Я не хочу рухатися, — пробурмотів Поттер, теж позіхаючи.
— Та най мене чорти вхоплять, якщо я тут спатиму, — сказав блондин, сідаючи й відштовхнувшись від ліжка. Гаррі зітхнув, злегка насупившись, і теж сів.
— Мелфою? — повільно покликав він. Драко обернувся, натягуючи сорочку. Повисла невелика пауза. — Я… тобі знову потрібен моя мантія? — нарешті запитав Поттер, опустивши плечі й дивлячись убік.
— Ні, — відповів той, повертаючись до дверей. — Ще досить рано. Гм… — і замовк, ще раз дивлячись на партнера. — Побачимося, Поттере.
— У суботу, — весело відповів Гаррі. Мелфой кивнув і пішов. Зітхнувши, ґрифіндорець повернувся й уткнувся обличчям у подушки.
Після цього він не повертався до свого гуртожитку ще з годину.
* * *
— Герміоно! Куди ми йдемо? — заскиглив Рон, коли дівчина витягла його та Гаррі з вітальні в суботу ввечері. Інші одногрупники тяглися за ними на деякій відстані.
— Звичайно, ми йдемо на вечірку, — жваво сказала Ґрейнджер, крокуючи коридором. Вона виглядала надзвичайно схвильованою, що змусило й Поттера понервувати.
— Зачекай, Герміоно, ми йдемо не в той бік! — вигукнув Візлі, коли вони проходили повз сходи й продовжили рух коридором.
— Ні, ми йдемо правильно.
— Невже до кімнати на потребу? — спитав Гаррі, раптом усвідомивши, куди саме вони крокують. Герміона всміхнулася.
— А побачите! — тільки й сказала. Поттер насупився. Коли вони підійшли до дверей, то помітили кількох слизеринців, що йшли з протилежного напрямку: Пенсі, що швидко крокувала з Блезом, і Драко, який ішов за ними між Кребом і Ґойлом. Ще декілька людей пленталося слідом. Гаррі здалося, що він бачить серед них Теодора Нотта, що було дивно, оскільки хлопець уперше з’явився на суботній вечірці.
— Я сказала Террі Буту, — промовила Паркінсон, щойно вони з Герміоною підійшли одна до одної. Ґрифіндорка кивнула.
— Я сказала Сьюзен Боунс. Чи все готово? — Поттер лише зараз помітив, що двері в кімнату були прочинені. Він намагався не панікувати і за звичкою перехопив погляд Мелфоя. Блондин теж виглядав розгубленим. Що їм тут потрібно?
— Ну що ж, ходімо! — заявила Пенсі й штовхнула двері. Гаррі зайшов до кімнати, миттєво зупинившись, тоді відчув, що хтось підійшов ззаду, і миттєво зрозумів, що це Драко.
— Вау, — повільно сказав Рон, і Поттер подумав, що це майже підсумовує все. Тепер він знав, чому дівчата виглядали такими задоволеними.
Кімната була більшою, ніж тоді, коли вони з Мелфоєм користувалися нею, навіть більшою, ніж тоді, коли їхня армія тренувалася тут минулого року. Звідкись лунала музика, а в глибині були розкидані різноманітні зручні на вигляд крісла. Передня частина кімнати була вільна, і Гаррі здогадався, що вона, імовірно, призначена для танців. Але найбільш вражаючою частиною простору були, мабуть, довгі столи, що тягнулися вздовж стін. Вони були накриті скатертинами, які сягали підлоги, і були повністю навантажені всілякою їжею. Основні страви, закуски, десерти — було все, не оминаючи великі глечики з чимось схожим чи то на гарбузовий сік, чи на вершкове пиво.
— Драко, Поттере! Годі блокувати двері! — закричала Пенсі, дивлячись на їхні приголомшені обличчя.
— Що вона мала на увазі? — сплюнув Мелфой, заходячи в приміщення. Гаррі ішов слідом, тепер розуміючи, чому Ґрейнджер трохи нарядилася. Сама Паркінсон була одягнена в скандально коротку спідницю.
Невдовзі рейвенкловці та гафелпафці вдерлися у двері, і це був найбільший натовп, який будь-коли з’являвся на вечірках. Герміона ж просто сяяла.
— Ну ж бо всі! Збирайтеся, збирайтеся, — покликала Пенсі, стоячи на одному зі стільців. Усі зібралися навколо неї, Драко підійшов до Блеза, а Рон разом із Гаррі просунувся вперед. — Ласкаво просимо на останню вечірку року! — вигукнула вона, і в натовпі прокотився вдячний гомін. — Я хочу, щоб ви всі знали: ми надзвичайно порадували професорів нашим, гм, проектом об’єднання факультетів, — Паркінсон усміхнулася. — Нам дозволено залишатися в кімнаті стільки, скільки захочемо, і навіть директор дав повний доступ до ельфів-домовиків на кухні. Коли ми з Ґрейнджер запитали, чи можна влаштувати цю вечірку, професор Снейп виглядав сварливо, але, я майже впевнена, саме він постачав вершкове пиво, — натовп захихотів. — Тож танцюйте, їжте та веселіться! Це був чудовий рік, нумо відсвяткуємо його! — закінчивши промову, вона почала сходити зі стільця.
— Зачекайте секунду! — випалив Рон, і Гаррі хотілося його вдарити.
— Так, Візлі? — привітно сказала Пенсі.
— Це все, що ми робитимемо? — запитав він.
— Так, немає ні правди, ні виклику? — уточнив Террі Бут. — “Крути пляшку”, “я ніколи..”? — Пенсі подивилася на Герміону.
— Ми з Ґрейнджер обговорили це й вирішили, що сьогодні буде весело й без цього. Ви, мабуть, помітили, скільки людей з’явилося, — сухо сказала слизеринка. Террі знизав плечима, і Гаррі раптом відчув справжню злість. Невже вони планували це весь час? Навмисне змусили його з Драко подумати, ніби їм потрібно вжити рішучих заходів, аби підготуватися до сьогоднішнього вечора. А в результаті нічого не буде!
Або… ну, не зовсім нічого, було цілком приємно готуватися… але все ж!
— Звичайно, — Пенсі все ще говорила, — якщо хочеш, можемо провести останній виклик. На честь закриття, — пролунали вигуки згоди, і дівчина всміхнулася. — Добре. Щось кумедне, будь ласка. У кого є ідеї? Абсолютно будь-які пропозиції, — Гаррі підняв руку ще до того, як усвідомив, що нічого не придумав. Паркінсон мала злегка зляканий вигляд, як і він, але запитала його, імітуючи веселий голос. — Так, Поттере?
Ем… Тепер просто потрібно щось придумати. Швидко озирнувшись, він зупинився на Драко, чий погляд, здавалося, кричав: «Що… у біса… ти… робиш?!» І раптом Гаррі зрозумів, що він не повернув борг за ту витівку на зіллєварінні. Чому б не вбити двох зайців одним пострілом? Він міг би повернути все Пенсі та Мелфою одним махом. А з Герміоною розбереться пізніше…
— Я кидаю виклик тобі й Драко помінятися одягом на ніч, — промовив, схрестивши руки. Рон розреготався й поплескав його по плечу. Мелфой був шокований, а Паркінсон вдячно всміхнулася.
— Добре, Поттере, — оцінююче сказала вона, коли Гаррі зрозумів, що їй не важко переодягатися в штани й сорочку на ґудзиках. То й нехай. Драко в спідниці був би досить кумедним. — Може, є якісь інші ідеї чи… — натовп обірвав Пенсі, протестуючи. — Гаразд, гаразд! — засміялася вона, сходячи. — Тоді ми з Драко поміняємось одягом. Ось вам виклик, тепер геть! Отримуйте задоволення!
Поступово всі розійшлися в різні частини кімнати. Кілька людей відразу ж почали танцювати, коли заграла бадьора мелодія, групки учнів з різних факультетів затіяли розмову. Поттер пішов слідом за Роном у кінець кімнати, де до нього відразу підійшло кілька хлопців, які вітали його з такою гарною ідеєю. Пенсі витягла Мелфоя з кімнати.
— Друже, це було геніально! — засміявся Візлі, обіймаючи Гаррі за плече. — Ти бачив його обличчя? Геніально! Зачекай-но, — він раптом замовк, обернувшись і глянувши на друга. — Це не якась… дивна річ, яку ви, хлопці, робите, еге ж? — Поттер мав обурений вигляд.
— Бляха, ні, Роне! — відповів, зморщивши носа.
— Ну, я просто подумав… — Рон усміхнувся, — що це пов’язано з твоєю очевидною сексуальною плутаниною, і все таке.
— Ха-ха, — категорично сказав Гаррі, — ти такий кумедний.
— Знаю, здається, я успадкував це від Фреда й Джорджа, — рудий підморгнув, а потім пішов до Діна, який стояв із Ноттом. Поттер зітхнув, оглядаючи кімнату, але погляд привернули двері, які штовхнув Драко.
У Гаррі відвисла щелепа.
Блондин спохмурнів і почервонів, коли всі обернулися, щоб повитріщатися на нього. Його волосся зібрали в розкуйовджений хвіст, а пасма стирчали всюди, оскільки волосся ледь вистачало на подібну зачіску. Сорочка Пенсі була з глибоким вирізом і демонструвала бліду шкіру. Спідниця, яка була до смішного коротка для Паркінсон, була трохи довшою для Мелфоя, оскільки сповзла нижче на вузькі стегна. Це, у поєднанні з закороткою сорочкою, дозволяло розгледіти смужку живота, і Гаррі ковтнув, дивлячись на дражливу лінію тонкого волосся, яка зникала під верхньою частиною спідниці. Шкарпетки до колін, які він носив, відмовлялися триматися на литках, тому одна впала й зібралася навколо щиколотки.
Пенсі стала поруч, штани Драко щільно облягали її стегна. Дівчина застібнула аж два ґудзики на сорочці, показуючи декольте. Нижню частину сорочки вона зав’язала під грудьми, щоб виднівся живіт, а волосся вільно спадало на плечі, відколи вона вручила Мелфою свою гумку для волосся. Сміючись, слизеринка обійняла друга за талію й звернулася до натовпу:
— Хтось візьміть серветки, щоб ми могли набити Драко бюстгальтер! — сказала вона, і відразу ж погляди кожного хлопця в кімнаті привернули її нестримні груди, що вільно підстрибували від сміху. Мелфой почервонів ще сильніше. Тоді нізвідки з’явився Блез, і вони з Паркінсон широко посміхалися, набиваючи серветками ліфчик, хоч сорочка, здавалося, була проти цього.
Єдине, про що міг думати Гаррі, це те, чи на Драко зараз нижня білизна Пенсі, чи ні…
— Там! — проголосила Паркінсон, відступаючи від блондина. Очі Поттера впали на запхані серветки, і майнула думка, а чи не дивно, що йому подобається дивитися саме туди, а не на справжні груди Пенсі.
Невдовзі люди почали повертатися до своїх справ, і Гаррі влаштувався зручніше за столом, де стояли склянки з вершковим пивом. Він втупився в підлогу, коли в полі зору з’явилися туфлі на платформі з квадратним носком, роздратовано стукаючи. Поттер повільно підвів очі, не кваплячись оглядаючи хлопця, одягненого в дівочий одяг, і спинився, коли побачив схрещені під неприродно виступаючими грудьми руки, зустрівшись очима з Драко. Або, точніше, з іскрами в них.
Гаррі нестримно всміхнувся.
— Привіт, — сказав весело.
— І тобі привіт, — різко сказав Мелфой. Усміх ґрифіндорця став ще ширшим.
— Бірюзовий — не твій колір, — пожартував, маючи на увазі верхню частину одягу Драко. Блондин похмуро глянув на нього, закотив очі й притулився до стіни поруч. Хтось свиснув з іншого кінця кімнати, і Мелфой звузив очі.
— Ох, іди до пекла, Сміте! — крикнув він, і Захаріас засміявся, перш ніж відвернутися. — Гафелпафці… — пробурмотів Драко. — Отже, Поттере. Це була така чудова ідея.
— Знав, що тобі сподобається.
— Не те, щоб я особливо турбувався, але… чи була конкретна причина, чому ти вирішив принизити мене перед усіма нашими однолітками? — посміхнувся Мелфой. Гаррі пирхнув.
— О, не поводься так, ніби тобі не подобається ця увага, — відповів, глянувши на співрозмовника. — Крім того, ти заслуговуєш на це після того, що витворив на зіллі.
— Я нічого не творив, — легковажно сказав Драко, відпивши вершкового пива. — Можливо, трохи посмоктав, — Поттер засміявся, відчувши, як червоніють щоки.
— Якщо говорити про… — Гаррі зробив паузу, дивлячись на парубка й спираючись одним плечем на стіну. — Думаю, я повинен зробити тобі мінет, — Мелфой поперхнувся.
— Щ-що?! — кашлянув, широко розплющивши очі. Поттер озирнувся й підійшов ближче й простягнув руку, провівши пальцями по оголеному стегну. Драко перевів дух, коли партнер смикнув спідницю.
— Ну, тепер ти зробив мені чотири, — промовив, злегка всміхаючись, — а я тобі – лише один, — Гаррі просунув руку під чорну тканину спідниці, повільно підкрадаючись вище, поки не був схоплений за зап’ясток.
— Гаразд, досить, — швидко сказав Мелфой, нервово озираючись. Чорнявий посміхнувся, підійшовши ще ближче. — Боже, Поттере, що ти, бляха, робиш? — запитав Драко, відступаючи на півкроку.
— О, Мелфою, я просто не можу триматися подалі від чогось у спідниці, — саркастично сказав Гаррі. — Ти такий неймовірно милий.
— Поттере! — слизеринець виглядав обуреним.
— Ну ж бо, Мелфою, я пропоную тобі зробити мінет! Як ти можеш не погодитися?
— Зараз? Куди саме ти хотів піти? — Гаррі обвів поглядом кімнату, і погляд зупинився на столі перед ними. На столі із скатертиною, яка була настільки довгою, що торкалася підлоги… Він знову глянув на Драко, усміхаючись. — Та ти жартуєш, — сказав Мелфой, насупивши брови.
— Ні, я цілком серйозний, — відповів Поттер, усміхнено дивлячись на співрозмовника. Драко ковтнув.
— Ох… Просто чудово, — насупився він. Гаррі ледь чутно засміявся.
— Та ніби для тебе це так важко, — ще раз оглянувши кімнату, жестом попросив Мелфоя зайти під стіл. Хлопець зітхнув і впав на коліна, перш ніж зникнути під скатертиною. Поттер допив решту напою, грюкнув склянкою об стіл і пішов слідом.
— Можу запитати, чому ти насправді хочеш зробити мені мінет? — запитав Драко, коли вони дивилися один на одного в напівтемряві.
— Я просто хочу побачити твою білизну, — усміхнувся Гаррі. Мелфой насупився. — Лягай, — повільно, майже нерішуче, юнак підкорився, намагаючись підняти спідницю, підігнувши коліна. Це мало чим допомогло, тому що все, що Поттер мав зробити, це роздвинути коліна, і тоді, тримаючи верхню частину спідниці, міг добре побачити все під нею. Драко видав зніяковілий звук.
— Мерліне, Мелфою, ти справді носиш її нижню білизну! — чорнявий засміявся. Трусики явно не були призначені для хлопців, і Гаррі міг зрозуміти, що член напружується через тугий матеріал, хоча, імовірно, ще не сильно збудився.
— Пенсі наполягла, щоб ми поміняли весь одяг, — простогнав Драко, закриваючи обличчя руками. Поттер був майже впевнений, що той просто не хотів, щоб хтось бачив його почервоніле обличчя, але це зовсім не хвилювало, тому що тепер, коли тканину ніщо не тримало, спідниця сповзла на стегна.
— О Боже, вони рожеві! – вигукнув Гаррі, а потім знову засміявся. Відчув, як його вдарили по голові.
— Так, до них і бюстгальтер підходить, якщо хочеш знати, — буркнув Мелфой. Хлопець відкрив рота, щоб сказати щось у відповідь, але раптом поруч із ними почулися кроки, хтось зупинився, мабуть, маючи бажання випити щось. Обидва перезирнулися. Почулися кроки, коли приєдналася ще одна пара ніг.
— Герміоно, ти взагалі бачила Гаррі? Я поняття не маю, куди він подівся, — пролунав голос Рона, і чорнявий різко вдихнув повітря, розплющивши очі.
— Ні, я не бачила відтоді, як він змусив Мелфоя й Пенсі обмінятися одягом, — Візлі засміявся.
— Блискучий виклик, — Драко скривився, схрестивши руки на грудях. Папір у бюстгальтері зашурхотів, і Поттер швидко зиркнув на нього. Почулося ще більше кроків, знову хтось підійшов.
— Ґрейнджер!.. О, привіт, Візлі. Ґрейнджер, хіба це не чудово? — почувся схвильований голос Пенсі. — Усі чудово проводять час!
— Я помітила, — відповіла Герміона. — Це була справді гарна ідея – добре, побачимось, Роне, — почулися кроки, коли рудий відійшов, імовірно відійшов. — Так, це була чудова ідея. Я дуже рада, що нам усе вдалося.
— Ми дві дуже розумні дівчини, Грейнджер.
— Професорка Макґонеґел увесь тиждень задоволено дивилася на мене.
— Снейп не оцінив моє зілля як погане.
— Він усе одно погано оцінює твої зілля.
— Замовкни, — пала невелика пауза.
— Тобі подобається одяг Мел… Драко? — запитала Герміона.
— Ні, чорт забирай, — відповіла Пенсі, і це звучало так, ніби щось змінилося. — У Драко немає дупи, ти помітила? — Гаррі пирхнув, і Драко знову вдарив його по голові. — Я збиралася одягнути його боксери, але, Мерліне, штани були затісні. Тож насправді я думаю, що це досить добре підкреслює мою фігуру, скажи? — Ґрейнджер захихотіла, а блондин зморщив ніс від огиди.
— Почекай, почекай… Ти збиралася носити його боксери? Це означає…? — Пенсі засміялася.
— Так. Він у моїй нижній білизні, — Герміона розреготалася, а Мелфой почервонів. Поттер лиш усміхнувся йому. — Мені доведеться їх спалити, коли він їх поверне, але це точно смішно.
— Так, — погодилася Герміона. — Знаєш, я й не помітила, але ти маєш рацію. У нього дупа не дуже.
— Хлопці, — зітхнула Паркінсон. — Імовірно, він компенсує це передом, — Драко широко розплющив очі.
— Думаєш?
— Я, звичайно, сподіваюся на це. Що з його зухвалим… не каламбурним… ставленням, він повинен звідкилясь узяти цю впевненість.
— Влучне зауваження.
— А як щодо Поттера? — Гаррі подивився на скатертину.
— Ніколи про це не думала…
— Брехуха. Ти весь час із ним, треба хоча б раз про це подумати.
— Ну… я думаю десь про середнє, мабуть, — Гаррі насупився.
— Хммм… так, я придивилася б.
— Ах, але ти не станеш, — захихотіла Герміона. — Мені здається, він майже в стосунках.
— Будемо сподіватися, що діло йде саме до цього, — обидва багатозначно уникали погляду. — До речі, куди зникли наші гарнюні?
— Рон казав, що не може знайти Гаррі, — настала ще одна пауза, перш ніж дівчата голосно засміялися.
— Я хочу порозпитувати, — зрештою сказала Пенсі, а потім обидві пішли геть, а хлопці перезирнулися.
— Мені, у біса, доведеться знищити ці штани, — пробурмотів Драко.
— Не віриться, що вони так просто про нас говорили. Середній? Ким вона себе вважає? — ґрифіндорець скривився.
— Поттере… ти середній.
— Агов, ти теж! — обурено вигукнув Гаррі. — Але це зовсім не має значення. Вона повинна думати, що я більший за… — він стиснув губи. Мелфой насупився й трохи поворухнувся.
— Гм, привіт? Знаєш, ми тут не просто так, — сказав, вказуючи на свій пах. Поттер усміхнувся, дивлячись на нього.
— О так, — сказав і підсунувся ближче, щоб вище підняти спідницю й поцілувати живіт. Драко охнув.
Юнак нахилився, поцілувавши внутрішню частину стегна, і Мелфой тремтяче видихнув. Гаррі ще більше напружився щодо нижньої білизни Пенсі, тож простягнув руку й повільно стягнув її, Драко підняв стегна, щоб допомогти, і тихо застогнав, коли член звільнився. Поттер не стягнув трусики до кінця, натомість одразу поглинувши член.
Мелфою довелося затиснути однією рукою рота, щоб заглушити стогін, а іншою впитися в густе чорне волосся. Гаррі всміхнувся, як міг, навколо члена, а потім проковтнув його в усю довжину й знову присмоктався. Обидві руки Драко міцніше стиснулися, і він штовхнувся в теплий рот.
Поттер швидко по́рався, смоктав, облизував і ковтав, а Мелфой продовжував швидкі посмикування стегнами. Коли нарешті дійшов піку, відкинув голову назад і вкусив пальця, стримуючись, і Гаррі проковтнув усе, що потекло в горло. Тоді повільно відсахнувся, дивлячись на хлопця під собою, переборюючи бажання скинути штани й зануритися в це тепле тіло.
— Варто того? — натомість запитав ледь хрипким голосом, оскільки все сталося досить швидко. Драко ліниво кивнув. Тоді підвівся, з запізненням згадавши про нижню білизну Пенсі, і, схрестивши ноги, сів перед Поттером.
— Як я виглядаю? — запитав, відкидаючи пасма волосся зі свого спітнілого чола й намагаючись знову їх закрутити. Гаррі глянув на нього, помічаючи розчервонілі щоки.
— Ніби щойно дрочив, — нарешті відповів, і Мелфой спохмурнів, намагаючись контролювати дихання. Він неуважно висмикнув передню частину сорочки й глянув униз.
— Я зрозумів, що бюстгальтери — це дуже дратуючий предмет одягу, — повідомив він, знову дивлячись на партнера. — Це ніби біль в дупі, коли піднімаєшся по сходах, — Поттер засміявся. Він опустив очі, щоб глянути на бліду шию Драко, побачивши вицвілий “укус любові”. Він простягнув руку, щоб злегка провести по відмітині пальцями.
— Я завжди забуваю, що це залишає слід, — пробурмотів Гаррі, дивлячись у сірі очі. Блондин знизав плечима.
— Думаю, усі звикли їх бачити, — сухо відповів, злегка посміхаючись. Кілька секунд вони дивилися один на одного, а потім Мелфой кашлянув, відвівши погляд. — Нам, мабуть, варто повертатися, поки в людей не станеться серцевий напад, коли вони намагатимуться нас знайти, — сказав він, підводячись на коліна, обережно піднявши скатертину й визирнувши з-під неї. Поттер подивився на дупу, де з-під чорної спідниці виднівся лише рожевий відтінок. Він ковтнув слину й невиразно подумав, що щиро не погоджується з Герміоною та Пенсі. У Драко ну ду-у-уже гарна дупця.
— Поттере! — огризнувся Мелфой, і ґрифіндорець злегка підстрибнув, зустрівши очі співрозмовника з бентежною посмішкою.
— Вибач, — пробурмотів і підвівся поруч на коліна. Драко дивно зиркнув на нього.
— Я піду перший. Ти зачекай хвилину або близько того, — сказав після невеликої паузи. Гаррі кивнув, і Мелфой зник.
Поттер зачекав цілих дві хвилини, перш ніж піти за слизеринцем і повернутись у реальність.