— Щось не так? Ти просто раптом завмерла.
— Емм, просто в тебе з’явився дивний навик який я вперше бачу.
Богиня натягнуто посміхнулася після чого приклала аркуш до моєї спини, щоб відобразити статус на папері. Я одягнув кофту із припіднятим настроєм глянув на статус.
Руді Ешворд
LV 1
Сила G 280 → G 297
Витривалість D 548 → D 569
Спритність G 271 → G 283
Швидкість G 241 → G 254
Магія I 0 → I 0
Магія: Проклятий
Навики: Ira
— Ти справді не знаєте що це за навик?
— У мене є декілька теорій, але поки рано про це говорити, — вона поклала свою м’яку долоню на моє плече. — За сьогодні ти багато пережив відпочинь.
Подякувавши їй я пішов у свою кімнату. Увімкнув світло сів за робочий стіл і став заповнювати щоденник. Тільки ось коли дійшов до опису інциденту в підземеллі ручка затремтіла. Напевно тільки зараз, наодинці з собою, я до кінця усвідомив що жорстоко вбив людину.
Забив насмерть дівчину цими самими руками. Так в мене не було іншого вибору, або я або мене. Але завжди є це кляте але. Я підійшов до вікна і притулився чолом до холодної шибки. Крок назад і подивитись на ситуацію об’єктивно.
На наступний день мене тренувала Ельза, однак результат кардинально змінився. Прийшов до тями я на землі зі скрученими за спиною руками.
— О ти прийшов до тями? Ну нарешті, — пробурчала амазонка і відпустила руки.
Не встиг я поставити питання як залишки гніву вивітрились, і тоді прийшов біль. М’язи горіли так, наче після дуже, дуже інтенсивного тренування. Ноги, спина, а особливо руки палали від перевтоми. Однак трішки згодом прийшло незрозуміле відчуття яке витіснило біль. Навпаки мені стало приємно наче після ранкової пробіжки.
— Пацан чого ти не сказав що ти Берсеркера отримав?
— А що, було схоже?
— Дай подумати, ти кидався на мене як божевільний, ричав як звір, а від болю ставав тільки сильнішим, — вона кивнула на поламаний меч що валявся неподалік.
— Ясно.
Я обережно підвівся очікуючи приступ болю, але нічого. Синці гематоми і стусани від Ельзи не проявляли себе. Навпаки тіло переповнювала приємна сила. Очевидно що це вплив навички, тому я присів на лавку очікуючи коли ефект спаде. Ельза приєдналась до мене.
— Якщо тобі ясно, то поясни і мені.
— Я справді отримав новий навик, однак про нього нічого невідомо, навіть богині. Але тепер ми можемо сказати що він, можливо, екзотична варіація Берсеркера.
Амазонка задумливо приставила пальчик до підборіддя, після чого усміхнулася, і бадьоро поплескала по плечі.
— В будь-якому разі нова сила це привід порадіти, хіба ні?
— Можливо у звичайних ситуаціях це так, але не забувай, перше що з’явилося в моєму статусі це прокляття. А зважаючи на обставини….
— Не накручуй себе даремно. Ти поки йди вмийся, а я розігрію нам сніданок. — амазонка раптом хитро усміхнулася і спокусливо прошепотіла мені на вухо. — Чи можливо ти хочеш, щоб я потерла тобі спинку?
— Я тільки за.
— А як же твоя обіцянка богині?
— Так я і не збирався тебе чіпати, мені достатньо твоєї компанії, — амазонка надулася, а я скористався моментом і вже сам почав атаку. — Хоча заради тебе я готовий порушити своє слово.
— Добре я зрозуміла тебе дражнити не має сенсу, — вона різко піднялась.
— Ти що зашарілася? Ельза ти дуже мила коли червонієш.
— Пацан, ти вирішив мене моєю ж зброєю перемогти? Хочеш війни?
— Звісно, — я підвівся і встав поруч з амазонкою, обійняв її за талію. Вона була на голову вище, але це не мало значення. — Хто знає коли наші ігри зайдуть далі слів. Спочатку взаємні компліменти, потім обійми, а в один день все може закінчитись…
— Здаюсь.
Ельза підняла руки, повністю признаючи свою поразку. Я глянув на личко на якому не було слідів ніяковості тільки в очах поблискували бісики. Вона виразно глянула на мою руку яка досі була на її талії.
— Пацан від тебе потом несе.
— Кхм. Вибач.
Я ніяково відступив на декілька кроків і поплентався в дім. Але краєм ока побачив як амазонка задоволено усміхається. Ну хоч одну перемогу на сьогодні вона отримала.
Перед тим, як піти в душ, я випив зілля лікування. Синці та рани почали зникати на очах, а разом з ними вивітрилась і сила. Я відчув втому та слабкість яка і повинна бути після тренування. Небезпечний навик, однозначно сьогодні варто витягнути з Немезиди побільше інформації.
Після сніданку ми з Ельзою неквапливо пішли в сторону центральної частини Ораріо. Будівлю суду я впізнав здалеку. Фасад прикрашали високі мармурові колони, барельєфи і великі навстіж відчинені двері з червоного дерева.
Ми разом з іншими людьми пройшли недовгий коридор і увійшли в велику круглу кімнату чимось схожу на амфітеатр. По периметру було приблизно сто місць, а внизу на невеликій сцені була присутня клітка і декілька стільців довкола. Навпроти входу був висока кафедра для трьох персон.
Ельза повела мене до самого низу, де ми присіли. Деякий час я з захватом розглядав куполоподібну стелю і все навколо.
— Цей заклад, належить місту?
— Ні. Наша сім’я побудувала його за власний кошт, — Ельза невдоволено цокнула язиком і закинула ногу на ногу. — Подумати тільки, наш дім коштує в три рази менше ніж на ця махина!
— Великий дім, довго прибирати.
Я дивився як заповнюються місця в залі. Серед людей були, багаті купці з великим черевом, офіціантки у своїй формі, був навіть один коваль у своєму шкіряному фартусі та звісно авантюристи.
Частина народу прийшла позловтішатися з підсудного. Хтось засвідчити тріумф закону, ну а хтось просто подивитися виставу. Досить швидко всі місця були зайняті.
— Пацан, як свідок ти будеш виступати першим. Не хвилюйся просто розкажи все як було, — вона підвелась і поплескала мене по плечі. — А мені вже час.
Я байдуже стенув плечима, адже натовп, тим більше такий невеликий, мене не лякав. У свій час мені доводилось виступати і перед більшою аудиторією. Трішки згодом прийшла Рейчел яка привела з собою чотирьох ремісників. Вона розсадила їх по місцях і присіла поруч.
— Хвилюєшся?
— Ні.
— А я от під час свого першого слухання хвилювалася.
Я глянув на ельфійку, яка хоч і здавалась, на перший погляд, спокійною час від часу поправляла свій одяг чи зачіску. Вона помітила мою зацікавленість і нагородила мене своїм фірмовим холодним поглядом. Щоб лишній раз не нервувати її я перевів погляд на людей в залі.
Я ліниво ковзав поглядом справа наліво поки раптом не побачив ельфійку з довгим золотим волоссям. На ній була біла облягаюча кофтинка яка підкреслювала тонку талію і коричневі шортики. Було в ній щось знайоме. Поки я розглядав її, дівчина відчула мій погляд і її очі небезпечно блиснули.
— Рейчел, ти випадково не знаєш хто та ельфійка з третього ряду?
— Руді, тобі не здається що зараз не час витріщатись на дівчат? Краще репетируй свою промову.
Роздратовано цокнувши язиком я глянув на супутниць ельфійки. Поруч сиділа брюнетка в юкаті, ліворуч дівчина з червоним наче захід сонця волоссям, яку я також не впізнав. Схоже подруги помітили мій інтерес і почали підтрунювати над ельфійкою.
Дівчата кивали на мене, щось говорили ельфійці і усміхалися. Зрештою незнайомка натягнула зелений каптур. І тут я нарешті її впізнав каптур був схожий на бутон квітки який носила в аніме Рю.
— Рейчел, це Рю Ліон? Я правий? Який в неї рівень?!
— Якщо тобі так цікаво тоді іди спитай сам.
— Яка ж ти вредна, — бовкнув я і підвівся, однак Рейчел майже миттєво схопила мене за руку і силою всадила на місце.
— Скоро почнеться засідання, потерпи.
Рейчел збрехала, засідання почалось аж через годину. Місця в залі заповнилися, але людей охочих до видовища не поменшало. Тому, ті хто запізнився були вимушені стояти за останнім рядом.
До лави свідків приєдналися Свен і Айз, які кивком голови привіталися. Рівно об одинадцятій годині почалось засідання. З дверей, що були позаду кафедри, вийшла Немезида і ще якась богиня з довгим золотим волоссям.
Поява богинь миттєво змусила народ трішки розхвилюватися, перешіптування сотень людей заповнив залу. Немезида присіла на стілець з високою спинкою і гучним стуком молотка змусила всіх замовкнути.
В повній тиші Ельза вивела підсудного з бічних дверей. Амазонка відвела Ізака на стілець навпроти свідків і стали поруч ліниво спираючись на спис.
— Сьогодні ми розглядаємо справу Ізака Райтмана по підозрі в вбивстві Кейра Смога, — богиня повільно огледіла аудиторію після чого опустила свій погляд на підсудного. — Ізаку, розкажи нам що відбулось ввечері першого квітня.
Чоловік підвівся і трішки нерішуче підійшов до кафедри в центрі сцени. Прочистив горло нерішуче підняв очі догори, набрав в груди повітря і почав говорити:
— Того вечора, із листівки які були розвішані по всьому місту, я дізнався що мого доброго знайомого вбили виродки із сім’ї Сома. Злий, я йшов собі у бар, щоб трішки випити, але по дорозі в мене врізався цей Кейр.
— Ти був упевнений що це саме Кейр?
— Так, саме його морду я бачив на листівці, — відповів підсудний на питання Немезиди. — Далі я взяв його за шкірку і поніс в провулок, щоб начистити рило. Вирішив взяти справедливість у свої руки. Але за нами ув’язався пацан.
— Ти маєш на увазі першого свідка Руді Ешворда?
Збоку почувся нервовий кашель. Я підвівся, щоб підсудний мене краще бачив і краєм ока глянув на Свейна. Він криво усміхнувся і покачав головою мов: не звертай уваги.
— Так це він. Так ось, почав він мені лити мед у вуха мов: навіщо тобі ці клопоти, побий, а я відведу його до лікаря. Ну я тоді подумав що це стерв’ятник який просто хоче поживитися добром пацана, тому й вирубив його аби не заважав. А потім віддубасив Кейра.
— Опиши стан Кейра після твоїх побоїв, — вперше подала голос богиня що сиділа поруч з Немезидою.
— Він був при тямі і живий. Зрозумійте, мені доводиться частенько битися я вмію контролювати свою силу. Пом’яв я Кейра добряче, виглядав він страшно, але його життю нічого не загрожувало.
— Та бреше він, скільки разів ламав кістки моїм друганам, а потім казав що це саме так вийшло. Бреше він, кажу вам!
Люди в залі раптом звернули увагу на одного відчайдуху який горланив. Його супутники нагородили крикуна смачним ударом по макітрі, і потягли назад до стільця.
— Тиша, — голосно промовила Немезида і стукнула молотком. — Ви можете висунути свої обвинувачення після слухання. Продовжуйте Ізаку.
— Ну після того, як я побив Кейра я пішов до бару. Нікому про бійку не розповідав, пив собі, а потім з’явився Руді з… — він шумно проковтнув глянув на Вейн що сиділа біля стіни і продовжив: — Міс Штейн.
— Чи мав ти намір вбити Кейра Смога? — поставила питання богиня поруч з Немезідою і склала руки в замок.
— Спочатку так, але коли почав його лупцювати зрозумів що цей сопляк ні на що не здатний. Він не міг вбити Дрейка.
— Ти знаєш хто вбив хлопця?
— Ні. Я впевнений що мої побої не могли забрати його життя.
Незнайома богиня деякий час свердлила підсудного поглядом після чого зітхнула і підняла руку. Немезида також підняла праву руку.
— Клянусь своєю честю та іменем що Ізак Райтман сказав чисту правду, — урочисто промовила Немезида, а вслід за нею ці ж слова повторила і наступна богиня.
— Якщо тобі нічого більше додати, ти можеш бути вільним запрошую першого свідка.
Ізак, хвильку думав після чого похитав головою і повернувся на своє місце. Я встав за кафедрою, підняв голову до богинь й почав свою частину історії.
— Все було як і сказав підозрюваний. Я думав що своєю присутністю зможу стримати Ізака від вбивства. Але прорахувався, вибрана модель поведінки тільки розлютила підозрюваного і він вирубив мене.
— Коли ти був без свідомості ти щось чув? Можливо голоси, звуки бою чи ще щось? — спитала мене незнайома богиня.
— Чув, однак мені важко сказати що було моєю уявою, а що справді відбувалося. Коли я прокинувся перше що побачив це Свена із сім’ї Локі.
Хлопець стрепенувся і підвівся на ноги. Я глянув на нього і підтвердив що саме він дав мені зілля.
— Перше що я зробив це перевірив стан Кейра Смога. Однак на той час він уже не дихав пульсу не було, а тіло почало холонути. Далі ми разом з членами сім’ї Локі покликали Вейн, що була неподалік.
— В матеріалах справи зазначені як доказ: друзки скла біля тіла. Як гадаєш ти міг розбити зілля лікування Кейра під час перевірки його стану? — поставила питання незнайома богиня.
— Це виключено. Я схилився над тілом з лівого боку тому не мав можливості наступити на флакон.
Раптові питання змусили глядачів трішки оживитися. Все ж нові подробиці справи обіцяли неочікуваний поворот подій. Богині кивнули після чого Немезида закликала до тиші стуком молотка. Незнайома богиня підняла руку:
— Клянусь своєю честю та іменем що Руді Ешворд сказав чисту правду. Запрошую на розповідь другого свідка.
Вийшов Свен якому поставили тільки два питання чи правдиві мої слова і, чи не причетний він до вбивства. На останньому питанні десь із-за спини хтось прогарчав. Це виявилась Локі власною персоною, яка намагалася пропалити дірку в Немезиді, але варто було моїй богині повернутися до неї як плоскодонка відразу потупила погляд.
Наступною вийшла Айз, потім Вейн, а за нею і сама Рейчел. Ельфійка трималася гідно говорила сухо тільки факти. Вона розповіла як ми здогадалися про скло і про те кого саме вона вибрала для перевірки. Старі досвідчені ремісники один за одним підтверджували що друзки це саме Дворфійське скло і ніяк інакше.
— Фолькасте, чи правильно я розумію твій вердикт: склянка з зіллям зцілення не могла випадково розбитися.
— Так, пані Немезидо. І замість тисячі слів я просто продемонструю властивості Дворфійського скла.
Широкоплечий дворф дістав із кармана пустий флакон витягнув його над головою і впустив. З дзвінким стуком пробірка врізалась в мармурову підлогу і відскочила декілька разів поки повільно не закотилася під ноги підсудному.
— Як ви могли всі бачити просте падіння не може розбити таке скло тому очевидно що хтось зробив це навмисне!
— Ми візьмемо до уваги вашу думку, — кивнула богиня, після чого перевела погляд на підсудного. — Ізак Райтман ти розбив зілля лікування Кейра?
— Ні, я цього не робив.
Богині знову підтвердили правду чоловіка своєю клятвою.
— Чи є у залі людина яка має якусь інформацію стосовно цієї справи? — в повній тиші пройшла хвилина потім друга і тільки після цього Немезида знову заговорила. — Тоді об’являю тридцяти хвилинну перерву.
Ельза разом з підсудним вийшли в бічні двері що знаходились на сцені, після чого вийшли і богині. Варто було суддям зникнути як почався шум люди перешіптувались обговорювали справу. Трішки блідий крикун, що звинувачував Ізака, покинув залу разом зі своїми поплічниками. Разом з ними потягнувся тоненький струмочок інших людей.
Мені було цікаво яким буде вирок, все ж в цій справі є білі плями. До прикладу, через непрофесійну методологію збору доказів, скло на декілька годин залишили без нагляду. А значить хтось міг його підмінити. Маловірогідно майже фантастично, але можливо. Інша біла пляма це причина смерті: достеменно невідомо Кейр помер через побої завдані Ізаком чи його хтось добив.
В будь-якому разі, не мені ламати над цим голову. Я піднявся сходами до сидячих місць обійшов зал півкругом до третього ряду. Подруги Рю помітили моє наближення, щось сказали ельфійці і вона знову блиснула своїми сапфіровими очима. Прямо таки расова здібність чи що?
— Чого тобі? — не дуже привітно розпочала розмову Рю.
— Ох Ліон якщо ти будеш такою неприступною ніколи не знайдеш собі хлопця.
Пожартувала брюнетка в юкаті і елегантно прикрила свій ротик рукавом усміхаючись. Мені було не до жартів, я зітхнув і також перейшов до суті.
— Ти Рю Ліон? Який в тебе рівень?
— Навіщо це тобі?
— Хм, а ти права, для мене це не суттєво. Однак для вас це… — я замовк, щоб підібрати потрібне слово. — Важливо, дуже важливо.
Рю звузила очі, а її подруги припинили усміхатися. Розмова нарешті стала серйозною.
— У мене четвертий рівень.
— Трясця, — не стримався я і вилаявся. — Як звати вашу богиню?
— Астрея.
— Що ж, тоді я до вас прийду коли отримаю дозвіл Немезиди. Хоча ні, плювати, прийду навіть якщо вона буде проти. Ще побачимось.
Мій перформенс, м’яко кажучи, здивував дівчат. Але мені було все одно, зараз головне відсидіти слухання поговорити з Немезидою, а далі буде видно.
Рівно через пів години богині знову присіли на свої місця. В залі запанувала тиша, Ельза привела підозрюваного і Немезида заговорила:
— Ізак Райтман зважаючи на обставини на приведені докази з тебе знято обвинувачення у вбивстві. Однак, ти наніс тяжкі рани Кейру Смогу. Тебе засуджено до позбавлення волі на рік, — богиня стукнула молотком по дерев’яній підставці.
Залу суду заповнився шумом і обговореннями.
— Богиня зараз вільна?
— Ні, в цей момент вона заповнює всі необхідні документи, стосовно справи і передає їх в розпорядження Гільдії як і Ізака. — стомлено промовила Рейчел і відкинулась на м’яку спинку стільця.
— Тобто Гільдія завідує тюрмою?
— Так, тому якщо хочеш поговорити з пані Немезидою прийдеться зачекати.
Люди почали потихеньку покидати залу суду. Хтось ішов відразу, тим самим приєднуючись до натовпу, хтось залишався на місцях очікуючи коли не буде так людно.
— Руді, я можу поставити тобі питання?
— Ти вже його поставила, — я глянув на ельфійку яка ледь помітно стиснула губи. Вона зітхнула і вдала що мої слова її не турбують.
— Чому ти пішов за Ізаком? Адже якщо розглядати найгірший варіант, як ти мені радив, то, ти міг загинути, — вона раптом підняла руку, щоб не дати мені промовити і слова, продовжила: — Те саме стосується нашого невдалого рейду в підземелля. Тоді інформації було ще менше, але ти все одно побіг за мною.
— Хочеш сказати що ми з тобою нічим не відрізняємось? Що я також імпульсивний? Все не так. За Ізаком я пішов зваживши всі за і проти, а що стосується підземелля, — дивитися в її сині наче небо очі, в мене не було сили. — Це не хоробрість, благородство чи підліткова імпульсивність, а банальний сором.
Останнє слово пролунало ледь чутно майже пошепки, щоб ніхто не почув. Непрохано перед очима промайнули тяжкі спогади до горла підступила грудка.
— Сором? — вона спантеличено перепитала.
— Ах, чорт забирай, останнім часом я розпустив соплі. Не зважай.
— Ні, я хочу знати, що ти маєш на увазі.
— Рейчел, ми достатньо близькі, щоб я відповів тобі чесно, але недостатньо щоб розповісти все, — я підвівся і роззирнувся. Двері в залу були вже зачинені і поміж рядами вже почали снувати жінки в фартушках з віниками та швабрами. — Навіть не дивлячись на те що між нами було.
Рейчел стиснула кулаки, шумно засопіла, але недалеко була прибиральниця тому дівчина обмежилась тільки холодним поглядом.
— Ходімо, — буркнула вона і також підвелась.
Рейчел провела мене службовими приміщеннями до кабінету богині. Тихо постукала і дочекавшись дозволу ми увійшли. Немезида саме склала кіпу паперу в теку. За її спиною виднілася ціла шафа з такими ж теками різних кольорів.
— Тільки не кажіть що щось трапилось?
— Ні, просто є тема яку я б хотів з вами обговорити наодинці. Це важливо.
Рейчел закотила очі, але вийшла. Я присів напроти богині і розповів те про що раніше згадував тільки мимохідь. Немезида уважно слухала не перебивала, а коли моя розповідь підійшла до кінця дівчина стомлено помасувала скроні.
— Гаразд, тоді підемо негайно.
Богиня накинула свій жакет і ми вийшли з кабінету, Рейчел хотіла відправитись разом з нами, але Немезида запевнила її що в цьому немає потреби.
Йти до маєтку Астреї було далеко, тому богиня піднятою рукою підізвала візника рікши. Ми всілися на м’яку лавку і просто насолоджувалися проїздом. Коли ми дісталися великого маєтку богиня спробувала дати гроші візникові.
— Не потрібно камі-сама.
— Бери, — тоном якому не можливо було суперечити промовила дівчина і всучила монетки.
Я дивився на дорослого спітнілого чоловіка який без кінця кланявся богині, і не розумів звідки стільки пошани. Викинувши його із голови я прикривши очі від сонця глянув на маєток сім’ї Астреї. Фасад величезного будинку оплітав в’юнок, і якісь інші рослини. Невеличке подвір’я яке ми проходили також було усіяне різними квітами, деревами та іншою дивовижною зеленню. Ми постукали у двері і через деякий час нам відчинила рожевоволоса дівчина хоббіт.
— Пані Немезидо? Добрий день, ви прийшли побачитись з пані Астреєю?
— Так, вона зараз вдома?
— Звісно проходьте, — дівчина відступила пропустивши нас всередину.
Незнайомка провела нас через нехитрий лабіринт кімнат у вітальню де шість дівчат різних рас, включно з Рю Ліон, про щось гомоніли. Варто нам було увійти як всі розмови стихли.
— Немезидо? Що тебе привело до мене?
Сказала богиня з довгим каштановим волоссям. Облягаюче плаття синього кольору відкривало заманливий вид на декольте, тонку наче у лані талію і довгі ніжки.
— Важлива справа, яку необхідно обговорити.
— Було б дивно почути від тебе іншу відповідь, — усміхнулася богиня рукою вказавши на диван напроти.
Немезида подякувала і присіла, я також сів поруч, але судячи з усього порушив якісь норми етикету. Рожевоволоса дівчина скривила носик і похитала головою.
— Гадаю, нам варто обговорити це наодинці.
— Немезидо, у мене немає секретів від своєї сім’ї можеш сміливо говорити, — лагідно усміхнулась богиня і глянула на своїх дівчат.
— Згідний, мої слова скоріше адресовані дівчатам, богиня має виступити тільки гарантом правди. Однак Рю Ліон краще покинути кімнату.
— Гей чого ти влізаєш в розмови богів? Прояви повагу, чорт забирай,— вибухнула дівчина яка нас сюди привела.
— Лаура заспокойся, — промовила червоноволоса.
Я проігнорував незначну перепалку і продовжив спокійно дивитися за богинею. Астрея продовжувала зберігати спокій і легку ледь помітну посмішку.
— Чому Рю має покинути кімнату? — поставила питання богиня.
— Мої слова стануть для неї важким тягарем, а я не хочу брати на себе таку відповідальність.
Це був прояв чистого егоїзму з моєї сторони і я це приймав. Як і те що мої слова, можливо, передадуть Рю, але це вже буде не мій вибір не моя відповідальність. Все від себе залежне, щоб вберегти ельфійку я зробив.
Астрея повільно кивнула після чого попросила Рю вийти. Ельфійка спокійно кивнула і зачиняючи за собою двері обпекла мене гострим поглядом.
— Тепер ти можеш говорити спокійно.
— Я хочу, щоб мої слова були сприйняті з усією серйозністю.
Господарка дому нахмурила тонкі брови, однак вона ще раз повільно кивнула. Дівчата навколо також напружилися, дівчина-кішка навіть підсіла трішки ближче.
— Мені відомо долю Рю Ліон, принаймні певну її частину. Коли в неї буде четвертий рівень вона разом з усією сім’єю потрапить в пастку Івілосів десь в підземеллі. Всі крім неї загинуть, тільки вона зможе піднятись з підземелля. Ну а далі Рю змусить вашу богиню покинути місто, а сама виріже всіх причетних до вашої смерті.
Запанувала неприємна тиша. Дівчата переглядалися між собою, а я дивився на Астрею не зводячи з неї очей. Вона також уважно дивилася мені прямо у вічі.
— Зазвичай пророцтва схожі на неясні загадки, примарні натяки, а ти говорив занадто впевнено. Можу я дізнатися звідки така інформація?
— Ні, — холодно відрізала Немезида.
— Все від себе залежне я зробив, а далі все в ваших руках. Не хотілося б щоб з такими красунями щось трапилось.
Однак моя спроба розрядити якось атмосферу з тріском провалилася. Дівчата тільки очі закотили в кращому випадку, Лаура ось до прикладу так личко скривила наче лимон з’їла.
— У нас ще справи тому ми покинемо вас, — промовила Немезида і підвелась.
— Щасти вам, — попрощалася Астрея. — Дякую що завітали.
На вулиці була пекельна спека, і, як на зло, жодного таксиста поблизу. Тому нам з Немезидою прийшлось крокувати додому постійно шукаючи прохолодної тіні. Я вже заливався потом, а от моя супутниця хоч і виглядала трішки стомленою, та жодної крапельки поту не було видно.
— Боги що не пітніють? — стомлено промовив я і відкинув набік волосся що прилипло до чола.
— Ні, однак ми також страждаємо від спеки.
Я крадькома глянув на богиню, особливо на її вуста. Все ж потовідвідні залози це важлива складова терморегуляції тіла, якщо їх немає, то по ідеї потрібні інші способи охолодження. Як варіант, пси до прикладу висовують язик та шумно дихають. Однак не було схоже що Немезида використовує цей метод, магія не інакше.
Вона помітила мій інтерес, спочатку вдала що не помічає, але потім важко зітхнула. Немезида дочекалася коли перехожі відійдуть від нас і промовила:
— Знаю що тебе цікавить, Рубі також у свій час діставала мене такими питаннями. Боги не ходять в туалет, однак, фізично ми нічим не відрізняємось від людей.
— Стоп я розумію як можна використати анальний отвір, але уретру… — раптом я згадав декілька специфічних відео. — Хоча окей, було б дивно якби боги, за своє довге життя не спробували і таке.
— Ніби спочатку розмовляли про піт, а закінчили… Ні, мені краще не знати що коїться у твоїй голові.
— Це банальна цікавість, от навіщо Богам органи якими вони не користуються? Щоб бути схожими на людей? Хіба мало б бути не навпаки? Відкинути все грязне і непотрібне, щоб досягти досконалості. Тому я і підозрюю що ви створили такі тіла для тілесних втіх, — тут я раптово задумався, адже я відкидаю саме головне. — А власне хто був раніше боги чи інші розумні раси? Якщо боги, по образу і подобі яких були створені ельфи люди і інші, це ще один доказ на користь моєї теорії.
Немезида важко зітхнула і помасажувала скроні. Після чого вона спокійно з якоюсь навіть легенькою усмішкою глянула на мене.
— Тепер я розумію чому Рейчел інколи хоче тебе прибити. Добре розумію, — дівчина почала оглядати мене ніби роздумуючи куди бити в першу чергу.
— Ем, а надворі здорово парить, думаю завтра може дощ піти.