Увесь тиждень Гаррі почувався некомфортно й трішки нервував. Юнак був упевнений, що на нього витріщалися абсолютно всі. Це була зовсім інша увага, ніж зазвичай. Куди не гляне, завжди знайдеться хоча б один однокласник, що всміхався або до нього, або власним думкам про нього, це іноді виглядало навіть трохи огидно, і справді починало турбувати.
— Шеймусе, — сказав парубок у понеділок, коли вони вдвох крокували на урок зілля. — Гм, коли ти вирішив… Бути відкритим про… Гм…
— Бути відкритим геєм? — здогадався хлопець.
— Е-е, так, воно, — відповів Поттер, озираючись навколо. — Чи були через це проблеми? — Фініґан задумливо кліпав очима.
— Ні, не зовсім, — відповів він, перш ніж зітхнути. — Ну, маю на увазі… Я думаю, що завжди знайдеться хтось, кому це буде огидно чи незручно, чи ще щось таке, і вони точно це продемонструють. Але ж не можна приховувати, хто ти є, лише через декількох людей, — брюнет неуважно кивнув, зморщившись, коли Джастін захихотів і похитав головою, проходячи повз. — Чому ти взагалі запитуєш? Щось хочеш мені сказати, а, Гаррі? — він натхненно посміхнувся другові по факультету.
— Що? Шеймусе. Ні! — різко пролунало. — Просто… Уся ця справа з Мелфоєм… І викликом. Я помітив, що деякі люди насміхаються з цього. Тож мені стало цікаво.
— Ага, і таке буває. Ти навчишся ігнорувати. Зрештою, єдині люди, чия думка мене хвилює, здається, не заперечують.
— Гм. Так, я не проти. Не зовсім, — сказав хлопець, а Фініґан щиро посміхнувся на цю репліку.
— І це, насправді, дуже багато значить для мене, Гаррі. Дякую, — Поттер посміхнувся у відповідь. Коли двоє ґрифіндорців повернули за ріг і попрямували до класної кімнати Снейпа, вони помітили кількох слизеринців, які наближалися з протилежного боку. — Ой, дивись, це твій таємний коханець, — весело пожартував Шеймус. Пенсі хихотіла поруч із Драко.
— Смішно, Фініґане, — насупився блондин, коли Гаррі кинув на товариша роздратований погляд, — ти дуже кумедний.
— Мелфою, — обережно сказав зеленоокий. Згаданий глянув на нього, примруживши очі.
— Поттере, — хлопці стояли, дивлячись один на одного близько хвилини, перш ніж Паркінсон роздратовано зітхнула:
— О, чесно, — вигукнула й відштовхнула співрозмовника вбік, щоб мати змогу пройти до класу. Парубок мав обурений вигляд і почав чистити свій одяг.
— Тож, Мелфою, — усміхнувся Шеймус, піднявши брову, — це багряні сліди на твоїй шиї, чи в тебе раптом з’явився висип? — Драко прикрив рукою шию й насупив брови, коли Гаррі здригнувся. Погляди знову зустрілися, і обм-идвоє злегка почервоніли, перш ніж їхні очі ковзнули вбік.
— Як тобі завгодно, — буркнув Мелфой, повертаючись слідом за Пенсі. Рука все ще прикривала шию. Фініґан почав хихотіти, але Поттер злегка штовхнув його ліктем.
— Що? — сказав він, намагаючись виглядати невинним. Товариш насупився на нього, щоки все ще були рожеві. У цей момент Рон і Герміона повернули за ріг, і Візлі почав несамовито махати рукою.
— Агов, друже, я сумував за тобою після минулого уроку. Куди ти подівся? — запитав він, широко всміхаючись. Гаррі зітхнув і закотив очі, увійшовши до класу, так і не відповівши. Тепер черга Рона насупитися. Він глянув на Шеймуса: — Я щось не те ляпнув?
Фініґан усміхнувся.
— Ні.
* * *
Наступні кілька днів Поттеру вдалося уникати зустрічі з Драко. Це було дивно, бо здавалося, ніби блондин раптом з’являється всюди. Раніше Гаррі ніколи не намагався його уникати, тож був майже впевнений, що Мелфой, імовірно, завжди був поруч, просто ґрифіндорець ніколи його активно не шукав. Але тепер щоразу, коли визирав з-за рогу або прямував до Великої зали чи просто на уроки, які вони навіть не проводили разом, постійно бачив ту біляву голову. Це якось нервувало.
Однак у п’ятницю все закінчилося, після уроку зіллєваріння. Гаррі йшов сам, хвилюючись про наступний вечір, коли його раптом вдарили об стіну. Він видихнув, піднявши власні руки, щоб вчепитися в клешні, стиснуті навколо його мантії.
— М-М-Мелфою! — задихнувся, пильно дивлячись у срібні очі перед собою. — Якого біса, узагалі думаєш, що робиш? — він озирнувся, дивуючись, як вдалося опинитися в пустому класі зі слизеринцем. Драко знову штовхнув його спиною до стіни.
— Ти знаєш, — промовив із розлюченим виглядом, — що через тебе мені довелося весь тиждень носити водолазки?! — Гаррі кліпав очима, замовк, а потім знову моргнув.
— Гм, — хихикнув юнак, — вибач?
— Це не смішно, Поттере! Люди дивляться на мене з насмішкою, особливо Снейп, тому що всі знають, що я не ношу один і той же одяг більше двох днів поспіль! — сказавши це, блондин нахилився ближче, а зеленоокий спробував стати одним цілим зі стіною.
— Мелфою, неприємно, звісно, луснути твою уявну бульбашку, але я не думаю, що хтось справді помічає, який одяг ти носиш, а тим більше, як часто ти його одягаєш, — Гаррі опустив очі, глянувши на темно-сіру водолазку, у якій був парубок, перш ніж знову зустрітися з очима навпроти. — Маю на увазі, особисто я точно ніколи не помічав.
Драко закотив очі й відпустив Гаррі, трохи відступивши, хоча між ними майже не було місця.
— Ну, я трохи хвилювався б, якби ти звертав на мене таку пильну увагу, Поттере, — сказав він, схрестивши руки, — чи не так? — ґрифіндорець також схрестив руки, повторюючи позицію співрозмовника.
— Я майже впевнений, що всі це розуміють. Зрештою, — брюнет звів брову, — хто не знає, що ти намагаєшся приховати? За винятком, можливо, Снейпа, — Драко посміхнувся, знову штовхаючи Гаррі до стіни.
— Ну, я не так пишаюся цим, як, здається, ти, — хлопець на цю репліку насупився, і тепер уже знайомий рожевий колір поширився його носом.
— Мелфою! — перервав звідкись зі сторони голос, перш ніж Поттер встиг хоч щось відповісти. Блондин швидко відпустив мантію партнера й відступив. — Що ти намагаєшся зробити?! — Рон підбіг, насторожено глянувши на слизеринця, а потім повернувся до Гаррі. — Ти в порядку, друже?
— Він добре виглядає, Роне, — роздратовано сказала Герміона, підходячи до групи.
— Справді, Візлі, тобі треба було їх переривати? Ставало ж дійсно цікаво, — Пенсі вийшла з-за рогу, а за нею досить велика група їхніх однолітків з усіх факультетів. Поттер миттєво почервонів, а Драко кілька разів кліпнув, стиснувши губи в тонку лінію.
— Ви всі постійно були тут? — запитав Гаррі. Паркінсон злегка струснула своїм коротким волоссям і зробила байдужий жест рукою.
— Ми сподівалися, що станеться щось варте уваги, — зітхнула вона. — Але, очевидно, ви двоє не здатні зробити для себе нічого корисного.
— І що саме ти думала вони будуть робити? — недовірливо запитав Рон, коли Герміона трохи поворухнулася й глянула вбік.
— Справді, Пенсі, мені неприємно погоджуватися з Ласкою (прим. ред.: наш любий блондин використовує всю свою ерудицію, оскільки з англійської «ласка» — «weasel», і таким чином Драко дражнить Рона), але ти останнім часом поводишся як божевільна жінка. Це стає все більш тривожним, — сказав Мелфой, схрестивши руки.
— Спокійніше, Драко, ти не знаєш, про що говориш. Я не маю на увазі нічого, крім твоїх інтересів, — гордовито шмигнула носом слизеринка, трохи піднявши підборіддя. — Тепер нумо, інакше ми запізнимось на урок, а професор Снейп не терпить запізнення, а тим більше всього класу.
— О, ну, ти маєш рацію, — сказала Ґрейнджер, глянувши на годинник. — Ми вже на дві хвилини…
— Запізнились? Так, це правильно, — сказав тихий голос, і кожен студент у коридорі злегка підстрибнув і повернувся, щоб нервово глянути на свого викладача зілля. Северус повільно обвів поглядом зал, схрестивши руки та примруживши очі. — Чи можу я запитати, що такого захоплюючого у цьому місці, що кожен із вас відчув потребу бути тут, а не на своєму законному місці в моєму класі? — ніхто нічого не сказав; усі лише з острахом дивилися на темноволосого чоловіка. Снейп різко видихнув через ніс. — Добре, ходімо. Ви залишитеся ще на п’ятнадцять хвилин, щоб надолужити те, що пропустили зараз, і я не буду писати вам напрямок на додаткове заняття, — показав на відчинені двері свого класу. — Тільки радійте, що я не призначаю кожному з вас покарання, — сказав він, коли вся група потяглася до кімнати.
Поттер зітхнув. Він був такий радий, бо майже вихідні, і це давало два вільні дні від таких придурків, як Снейп і Мел-
Ой… Трясця.
* * *
— Гаррі, — покликав Рон пізніше того вечора, коли всі троє зібралися у вітальні Ґрифіндору. — Чи можу я в тебе дещо запитати? — Поттер збентежено подивився на друга.
— Так, Роне, звичайно можеш, — Візлі виглядав трохи нервовим.
— Не гнівайся.
Гаррі спохмурнів.
— Гаразд.
— Між тобою та… Мелфоєм нічого немає, правда? — рудий здригнувся, щойно ці слова злетіли з його вуст, ніби чекаючи вибуху. Поттер кліпав очима.
— Що… Роне… НІ! Навіщо, у біса, узагалі таке запитуєш? Я й Мелфой? Це огидно! Я не… Не люблю хлопців! — вигукнув парубок. Герміона видала несхвальний звук, але він проігнорував її.
— Знаю, знаю, я так не думав, але… Я просто мав запитати! — сказав Візлі, захищаючись, піднявши руки.
— ЧОМУ? — запитав Гаррі, усе ще трохи вражений. Люди насправді так не думали, чи не так??
— Ну, просто днями ти розмовляв із Шеймусом, а потім той епізод із тобою та Мелфоєм, а потім минулої суботи, коли ти сказав, що любиш його цілувати, і…
— Роне, гайда з’ясуємо одну річ, — перервав Поттер, нахилившись уперед і оглядаючи кімнату, щоб перевірити, чи немає підслуховувачів. — Я не люблю його цілувати, — він почервонів. — Просто… Нічого не можу вдіяти, якщо він… Добре цілується. І це не те, що я хотів сказати, просто так вийшло. Я не… Гм… А Фініґан, ну, ми друзі, тому немає нічого поганого в тому, щоб поговорити з ним. І те, що сьогодні було з Мелфоєм, він сам це почав! Щось про необхідність носити водолазки весь тиждень… — і замовк, безпорадно дивлячись на друга, а потім кинувши погляд на Герміону, ніби шукаючи допомоги, але дівчина лише знизала плечима й продовжила виконувати домашнє завдання.
— Так, бачиш, це була інша річ, Гаррі, — сказав Візлі, чухаючи потилицю. — Це все… Поцілунки в шию Мелфоя…
— Поцілунки зі слідом, — неуважно виправила Ґрейнджер, — зі смоктанням й облизуваням, якщо бути точною, — рудий закотив очі, відразливо зморщивши носа.
— Так, уся ця річ із поцілунками шиї Мелфоя… Ну, ти не наважився б зробити це чи щось схоже, і…
— Я просто потрапив у цей момент! — розпачливо вигукнув Поттер. — Роне, я не міг нічого вдіяти! Я не хотів, він просто… Це… Він… У нього це добре виходить! — юнак був упевнений, що зараз його обличчя червоне, як помідор.
— Гаррі…
— Ні, Роне, я серйозно. Спробуй поцілувати його, подивися, як це. До біса, спробуй поцілувати будь-кого, якщо на те пішло, і ти втягнешся в це!
— Ой, Гаррі, це огидно, — насупився співрозмовник. Гаррі зиркнув на нього.
— Як думаєш, що я відчуваю?
— Здається, тобі це подобається! — Поттер спохмурнів і підвівся.
— Добре, Роне, що завгодно. Думай, що хочеш, я йду спати, — він швидко розвернувся й почав тягтися сходами.
— Гаррі! — роздратовано вигукнула Герміона, коли Візлі схрестив руки на грудях і дувся на дивані. Дівчина залишилася проігнорованою.
* * *
Драко не здивувався, коли наступної ночі Гаррі прийшов у поганому настрої, бо сам почувався точно так само. Невідомо було, яку жахливу річ їм доведеться зробити сьогодні. Якщо Бут або хтось із близнюків Патіл наважилися на те, що було минулого тижня, то все мало стати гірше, а не краще. І, мабуть, кілька його однокласників також це зрозуміли, тому що їхня група скоротилася приблизно до п’ятнадцяти студентів. Навіть Креб і Ґойл не хотіли приходити, але Мелфой змусив їх, бо вважав, що якщо йому доводиться страждати, то й друзям — теж. Ґрифіндорці були там усі, що не дивно, але гафелпафців майже зовсім не було. Той, Фінч-Флетчлі, з’явився разом з одним чи двома хлопцями, а також була пара рейвенкловців.
Гра почалася як завжди, і Драко був здивований тим, що люди все ще знаходили щось нове, що цікавило всіх. Він старанно уникав вибирати правду, бо боявся того, що йому доведеться зізнатися в чомусь, а також вдалося не потрапляти на Гаррі.
Однак приблизно через годину після початку вечірки, після того, як Поттер наважився поцілувати Герміону, бо хтось подумав, що це буде смішно, Мелфой отримав невеликий шок.
— Роне, — гукнув Гаррі, і Драко із запізненням помітив, що вони не сиділи поруч один з одним у колі. — Правда чи виклик?
Ласка виглядав нервово, але все одно вирішив обрати виклик. Дурні ґрифіндорці. Брюнет посміхнувся, і щось у цьому раптом змусило Мелфоя відчути сильну тривогу.
— Ну, Роне, — казав зеленоокий, — оскільки ти не повірив мені раніше…
— О, Гаррі, ні! Я тобі вірю, справді! Мені шкода! Не знаю, про що тоді думав, я…
— Занадто пізно, Роне, — Поттер виглядав дуже задоволеним собою, і, коли рудий благально глянув на Драко, той відчув, як перевернуло живіт. Він би не… — Твій виклик поцілувати Мелфоя, — слизеринець застогнав.
— Ем… Просто поцілувати, Гаррі? — Візлі виглядав повним надії, і блондин молився, щоб він не сподівався на більше.
— Так, просто поцілуй, Роне. Я буду добрим, — усмішка Гаррі розширилася. — Але, зауваж, справжній поцілунок. Нічого з тих небагатьох контактуючих речей, з яких ми починали, — на це Пенсі розреготалася, і навіть Герміона злегка захихотіла. Юнак шоковано подивився на неї.
— Тоді гаразд, Візлі, — сказала Паркінсон, широко всміхаючись. — Я це маю побачити. Мелфой цілується з Візлі! Ха! — Драко схрестив руки й насупився.
— Знаєш, я думав, що цілувати Поттера — це погано, але тепер майже впевнений, що це буде приблизно в мільйон разів гірше, — прогарчав він, примруживши очі. — Я знаю, що Поттер принаймні пройшов через ту катастрофу з дівчиною Чанг, але чомусь здається, що ти зовсім невинний, чи не так, Візел? — Рон перетворився у суцільний відтінок червоного, що майже пасував до його волосся, і сіроокий усміхнувся. — Я маю рацію, чи не так? Ти маєш на увазі, що не чмокався з грязнокровкою? Іде ставка, знаєте…
— Замовкни, Мелфою! — крикнув Гаррі в той самий момент, коли Рон кинувся через коло й схопив парубка за сорочку.
— О, тобі настільки хочеться? — Драко злісно посміхнувся. Візлі ще більше почервонів і відпустив тканину, наче обпікся.
— Гаррі! — скиглив він, звертаючись до хлопця. Друг лише похитав головою.
— Виклик усе ще триває. Можливо, наступного разу тобі варто послухати мене.
— Саме так, Поттере, — сказала Паркінсон, злегка посміхаючись. — Ми ще зробимо з тебе слизеринця! — Гаррі болісно посміхнувся їй.
— Тоді давай, Роне, — сказав Шеймус, і Герміона, що сиділа поруч, також кивнула. Здавалося, вона повністю проігнорувала попередній коментар Драко. Мелфой скривився, коли Рон повернувся до нього. Рудий виглядав надзвичайно нервовим і трохи нахилився вперед. Потім зупинився, трохи відступив, знову нахилився вперед і знову зупинився. Озирнувшись навколо, видихнув, заплющив очі й скривив губи так, що блондин здригнувся. Коли парубок знову нахилився вперед, мабуть, сподіваючись влучити в ціль, Драко відірвався назад і підняв руку, щоб зупинити його.
— Стоп, Візлі, просто… Зупинись. Господи, я жартував, але ти знову довів, що я мав рацію. — втомлено потер чоло, а ґрифіндорець розплющив очі й виглядав роздратованим. — Я буду вести. Ти просто… Просто сиди там, чи що. І розслабся, заради Салазара, — Рон сів на пяти, виглядаючи незадоволеним, і стрепенувся, коли Мелфой схопив його за підборіддя.
Драко нахилився вперед, ковтаючи огиду, і ніжно поцілував. Візлі заплющив очі, а руками стиснув тканину штанів. Слизеринець, чиї очі все ще були розплющені, знайшов це надзвичайно смішним і злегка провів язиком по нижній губі партнера — трюку, якого він навчився від Поттера, як не дивно. Рон видихнув, розплющивши очі, але не зміг відірватися, бо Мелфой усе ще тримав підборіддя. Він невиразно відчув, як губи білявого хлопця викривилися в посмішці проти його власних, перш ніж його рот був на короткий час відкритий, і застогнав, відчувши інший язик проти свого. Приблизно через три секунди він зник, і Драко відпустив його, витерши рота за звичкою.
Візлі тупо витріщився на нього, і блондин кілька разів клацнув пальцями перед його обличчям, не отримавши відповіді.
— Агов, Поттере, мені здається, я був занадто хорошим для Ласки! — вигукнув він, чомусь відчуваючи задоволення, що міг так вплинути на Візлі з-поміж усіх людей. Глянув на Гаррі, самовдоволено посміхаючись, але посмішка зникла, коли побачив вираз обличчя юнака. Він виглядав… Злим? — Поттере? — Гаррі раптом кліпнув очима й усміхнувся.
— Може, тепер він мені повірить, а, Мелфою? — Драко усміхнувся у відповідь.
— Я дивовижний, — заявив він. Тут Рон насупився, очі нарешті прояснилися, а потім підвівся й тихенько сів біля Герміони, похмуро втупившись у підлогу. Брюнет лише злегка засміявся.
* * *
Тієї ночі для Гаррі був хвилюючий момент, але він думав, що легко відбудеться. Хоча здалося трохи кумедним, що вважав прості, повністю одягнені обійми з Мелфоєм чимось легким.
Потім мозок прийняв фразу «злізти» і надав туманні образи білявого хлопця, його самого та вкритих потом два тіла…
Він швидко похитав головою, наляканий фантазіями, і запихнув цю думку в глибокі закутки розуму, поклявшись ніколи більше про це не думати під страхом самовимушеної Авади Кедаври .
Так от, ґрифіндорець ні в якому разі не знявся з гачка. Це був один з останніх поворотів вечора, після епізоду з Роном, а потім останнього спілкування з Драко, і це вигадав Террі.
— Гаррі, правда чи виклик? — запитав він, знуджено постукуючи пальцями по підлозі.
— Викликай, — відповів Поттер, оскільки більше ніколи не збирався вибирати правду. А потім Террі усміхнувся, і в парубка з’явилася думка, що, можливо, це не такий уже й правильний вибір.
— Виклик такий: опрацювати Драко, — сказав він і підняв брови, натякаючи. Гаррі закашлявся, а блондин обурено скрикнув.
— Ооо, добре, Террі! — Міллісент посміхнулася.
— Гм, перепрошую? — покірно спитав Поттер, сподіваючись, що, можливо, почув щось не так.
— Ручна робота для Драко, подрочити. Зрозумів?
— Я знаю, що це означає! — огризнувся брюнет, а потім зітхнув. З величезним зусиллям підповз до партнера, який схилився до стіни, і втупився йому в руку.
— Ти не торкнешся мене, Поттере, — тихо сказав Мелфой, поклавши руки на коліна. Гаррі закотив очі.
— Мелфою.
— Нізащо.
— Але…
— Н-І.
— Слухай, Мелфою, не те, щоб я насправді хотів доторкнутися до тебе… Ось … Але це виклик! Це не моя вина! — роздратовано вигукнув ґрифіндорець.
— Поттере, — сказав Драко, глянувши на хлопця краєм ока, — не думаю, що взагалі мене чуєш. Ти. Мене. Не. Торкнешся, — Гаррі видихнув, здувши чубчик із чола й на коротку секунду трохи оголивши шрам.
— Добре, — сказав він, знизуючи плечима, — гаразд. Тоді ти здаєшся? — сірі очі спалахнули, і юнак повернув голову, щоб дивитися прямо на співрозмовника.
— Я не здаюся! — коротко сказав він. Поттер схилив голову набік.
— Ага, тоді… — і раптом здалося, що всі затамували подих.
— Ой… До біса! Добре, файно, гаразд, неперевершено! Просто… Що завгодно, — пробурмотів, не маючи вибору. Схрестивши руки на грудях, він дивився вбік, обличчя злегка почервоніло. Потім трохи згорбився й виглядав похмурим. Гаррі кліпав очима й глянув на Пенсі, яка жестом показала на свою подругу, ніби кажучи: «Нумо, гайда!» Брюнет нервово ковтнув слину й став навколішки перед партнером. — У тебе тремтять руки, — тихо сказав Мелфой, обличчя якого продовжувало набувати червоного відтінку. Парубок знову ковтнув.
— Гм… Так. Ну, мабуть, я трохи нервую, — пробурмотів у відповідь. Блондин пирхнув. Поттер нахилився вперед, рука торкнулася паху Драко, коли потягнувся до блискавки на штанях. І замовк, розплющивши очі. Слизеринець здригнувся. — Хе, бачу, що це не займе багато…
— Замовкни, — прошепотів натомість, примруживши очі й ще більше червоніючи. Гаррі всміхнувся, раптом почуваючись набагато впевненіше. Перш ніж встиг передумати, він швидко розтібнув пасок і блискавку, і, поки Драко не встиг зрозуміти, що відбувається, рука опустилася на штани.
Юнак пискнув у дуже немелфоївській манері, стиснувши руки в кулаки. Дивився на Поттера широко розплющеними очима, а той нервово посміхнувся.
— Е-е… — заїкнувся Мелфой, а потім охнув і відкинувся головою на стіну, коли відчув, як пальці згорнулися навколо його напівтвердого члена. Глибоко вдихнув, і обидва закусили нижню губу, коли рука поворухнулася.
У кімнаті панувала цілковита тиша, за винятком гучного дихання сіроокого. Він намагався тримати очі відкритими, але повіки тріпотіли щоразу, коли переривався подих, і, зрештою, парубок здався. Незабаром він забув, що в кімнаті ще хтось є, і коли Гаррі злегка стиснув руку, голосно застогнав. Це був той самий низький гортанний звук, від якого в ґрифіндорця раніше закрутилася голова, і він на півсекунди відсмикнув руку, щоб плюнути на неї, перш ніж накинутися на Драко з новою силою.
Мелфой знову задихнувся, і одна його рука піднялася, щоб схопити партнера за плече.
— П-Поттере! — вигукнув, глибоко вдихнувши, поки голова відхилялася набік.
— Подобається так? — пробурмотів, дивлячись на обличчя Драко. Щось скрутило в грудях, коли він дивився на ці розчервонілі щоки. Сірі очі були заплющені, а губи злегка розтулені, коли він уривчасто дихав. Залишалося ковтнути й пришвидшити руку. Почув у відповідь стогін, і очі Мелфоя зустрілися з Гаррі в напівприплющених поглядах. Тоді все тіло схопилося, очі заплющилися, щелепи відвисли в беззвучному крику, коли розлився у руку. Поттер кліпав очима, усе ще дивлячись на партнера, важко дихаючи.
— Дідько, Поттере, — видихнув хлопець. Гаррі захихотів і підняв руку, вкриту липкою спермою.
— Агов, Мелфою?
— Що? — відкрив одне око, щоб втомлено поглянути на співрозмовника.
— Правда чи виклик? — Драко кліпав очима, усвідомлюючи, де знаходиться. Почервонівши, швидко одягнув штани й поклав руки собі на коліна.
— Гм… — подумав обрати правду, але припустив, що Гаррі не буде робити жодних викликів, які стосувалися б їх обох, і, чесно кажучи, трішки боявся, що доведеться визнати: щойно пережив найкращу дрочку, яку мав за… Коли-небудь мав, тому вирішив ризикнути. — Виклик, мабуть, — юнак тицьнув руку блондину в обличчя, і той скривився.
— Твій виклик злизати це… Усе.
— Поттере! Ой, як чудово! — вигукнула Паркінсон.
— Як огидно, — промурмотів Рон.
— Не так уже й погано, — усміхнувся Шеймус разом із Лавандою.
— Я ненавиджу тебе, — пробурмотів Мелфой. Зеленоокий лиш знизав плечима. Зітхнувши, слизеринець нахилився вперед і трохи дивився на руку перед собою. Тоді схопив Гаррі за зап’ясток і повільно облизав один із пальців. Речовина була солоною та гіркою на смак, але, загалом, не такою вже й жахливою, щоб не можна було з нею впоратися. Він перейшов до другого пальця, вставивши повністю в рот і обкрутивши язиком. Почув, як Поттер різко вдихнув, і замовк, перш ніж усміхнутися навколо пальця. Потім повільно втягнувся вгору, відпустив його й перейшов до третього. Рот рухався вгору-вниз, хитаючись, ніби лякаючи те, що ґрифіндорець бачив лиш уві сні.
Гаррі відчув, як почав пітніти, як штани стали незручно тісними. Він злегка поворухнувся, намагаючись висмикнути руку від Драко, але парубок тримав міцно, продовжуючи ті прокляті оберти язиком. Було мокро й тепло, і тепер Поттер дихав уривчасто; намагався заспокоїтися, але просто не виходило. Коли Мелфой нарешті закінчив облизувати руку, він почувався жалюгідним і до біса незручно, шкодуючи, що ніколи не мав шансу зробити це, але водночас хотів, щоб вони перейшли до окремої кімнати, щоб змусити блондина закінчити почате. Але також усвідомлював, що всі очі дивляться на нього, і від цього хлопець здригнувся.
— Правда чи виклик, Поттере? — майже дражливо запитав Драко. Брюнет нервово ковтнув.
— Правда, — жалібно сказав, знаючи, що прирікає себе на щось, але надто стурбований думкою, що ж той може змусити зробити далі.
— Наскільки ти збуджений зараз?— очі Гаррі заплющилися від сорому, і він відчув як горять щоки.
— Ми закінчили? — запитав натомість.
— Коли відповіси на це запитання, — відповіла Пенсі. Поттер встав і попрямував до дверей, але зупинився.
— Дуже й дуже сильно, — відповів він і підняв голову, щоб поглянути на всіх у кімнаті, а потім зупинився на Драко. — Тож… Думаю, що піду й упораюся з цим… — усміхнувся, побачивши, як Мелфой широко розплющив очі, і вилетів із кімнати.
— Так! У кого є ідеї на наступний тиждень? — весело вигукнула Паркінсон.
* * *
Наступного вівторка Гаррі сам вийшов із Великої зали. Із суботи він був сварливим, ні з ким багато не розмовляв. Коли прямував до кабінету трансфігурації, його раптово штовхнули в порожній клас. Втративши рівновагу, сумка впала на землю, і юнак наштовхнувся на один зі столів, почувши, як ззаду клацнули двері.
— Що… — він підвів очі, насупившись, коли побачив Драко, який сперся на зачинені двері, схрестивши руки на грудях і одною ногою спершись на них. — Мелфою. Що ти хочеш? — блондин виглядав водночас і злим, і ніби не у своїй тарілці. Очі були примружені, і він розрадратовано дивився на співрозмовника.
— Я знаю, якою буде наступний виклик, — зрештою сказав він. Поттер кліпав очима, оглядаючи кімнату, перш ніж підняти брову.
— Ой? — запитав він нервово. Слизеринець глибоко вдихнув.
— Це справді трохи очевидно.
— …
— …
— Ти збираєшся мені сказати? — нарешті запитав Гаррі, втомившись від тривалого мовчання. Він не хотів бути з Драко довше, ніж потрібно. Парубок на цю репліку лиш закотив очі.
— Я думав, ти здогадався.
— Ні.
— Мінет, Поттере. Це буде мінет, — зітхнув Мелфой, опустивши плечі.
— Овва…
— Так.
— Вони… Вони отримали цю ідею через… Руки?
— Мабуть.
— О, — настала ще одна довга пауза, і на цей момент Гаррі був упевнений, що обидва спізнилися на урок. — Гм, я повинен…
— Це буду я, — перервав Драко. Поттер закліпав очима, і співрозмовник скривився.
— Що?
— Вони змусять мене зробити це з тобою.
— Як ти знаєш?
— Я не…
— …
— Просто… Дуже впевнений у цьому. Майже повністю.
— Ого, — Гаррі спало на думку, що це, мабуть, найдовше, як вони коли-небудь були поруч один з одним, не вгризавшись одне одного в горло… Ех, у багатьох значеннях.
— Це все, що можеш сказати? — роздратовано запитав Мелфой.
— Ну, а що ти хочеш, щоб я зробив? — запитав тим самим тоном. Блондин нервово зітхнув і провів рукою по волоссю.
— Слухай, Поттере, ось у чому справа, ти мені не подобаєшся. Я ненавиджу програвати тобі, ненавиджу… Соромитися перед тобою…
— Овва, Мелфою, я зворушений.
— Замовкни, Поттере! — він знову провів руку по волоссю, і Гаррі зрозумів, що це, мабуть, нервово. — Як уже казав… Як би я ненавидів усе це… Я краще втратив би обличчя лише перед однією людиною, а не п’ятнадцятьма чи двадцятьма. І це не те, ніби я знаю, що роблю, тому що ніколи… Ніколи ні з ким раніше не робив подібного, — Драко замовк, насупивши брови й тонко стиснувши губи, але брюнет чекав, що той продовжить.
— І це означає…? — підказав юнак, коли зрозумів, що більше нічого не буде. Мелфой зітхнув і підійшов, щоб притулитися до столу, за яким сидів Гаррі. Він знову схрестив руки й почав постукувати ногою по підлозі, перш ніж нарешті випалити свою відповідь.
— Це означає, що нам слід потренуватися до суботи.