Перше що я відчув це пульсуючий головний біль. Свідомість повільно виринала із краю небуття. Думки поволі, неохоче ворушились. Важкі повіки відкрились, картинка поступово набувала чіткості.
Дерев’яні балки тримали на собі товсті дошки, павутиння вкрило майже всю стелю і навіть встигло почорніти від пилу. Я дивився як слабкий не відчутний для шкіри вітерець гойдав павутинку.
В кімнаті був затхлий запах і неприємний холод. Я підняв руку і почав роздивлятись загрубілі мозолі і не акуратно підстрижені нігті.
— Якого дідька.
Це було неможливо, просто не можливо! Я загинув. Перед очима промайнули останні хвилини життя і по спині пройшовся неприємний холодок. Струснувши головою я підвівся і озирнувся навкруги. Відразу побачив промені сонця і мов зачарований подався до вікна.
За шибкою було чисте, синє небо без єдиної хмаринки. Сонце, за яким я так скучив і вважав що більше ніколи не побачу, повільно піднімалося із-за горизонту. Я перетягнув стілець ближче до вікна і сів насолоджуючись теплими промінчиками. Варто було примружити разок очі як непомітно провалився в пітьму.
Мені приснилася квартира в якій я проживав і цей дратуючий звук дверного дзвінка. Після важкого робочого дня мені менше всього хотілося когось бачити. Але цей клятий дзвінок не затихав.
Роздратований я вже почав підбирати слова для майбутньої сварки, але весь гнів стих коли двері відкрилися. Саманта тато і сестричка, нарядні із повними пакунками в руках спантеличили.
— Ви чого?
— Ти що забув? У тебе день народження! — голосно викрикнула дівчинка і перша зайшла в коридор простягнувши мені коробку в подарунковій упаковці, з бантиком. — Це від мене, вітаю!
Я трішки шокований присів, щоб наші очі були на одному рівні і прийнявши подарунок поцілував маленьку занозу в щічку.
— Фу не обслинив, гад!
Вона витерла щоку з показною огидою і роззувшись ввалилася у квартиру. Саманта вручила мені подарунок обійняла і пробурчала мов чого це я скайлінг постійно виключаю. Батько потиснув руку і теж вручив невеликий презент.
— Мама хвилювалася, особливо зараз.
Я зітхнув біля кордону в котре зібрались війська сусіднього клану. Глайдери, танки артилерія та інша техніка, але таке буває раз у два роки. Гра мускулів не більше, але для нас як найближчого мегаполіса такі події не можуть не хвилювати.
— Сьогодні був дуже важкий день. Приходилось змінювати одночасно юриста, бухгалтера та консультанта, — я важко зітхнув і помасажував перенісся. — Я розумію наш волонтерський фонд ще досить молодий у нас немає тієї довіри що у великих фондів, але, чорт забирай, не потрібно через всякі чутки відразу завалювати нас дзвінками все ж на сайті є: транзакції платіжки договори все максимально прозоро. Тим більше партія кібернетичних протезів затрималась не по нашій вині!
— Руді, якщо тобі важко ти можеш піти, не потрібно приносити своє життя в жертву, — він похлопав мене по плечу.
— І удати що в нашому клані немає інвалідів, важкохворих і малозабезпечених. Звісно цим всім має займатися верхівка, але я з досвіду знаю що мітинги петиції і заклики не сильно допомогли.
— З однієї сторони я пишаюсь таким сином, а з іншої боюсь що облисієш ти раніше ніж я.
Поки ми з батьком балакали Саманта швидко приготувала неймовірну вечерю. І я не перебільшую, адже вона була одним із кращих кухарів в місті, а в її ресторан потрібно було записуватись на декілька тижнів вперед.
Святкування було дійсно неймовірним, адже її страви я давненько не куштував. Розмови за столом продовжувались деякий час сестрі набридло слухати і вона перемістилась на диван грати у свій скайлінк.
— Руді, а хіба ти не казав що до вашої команди приєдналися ще декілька людей?
— Ага тільки на голому ентузіазмі далеко не поїдеш. Запал пройшов настала рутина, а там понаднормова робота, стрес і як вишенька на торті мізерна зарплата…. Коротше новачки швидко здуваються і із восьми осіб залишилась тільки одна дівчинка.
— Ой знову ви про свою роботу, — пробурчала Саманта і долила нам всім вина. — Це остання?
— Там в нижній шафі ще є пару пляшок.
Батько ще запитував про організаційні питання нашого фонду. Але раптом йому зателефонували і він вийшов на балкон.
— Руді, це що таке?!
Я пішов на кухню і побачив відчинену кутову шафу звідки виглядав прилад що готує їжу — синтезатор. Звісно він не ідеальний можна приготувати рідину і тверді шматки зате з будь-якими смаками. При чому це буде збалансований всіма необхідними вітамінами і мікроелементами.
Ідеальний прилад для холостяка, який вічно пропадає на роботі. Але для кухаря це природний ворог, машина яка знищує цілу професію. Більше того Саманта щиро переконана що ця їжа шкідлива і несе в собі загрозу.
— Руді ми домовлялися що ти ні за що не купиш оце! — вона роздратовано махнула рукою на машину яка наче відчула недобре блимнула індикаторами.
— Після важкого робочого дня в мене просто не вистачає ні сил, ні бажання щось готувати.
— Для свого здоров’я можна знайти час!
— Ну не подобається мені готувати не подобається! — вже перейшов і я на крик.
— Так або ти викидаєш оце або ноги моєї більше не буде в цій квартирі!
Я вже почав тихо звіріти. Синтезатор дорога річ дуже дорога. Мені прийшлось понад рік відкладати, щоб його придбати.
— Не лізь в моє життя, я сам вирішу що для мене краще! І взагалі ти мені не мама, не намагайся в неї грати!
Я прикусив язик, але було занадто пізно. Слова вже було неможливо повернути назад. Саманта замість того щоб продовжити кричати опустила голову. В цей момент зайшов батько.
— Стоп як я вже казав в такій ситуації потрібно зробити крок назад і подивитись на ситуацію об’єктивно. Подумайте чому ви злі які причини у вашого співрозмовника.
— Ми не твої пацієнти Кевіне, — тихо промовила жінка дивлячись на батька. — Ти правий я не твоя мама, але ти моя дорога дитина і я не дозволю тобі труїтися.
Вона розвернулася і стрімко покинула кухню. Батько похлопав мене по плечу й усадив на табурет. Він дозволив мені трішки охолонути і тільки через кілька хвилин заговорив.
— Ти знаєш чому вона кричить?
— Тому, що вона турбується за мене. Я перепрошу, правда, але не зараз, емоції не дозволять мені зробити це щиро.
— Добре що ти це розумієш, — батько поплескав мене по плечу і продовжив говорити тим самим тихим проникливим голосом який відразу завойовує довіру. — Руді, ти імпульсивний і тобі потрібно навчитись контролювати свої емоції. Як я вже казав…
— Крок назад і подивитись на ситуацію об’єктивно я пам’ятаю.
— Але ти не використовуєш мою пораду. Руді наше суспільство не терпить насильство, адже ми вже давно не в середньовіччі. А слова, можуть швидко перейти в дії.
— Ти це вже казав.
Він підвівся і поплескав мене по плечі підвівся. Я вагався певний час, але все ж вирішив проводити гостей. Саманта одягалася мовчки, сестра яка вічно тараторила затихла. Було чути тільки шелест одягу.
Першою вийшла Саманта за нею сестра і після прощання батько. Я хотів перепросити, але все ж не наважився. Сірі сталеві двері повільно дуже повільно зачинялися.
— Клац!
Новітній майже безшумний сервопривід гучно спрацював. В пустій квартирі повільно почало темніти. І в цей момент мене скував відчай. Я застиг на місці серце вистрибувало з грудей.
Пролунали вибухи. Від канонади гучних вибухів за спиною посвітлішало від вогню. Десь далеко з жахливим скрипом впала високоповерхівка. Я повільно дуже повільно попрямував до дверей надавив на ручку і раптом опинився в морзі. Серце розривалося від болю очі заливали сльози. В чорних мішках для трупів були три спалені майже дотла тіла.
Прокинувся ривком, по щоках текли сльози, грудка в горлі заважала проковтнути. Я думав що давно уже перегорів, але зараз серце стискали лещата вини. Сон був настільки реальним і чітким що в це було важко повірити. Навіть мої спогади були не настільки повними як це видіння.
Заспокоїтись вийшло не відразу і навіть не через десять хвилин. Тільки мантра батька дозволила мені прийти до тями і продовжити дослідження світу. За прозорою шибкою були фасади кам’яних будиночків з червоною черепицею. На не широкій вулиці де могла б поміститися хіба що легковий глайдер, стояли якісь ящики, скляні пляшки і різне сміття.
Але те що привернуло мою увагу була дівчина яка закинула пасмо білого мов сніг волосся за довге ельфійське вушко. З другого поверху я легко міг розгледіти її привабливі форми. Можливо декілька місяців назад я б захлинувся слиною дивлячись на неї, а зараз навіть не проводив поглядом апетитну дупку і довгі ніжки в панчохах.
Це дійсно був інший світ і судячи з Вавилонської вежі яка тягнулась до хмар це скоріше за все був Данмачі. Але не було щастя, облегшення чи інших емоцій. Я просто прийняв ситуацію і почав з інвентаризації.
Сумки чи інших особистих речей не було ніде. А на мені була відносно непоганої якості кофта, штани і високі чоботи зі шкіри. Не рівень аристократії, але і не холопа із села. В карманах було пару золотих монет номіналом в п’ятдесят і сто валіс загальною сумою п’ятсот. В лівому нагрудному кармані гральна фішка червоного кольору з цифрою тисяча.
Я поклав на місце гроші і ще раз оглянув кімнату, не даремно. Біля стіни поблискувала, пуста циліндрична пробірка. Пам’ятаючи правила роботи з реагентами легким помахом руки направив повітря до носа. Запаху не відчувалось, але я не збирався носити з собою незрозумілу річ тому закинув її під ліжко.
Я почесав голову, розмірковуючи що можливо колишній власник тіла таким чином покінчив життя самогубством? Чи можливо хвороба якась добила? Так чи інакше зараз це не має значення, самопочуття було непоганим, тільки живіт бурчить.
Я покинув кімнату після чого спустився на перший поверх по скриплячих сходах. Навпроти виходу сидів худий мов щіпка чоловік і читав газету побачивши мене він кивнув і продовжив свою справу. Схоже колишній власник заплатив за номер тому я покинув готель і рушив в напрямок який на мою думку мав вивести до Вавилонської вежі.
Прийшлось поплутати перш ніж вийти на широку вулицю яка була переповнена людьми. Різнобарвний натовп гомонів кудись поспішав, і просто прогулювався. Тут були всі раси хоббіти, звіролюди, спокусливі амазонки і чарівні ельфійки. Звісно дивовижні раси і колоритне вбрання вразило мене, але більше здивував мир і спокій. Я похитав головою і звернув увагу на те що розумів що говорять люди навколо.
— Продаю реберця. Свіжі реберця.
— Соковитий шашличок всього сто п’ятдесят валісу!
— Джагамарукун, смачний і корисний. Всього сто валісу.
Відчувши такі смачні запахи я відразу проковтнув повний рот слини. Стільки їжі і такої смакоти мені не доводилось бачити давно дуже давно. Я навіть на мить втратив контроль і захотів витратити всі гроші до останнього на смаколики, але стримався. Розплатившись за Джагамарукун, відійшов вбік і став з жадністю поглинати якийсь запечений овоч схожий на картоплю.
— Мяв.
— Хвостатий я і так не знаю на що жити тому не проси не дам, — я старався не дивитись на худого котика який облизувався дивлячись на їжу. Але кіт наче відчував що варто трішки піджати і він отримає смачненьке.
Хвостатий потерся об ногу трішки помурчав і знову облизнувся. Це стало останньою краплею і я не витримав. Відломив частину і кинув на землю, але джагамарукун здається навіть не встиг приземлитись як кіт в два укуси зжер кусок.
— Схоже мені знову прийдеться недоїдати, — зітхнувши я відломив половину. Хвостатий жадібно почав жерти.
Після небагатого обіду я почав гладити кота. На чотириста валісу не розгуляєшся тому варто підшукати роботу, але навряд чи волоцюгу з вулиці візьмуть в куди не будь. Тому варто націлитись на роботу авантюриста. Я підвівся і попрямував до Вавилонської вежі. Саме звідти варто було розпочати пошуки знайомих богів.
— Ей виродок, а ну стій! Стій кажу!
Хтось схопив мене за плече і потягнув назад, не встиг що не будь сказати як кулак врізався мені прямо в ніс. Я схопився за лице, зробив невдалий крок назад і упав. Противник не зволікав і хвацько заплигнув на мене, притискаючи до землі. Мужик з великим животом вдарив ще раз прямо в руки що прикривали розбитий ніс. Моя голова стукнулась об твердий камінь брущатки з очей посипались іскри.
— Ах ти ж падло мале мало тобі було моєї дочки так ти ще мене обікрав! Скотина! Падлюка!
Він ударив ще раз потім ще і ще. Я бачив тільки його кулаки. Ще один сильний удар і на мить свідомість затуманилась, але повернула мене в реальність нестерпний біль.
— А ну пусти! Пусти мене! Я розірву це падло!
— Ти ж так його уб’єш, — проговорив високий чоловік відтягуючи дрочуна.
— Наплювати! Ця сволота мені життя поламала! — викрикнув чоловік і болюче копнув мене по щиколотці.
Я кипів від гніву. Лице було наче у вогні, лівим оком я не бачив, через ніс було важко дихати. Чорт забирай, цей покидьок навіть зуб вибив! Але потрібно заспокоїтись, як казав батько крок назад і подивитись на ситуацію об’єктивно. Трохи незграбно мені все ж вдалось піднятись на ноги. Глибокий вдих повільний видих.
Судячи з усього власник цієї туши наробив справ, але трясця до чого тут я? Мені тільки і лишалось що стискувати кулаки від безсилля. Люди навколо дивились за нами мов побачили приємне шоу. Чорт би їх подер.
— А ну розійдіться! Кажу розійдіться!
Натовп неохоче пропустив ельфійку яку я побачив із вікна своєї кімнати. Тепер коли вона знаходилась ближче можна було повною мірою оцінити її красу. Пухкенькі червоні губки, красивий маленький носик і сині мов дві крижинки очі. За такий короткий час в цьому світі мені вдалось побачити і інших ельфійок, але вона була просто на іншому рівні. Дівчина нахмурила тонкі бровки коли побачила мій стан і дістала з розгрузки на стегні маленький флакон з синім зіллям. Я прийняв від неї пробірку і застиг.
— Випий половину, а решту вилий на лице, — підказала ельфійка і закинула пасмо білого волосся собі за довге вушко.
— Дякую, — як тільки рідина зі запахом м’яти попала на шкіру біль відразу відступила більше того я відчував як після ковтка рани загоюються в роті швидко сформувались новий зуб.
— Що? Йому середнє зілля лікування. Да це падло навіть флакона не вартує! В тюрму його!
— Якщо не заткнешся, то в тюрму відправишся саме ти. Хоча на штраф ти уже заробив, — спокійно промовила ельфійка. Під її поглядом чоловік зсутулився та бурчати не припинив.
— Да мені вже все одно, в тюрмі мене хоч колектори не дістануть.
— В будь-якому разі ви обидва йдете зі мною будем розбиратись що тут сталось, — вона повернулась до натовпу. — Все, все вистава закінчилась розходьтесь.
Натовп повільно почав розходитись і тоді ельфійка повернулась до нас і похлопала по ефесу своєї рапіри. І це була не єдина зброя дівчини на поясі з лівого боку був тонкий кинжал і якщо мене не зраджує пам’ять це дага яка використовується в парі з рапірою. Мені не подобалось плити за течією, але тепер уже нічого не вдієш. Чоловік скалився і обіцяв мені довгі роки на нарах, і просто намагався вивести.
— Еді ти що язика проковтнув? Чи може я пару клепок тобі відбив?
— Ем, куди ти нас ведеш?
— Ні, Еді я тобі дійсно вибив пару клепок.
Ельфійка не відповіла і просто йшла. Вона була впевнена що ми не втечемо тому знаходилась трішечки попереду. Згодом ми минули пару вулиць поки не дістались до скромного дому, особливо якщо порівнювати з сусідніми маєтками. Над брамою була емблема терезів, але коромисло кріпилось не до стержня, а до гострого меча.
Дівчина проводила нас всередину і роззувшись змусили нас вчинити таким же чином після чого ми пішли до вітальні. В кімнаті сиділа суворого вигляду дівчина років двадцяти і читала книжку.
— Пані Немезидо у нас тут є одна невідкладна справа.
— Рейчел у мене сьогодні вихідний, а ти… — вона покачала головою і подивилася на нас.
Я не міг відвести погляду від богині. Якщо ельфійка була красивішою за будь-яку модель з Ерантала тоді богиня була просто витвором мистецтва. Ідеалом. Її бездоганні форми не могли приховати штани чи жакет. Але не краса так здивувала мене, а її ім’я. Немезида богиня помсти і покровителька суспільного порядку. Така зустріч не могла бути випадковою. Тим часом ельфійка стисло переказала все що сталось на вулиці.
— Що ж ця справа дійсно виглядає цікавою. Я вас вислухаю. А тепер сідайте.
— Пані Немезидо мене звуть Роберт Шмітт я тримаю крамничку прянощів на західній вулиці, можливо ви навіть заходили до мене. Так ось одного разу моя доця привела додому оце неподобство, голодранця з вулиці — чоловік кивнув на мене скривившись в обличчі. — Каже кохаю хочу весілля, і ти або приймаєш нас або я втечу з дому. Зовсім ще дурненька не слухала мене чи маму. Але що робити не хотілося втрачати доцю. І вийшло так що я взяв цю свиню в сім’ю почав навчати готувати до справ. А це падло підговорило мою доцю, щоб та вкрала всі гроші з мого сейфа. Наче на справу яка точно вигорить.
Роберт зло подивився на мене. Його лице було червоне від люті, було видно що якби не богиня то він би знову приластив мене міцним слівцем.
— І що ви думаєте? Ця сволота пішла в казино і спустила все. П’ятнадцять мільйонів! П’ятнадцять! Ні єдиної валісу не залишилось! А щоб його пси загризли. Ви розумієте я заклав всю свою справу, запозичив грошенят у партнерів і все заради угоди віку! Я мав отримати ексклюзивний контракт на приправи із Східного королівства! — чоловік опустив голову і дивився на свої забиті кісточки на руках. — А тепер мене порвуть на шмаття. Крамницю заберуть колектори, мене скоріше за все уб’ють. Але мені вже плювати на себе, що вони зроблять з моєю маленькою дівчинкою?
В кімнаті виникла тягуча тиша. Ельфійка дивилась на мене з відразою і напевно вже жаліла що дала зілля лікування. Я ж поводитися спокійно і просто дивився на Немезиду.
— Що ж тепер я хочу почути твою історію перш ніж виносити вирок, — промовила дівчина повернувши голову до мене і поправила темно фіолетове волосся заплетене в косу.
— Ми можемо поговорити наодинці?
— Еді що б тебе, пси загризли. У тебе що взагалі совісті немає? Просто зізнайся скотина!
— Я не проти.
Богиня кивнула Рейчел і та відвела чоловіка геть з кімнати. Коли за ними зачинились двері, а мою спину вже не намагалися просвердлити поглядом я трішки розслабився.
— Можу я надіятись що ця розмова не вийде за стіни цієї кімнати?
— Все залежить від того що ти скажеш, — тихо промовила Немезида і зціпила руки в замок.
— Мене зовуть Руді Ешворд і це мій перший день в Ораріо. Тому я не міг зробити те в чому мене обвинувачують.
Вперше за розмову Немезида нахмурила брови. Я знав що боги в цьому світі відчувають брехню і зараз потерпілий і обвинувачений говорили чисту правду яка суперечила одна одній. Те що Роберт Шмітт не впізнав свого майже зятя просто не можливо.
— У тебе є брат близнюк?
— Ні. В мене була тільки молодша сестра, а інших дітей в сім’ї не було це я знаю точно. Також у мене не має родичів схожих на мене. І я знаю що це не підстава, і це тіло було недавно в казино.
Я достав з кармана фішку і поклав її на стіл перед собою і також склав пальці в замок як моя співрозмовниця. Я розумів що граюсь з вогнем, але боги спустились в нижній світ за розвагами і тому варто це використати. Немезида нахилилася вперед і її червоні мов кров очі з захватом спостерігали за мною, вона навіть облизнулась.
— Добре, вмовив, я клянусь що збережу твою таємницю, — богиня поклала руку на серце і серйозно промовила клятву.
— Ще день назад я жив в іншому світі, а потім мене вбили. Прокинувся я вже в цьому тілі.
Немезида відповіла не відразу. Деякий час вона просто дивилася за мною масуючи скроні. Тільки після хвилини чи двох дівчина нарешті взяла себе в руки.
— Переселення душі?
Я стенув плечима. Немезида посміхнулася її очі блистіли коли вона дивилася на мене. Дівчина викинулась на крісло і закинула ногу на ногу. Я спіймав себе на думці що розглядає її ніжки після чого знову подивився на лице богині. Та навіть не помітила мій погляд або просто не звернула уваги.
— І так який в тебе план? Ну ти ж не став би мені розповідати це все просто так правда?
— Віддайте п’ятнадцять мільйонів Роберту, а мене візьміть в сім’ю і запишіть цей борг на мій рахунок.
— Навіщо тобі брати чужий борг?
— О схоже співбесіда вже почалась, — усміхнувся я краєчками губ. — По перше пан Шміт ніколи не прийме мого виправдання тому він обов’язково втягне мене в розборки з кредиторами. Думаю для нього не стане проблемою переписати на мене якесь закладене майно. По друге, я розглядаю ці гроші як подяку за мій другий шанс, Еді і Роберту. Ну і по третє я не хочу, щоб з його донькою сталось щось погане через мене.
— Добре останнє питання чому саме моя сім’я?
—Тому, що ви богиня помсти. Я хочу повернутися на Ерантал і відомстити клану Раднійців, — я згадав рідне місто Ревендейл яке зрівняли з землею. І трупи багато, дуже багато трупів. Схоже навіть Немезида почула як мої зуби скрипнули. — А далі я із-під землі дістану кожного, клянусь, кожного виродка який вбивав ґвалтував, знущався з моїх сокланівців. Кожна тварина відповість за свої злочини.
— Руді ти розумієш що таким чином не розірвати порочний круг?
— А мені поїбати. Я не стану підставляти другу щоку я в’їбу сам.
— Хороша відповідь дуже хороша, — тихо промовила богиня холодно посміхаючись. Її щоки були червоними, а очі прямо таки блистіли від захвату.
— Можу я вас ще дещо попросити?
Богиня вислухала моє прохання і покликала Рейчел. Через пару секунд в кімнату зайшла ельфійка і здивовано підняла брови. Дівчина переводила погляд з Немезиди на мене, але все ж нічого не сказала. Роберт витираючи хустинкою піт з лоба присів на крісло недалеко від мене.
— Моя сім’я відшкодує твої втрати, за умови що ти не будеш більше приносити проблем цьому хлопцю. Скажемо так, він почне нове життя в моїй сім’ї.
— Він візьме на себе мій борг? — тихо запитав чоловік після тривалої паузи. Коли побачив кивок Немезиди він ще довше про щось розмірковував після чого повільно повернувся до мене. — Я не знаю що ти пообіцяв Еді, але я не стану тобі дякувати.
— І не потрібно просто удай що не знаєш мене. Натомість я більше не підійду до твого дому і також удам що не знайомий з твоєю родиною.
— Добре.
— Тоді пане Шмітт прошу вас до свого кабінету.
Богиня піднялась, а разом з нею я і Роберт. Немезида пройшла до дверей і повернулася до нас. Я зрозумів причину її заминки тому хруснув кісточками підійшов до чоловіка.
— Око за око зуб за зуб.
Не встиг Роберт що не будь зрозуміти як потужний хук врізався в його ніс. Мені ще не доводилось битись, але зараз удар вийшов вдалим, всім тілом, я навіть був готовий поклястися що чув хруст. Чоловік впав на підлогу стискуючи кровоточивий ніс з очей йшли сльози.
— Якого біса Еді!
— Що ти вже так швидко здувся? Від одного удару? — здивувався я розглядаючи кулак і пошкодженні кісточки.
— Рейчел, дай пану Шмітту зілля лікування і покажи нашому новому члену сім’ї маєток.
Ельфійка хоч і хмурила брови не втручалася, а коли богиня дала інструкції спокійно віддала ще один флакон. Роберт шипів дивився на мене вовком, але не став порушувати свою частину угоди і просто пішов вслід за Немезидою.
— Що тут, чорт забирай, відбувається? — спитала ельфійка коли двері за гостем зачинилися.
— Якщо скажу ти не повіриш тому варто почекати богиню. І не дивись на мене так я не злочинець інакше мене б не взяли в сім’ю.
— Твоя правда, іди за мною.
— Ми можемо почати з кухні? Я просто дуже голодний, — я ніяково відвів погляд в бік і почесав щоку.
— Надіюсь ти вмієш готувати.
— Ну зжарити яйце зможу.
Кухня в цьому світі виглядала доісторично. Меблі хоч і були якісно зроблені все ж на порядки поступались аналогам з Еранталу. Синтизатора очікувано не було, а от плита походила на індукційну яку я колись бачив на картинках в цифрових книгах з історії. Принцип роботи досить примітивний тому проблем з опануванням не було, хоча і магічний предмет.
Ельфійка з цікавістю спостерігала за моєю дивною поведінкою. Я поставив пательню на плиту і трішки змастив її олією. Холодильник до речі також працював на магії і я навіть бачив у верху якісь сині камінці від яких віяло холодом.
Рейчел певний час спостерігала, але коли побачила як я невдало розбив яйце, а потім вибирав шкаралупу, важко зітхнула і взялась сама за приготування. Щоб я не відпочивав вона наказала мені зробити салат.
Я протестував говорив що і так помідори з’їсть, але одного тяжкого погляду синіх очей вистачило, щоб замовкнути. Я закінчив першим зі своїм завданням і тепер просто сидів за столом інколи дивлячись на спинку Рейчел. Довгі білі волоси водопадом спускались до тонкої талії. Обтягуючі шортики красиво підкреслювали треновану попку ну і завершував образ атласні чорні панчішки на довгих ніжках.
— Я також не сильна в куховарстві, але думаю вийшло непогано, — промовила дівчина поставивши дві тарілки зі смаженою яєчнею зі кусочками м’яса. Рейчел присіла напроти і спробувала страву. — Так собі, Вейн готує набагато краще.
— Хз що там готує Вейн, але ти не представляєш як довго я мріяв поїсти щось домашнє. Тим більше це справжня смакота! — я старався поводитися стримано, але виходило не дуже. Занадто поспішив, але раптом завмер і трішки опустив голову.
Я зараз жеру собі спокійно, а мої друзі під землею вкриваються від бомбардування і давляться прісними пайками. Прийшлось себе змусити проковтнути і продовжити їсти далі. Зараз я нічого не можу, тому мучити себе сенсу не має. Але від таких думок не легше.
— Що значить хз?
— Це скорочено хто знає.
Ельфійка стенула плечима і продовжила елегантно працювати столовими приборами. Після обіду я вимив посуду і Рейчел провела екскурсію по будинку закінчивши подорож в моїй новій кімнаті.
— Дякую, — я подивився на просте ліжко, досить велику шафу стіл і один стілець. Якщо є бажанні в кімнату можна буде ще багато чого поставити.
— Що ж облаштовуйся, якщо виникнуть якісь питання моя кімната наступна по коридору.
Дівчина залишила мене одного. Я ще раз огледів кімнату поки мій погляд не зачепився за люстру. Замість лампочок там були якісь кристали звісно на голосову команду вони навряд чи відреагують, зате біля дверей був перемикач. Я легенько натиснув, щось тихо клацнуло і світло схоже на денне, трішки жовтувате заповнило кімнату.
Досить приємний рівень розвитку, тут є унітаз і вода в приміщенні. Звісно деякі зручності відсутні, такі як голонет, але не в моєму випадку на щось скаржитись. Я виключив магічне світло і деякий час походив в кімнаті, але робити було нічого тому вирішив скоротати час у вітальні з книгою. Звісно перед цим я попередив Рейчел де мене слід шукати.
Без здивування зрозумів що хоч ніколи раніше не бачив цих символів я спокійно розумів все що було написано. В такому темпі пройшло декілька годин за вікном почало темніти, а мене досі ніхто не покликав. А я розраховував що Немезида дасть мені Фалну сьогодні.
Закривши книгу я пішов до кімнати Рейчел, але на стук ніхто не відповів. Ну раз мене ніхто не шукає настав час зробити те, про що в підвалах було тільки мріяти. Я пішов приймати душ! Роздягальня була відчинена, лишніх речей на поличках не було. Замок дверях був зламаний, але я вирішив залишити свої речі на лавці посеред кімнати як застереження.
У великій ванній кімнаті було декілька душових, а в центрі великий, на п’ятнадцять персон неглибокий, басейн. Я вирушив спочатку до душу, але раптом побачив відображення незнайомого пацана. Ну що сказати, людина на вигляд мені п’ятнадцять чи може шістнадцять, чорне волосся такого ж кольору очі, прямо як членів Клана Сноу. Бліда шкіра і худа статура без розвинених м’язів. Коротше посередність, яку відразу забуваєш після одного погляду. Ну хоч щось не змінюється.
Покрутивши кран пішла спочатку холодна вода но з часом тепла і приємна. Я насолоджувався кожною миттю і деякий час просто стояв під струменями води. Це було однозначно краще ніж секс.
Звісно про гелі чи шампуні годі було і мріяти, але як для того хто не приймав ванну два місяці мило було благодаттю небесною. Після того як я помився сів у басейн з теплою водою.
— Кайф, — промуркотів я і відкинувся на бортик.
Не знаю скільки це тривало може годину, а може більше. Я б іще посидів, але тут настільки приємно що очі злипаються. Буде прикро переродитись і захлинутися у ванній. Я піднявся і позіхаючи попрямував на вихід, але не вспів зробити і декілька кроків як двері в роздягальню відчинилися і в ванну зайшла амазонка.
Висока дівчина з засмаглою шкірою застигла на місці і нагло стала мене розглядати вперши руки в боки. Я також не став соромитись і склавши руки під грудьми відповів не менш зацікавленим поглядом.
У неї були чорні волоси до плечей і карі очі. Але мене більше зацікавили її великі не менше четвертого розміру груди. Не дивлячись на свої габарити вони не обвисали під власною вагою. Але псували картину занадто великі ореоли.
На плоскому животику можна було побачити перші прояви преса. В зоні бікіні був невеликий ріденький острівець чорного волосся, а нижче. Я навіть проковтнув повний рот слини, на просторах голонету мені ще не доводилось бачити таку хтиву кицьку.
— Ти хто? — зацікавлено спитала дівчина переступивши з ноги на ногу. Що викликало в мене ще один ковток. Її нижні губки були досить великими і під час руху спокусливо хитнулися. Це було занадто вульгарно.
— Ем ну я Руді Ешворд, приємно познайомитись, — промовив я не відводячи погляду від її кицьки.
— Це видно. Але знаєш ванна це не найкраще місце для знайомства.
— Так ти права, — заторможено відповів я і змусив себе підняти очі. Було складно дуже складно, погляд наче приклеєний опускався вниз, але я згадав що мені вже двадцять п’ять я вже не підліток. Але, чорт забирай, у мене не було сексу більш як чотири місяці!
— Ельза з ким це ти говориш?
Рейчел вийшла із-за спини своєї подруги. Повільно дуже повільно її холодний погляд опустився вниз прямо на мого дружка в повному бойовому стані. Я ж дивився на її ніжну наче шовк шкіру і повільно опускав погляд. Її груди були ідеального другого розміру, сосочки маленькі і червоні наче ягідки. Ах, вони були настільки прекрасні що викликали скоріше не хтиве бажання пом’яти, а скоріше ніжно приластити.
Тонка наче в лані талія, а нижче ні єдиного волосика, шкіра ніжна мов у дитини. Її рожева кицюнька була просто витвором мистецтва. Мій член який і так був у бойовому стані став ще твердішим. Краса ельфійки була просто неземною, вона наче місячна фея яка помилково опустилась в цей брудний світ.
Я милувався оголеним тілом ельфійки як раптом відчув пробираючи до кісток холод. Повільно піднявши погляд побачив її сині очі які стали просто крижаними, але маленькі груди мене приваблювали трішки більше. Я бачив як дівчина повільно нахилилася від чого пасмо білого волосся прикрило лівий сосочок. А потім дерев’яне відро врізалось мені прямо в лоб. Я зробив крок назад посковзнувся і потилицею вдарився об край басейна. На мить світ потемнів, а коли картинка повернулась все перед очима крутилось.
— Рейчел, ти що вбити його хочеш?
Я бачив як амазонка хотіла підбігти до мене, але ельфійка діяла швидше. Мені було важко прослідкувати за її рухами просто довгі білі ніжки були далеко, а тепер були зовсім поруч. Вона м’яко підняла мене як принцесу. Звісно її красиві груди стали ближчими до мого обличчя, м’які волоси лоскотали лице, але мене вже почало нудити.
— У мене струс мозку мені потрібен спокій.
— Терпи, — холодно відрізала вона і увійшовши в роздягальню потихеньку поклала мене на лавку. Після чого почала ритись у своїх речах.
Чисто випадково моя голова повернулась в її сторону. Перед очима опинилася попка Рейчел, маленька пружня і така бажана. Рожева кицюня ззаду була ще більш спокусливою. Потім вона повернулася і мені знову відкрився не менш бажаний вигляд спереду. Я шкірою відчув її вбивчий погляд тому закрив очі. Хоча навіть якщо вона мене вб’є я не буду ні про що жаліти.
— Пффф. Він кров’ю стікає, а стручок все одно стоїть, — ледь стримуючи сміх промовила амазонка.
— Заткнись.
Роздратовано промовила ельфійка і приклала до моїх губ флакон. Я зробив кілька ковтків після чого Рейчел налила зілля мені на потилицю і обережно поклала голову на лавку. Я чув як шелестить одяг, а потім на мене накинули рушник. І судячи з звуку Рейчел покинула кімнату зачинивши за собою двері.
— Ну раз ти вже не вмираєш я тоді піду купатись. Спинку терти мені не потрібно, — промовила Ельза і зачинила двері в ванну.
Тільки після цього я відкрив очі і обережно торкнувся потилиці. Рана вже не боліла більше того від дії зілля навіть кров розчинилася. Я витерся і почав шукати свої речі які хтось закинув в корзину до брудного одягу.
Одягнувшись я повернувся у свою кімнату розмірковуючи про дівчат. Звісно це не моя вина, я зробив все щоб запобігти цьому. Хотів проінформувати Рейчел, залишив свій одяг посеред кімнати, однак це не допомогло.
Раптом хтось постукав у двері. Після мого запрошення Рейчел зайшла. Вона не червоніла не відводила погляд, але її очі продовжували лякати. Мені навіть здалось що поруч з нею температура впала на кілька градусів.
— Еді..
— Руді, Руді Ешворд.
— Руді вибач. Я не хотіла.
— Це вже в минулому, що сталось те сталось. І взагалі це моя вина що вирячився на тебе. Розглядай свої дії як покарання, — я трішки подумав і додав. — Або просто як нещасний випадок.
Ельфійка повільно покачала головою і подивилася мені прямо в очі.
— Я бачила як Ельза викидає якийсь одяг, але не звернула на це уваги. Також я прекрасно знаю що ти звичайна людина, мій кидок міг обірвати твоє життя. Від початку і до кінця це була тільки моя провина. Тому, Руді, вибач.
— Окей твої вибачення прийняті, — промовив я і замовчав, Рейчел також не знала як продовжити розмову. Тому щоб не нервувати дівчину ще більше, мені прийшлось заговорити: — Як думаєш богиня вільна?
— Напевно.
— Окей тоді я загляну до неї.
— Добре.
Рейчел спокійно вийшла з моєї кімнати і попрямувала до себе. Мимоволі мій погляд ковзнув вниз на її довгі ніжки в чорних панчіх, звісно її кругла попка не стала виключенням. Раптом ельфійка зупинилася, голову вона так і не повернула, я ясно почув її тихий, холодний пробираючи до кісток голос.
— Руді, те що сталося у ванні випадковість, але зараз я прекрасно відчуваю на що ти там дивишся.
По спині пробігся табун мурашок і я миттєво відвернувся. Нечутно видихнув загнавши всю хіть куди подальше.
— Вибач.
Рейчел нічого не відповіла, а через декілька секунд я почув тихі кроки що віддаляються. Я зітхнув і поплентався до робочого кабінету Немезиди. Богиня відразу запросила мене всередину. Сидячи за столом дівчина закінчувала складати документи після чого нарешті подивилася на мене.
— Чого стоїш роздягайся.
Я криво посміхнувся, зняв жакет і сорочку після чого присів на диван спиною до богині. Немезида присіла поруч булавкою проколола собі вказівний палець і м’яко торкнулася моєї спини. Краєм ока я бачив як виникло якесь сяйво, а тим часом богиня продовжувала вимальовувати якісь символи подушечкою свого пальчика. Через деякий час я відчув як по тілу пройшовся слабкий розряд і сяйво повільно потьмяніло.
— А ось це вже цікаво, — пробурмотіла дівчина нахмуривши брови. — Проклятий.
— Що це значить?
— Хотіла б я знати.
— І це можна якось зняти? — я повернувся до стурбованої богині.
— Не знаю, принаймні схожих випадків в історії не було зафіксовано. Якщо це було закляття чи магія вона б розсіялась з часом, але це…
— Дай угадаю, прокляття в мене було навіть до Фални?
Немезида слабко кивнула. Я ж відкинувся на спинку дивана і закрив очі. Чорт забирай, потраплянцям зазвичай якісь бонуси дають імбові скіли, а мені що? Окей систему не дали, уже перевіряв, але можна ж було б хоча б не пакостити? Трясця як тільки подумав що все налагоджується світ підкидує мені якусь свиню.
— Не вішай ніс Руді якось викрутимось.
— Ага, що ж в мене є деяка інформація ще з мого світу не знаю наскільки вона буде корисна, але це не завадить.
Я розповів про аніме яке дивився і всі події які там були. Але проблема була в тому, що за два сезони не було чогось глобального що можна було дійсно використати. Хоча це вже не мені вирішувати.