Тренування з клеймором допомогло витрясти з голови непотрібні думки. Все ж я не можу вплинути на прокляття, зате, можу прийняти своє становище.
Снідали ми втрьох: я, Рубі та Рейчел, яка залишилася чи то дім охороняти, чи то чекати якихось новин. У мене в планах був похід в підземелля, але лоля стала на заваді.
— Чекай, Руді не поспішай так. У мене є декілька ідей як поправити твій стан, але для цього потрібно дещо уточнити.
В мене справді не було ніякого настрою розважатися. Однак потрібно було зробити крок назад і глянути на ситуацію об’єктивно. Я пробував знайти слабке місце прокляття, однак ніяких результатів. Можливо варто вислухати Рубі.
— Гаразд, спробуємо тільки не довго.
— Чудово! Пішли в мою лабораторію.
— Е ні, вас двох не можна залишати наодинці. Ось у вітальні під моїм наглядом балакайте скільки влізе.
Слова Рейчел мене здорово розізлили я ледь втримався, щоб не послати ельфійку куди подалі. Однак Рубі погодилась і відтягнула мене на диван. Рейчел приєдналась до вас.
— Руді, що допомагало тобі розслабитись там, у твоєму світі?
— Із всіх доступних засобів це книги, але ефекту я щось не помітив.
— Можливо в тебе є якісь інші хобі? Улюбленці чи прогулянки?
— Я дійсно пробував знайти якусь розрядку, в щоденнику все описано як і те що ніякого суттєвого результату немає.
Ця розмова втратила всякий сенс тому я підвівся. Але наступне питання змусило мене шоковано звалитись назад. Рейчел аж рот роззявила.
— Гаразд, Руді як часто ти мастурбуєш? Можливо ти встиг зайнятись сексом? — як ні в чому не бувало поставила питання лолька і навіть не почервоніла.
— Рубі, якого біса?!
— Рейчел, ти сама змусила нас розмовляти тут, а зараз сидиш тут розвісивши вуха. Повторюю, ми дорослі повнолітні люди можемо розмовляти про що заманеться і тебе це не стосується. Тому або закрий рот, або вали нахрін.
Ельфійка аж почервоніла від люті. Вона злобно свердлила мене поглядом, стискаючи кулаки. В кімнаті була така тиша що навіть я почув її сердите сопіння. Однак підібрати слів вона не змогла.
— Дорослий значить, я запам’ятаю, — ельфійка відклала книжку і виразно схрестивши руки під грудьми та стала чекати на продовження розмови.
— Дрочу я кожен день все ж живу під одним дахом з дівчатами, — я глянув прямо в сапфірові очі Рейчел і продовжив. — Всяке трапляється тому інколи приходиться робити це частіше ніж зазвичай. До прикладу був день коли я тільки цим і займався. Але як бачиш це не дуже допомагає.
— Тоді потрібно підвищити ставки.
— Я жебрак, а просити у Немезиди гроші на путану мені гордість не дозволить.
— Тоді що ти думаєш про мене? — Рубі впевнено задрала носик до гори. — Ну а що? З досвідченим партнером це не буде боляче, я втамую свою цікавість, ми отримаємо задоволення і водночас проведемо важливе дослідження. Одні плюси.
У нас з Рейчел просто відняло мову. Дівчина навіть потерла вушка наче це щось змінить. Я тільки і міг що стомлено прикласти руку до чола. Такий поворот подій навіть мене вибив з колії.
— Рубі Браун…
— Ой Рейчел припини, якщо ми захочемо це зробити ти нас не зупиниш. Ну справді, ти ж не станеш стерегти мене чи Руді постійно?
— Але пані Немезида…
— Вона говорила, щоб я була більш відповідальною, про заборону сексу мови не було, — облишивши безмовну Рейчел лолька притулилася до мене. — Що думаєш Руді?
Я ніколи не думав що потраплю в таку ситуацію, і взагалі навіть зараз у мене стійке відчуття сюрреалізму. Лолька пропонує мені перепихон напряму не соромлячись в присутності ще одної дівчини. Хоча рівень абсурдності можна підняти ще вище.
— Відмовляюся, — я обережно відсунувся від лольки.
— Це через те що я маленька? У твоєму світі таке не прийнято?
— Та ні, я інколи фантазував про секс з лолькою. Справа в іншому, — я прочистив горло і відсунувся ще далі. — По перше, перший раз для дівчини запам’ятовується на все життя тому тобі варто це робити тільки з тим кого ти кохаєш. Це порада із власного досвіду.
— Я надіюсь на подробиці.
— Обійдешся хтива лоля. По друге, я вже обіцяв Немезиді що не буду чіпати дівчат з сім’ї. Своє слово порушувати я не збираюсь. Ну і по третє: одна ніч не варта зіпсованих стосунків з усіма. Вейн мене і так не переносить, а що буде після такого…
Також була ще одна причина, це незрілість самої дівчини. Те що вона говорить про секс таким чином видає в ній підлітка. Я звісно також в цьому плані не далеко пішов, але моя чоловіча гордість не дозволить скористатись Рубі.
— Зрозуміло. Тоді я розкажу як зменшити вплив прокляття.
Для початку Рубі пояснила чому я ледь не помер сьогодні вранці. Згідно з її теорією прокляття повільно “з’їдає” мою витривалість, сон може відновити більшу частину витрачених за день сил, але не все. Це підтверджується витривалістю яка у два рази більша ніж інші характеристики.
Тобто із доступних 548 пунктів умовних 300 зарезервовані прокляттям, тому я відчуваю втому після тренування, а також це значить те що цей параметр мені простіше качати.
— Чекай, Рубі повтори, будь ласка, яка там витривалість. Просто мені здається я щось не так почула.
— Майже п’ятсот п’ятдесят.
— Якого чорта? Він в нашій сім’ї менш ніж два тижні це не просто ненормально, це божевілля.
— Чим ти слухала я ж тільки що пояснила ситуацію Руді. Все логічно і закономірно, — невдоволено пробурчала лолька. — Так звісно цифра велика, але ціна відповідна.
Рейчел не знайшла що сказати тому Рубі продовжила свою лекцію з якої можна зазначити тільки декілька головних тезисів. Фална реагує на бажання носія і при виконанні певних умов і обставин можуть бути сформовані навики чи навіть магія.
Частина лекції про прокляття дійсно була корисною, але решта…
— Проблема в тому, що не так багато інформації про навики та способи їх отримання. Гільдія оприлюднила тільки декілька найбільш поширених, — лоля передала мені невеликий аркуш паперу. — Звісно це не через жадібність Гільдії, просто важко повторити ту чи іншу ситуацію.
На листку було описано тільки три навички: Друге дихання, Витривалість, та Невтомний. Всі вони збільшують значення витривалості і пришвидшують відновлення. Але якраз з останнім проблеми ефект незначний в межах 10-15%.
— Дякую за твою турботу Рубі, але про навики мені вже розповіла богиня. Ми планували почекати деякий час, можливо у відповідь на прокляття сформувався б навик супротиву. Але пройшло стільки часу, а результатів ніяких.
— Новий навик отримати складно, тут три до одного не в нашу користь. Звісно сім’я Гекати знає більше про навики, однак вони не часто діляться інформацією, — Рубі роздратовано скривила носик.
— Саме тому, відтепер я планую діяти. Моєю новою ціллю стане регенерація. Навик який відновлює пошкоджені тканини, пришвидшує виведення токсинів, і як наслідок це усуне негативні прояви безсоння.
— Хмм, звучить корисно, — Рубі потерла тонке підборіддя. — І як ти збираєшся отримати цю навичку?
— Буду наносити собі рани та чекати коли вони самостійно загояться. Однак щоб збільшити ефективність краще застосувати якісь ліки, — я ненадовго задумався. — Ідеальним був би препарат який стимулює регенеративні властивості організму.
— Я знаю декілька рецептів вийде недорого.
— Агов, — нарешті подала голос Рейчел яка весь час нас уважно слухала. — Руді ти що справді збираєшся це робити? Здається з вами обома точно не все гаразд.
— Маєш кращі ідеї? — я виразно глянув на ельфійку, але вона тільки піджала губи. — Тоді я в підземелля.
— Я з тобою. О Руді якщо ти йдеш, то зайди в мою лабораторію по дорозі візьми посох і сумку. Вони на столі не помилишся.
Я знизав плечима і пішов до себе. Однак не встиг вийти з вітальні як почув одне цікаве питання від лольки. Впускати такий момент, щоб провчити Рейчел не хотілося тому я затримався за дверима вітальні.
— Рейчел, що між вами щось відбулось? А то таке враження що він явно про тебе щось знає. До того ж ти також відреагувала дивно.
— Ти перебільшуєш, я просто терпіти не можу хтивих людей і він це прекрасно знає.
Я повільно висунув голову. Рейчел мене помітила, і її очі забігали в паніці. На моєму лиці виникла найширша усмішка із всіх.
— Хто б казав.
— Ого, Руді однозначно знає один твій брудний секрет. Міс ідеал що трапилось? Ну ж бо колись!
Піймавши один злобний погляд синіх очей я повністю задоволений витівкою пішов за речами. Багато часу це не зайняло, зате після повернення ельфійка виглядала виснажена, натомість Рубі озвучувала одну теорію за іншою.
— Рейчел ти ж не трогала труси Рубі правда? Можливо він тебе застав як ти їх нюхала?
— Озвучуєш свої бажання заноза?
— О Руді так що ти бачив? Скажи мені, я клянусь що нікому не скажу!
Рубі склала руки в молитовному жесті та мило захлопала віями. Ельфійка повільно провела пальцем по шиї. Однак я вирішив підкинути ще дрів в полум’я і підморгнув.
— Я дав слово Рейчел що нічого не розкажу. Все ігри закінчились день не безкінечний. Ти або йдеш зі мною або продовжуєш далі капати на мозок Рейчел, вибирай.
— Іду.
Звісно заноза пробувала вивідати в мене інфу по дорозі в підземелля. Але погроза більше не розповідати про науку подіяла безвідмовно.
Шостий поверх був для мене прекрасним місцем, щоб відточити свої вміння. Войовничі тіні попадалися частенько, тому мені довелось попітніти і звісно без помилок не обійшлось.
Крик болю монстра перервався різким хлопком і противник що майже дістав мене розсипався в невагомий пісок. Я опустив руки якими рефлекторно прикрився і глянув на розбиту пробірку та оплавлений камінь підлоги.
— Руді, через свій стрімкий ріст ти зазнався, — Рубі переступила декілька трупів монстрів і підійшла ближче. — Втратив пильність і ледь не попався.
— Так, так я знаю мені ще не вистачає досвіду. Але я тільки недавно взяв в руки клинок.
— О, в такому випадку наступного разу скажи це монстру може він і не стане тебе розривати на куски.
Я махнув рукою і взявся за тіла монстрів що валялися в невеликій кімнаті. Рубі тим часом продовжила бубоніти і відступила подалі до наступного проходу.
Мені вдалось дістати тільки два магічних камені як раптом почув позаду рух. Я різко підвівся і витягнув клеймор. Якийсь чоловік рвонув із проходу прямо на лолю. Вона тільки встигла дістати флакон з зіллям і замахнутися, однак, дистанція була занадто малою.
Чоловік однією рукою перехопив руку з пробіркою іншою врізав їй в живіт. Крихітка зігнулась навпіл, чоловік обережно забрав флакон зі слабших рук і сунув собі в карман. Водночас інший нападник вигулькнув із темного проходу, викрутив руку з посохом, і викинув зброю подалі. Перший нападник приставив до її шиї ніж. Все закінчилось в лічені секунди.
— Ось що відбувається коли не дотримуєшся власних порад, — промовила висока дівчина веселим тоном дістаючи меч. — Хлопчики не забудьте про сумку.
— Знаємо, — промовив бугай і обережно, наче бомбу зняв з Рубі сумку.
— Хто ви збіса такі? Що вам потрібно?! — викрикнула Рубі намагаючись вирватись із хватки, однак чоловік притиснув клинок ближче до горла і вона завмерла.
Поки вони чесали язиками я думав як вийти із цієї ситуації. Кількість противників, їх сила, спорядження і саме головне заручник. Абсолютно все проти мене. Хватка на руків’ї меча посилилася. Трясця ні однієї толкової ідеї!
Я відчайдушно дивився навколо в пошуках виходу. Але Рубі справді виглядала наляканою ніяких підморгувань чи інших сигналів. Не було чути монстрів, чи тим більше інших авантюристів.
— Хлопче, я дам тобі шанс, переможеш мене і ми вас відпустимо. Програєш ну тоді… — вона крутонула в руці меч і задумалась після чого мило посміхнулася. — Помреш.
— Знову вона зі своїми іграми.
Слова її спільника ще більше роздмухали полум’я паніки. Але це був шанс маленький крихітний, але вихід. Я глибоко вдихнув і повільно видихнув. Крок назад глянути на ситуацію об’єктивно.
— Нападай.
— Руді, тікай геть!
Розбійниця усміхнулась коли помітила що я не збираюся тікати і повільно рушила в мій бік. Вона розслаблено йшла наче на прогулянці. Але як тільки дівчина підійшла достатньо близько атакувала.
Різкий діагональний удар я парирував в бік. Вона тільки усміхнулася і продовжила наступати. Дзвін металу відлунням відбивався від стін. Противник без перерви наступав прощупуючи мій захист.
Її швидкість була невисокою, сила на моєму рівні. Якщо далі так піде, то в мене дійсно є шанс перемогти. Але варто було цим думкам сформуватися як дівчина якимось дивним змієподібним рухом пробила мій захист. Ліве стегно спалахнуло від болю.
— Руді!
— Надіюсь я тебе не сильно зачепила? Можеш продовжувати?
Замість відповіді я кинувся в атаку. Вона легко ухилилася від випаду і легенько чиркнула по плечі. Я знову встав в стійку і продовжив бій, з часом ран на моєму тілі ставало все більше, але жодна з них не була серйозною. Моє дихання стало важким, в очах почало темніти.
— Так не піде, ти ж не стараєшся.
В наступний момент вона відбила мій меч вбік і своїм маленьким кулаком розбила мені ніс. Я рефлекторно спробував прикритись рукою, але дівчина це передбачила і коліном зарядила мені по ребрах.
З грудей вибило все повітря, меч вивалився з рук я рухнув на коліна намагаючись вдихнути. А вона присіла навпроти злизнувши зі свого клинка кров.
— Знаєш чому ми відразу вас не вбили?
— Це якась кінчена перевірка? Вас послала Вейн?
— Пхахаха! Ви це чули?! Він думає що це перевірка! Ні, ти справді думаєш що ми граємо?
Почулися приглушені смішки її компаньйонів, а в наступний момент вона пришпилила мою долоню до землі. Ще мить я розгублено дивився як витікає кров, а потім прийшов біль.
— Тихо, тихо не потрібно кричати, — майже лагідно промовила вона затиснувши мій рот рукою.
— Руді! Не чіпай його!
Поки я придушено кричав від болю ця курва почала повільно прокручувати клинок. При цьому вона посміхалася як божевільна.
— Як думаєш це схоже на перевірку? — вона нарешті відпустила мій рот, але я вже не кричав. Стерва висмикнула клинок, а після того копняком відправила мене в недалекий політ. — Хоча знаєш, є ж іще зілля лікування.
Я приземлився на тушу кобольда і роззирнувся. Меч залишився посеред кімнати, а під руками не було нічого корисного. Тим часом дівчина з широкою усмішкою пританцьовуючи підійшла. Я спробував кинутись на неї з кулаками, але тільки отримав в сонячне сплетіння навершям меча.
— Як би тебе переконати? Хмм, — вона лупасила мене ногою по ребрах ногам спині, один раз потрапила по носі від чого, я, здається на мить втратив свідомість.
— Не.. не треба я вірю…
— Залиште його він же, він може померти, — викрикнула Рубі, крихітка виглядала так наче ось, ось заплаче.
— Ти б краще подумала про себе, — курва раптом просяяла, витерла об мене свій меч та вклала його в піхви. Вона підняла мою голову за волосся та приставила ножа до шиї. — Хлопчики я тут подумала, а чого це тільки я розважаюсь? Несправедливо. Гей Рубі, чи як там тебе, роздягайся.
— Щ-що?
— Ой давай я тобі допоможу, — громила потягнувся до одягу Рубі.
— А ну стій! Ти хоч уявляєш скільки коштує магічна накидка? Здурів таке рвати? Я ж сказала нехай роздягається.
— Але замовник наказав нам не брати речей, — пробасив довгов’язий чоловік що тримав Рубі.
— Добре, тоді вартість накидки компенсуєте з вашої долі.
Чоловіки глянули один на одного, і звісно не стали рвати одяг Рубі. Довгов’язий підштовхнув дівчину в центр кімнати ногою відсунувши сумку подалі.
— О і не думай щось викинути, інакше пацан буде вмирати довго і дуже болюче.
Рубі прикусила губу і потягнулася руками до ґудзиків. Мене в цей час переповнювала лють, концентрована гримуча лють яка розповзлась по кожній частинці тіла. Біль відступив, світ почервонів і уповільнився я бачив з яким захватом бандити упиваються своєю владою. Як вишкірили зуби прямо як.. Як Раднійці.
При згадці своїх ворогів гнів вийшов на зовсім інший рівень, я ледь стримував тваринний рик. Світ також змінився тепер там стояли не довгов’язий чоловік і боров-зооморф, а два раднійця у своїх фіолетових обладунках.
Я глянув на дівчину в центрі кімнати яка виглядала як моя молодша сестра і зірвався. Весь свій гнів лють і силу я вклав один єдиний удар.
Раднієць позаду не очікував на супротив тому мій кулак смачно врізався в прямо в ніс. Від удару він сіпнувся і ніж порізав мою шию, але мені було все одно. Перед смертю я повинен забрати хоч одного.
Тими залишками розуму що в мене ще лишалися я розмів, що бій потрібно закінчити моментально. Тому замість удару мої пальці в’ялись в око.
Він приємно заверещав і встромив ніж в мій живіт. Плювати. Я провернув пальці і видер шмат плоті з м’ясом. Тепла п’янка кров забризкала лице, але цього було мало. Я ударив знову прямо в ніс, а потім знову і знову. Удар, ще удар і мої крихкі пальці не витримують. Плювати удар. Ще удар.
***
Рубі вперше потрапила в таку дупу. Їй довелось дивитися як члена її сім’ї безпощадно б’ють. На додаток, ця сука явно відчуває задоволення від процесу. Спеціально наносить тільки легкі рани піддається, а потім жорстоко віднімає останню надію. Садистка.
На щастя ці недоумки вирішили розважитися, змусили її вийти в центр кімнати тим самим розв’язали їй руки. Але залишалася одна проблема, Руді, він занадто близько.
Дівчина повільно потягнулася до ґудзиків і почала розстібати один за одним, непомітно мініатюрні пробірки із прихованих кишень ковзнули їй в долоні. Вона розстебнула ще один ґудзик не знаючи як діяти і в цей момент Руді збожеволів.
Хлопець вдарив свого ката і бризнула його кров, але він наче цього не помітив ринувся в атаку. Рубі не стала впускати момент і різко кинула пробірки. Чоловіки захистилися руками, але це була помилка. Зелена рідина почала взаємодіяти з повітрям, набухати і перетворюватись на в’язкий слиз. За лічені секунди чоловіки були покриті слизом. Вони відчайдушно намагалися зірвати це зі свого обличчя вдихнути повітря, однак нічого не виходило. Рубі підхопила сумку і рвонула до хлопця який продовжував бити нерухому жінку.
— Руді, достатньо! Вона вже мертва!
Однак хлопець її не почув. Рубі схопила його за плече, але він стряхнув її руку і продовжив бити. Тоді дівчина вилила вище зілля лікування прямо на його шию. На жаль через рух рана загоювалась повільно Руді на очах ставав блідим, його монотонні удари втрачали сили.
Зрештою він звалився без сил. Рубі повернула його на спину і жахнулася, права сторона була пошматована. Вона важко ковтнула висмикнула ніж, підняла кофту і вилила відразу три вищі зілля лікування. Повільно плоть почала зростатись.
Рубі обробила решту не таких серйозних ран і тільки після цього вона глянула на чоловіків. Вони були мертві. Дівчина не відчула мук совісті, адже вони заслуговували на такий кінець. В цей момент вона ненавмисне глянула на лице садистки.
Череп був розтрощений наче переспілий кавун. Кров в перемішку з білими частинками була повсюди. Вона не витримала і відбігла в сторону.
***
Я насилу відкрив очі та побачив кам’яну стелю яка вертілася наче карусель. Підступила нудота, але сил, щоб повернутися на бік не було, в цей момент надій мною нависла Рубі. Вона обережно підняла мою голову і змусила проковтнути зілля.
Смак вишні та м’яти приніс полегшення і заряд бадьорості. Схоже це не було зілля лікування тонізуючий ефект був на порядки краще. Вже через хвилину я зміг самостійно підвестись і оглянути кімнату.
Два розбійники нерухомо валялися в зеленій жижі, моя ж противниця залишилась без голови. Вид розтрощеної макітри я сприйняв спокійно навіть якось буденно.
— Рубі, це ти її так?
— Ні, — промовила лоля старанно уникаючи дивитись в ту частину кімнати. — Що ти пам’ятаєш Руді?
— Я її вдарив, а потім все як в тумані.
Рефлекторно я спробував почесати потилицю, але мої руки були в жахливому стані. Забиті кісточки, переламані пальці, та кістки що виглядали назовні. Від одного тільки вигляду мене кинуло в холодний піт.
— Не хвилюйся я спинила кровотечу і знеболила кінцівки. А далі справа за лікарем. Ех не заздрю йому твої кістки прийдеться як пазл збирати, — дівчина підвелась струсила пилюку зі спідниці. — Не будемо втрачати час ходімо.
— А тіла? Їх же монстри зжеруть, а речі авантюристи розберуть. Так ми не дізнаємось хто стоїть за нападом.
— Руді… — дівчина, стиснула губи після чого шумно видихнула і дістала із сумки пробірку. — Ти точно ненормальний! Хто в таких обставинах буде думати про розслідування? Ти ж без рук можеш лишитися! І взагалі я роблю це тільки тому, що знатно витратилась на цей рейд.
Дівчина без кінця жалілася, але використала зілля яке вмить роз’їло слиз. Кривлячи носик вона обшукала кармани авантюристів закидуючи все знайдене в сумку. Я в той самий час ногою перевернув тіло кобольда, щоб прикрити місиво із плоті.
— Ти знущаєшся?
— А ти що хочеш впустити виродка який нас замовив? Я не хочу озиратися кожен раз коли виходжу на вулицю.
Аргумент спрацював і Рубі уважно все обшукала і забрала все з карманів і капшук. Після цього наполегливо потягнула мене геть. До поверхні було відносно недалеко, але мої сили вивітрювалися скоріше.
— Руді, я тобі допоможу.
— Як? Ти ж вдвічі менша.
Я відлип від стіни і глянув на гвинтові сходи. Від одного тільки вигляду мені стало недобре, а може це дія зіля підходить до кінця. Рідкісні авантюристи які проходили повз тихо шептались, однак ніхто не спинявся.
— Знатно його монстри порвали.
— Може він обніматися до кобольдів поліз? — невдало пожартував хлопець, але отримав кулачком в бік від своєї подруги.
— Припини, це не смішно.
Розмови і жарти прохожих мене відверто дратували, а сил було все менше. Розумію це інший світ і люди тут звикли до подібного, однак невже ніхто не допоможе? Я зітхнув краєм ока помітив наступну групу авантюристів та вирішив взяти все у свої руки.
— Вам допомога потрібна? — випередив мене невисокий чоловік з закрученими вверх вусами.
— З вдячністю прийму вашу допомогу. Вибачте за кров.
— Все нормально, — він хотів закинути мою руку собі на плече, але коли побачив що я ледь тримаюсь на ногах, передумав. Чоловік віддав свій щит зі спини соратнику і присів переді мною. — Залізай не соромся.
— Я не в тому стані, щоб соромитись. Пробач.
— Ми авантюристи повинні допомагати один одному. Сьогодні я вам завтра ви мені.
Рубі швидко знайшла спільну мову з групою яка нас підібрала тому весь шлях на поверхню вони теревенили. Я все це пропускав повз вуха і просто старався не заснути, однак втома взяла своє.
Прокинувся я на зручному кріслі, мене ніжно огортало зелене сяйво від якого сила поверталася. Напівельф в білій формі опустив посох і стомлено витер піт з лоба.
— З анемією, внутрішніми пошкодженнями органів справився, але саме складне попереду, — промовив він опустивши мої кінцівки і поправив окуляри. — Переломи, тріщини, забої, розірвані сухожилля та пошкоджені нерви. Важкий випадок, але є хороша новина, якщо її такою можна назвати, це те що ви не використали зілля лікування. Мені менше роботи.
— Радий за вас док, однак мене більше цікавить частина яка стосується лікування.
— Ох звісно, п’ятсот тисяч і ви як новенький.
— Можна розплатитися векселем? — впавшим голосом промовила Рубі.
— Так звісно прошу.
Лікар наче досвідчений торгаш дістав зі свого кармана щось що нагадувало чекову книжку вписав необхідну суму і віддав папірець Рубі. Як тільки дівчина поставила печатку він швиденько сховав листок в карман і узявся до справи.
Покликав помічниць які почали відчищати мої руки від бруду і засохлої крові. Як тільки мої кінцівки були чисті ще раз обробили рани зіллям оніміння. Тільки після цього до справи взявся лікар.
Мені пропонували випити снодійне, однак воно на мене не подіє тому я відмовився. Рубі навпаки шмигнула в коридор як тільки це стало можливо. Помічниці зав’язали мені очі і тоді лікар узявся до операції.
Скрізь товсту тканину не можливо що не будь побачити, рук я не відчував. Однак з допомогою слуху міг приблизно представити що відбувається. Лікар фізично збирав мої кістки і сухожилля до купи, а загоював все це з допомогою магії. Напівельф знав свою справу тому операція зайняла не більше чотирьох годин.
— Ви сказали що на вас не подіє снодійне, можу я дізнатися чому ви такі впевнені в цьому? — поставив питання лікар розв’язуючи пов’язку на моїх очах.
— Ні, не можеш.
— Ох, прошу пробачення я лізу не у свою справу, — схилив голову він. — Гаразд, відпочивайте набирайтеся сил раджу вам декілька днів сильно не напружувати пальці. Новий одяг на поличці, ванна в кінці коридору направо. Бувайте.
— Дякую.
Я б із задоволенням прямо зараз відправився в ванну, однак пальці ще погано слухалися, одяг не вийде зняти. Док попереджав про такі наслідки, а також він радив більше рухати кінцівками. Чим власне я і був зайнятий коли в кімнату зайшла лоля.
— Ти як Рубі?
— Емм. Ти, мене це питаєш? Взагалі то це ти тут найбільше постраждав, — вона сіла за стіл і тикнула своїм маленьким пальчиком в мій бік.
— Рубі, якщо ти хочеш поговорити я готовий тебе вислухати.
— Не знаю за кого ти мене приймаєш, але я не слабачка, — вона вип’ятила груди, але під моїм пильним поглядом все ж задумалась. — Хоча знаєш ідея віддати тобі мій перший раз стала трішки привабливішою.
— Моя відповідь не змінилася.
Я продовжував розминати пальці. Рубі, яка здавалася завжди могла знайти про що побазікати зараз мовчала. Сонце за вікном повільно хилилося до горизонту.
— Руді, а ти не хочеш поговорити? — незвично серйозним тоном спитала вона.
— Хочу. Знаєш, мій батько був людиною яку я безмежно поважав. Він казав що чоловік який б’є жінку жалюгідний непотріб. Я ж сьогодні насмерть забив жінку.
— Але в тебе не було іншого вибору.
— Так, а ще я був не при собі, — пальці вже слухались мене достатньою мірою, тому я підвівся. — Чудово поговорили, а тепер мені пора в ванну.
— Руді, якщо це тебе турбує я тебе вислухаю.
— Все нормально мені полегшало, — я схопив чистий одяг, але через неслухняні пальці ледь його не впустив. Прийшлось на льоту ловити.
Ванна була загальною і крім мене тут були іще чоловіки. Скажу чесно до такого життя мене не готувало, все ж в моєму клані таке не практикувалось. Прийшлось себе змушувати, щоб не прикриватися і поводитися як всі.
Я був весь в крові що запеклась і бруді з голови до ніг. Ніби і тут народ не дуже чистий, однак моя скромна персона все одно привертала увагу. Або мені так здавалося, в будь-якому разі я закінчив з ванними процедурами одягнувся в новий одяг який був навіть кращий ніж мій.
Оскільки догляд мені не був потрібний, а завдяки зіллям в мене ще лишалися сили, ми пішли додому. Виявилось що весь цей час ми знаходились на дев’ятому поверсі Вавилонської вежі.
— Руді, а у вас є такі штуки? — промовила дівчина і впустила мене в невелику кімнатку. Після чого вона натиснула на кнопку двері автоматично зачинилися. Кімнатка сіпнулась, а потім почала спускатися.
— Ліфт? У нас він в кожному домі стоїть частенько їх понад десять.
Рубі всю дорогу додому тринділа без зупинки про все на світі. Я вже навіть почав підозрювати що скоро із моїх вух піде кров. На щастя дім був ближче.
— Ви вчасно, мийте руки та сідайте за стіл, — промовила Рейчел яка застала нас в прихожій.
— Нам зараз не до…
— Гаразд, — я перебив Рубі і глянув на дівчину. — Я голодний, а ти?
Рейчел не взяла до уваги поведінку занози і пішла допомогати з тарілками. Ми з Рубі залишилися наодинці.
— Я не хочу псувати вечерю всім тому розповімо після.
— Твоя правда.
За столом Немезида і Ельза ділилися інформацією і останніми новинами. До прикладу я дізнався, що сім’я Сома офіційно попросила нас про допомогу в розслідуванні. Також Ельза розповіла що Заніс почав розповсюджувати чутки про те, що бог Сома їм не допомагає і взагалі в сім’ї немає досвіду в розслідуваннях от і шайка Білла їх всіх обманула. Але найголовнішою новиною стало те що завтра буде проведений суд над Ізаком.
— В рамках якої справи його будуть судити?
— Білу дозволили написати заяву тому йому буде висунуте обвинувачення в завданні важких тілесних ушкоджень. Ти будеш виступати свідком, — промовила Немезида.
— Годі, говорити про роботу час їсти, — промовила Ельза і саме в цей час мій живіть забурчав. — О Руді он також підтримує мою ідею.
Рейчел разом з Вейн нарешті принесли їжу. Згодом прийшла і Рубі з трішки мокрим волоссям. Вона сіла за стіл, але побачивши рагу з кусочками м’яса побліднула і відсунула тарілку.
— Я не голодна.
— Рубінчик, невже вирішила сісти на дієту? — зі сміхом спитала Ельза. — Не боїшся що цицьки зменшаться?
— Ельза, ми за столом.
Спокійний голос богині подіяв миттєво амазонка навіть перепросила. Після того як тарілки опустіли Рейчел принесла для кожного чай з смаколиком. Що примітно мені Рубі і Немезиді, ельфійка дала чорний гіркий шоколад. Мені не подобався його смак тому я відклав і запив чаєм, але і він виявився без цукру.
— Що за несправедливість? Я тоже хочу тортик! — обурилась Рубі.
— А я думала дорослі таке люблять. Ну добре, якщо ти хочеш тортик, то в холодильнику ще є.
За сьогодні сталося забагато всього і витівка Рейчел мене збісила. Я ледь стримався, щоб не послати її на три букви. Замість цього закрив очі видихнув, крок назад глянути на ситуацію об’єктивно.
Рейчел просто дитина її заділи ось вона і пакостить. Ельфійка не знає що ми декілька годин назад пережили. Тому зривати на ній злість буде неправильно. Тим більше скоро вона і сама пожалкує.
— Сьогодні на нас напали, троє, судячи з усього найманці.
— Хто?
Тихий сповнений ледь стриманої люті голос Немезиди моментально перервав лишні розмови. Тишу порушила Рубі яка коротко без лишніх подробиць переповіла нашу історію.
— Я повідомила гільдію про напад. Ліоріо особисто оформив терміновий квест про доставку тіл і особистих речей на поверхню. Поки Руді лікували команда авантюристів встигла взяти квест і повідомити про результати. Всі тіла були роздерті монстрами, речі залишились в гільдії.
— Шкода що вони вмерли так просто ня.
— Пацан, ти вчинив хоч і сміливо, але вкрай безрозсудно. Те що ви вижили диво.
— Якби не я нічого б такого не сталося.
— Припини. Ти тут ні до чого, в цій ситуації винні виключно найманці, — Немезида перевела погляд з мене на лолю. — Допоможи Рейчел скласти портрети виродків. І завтра після суду ми займемось розслідуванням. Ми з-під землі дістанемо всіх хто до цього причетний. Обіцяю.
Немезида роздала ще декілька дрібних вказівок після чого наказала йти слідом. Чесно вже готувався до лекції чи чогось подібного, але богиня просто мала намір оновити мій статус. Вона узялася до справи, але на середині процесу раптом завмерла.