Той вечір пролетів як у тумані. Костя не пам’ятав що робив до того як впав на ліжко і заснув, але точно пам’ятав як впала та дівчинка і як Міша проводив його додому. Це був важкий день. Не дивно, що він якось на автопілоті допетляв до ліжка.
Проте сон не приніс заспокоєння. Снились якісь тривожні образи, які не можна було ні розібрати, ні втекти від них. Відповідно прокинувся він так само пом’ятим, як і лягав.
Недільний ранок зустрів його їбучими сонячними променями(ввечері він не закрив штори), і головним болем. Голова скоріш за все гуділа через те, що він забагато проспав, на годиннику була майже одинадцята.
Костя повільно сів на ліжку, потираючи обличчя. Здавалось, що окрім голови, все тіло вирішило влаштувати бунт і безпідставно боліти. Але це не так важливо, це від сну. На день планів не було. Треба було щось робити, інакше думки загризуть.
Він не хотів згадувати про жодну з подій вчорашнього дня. Він відчував потребу заштовхати ці спогади кудись глибше в потилицю, щоб вони більше ніколи не зринали в його пам’яті. Потрібно було чимось відволіктись, зайняти руки та голову, щоб не варитись «у власному соку».
Вранішня і хатня рутина трохи вибила з меланхолійної в’язкості, проте коли навіть квартира вже була прибрана, а їжа, приготовлена на кілька днів, до приїзду Мілана, холонула в холодильнику, робити знову стало нічого.
Ніяких конкретних планів не було, а час вимагав бути забитим чимось. Вдома більше робити було нічого, дивитись щось не хотілось, голова досі поболювала щоб дивитись якийсь серіал…
Ідея прийшла якось дуже не очікувано, при цьому була дуже очевидною. Оновити портфоліо і розіслати його по якихось фірмах. Робота все одно потрібна, як не крути. Мілан виросте не завтра, ще мінімум років десять треба його забезпечувати. Потрібна якась постійна робота. Бажано, звісно, не на будні з дев’ятої до шостої, але щось з більш плаваючим графіком, можливо не за всі гроші світу, можливо робота з дому, але треба спробувати.
Костя сів за ноутбук з ентузіазмом, якого в нього вже давно не було. Відкрив своє стареньке портфоліо, ще з часів співбесід на телебачення і ледь не заржав з нього. Не відкривалось воно явно давно, зліплене з гімна і палок по якомусь гайду з ґуґлу 2013 року. На фото він ще зовсім як шкет, який явно не вміє ні зачісувались, ні фотографуватись. Оновлювати треба було все. Але це й на краще. Він змінився, а на краще це чи на гірше… Важко бути гіршим за російськомовного шкета, який до сильних сторін написав «юморной».
На портфоліо пішло десь півтори години, з них він біля п’ятнадцяти хвилин тільки вибирав фото. Записав усі попередні місця роботи(співпрацю з кварталом не сильно хотілось згадувати), свої «сильні» сторони, хоч довелось перебільшити трохи, та не важливо. В посадах, на які він планував претендувати написав цілий рушник, щоб хоч десь можливо підійшов.
Загалом портфоліо вийшло гарним. Колись він випадково попав на щось типу майстеркласу, слухав не дуже уважно, але зараз був дуже вдячний тій жіночці що по десять разів повторювала що «вам треба себе захвалити, пишіть все хороше, погане роботодавці на місці побачать». З відчуттям гордості за пророблену роботу, він відкрив кілька сайтів з пошуку роботи. Здебільшого заявки повторювались на різних сайтах, проте вакансій все одно було предостатньо. Костя відібрав десь з десяток таких що були йому до душі, не ясно чи його б туди взяли, але просто надіслати листи на емейли (дякуючи коронавірусу, багато що можна зробити дистанційно) йому нічого не коштувалло. На кілька вакансій звісно треба було прийти особисто, але це почекає доки попередні прогорять.
Надсилати листи з впевненістю що на майже всі отримаєш відмову було на диво приємно. Альтернативи щоб зайняти себе все одно не було, а весь цей процес загадував мандалу. Старатись, насипати, робити красиво, щоб розвіяти по вітру. Кайф.
Приблизно через десять хвилин, після того як Костя надіслав останнє портфоліо, і він ще без особливого захоплення ще лазив по сайтах в пошуках додаткових вакансій. Він здригнувся коли одночасно прозвучали сповіщення про нове завдання і дзвінок в двері.
Від цього дуету мороз пройшовся шкірою. Костя взяв телефон, і на ходу відкрив додаток, йдучи до дверей. У вічко нікого не було видно, за у під’їзді було тихо. У грі висвічувалось нове завдання. Він натиснув на конверт і поки ішла анімація з його відкриття, Костя визирнув за двері. Під дверима стояла коробка. Без жодних написів чи розпізнавальних знаків.
Завдання висвітлилось на екрані:
«Пробудьте з вмістом коробки 5 хв. всередині на повній потужності. Нагорода:10000 грн. Час: 20:00»
«Що? Що за завдання? Всередині квартири? Блять, що за херня?»
Завдання було побудоване не зрозуміло. Перед ним лежала підозріла коробка розмірами приблизно 15 на 30. Таймер пішов. Костя все ж підняв коробку і пішов з нею на кухню за ножем, щоб перевірити вміст. На столі він розрізав скотч яким був скріплений картон. На виду лежав телефон з повільно але впевнено спливаючим таймером. Під картоном виявився якийсь циліндричний предмет обмотаний багатьма шарами захисної плівки
«Блять. Тільки не…»
Це був вібратор. Якийсь, блядський, космічний вібратор, на які коли випадково подивишся в секс-шопі хочеться перехреститись. Тепер стало ясно про що було завдання.
Костя дивися на вібратор. Вібратор дивився на нього. Таймер відрахував дві три хвилини від початку відліку. На рахунку в Кості лежало 9000 гривень, якщо він відмовиться, десять тисяч не додадуться. І взагалі більше ніскільки не додастся. Коли з’явиться якесь інше джерело доходів невідомо.
Стиснувши зуби, Костя пішов у спальню, з телефоном і вібратором у руці. Кинув все це на ліжко і відкрив тумбочку в пошуках змазки та антисептику. Йому не вірилось що він справді це робить. На щастя це мав бути не перший його досвід в цьому плані. Колись, на якійсь гулянці зі стендап ком’юніті він на спір пів на дилдо. Це був максимально п’яний і обкурений захід, тому мало хто пам’ятає що тоді відбувалось, тим більше з ним. Але попри його тогочасний п’яний стан, він на все життя запам’ятав що не можна без підготовки пхати в себе що попало.
Знайшовши тюбик змазки і пляшечку антисептику, Костя продензифікував цю хтонь. Тримаючи перед собою вібратор, ще холодний від спирду, він на пробу пройшовся по режимах. Окрім вібрації, на четвертому режимі, він ще почав рухатись на кінці по колу. На найпотужнішому режимі, який виявився сьомий по рахунку він рухався і вібрував як скажений. Жах. Треба з ним протриматись п’ять хвилин.
На таймері залишилось дванадцять хвилин. Костя зняв домашні шорти з трусами і ліг на бік. Йому видушивши на пальці трохи змазки на пальці він пустив руку позаду себе. Від холодного доторку, чомусь стало дико соромно за те що він робить. Але часу на це не було так багато.
Перший палець увійшов не так легко як хотілось. Хоч боляче не було, але не приємно. Від сорому Костя зарився обличчям в подушку. Не чекаючи довго, він додав другий палець. Від легкого болю і дискомфорту з уст вирвалось тихе стогнання. Він відчував як пальці зжимають гарячі, ніжні стінки і як прохолодно стає всередині від холодних пальців.
Трохи звикнувши, він спробував порухати пальцями. Він знав що часу не так багато, ще був занадто тісним для монстра що лежав поруч. Трохи порозтягуючи себе він дістав пальці і видушив на них ще змазки. На таймері залишалось сім з половиною хвилин. Глибоко вдихнувши і закусивши подушку, він вставив три, а через мить всі чотири. Від болю й інших відчуттів кімнатою пролунав стогін. Не зважаючи на дискомфорт, він не міг ігнорувати те, що він не помітив коли член вперся в живіт. Видно не зважаючи на всю неприємність ситуації, збудження все ж взяло верх. Ще трішки розтягнувши анус, він подивися на таймер. Залишилось шість хвилин до кінця.
Костя різко дістав пальці і швидко взяв вібратор. Часу все менше, а він має бути ньому п’ять хвилин на найпотужнішій швидкості. Ставши на коліна, обличчям у вже покусану подушку, він вставив у себе вібратор. Від хорошої розтяжки болю не було, тільки не зрозуміло приємні відчуття. Першого разу такого не було, тому приємне відчуття заповненості його справді здивувало. Не гаючи часу від почав переключати режими на основі вібратора. На четвертій він голосно крикнув він руху всередині. Кожним оборотом вібратор грубо заїжджав по простаті, від чого і без того важке дихання збилось, а ноги підкосились. Але часу не було. Ще трьома різкими натисками він перемкнув на останній режим. Від відчуття потужної вібрації та постійного попадання по простаті перед очима посипались іскри. Костя вже не міг ні стримувати стогони, ні триматись на одному місці. Його проймало током брутальної насолоди, тіло смикалось в екстазі, член майже болів від потреби кінчити. Важко було щось усвідомлювати, але в затуманеній голові повторювались слова:
«Ще рано.. Ще не можна..»
Стогнучи і звиваючись, Костя, притримуючи вібратор однією рукою, глянув на час. Пройшла тільки хвилина. Він не уявляв як протриматись з цим монстром всередині цілих п’ять. Руки тремтіли ноги постійно підкошувались, час здавався вічністю, яка ніколи не закінчиться. Йому здавалось що він може кінчити в будь-який момент, але як його організм планує жити після еакуляції, без припинення стимуляції простати було не відомо. Тому вільною рукою він вхопився за член і затиснув його щоб не кінчити. Той відкликликнуся болісним перезбудженням, і потребував зовсім мало маніпуляцій, що дійти до піку. Від рухів вібратор почав вислизати. Костя зловив його і втиснув до упору, від чого аж задихнувся від приливу сильніших відчуттів. Несвідомо від цього він міцніше вхопипвся в основу вібратора і зробив ще кілька поштовхів. Від цього раціонатьна свідомість повністю покинула його голову, і він почав сильніше і сильніше довбитись в себе вібратором. З черговим, сильним почтовхом він кінчив, і безсило впав на ліжко, далі підтримуючи його в собі і тихо стогнучи.
Через кілька десятків секунд з телефону пролунали звуки овацій і смс. Вимкнувши і витягнувши з себе вібратор, Костя провалився в сон.