Частина 1.4

— Що ви про це думаєте, Докторе Лектер?

Смерть для Ганнібала була втіхою, але він знову, ніби в покарання за гріхи, повертався до моменту свого пробудження після падіння. Всі його спроби зробити все правильно, або як він хотів, або нічого взагалі не робити, закінчувалися кабінетом агента Кроуфорда. Чи був у цьому хоч якийсь сенс?

— Докторе? — Джек звично повторив своє питання. Звісно, саме в цей момент починалися розгалуження долі, він мав відповідати: ні, не інакше, просто більш розумно, знаючи, що саме призведе до проблем.

По-перше, вони мають поїхати разом з Ебіґейл, інакше вона сама опиниться в Міннесоті.

— Докторка Блум права. Але є варіант при якому повторне переживання травматичної події може допомогти Ебіґейл зцілитися та запобігти запереченню.

Джек відвів руки в сторону, наче був священником під час сходження божої благодаті. Для себе він з усім визначився й удавав, що приймає рішення чи намагається до когось дослухатися.

— Отже, ми розійшлися в поглядах. Тому я оберу ту думку, яка найкраще відповідає моєму порядку денному. 

По-друге, всі вбивства мають відбутися.

Алана почала заперечувати, Вілл тихо спостерігати, а Джек доводив власну, з його точки зору, дійсно правильну думку. Ганнібалові здавалося, що він знає ледь не до руху наперед їхні дії. Яке б нетерпіння не було в його серці, він мав грати тонко, обережно і не забувати, що саме його емоційність і зверхність згубили його минулого разу, але будемо відверті, хто знав, що Доктор Лектер закохається на порозі свого п’ятдесятиріччя, як дівчисько, але цей коктейль з неврозів, гострого розуму та кучерів Святого Себастьяна пензля Ботічеллі полонив його з першого погляду.

Після вечері зі старим другом та його дружиною, Ганнібал замовив рефрижератор та чистий одяг для Ебіґейл у свій будинок на скелі. У його лікарській валізці опинилося більше препаратів, аби у випадку чого надати будь-яку першу медичну допомогу. Він майже не спав усю ніч. Його потягнуло до малювання, він налив собі келих вина, що залишилося з вечері, і включив улюблений запис «Весни священної» Стравінського: він був на концерті у Лондонському симфонічному оркестрі  і згодом придбав диск. 

До звичних замальовок картин з галерей і спогадів про вулички Парижа та Флоренції, додалися ескізи портрета родини з трьох: Ганнібала, Вілла та Ебіґейл. 

По-третє, треба зберегти передчуття родини, бо якщо не намагатися отримати їх, навіщо тоді починати?

Ганнібалові довелося зробити неймовірні зусилля, щоб не підійти до Вілла та Ебіґейл на ґанку. Він не дозволив Алані бути ближче, притримавши її руку. Ймовірно, вона помітила його занадто уважний погляд на пару “батька” і “доньки”. Якщо в інші моменти Ганнібал не поспішав, то вони з Віллом могли б наблизитися один до одного, якби не було сторонніх людей, що висіли над їхніми стосунками як дамоклові мечі. Ганнібал пирснув у рукав піджака, уявляючи, який дизайн зброї, натхненний Аланою, Джеком, Бедилією та Фредді, міг би бути.

Він дочекався, коли мова йтиме про подальше місце перебування Ебігейл та, після слів Алани про лікарню, додав:

— Для мене б було в радість взяти опіку. Ви б могли жити зі мною до того, як вступите в коледж. Я достатньо заможний, щоб вам не довелося хвилюватися про своє майбутнє.

— Ганнібале, що ти таке говориш, Джек ніколи не допустить цього.

Ти маєш рацію, мила Алано, але…

— Він не всемогутній, завжди знайдеться риба більше. — продовжив свої думки в голос Лектер.

Звісно, вони цього не очікували та на декілька хвилин у приміщенні повисло мовчання, поки Ебіґейл не помітила перевернуті фотографії та не почала розпитувати Вілла про його методи роботи. На цей раз вона вчинила розумніше і не стала показувати, що впізнала Ганнібала в чоловікові телефоном. 

Французька Алани, коли вона промовила “Folie à deux”, була бездоганною, так розмовляють в університетах та на світських раутах. Ідеально, але це було не те, що мріяв чути Ганнібал. Вілл мав чудесний креольський акцент, який не так часто прослизав у його мові: лише коли він намагався говорити французькою чи коли занадто втомлювався, щоб слідкувати за вимовою. Роки життя на Півночі та бажання вписатися в оточення зробили його звичайну вимову майже стерильною, сам же Ганнібал принципово зберігав свій легкий балтійський акцент у всіх мовах, якими він володів, це додавало йому глибини та привабливості в очах пуританського американського суспільства.

Поява Маріси чудово завершила знайому сцену. Як тільки дівчата вийшли з будинку, до Ганнібала звернувся Вілл. Він мав кепський вигляд, схоже, переліт і відсутність собак, як чи не єдиної розради в житті, зробили його стан, як емоційно, так і фізично крихким.

— Ви дійсно збираєтеся це зробити?

Вілл виглядав злим, його щоки палали, а з рота ледь проглядалися зуби з прихованим риком.

— Чому ні? Мене виховував дядько, своїх дітей у мене не має і не буде.

— Дякую, що ви це робите. Я збирався отримати опіку, але… 

Його хвилювала власна безпорадність.

— Статті Міс Лаундс…

— Швидше, там, окрім Ебіґейл, є ще хтось.

На вулиці очікувано Ніколас почав задиратися до дівчат. Вони з Віллом швидко опинилися біля струмка та прогнали нахабу; прибігла мати Маріси. Грубість дівчини до неї викликала в Ганнібала більше злості, ніж зазвичай. Всі навколо, якщо їх достатньо підштовхнути, робили інші вчинки й дивували його, а це дівчисько, ніби вихована папуга, повторювала одноманітні неприйнятні слова.

Ганнібал вже почав роздягатися, як у двері готельного номера постукав Вілл. У його руках був пак Bud та Pringles, схоже, він придбав все це в найближчому супермаркеті.

— Заходьте.

— Я розумію, що це не те, що ви зазвичай п’єте і їсте вечорами, але ви не проти, якщо я пригощу вас?

Ганнібал і не підозрював, як сумував за цією трохи сором’язливою версією Вілла. Не будемо брехати, він сумував за будь-якою його версією.

— Ні, я радий будь-чому, що ви б мені не запропонували.

Він забрав рідину, що чомусь у Штатах називали пивом, та вафлі з картопляного пюре, які заведено іменувати чипсами.

— Ви не маєте так казати.

— Але я вже сказав, і я теж хотів дещо обговорити з вами, і, схоже, це не чекає нашого повернення.

— Ебіґейл?

— Так.

Їм обом було незручно говорити про неї, так, наче сказані слова перетворяться на контракт, що не скасувати до смерті.

— Тут мають десь бути стакани та миски.

Ганнібал пересапав Pringles та помив дві склянки для води, що до того стояли поруч з глечиком. Вілл обережно сів за стіл, що стояв поруч з ліжком. 

— Нас нахабно перервали.

— Сподіваюся, ми швидко знайдемо Ніколаса, у ФБР до нього багато питань.

Ганнібал відкрив першу банку пива та розлив її у дві склянки. Воно було жахливим, Вілл зробив декілька ковтків і, не звертаючи увагу на це, продовжив говорити:

— Проблема не лише у статтях Міс Лаундс: вони сказали, що в них є кращий кандидат, до того ж, я б бажано мав бути одруженим.

— Я не знав, що ви мали такі наміри. Мене змусила пересторога в здатності докторки Блум залишатися на стороні Ебіґейл до кінця, діяти швидко. Вибачте, я мав перед тим подзвонити вам.

— Ви не повинні перепрошувати, але у мене відчуття, ніби ви намагаєтеся вкрасти її в мене.

— Ми тепер обоє відповідальні за долю Ебіґейл, я не відмовляюся від своїх слів.

Вілл відсунув від себе склянку з ледь відпитим пивом.

— Боже, я сподіваюся, що наступним кроком ви не запропонуєте мені одружитися.

— Боюсь, що ні. Вона достатньо доросла, і їй байдуже на статус стосунків її опікунів.

— Я не мав так … казати, не сприймайте мої слова, я погано сплю останнім часом і зовсім втратив контроль… над усім.

— Все добре, якщо я і зроблю пропозицію вам, чи комусь ще, то будьте певні, єдиною причиною буде моє егоїстичне бажання поділити горе і радості на двох. 

— Ви були одружені?

Ганнібал похитав головою і підсунув свій стакан до іншого, йому було приємно, що предмети, до яких вони тільки-но торкалися губами, були так близько.

— Не можу повірити, що ви жодного разу не зустрічали гідну жінку.

— Зустрічав, і до того як втратив, мріяв одружитися з нею.

— Щось складніше, ніж відмова?

Ганнібал усміхнувся, звісно, таку істоту, як він, не хвилювали прості стосунки. У перші роки життя, коли його вимоги були меншими, все одно його тягнуло до неможливого та морально сумнівного.

— Я навіть не пропонував. Вона була вже одружена, це було б…

— …грубо?

— Так.

Вілл обхопив голову, 

— Можу запропонувати вам свій коктейль з седативних і заспокійливих.

— Що там?

— Не хвилюйтеся, я використовую його на собі. Я введу вам половину звичної дози, цього має вистачити, враховуючи відсутність толерантності до складу та вашу вагу.

Ганнібал дійсно користувався ним після безсонних ночей полювань.

— Це ваш спосіб нагадати, що я менший за вас?

— Я введу ліки у ваші тендітні вени -  готуйтеся до сну, я підійду через десять хвилин.

Коли він повернувся в кімнату зі своєю валізкою, Вілл лежав у ліжку з мокрим волоссям під ковдрою.

— Не хвилюйтеся, я не залишу синців, декілька старих медсестер за часів моєї лікарської практики навчили мене правильно вводити голки.

***

Втретє, він вбив свиню втретє, це було відверто нудно. Не варто і згадки. 

Кінець вистави Ганнібал чекав з нетерпінням, навіть грубість Джека стосовно Вілла не засмучувала. І, схоже, хтось доповів про його плани стосовно Ебіґейл, бо Кроуфорд кинув йому, як собаці, коли вони з Віллом стояли в майже інтимній близькості один до одного, обговорюючи сцену вбивства Маріси:

«Я думаю, настав час, щоб Ебіґейл Гоббс покинула дім назавжди. Докторе, чи не могли б ви забрати Ебіґейл та всі її речі та випровадити з Міннесоти до себе додому, якщо ви були такі наполегливі в питанні подальшої долі, що сьогодні зранку мені дзвонили з керівництва ФБР, будь ласка? Не ти, Вілле. Я хочу, щоб ти залишився тут. Не будемо заважати докторові з його новою сім’єю”

— Вибачте Джеку, але я лише пообідав зі своїм добрим другом і його дружиною, та розповів про Ебіґейл, я не просив його дзвонити комусь чи щось таке.

— Після вашої вечері будь-хто відчуває себе зобов’язаним.

Ганнібал поглянув на Вілла.

Любий, повір мені, я дійсно не збирався.

Вілл хитнув головую та зосередив свою увагу на Джекові. 

Ганнібал ледь провів дівчину крізь оточення з журналістів, що наче стерв’ятники накинулися на неї. Руде волосся міс Лаундс горіло, неначе факел серед спалахів фотоапаратів кореспондентів. Мати Маріси несамовито кричала та звинувачувала Ебіґейл, лише двоє міцних копів могли втримати її на місці. 

Її вина: якби виховувала доньку як належить і навчила манерам, цього б не сталося.

Алана попрямувала за ними, але Ганнібал зупинив її. Він нахилився занадто близько до її вуха, майже торкаючись губами шиї.

— Чи можу я попросити вас надати психологічну допомогу місіс Шур, поки я перевірю стан Ебіґейл?

— Звісно, немає проблем.

Ганнібал підійнявся на другий поверх і став так, аби відразу підбігти до дівчини, після того, як вона скоїть вбивство. 

Руки Ебіґейл були по зап’ясток у крові та тремтіли. Її красивий лоб зморщився, а сині очі стали порожніми, як в опудала.

— Покажи мені, що сталося.

— Він збирався вбити мене.

Вони спустилися вниз, килим був наскрізь просякнутий кров’ю.

— Це не самозахист. Ти його зарізала. 

— Я не хотіла цього.

— Вони знайдуть, що ви зробили, і побачать у вас співучасника злочинів вашого батька. Буде складно виправдати вас.

— Я не хотіла цього.

— Я можу зізнатися в перевищенні необхідної самооборони, скажемо, що я побачив, як він напав на вас.

— Ні, ні, докторе Лектер, ви не маєте. Ви — не я, ви — не вбивця.

— Ти помиляєшся. Я колись був, як ти, по руки в крові, але не було нікого поруч. Під великим ризиком для своєї кар’єри та свого життя, я готовий тобі допомогти, як рідній. 

— Ви говорите так, ніби я для вас щось значу.

— Я відчув можливу прив’язаність до тебе, як до доньки.

— І хто ж стане моєю “матінкою”? доктор Блум?

— Доктор Блум мій дорогий друг і я б не хотів, щоб наші стосунки перетворилися на випадковий роман.

— Агент Ґрем?

Ганнібал занадто довго мовчав, аби вона встигла зробити правильні висновки.

— Ви закоханні в нього?

— Він світло всього мого життя.

— Боже… 

— Ми можемо обговорити це пізніше, поки - в нас є нагальні справи.

Він взяв одну з футболок дівчини та розкидав трохи речі, потім витягнув скальпель та надрізав її руку так, аби кров потекла на підлогу. Він наказав дівчині вдарити його декілька разів ніжкою від стільця.

Коли Ніколас та Ебіґейл були за декілька миль, Ганнібал вибіг на вулиці з криком. Почалася метушня. Поліціянти не звернули увагу на фургон кондитерської та дівчину з червоним волоссям.

Лікарка зі швидкої допомоги заклеїла декілька подряпин на обличчі, поки він сидів в антишоковій ковдрі. 

— Ні, я нічого не пам’ятаю. Можливо, краєчок ока бачив якийсь рух.

— Схоже, Ніколас Бойл напав на Ебіґейл і на тебе.

— Де вона?

Сумка з одягом на якому було декілька крапель крові стояла у ніг Ганнібала.

— Коли я прийшов в себе і вийшов покликати на допомогу, її вже ніде не було.

— Боже, якщо це він вбив Морісу, Кейсі, то який шанс, що вона жива. – Ганнібал виглядав спустошено. Вілл торкнувся його плеча.

— Докторе, я відведу вас в готель.

— Дякую.

На ранок ФБР все ще залишалася у місті. У Балтимор повернулася лише Алана, вона мала замінити Вілла в Академії та навідатися до Чилтона в лікарню - схоже, він хотів переманити її до себе, і якби не зневага Алани до його професійності, то вона б вже давно погодилася. Лектера не допустили до слідчих дій, але Вілл написав йому смс з обіцянкою повідомити, якщо з’явиться інформація. 

 Минуло майже чотирнадцять годин, перш ніж Ганнібал зустрівся з Ебіґейл знову. Як і було сказано в інструкціях, вона спалила свій одяг, поклала Ніколаса в холодильник, попередньо витягнувши полички та ящики, продукти вона переклала в іншу його частину.

Ганнібал переодягнувся в захисний костюм та взяв труп Ніколаса на плече. Ебіґейл пішла за ним, вона відчинила підвал. Ганнібал поклав тіло на медичний стіл.

— Це ваша підпільна лабораторія?

— Майже, крім всього іншого я хірург і інколи роблю тут операції, в основному це вогнепальні поранення від нелегальної зброї або аборти.

— Ви працюєте на мафію.

— Ні, деякі мої пацієнти потребують 100-відсоткової конфіденційності, на жаль, будь-яку систему захисту даних можна зламати.

Ебіґейл подивилася на синє обличчя мерця.

— Я не шанувала жодної його частини, тому це просто вбивство, чи не так?

— Більшість сперечалися б про самозахист.

— Тоді чому б не сказати правду?

— Інші заперечать. Ще знайдуться ті, хто скаже, що ти наслідуєш свого батька.

— Ти радий, що я його вбила?

— Якою була б альтернатива? Твоя смерть?

— Я не знала, чи збирається він.

— Ні, не знала.

Ебіґейл натягнула одноразові рукавички.

— Це ти подзвонив додому. Що ви йому сказали?

— Проста розмова, з’ясування, чи був він удома для інтерв’ю. 

— Тоді чому б не сказати правду?

Ганнібал мовчав знову занадто довго.

— Я думаю, ти дзвонив, як серійний убивця. Ти такий самий, як мій тато.

— Я зовсім не схожий на нього, але ми можемо вшанувати Ніколаса, щоб це не було вбивством згідно з твоєї моралі.

— Ви колись їли таке м’ясо?

— Доводилося. 

Ебіґейл поглянула на холодний погляд Ганнібала, їй було страшно уявити, як це сталося. Він дозволив їй асистувати, біологічний батько добре навчив її патрати. Він навіть дав зробити їй декілька розрізів, вони були кращі, ніж у більшості початківців. На відміну від її батька, Ганнібал не використовував кожну частину, але це був її дизайн, і він був тут лише, аби допомогти. Вони склали очищенні та підготовленні шматки м’яса в морозильну камеру внизу, окрім кишківника, який Ганнібал залишив у солоній воді.

Часу, аби залишитися та приготувати вечерю не було, Ганнібал мав повернутися в готель до ночі, де на нього чекав Вілл з відсутністю новин.