Не час помирати

Вілл. 

Моя любов.

Кохання з першого погляду. 

Примарний наречений з яким ми так і не обвінчалися.

Мій маленький вчитель на якому я збожеволів.

Мій неохайний любитель собак.

Моя особиста безодня.

Моє все.

— Докторе, що ви про це думаєте?

Ганнібал подивився на Вілла, що сидів між ним та Аланою, та Джека Кроуфорда навпроти. Пройшло стільки років, а кабінет очільника відділу поведінкової психології зберігся з ідеальною точністю в його Палаці пам’яті.

“Докторе, що ви про це думаєте?”

Ганнібал повернувся до джерела голосу і побачив Джека Кроуфорда навпроти. Замість того, щоб впасти у темряву, він знову сидів у кабінеті відділу поведінкової психології ФБР.

“Докторе? “— повторив Джек.

— Докторе, що ви про це думаєте?

Ганнібал поглянув на знайомий кабінет Джека, замість звичного спокою він відчув напруження. 

Це відбувалося знову. Він знову сидить тут.

— Докторе? — повторив Джек.

— Докторе, що ви про це думаєте?

— Що ви про це думаєте, Докторе Лектер?

Ганнібал відлетів ранковим рейсом до Вашингтона: віддано чекати Вілла, як собака з його зграї, не мало сенсу.