Двері в новий будинок відкриваються з голосним скрипом,але власник цього не помічає проходячи далі та роздивляючись її так ніби не ходив тут вчора.Накахара пройшов коридор який веде прямо до його кімнати та скинув свої речі на кровать,приміщення було не велике,але досить затишне,заходячі в кімнатку зліва можна відразу побачити кровать яку трохи закриває шафа з протилежного боку видно робочий стіл та невеличке кріселко біля нього і більше нічого,порожнеча,не тільки у кімнаті та й в самій домівці,але й у сердці Накахари,після гибелі його найкращого друга Тачихари йому не хотілось нічого окрім того щоб лежати на кроваті та дивитися в потолок,Чуя знову подумав про нього,міцний вузол так і відчувався у горлі,а солоні сльози так нахабно і підступали до очей,але потрібно було триматись та показати мамі що весь цей переїзд недарма та йому дійсно стає краще,від поганих думок його вирвав нідний голос матінки яка кликала його допомогти з розкладанням речей.
–Ну що?Як тобі домівка?-Койо відразу як побачила що її сина починають задирати у школі та він дуже погано сприймає смерть друга вирішила почати життя з нового листа та переїхати у інше місце.
–Простора і багато вікон,буде де котикам лежати на сонечку-Чуя посміхнувся та почав відкривати коробку,йому завжди подобалось тягти вуличних тварин з дому,але матері не дуже подобалась ідея їх тримати бо вони «блохасті» і «воняють» по її словам,але коли Чуя виріс то приніс в квартиру відразу двох котиків,Койо звісно з ним довго сварилась,але він переконав її що буде доглядати за ними за свої кошти і що якщо вони виганяє їх то він теж буде спати з ними на вулиці після цих слів мати дозволила їх залишити.
–Я дуже рада що тобі поки що все подобається.До речі я вже записала тебе тут в нову школу,завтра підем в неї разом я ще улагоджу дещо з директором та показу тобі дорогу туди.Ти ж не проти?-з радісним настрієм Накахара порхала по кімнаті немов метелик.
–Звісно ні-підліток відповідав без емоцій так як був змучений після довгої подорожі.
На розкладання всіх речей у них пішло десь 4 години тому вони побажали один одному солодких снів та повалились спати так як на годинику вже було «23:50».Після того як Тачіхара пішов з життя Чую почали мучати не лише його одноклассники,а ще й кошмари від яких він прокидався посеред ночі та не міг заснути далі.Все дитинство яке Накахара себе пам‘ятав він був слабкою дитиною яка ніколи не давала здачі,але постійно огризалась за що й получав,а потім він познайомився з Мічізу який почав захищати його,він був на рік старше рижика,але завжди з ним ходив.Помер він від нещасного випадка на дорозі де його збила машина,після чого над Чуєю почали насміхатись по типу «Ну що де твій дружок який захистить тебе хаха» та тикали пальцем якби він тільки мав сили можливо ще й б поогризався,але настрою у нього не було на таке,він сподівався що хочаб у цій школі йому пощастить.
–Совушка моя прокидайся-мати залетіла в кімнату юез стука так почала бігати по ній і зберати всі необхідні речі для малого,вона завжди так робила коли вони не встигали і їй було без різниці що йому вже не 12 а 16.
–Встааю-Чуя ще щось промурликав,але все ж таки прокинувся.
Через пів години вони вже стояли на вході у школу,на юнака всі криво дивились бо така зовнішність була рідкістью та ще й малий і взагалі прийшов з мамою,хтось тикав пальцем і сміявся хтось просто перешоптувався,але у Койо вже здали нерви і вона кинула на всіх дітей суровий погляд і вони всі розбіжадись по классам.
–І так,тобі потрібно йти в 26 кабінет там у вас проходить ваш перший урок розклад ти можеш подивитись на стіні біля входу у школу,а я пішла до директора сподіваюсь що дорогу додому знайдеш якщо ні то подзвониш мені добре?
–Угу-коротко кинув Чуя та неспішно пішов на другий поверх.
Зайшовши до классу вчитель його представив та посадив на місце біля вікна,діти почали перешоптуватись та вказувати на Чую пальцем через пару хвилин почався урок,директор розповів вчителям що сталося у новенького та щоб його сильно не нагружали хочаб перші два тижня.
Пройшла вже більша частина уроку всі сиділи тихо та записували матеріал який їм розповідає Танідзакі та раптом на парту рижика прилетів скомканий лист зошита Накахара подумав що там мабуть буде якийсь жарт про нього,але він помилився на папері було виведено акуратним почерком пропозиція піти разом у столову після уроку,спочатку хлопець подумав що людина помилилася партою,але оглянувшись він побачив холодний погляд хлопця який сидить за самою останньою партою,від такого у Накахари пішлм мурашки по спині,але він також подивився на нього та кивнув у знак згоди.
–Так як тебе хоч звати?-спитав рижик у хлопця який кинув йому ту бумажку на уроці попутно складая свої речі у портфель.
–Акутагава Рюносуке-холодно відізвався хлопець дивлячись за його новим знайомим.
–Моє ім‘я ти вже чув тож приємно познайомитись-Накахара посміхнувся йому,але Рюносуке проігнорив це та пішов на вихід з классу.
У столовій до них підійшов якийсь хлопець він був нижчий від Аку та дуже смачно пахнув також у нього була криво постриженна чолка він почав щось розповідати Акутаґаві навіть не помітивши Накахару.
–Ей,я взагалі то тоже тут стою-ображено відізвався рижик.
–Ой,пробач я тебе не помітив,я Накаджіма Ацуші-він протягнув йому руку-про тебея вже знаю ти Чуя,правильно?
–Угу-він бистро потиснув йому руку та пішов до Акутаґави який вже сидів за столом.
Через декілька хвилин нудної розповіді Ацуши про його якогось слимака до хлопців підсів ще один,високий брюнет з карими очима,одітий у звичайну формв як і всі та дуже високий як для Накахарита все його тіло було покрито бінтами,побачивши його Рбноске відразу почав світитися,а Накаджима просто закотив очі.
–Так,а що це в нас за міні-принцеска?-з усмішкою промовив забінтований сідаючи біля Накахари.
–Я хочаб не забінтована шпала як декотрі-уїдливо відізвався Чуя,на це «шпала» просто промовчав,вже через декілька хвилин біля їх столику з‘явилося купа дівчат які лізли до Дазая,його ім‘я Накахара як раз таки почув від тих дівчат також вони почали лізти і до Чуї та трогати йоого волосся і питати чи можна плести йому коси Накахарі було без різниці тож він просто пожимав плечами і всі дівчатка візжали від його волосся.Всю решту дня Дазай шуткував над ростом Накахари,а останній у свою чергу огризався і чуть не пульнув в нього свою булочку.
У кінці дня коли вже всі почали розходитись Накахара гюнамагався згадати дорогу додому яку геть забув подивившись покарті він попрощався з Аку та пішов в ту сторону,але буквально через 15 хвилин за ним ув‘язалась та шпала яку він уникав весь день та почала дойобуватись.
–І що ти за мною ув’язався?-з читаючою на лиці агресією промовив хлопець.
–Я не ув’язався за тобою,я живу в цій стороні,тож я твій спутник о боженько чим я так провинився-театрально поставивши руку на лоб.На що Накахара лише закотив очі.
–Слухай не хочеш поступити на театральний?У тебе дуже добре виходить.
–Знаєш,а я ніколи і не задумувався про це,але від тебе навіть є користь.До речі я чув що ти переїхав сюди з Токіо,навіщо?В Токіо ж так гарно і зарплати хороші наскільки я знаю-Дазай поставив руки за голову.В той час як Накахара різко став сумним.
–А,ну просто маму по роботі сюда перевели ось,а лишати мене одного у великому місці вона не хотіла-подавши плечами розповів рижий.
–Таа?А мені вчителя розповіли зовсім інакше-Чуя важко проковтнув слюну і косо подивився на Осаму.
–Ти шо і з вчителями здружився?-несхвально подивився рижий на нього.
–Ну,можна я так сказати,ну так що,чому переїхав?
–Ти ж сам знаєш навіщо мене питати?-буркнув Чуя зробивши свої кроки трохи більшими.
–Ну я хочу вчути це від тебе,раптом мені не правду сказали-Осаму театрально налякався.
–Ну,я тобі вже сказав думай як хочеш-сказав юнак попутно звіряясь з телефон чи у правильному напрямку він йде.
–Ну що ж ти такий злий Чібі.
–Не називай мене так-Накахара дав тому досить сильний потиличник.
–Ой ой ой,ти дуже суворий до мене,я ж до тебе з добрими намірами,ладно мені сюди–Дазай звернув у вуличку–До завтра Чібі!-прокричав брюнет і побіг у свій двір що не получити від рижого дьявола.
–Ну сука,я тобі завтра в школі дам звіздюлей-з такою угрозою юнак поволокся далі до хати.
Вночі як завжди Накахарі сняться жахи та смерть Тачіхари від чого він і просинається в холодному поту ,а потім не може заснути до самого ранку накручуючи себе наскільки він нікчемний що навіть не міг ніколи дати здачі.
