Я хапав ротом повітря наче загнаний кінь. Ребра боліли нестерпно, але права рука просто палала від болю. Так валяючись на землі я повільно чекав коли біль стихне.
— Схоже я трішки перестаралася, — ніяково пробурмотіла амазонка.
— Ш-шу-ка.
Ледь чутно прохрипів я та хотів розвернутися в бік амазонки, але варто було ворухнутися як нова порція болю паралізувала мене. Дівчина обережно перевернула мене на спину і приклала до губ пробірку із зіллям зцілення.
Я зробив ковток освіжаючої рідини разом з кров’ю з розбитої губи і відразу відчув полегшення. По тілу прокотилася освіжаюча хвиля відновлення. Біль стихав.
— Ну не дивись на мене так пацан. Ти ж сам мене попросив довести твоє тіло до межі. Хто ж знав що тебе не зупинить перелом.
— Іди до біса.
Звісно я хотів дослідити скільки ушкоджень я витримаю, але це уже занадто. Мені вже доводилось ламати руку, однак цей раз не іде ні в які ворота. Навіть з моїм підвищеним больовим порогом це було занадто.
— Капець, стараєшся допомагаєш, а натомість: іди до біса.
— Трясця, та я мало не здурів від болю. І ти хочеш, щоб після цього я тобі дякував? Ти ж авантюристка четвертого рівня хіба не могла акуратніше зламати руку?
— Ну зате тепер ми знаємо що ти запросто зможеш битися зі зламаними кінцівками. Залишилось тільки Берсерка отримати і після цього тобі не буде рівних.
У мене не залишилось цензурних слів. Я зціпив зуби підвівся і почимчикував до лавки. Амазонка встала поруч та закинула мою руку собі на плече при чому притиснула моє лице до свого бюста. Що я можу сказати подіяло, чорт забирай. Занадто вони м’якенькі та приємні на дотик.
Дівчина обережно усадила мене на лавку і швиденько збігала до діжки з дерев’яною зброєю. Ельза використала поламані частини мечів, щоб наклала мені шину.
— Давай так наступного разу я тебе пригощу випивкою.
— Не потрібно.
— Чого? Невже не сподобалось?
— Ні, просто якщо я піду в відрив хто за тобою буде приглядати?
Амазонка сіла поруч. Грайлива усмішка виникла на її обличчі і навіть красиві ямочки з’явилися на щоках.
— Ти що переживаєш за мене?
— Звісно.
— Пхаха, — вона зірвалася сміхом. Навіть стукнула мене по плечу через що я зашипів. — Мало тобі Рейчел так ти й до мене шари підкочуєш. Не дурно не дурно, що ж підкат зараховую.
— Це називається відповідальність, дурепо.
— Круто звучить, але тобі не варто так запарюватись. Коли я буха чоловікам краще триматись від мене подалі інакше можна залишитись без яєць. Прецеденти уже були.
Я криво посміхнувся, хоча внутрішньо полегшено видихнув. Все ж минулого разу мені ледь вистачило витримки. Ще б трішки і… Наче в підтвердження моїх побоювань рука почала пульсувати від болю.
— Випий ще одне і стане краще, — дівчина протягнула мені середнє зілля лікування.
— Ого, а ти, виявляється багата дамочка, раз можеш розкидуватись грошами направо і наліво.
— Якби ж, — важко зітхнула амазонка і навіть шмигнула носом. — Просто наша Рубі алхімік тому ми можемо отримати зілля зі знижкою.
Я стиснув губи, щоб не вилаятись, після чого забрав флакон і одним махом поза жодними сумнівами спустошив колбу. Та попросив Ельзу розповісти про алхіміка сім’ї.
— А що тут розповідати? Рубі готує для нас зілля по собівартості.
— О, он воно як, знав би я раніше не витрачався б останні гроші в якійсь лівій крамниці.
— Ну пацан, всяке буває кожен робить помилки та взагалі минуле вже не повернути, — дівчина натягнуто усміхаючись і встала з лавки. — Коротше якщо хочеш отримати зілля іди до Рубі. За гроші не хвилюйся розкажи їй щось цікаве і вона тобі задарма все зробить.
— Навіть так?
— Угу. Іще один момент Рубі часто захоплюється своїми експериментами тому нічого не помічає навколо. В особливо запущених випадках вона може спати вдень, а працювати вночі. Коротше стукати не має сенсу просто заходиш і дієш по ситуації.
Амазонка махнула рукою і спокусливо хитаючи стегнами пішла геть. Після ситного сніданку я пішов до дверей лабораторії та постукав, але мені не відповіли.
Звісно вриватися в лабораторію Рубі я не збирався. Адже по перше, можна зіпсувати експеримент, а по друге, я можу побачити те що не повинен. А дратувати дівчину яка буде готувати для мене зілля не дуже розумно. Хто його знає які випадкові побічки можуть бути в тієї бурди раптом це якось вплине на моє лібідо.
Рука не боліла, але відчувалося, що до тяжких навантажень я ще не готовий тому прийдеться вбити якось час. А з цим якраз серйозні проблеми. Голонету тут звісно немає тому про відосики, ігри, фільми, музику, аніме чи якісь лайтові новели можна забути. Залишається тільки нудна бібліотека, де навіть найцікавіше фентезі схоже більше на казку.
Всі чимось зайняті Рейчел займається склом, Немезида готує якісь документи до суду, а амазонка і Вейн допомагають богині. Так провалявшись на дивані пару годин обійнявшись з книжкою я нарешті вирішив спробувати постукати ще раз. Не сильно на щось надіючись підійшов до дверей, але не встиг навіть руку підняти.
— Привіт, — жваво поздоровалась дівчина позаду. — Ти новий член сім’ї? Як звати?
— Руді, Руді Ешворд.
— Рубі, називай мене просто Руб або Рубі коротше як хочеш. Забавно Рейчел Рубі і Руді три р в одній сім’ї.
Коли я розвернувся то побачив хоббіта. Мініатюрну дівчину яка була всього лише метр з хвостиком. Короткі яскраво червоне волосся було наче бушуюче полум’я. Одягнена вона була в коротку плісировану спідницю і білу кофту.
— Ну чого ти стоїш заходь, — не дочекавшись моєї реакції вона відкрила двері. — Так що ти хотів?
— Десять флаконів слабкого зілля лікування і три середнього.
— Дай мені десять хвилин, ні, сім буде достатньо.
Дівчина підійшла до шафи яка займала всю ліву стіну і відкрила одну із багатьох маленьких шухляд з біркою Міроген та дістала звідти баночку. Мірною ложкою вона висипала сірий порошок на одну із вішок терезів і поставила гирьку на іншу. Вимірявши необхідну вагу дівчина пересипала необхідне в колбу з водою та поставила на магічний нагрівач. Після цього наступний інгредієнт вона почала перемелювати в суспензію з допомогою ступки.
Рубі виглядала дуже зосередженою тому я не став її відволікати і присів на диван. Права частина кімнати була відведена під бібліотеку, а також тут була звичайна шафа. Зважаючи на те що інших дверей тут не було, то скоріш за все дівчина прямо тут і живе.
Приблизно через десять хвилин Рубі закінчила створювати зілля. Тепер в спеціальних підставках стояли тринадцять флаконів, три з яких мали більш насичений колір.
— Фух, закінчила непогана розминка, — дівчина витерла неіснуючий піт з чола. — Ох скільки ще роботи ще стільки потрібно за сьогодні зробити… Просто жах.
— Ти можеш приготувати снодійне? Хоча можливо ти маєш можливість приготувати препарат який пригнічує дельта-фазу сну? Хоча, забудь я вимагаю неможливого.
— Так, так, так, а ось це я взагалі не зрозуміла. Поясни.
Дівчина перетягнула стілець та сіла прямо напроти мене, її карі очі сяяли від цікавості. Я внутрішньо усміхнувся рибка проковтнула наживку. Тепер головне вдало розіграти карти.
— Якщо коротко, то згідно з дослідженнями Альфреда Луміса сон поділяється на чотири фази: дрімоту, поверхневий сон, сон помірної глибини і глибокий сон, саме під час останньої фази ми бачимо сни. Упродовж ночі ми декілька разів переходимо з однієї фази сну в іншу.
— Вперше таке чую. І хто такий Альфред Луміс?
— Було б дивно якби ти про це чула все ж це інформація з іншої планети.
Рубі розгублено закліпала очима, потім скептично нахмурила брови. Я прочистив горло після чого розповів більш детально про Ерантал акцентуючи на розвитку науки.
— Вау, це неймовірно! Мій мозок просто кипить! Інша планета, інший рівень розвитку! Стоп мова, звідки ти знаєш Коїн?
— Ми можемо про це поговорити після того, як ти приготуєш снодійне.
— Угу, скільки тобі флаконів?
— Один, все ж я не знаю як себе поведе прокляття.
— Прокляття?
— Довго розповідати.
Рубі смішно надула щоки як хом’ячок, але все ж взялась за виготовлення зілля. На цей раз процес зайняв більше часу, до того ж було використано не менше двох десятків інгредієнтів.
— Тримай.
— Ага, — я прийняв від неї флакон з яскраво рубіновою рідиною. — А як ви, алхіміки перевіряєте ефективність зілля?
— Більшість рецептів пройшли випробування часом, а ось з новими все складніше. Але в основному перевіряється на тваринах, а потім на добровольцях інколи алхімік випробовує все на собі.
— А конкретно це зілля? — я підняв рубіновий флакон, вже не впевнений що пити це хороша ідея.
— Тут можеш не хвилюватися це зілля я випробовувала на собі.
Я відсунув флакон трохи далі від себе. А потім розповів про сліпе подвійне тестування яке можна застосувати навіть в цьому світі. Суть підходу полягає в тому, що ні дослідник який записує результат, ні піддослідний який прийняв ліки не знає чи це плацебо, чи препарат. І тільки в кінці, коли зібрані результати неупереджена особа підбиває підсумки.
— Упередження… Значить через те що я зацікавлена в вдалих результатах несвідомо впливає на мою оцінку?
— Саме так.
Карі очі Рубі сяяли від захвату дівчина підсунулась на стільці ще ближче. Наші коліна вже майже торкалися, але і цього їй було не достатньо вона витягнулась вперед наче це допоможе їй отримати більше інформації. Тепер я розумію вислів “зазирати в рота”.
Така зацікавленість не могла не підкупати тому я почав розповідати про різні хімічні штуки що ще памятав зі школи. Рубі була просто в захваті вона навіть почала занотовувати кожне слово і репліку. Але витрачати цілий день на балачки не входило в мої плани.
— Рубі, було приємно потеревенити, але підземелля не чекає.
— Що? Але Руді навіщо? Тобі не вистачає грошей тоді я тобі дам, ні позичу! — зніяковіла дівчина. — Вибач, але щоб проводити експерименти необхідне фінансування.
— Крім грошей мені потрібен іще досвід.
— Ідея! — Рубі піднялась і стільця та гордо вип’ятила груди. — Я піду з тобою. Все це не обговорюється я чекаю тебе через п’ять хвилин біля виходу.
Дівчина не дочекалася на мою відповідь, відчинила шафу і почала витягувати одяг. Я знизав плечима взяв свої зілля та подався до дверей, позаду був шурхіт одягу та якась метушня. Була спокуса глянути чим там займається лолька, але і показатися збоченцем не хотілося. Тому тільки коли зачиняв двері за собою я побачив як вона безсоромно зняла з себе кофту, демонструючи красивий бюстгальтер чорного кольору.
Через п’ять хвилин Рубі в сукні до колін і з магічним посохом чекала мене в коридорі. Дівчина навіть встигла попередити богиню що ми йдемо.
По дорозі до Вавилонської вежі я постійно щось розповідав, тому ми навіть не помітили як спустилися на третій поверх. Гобліни і кобольди вже не були мені противниками, навіть з двома трьома мені вдавалось з легкістю справлятись.
— Руді вперед! Руді ти зможеш!
Підбадьорювала мене лолька махаючи своїм посохом, зелений смарагд вмонтований в дерево навіть сяяв при її рухах. Я ж в той час розпоров черево одному кобальду, другий кинувся на мене. Крок назад і наношу швидкий діагональний розріз. Монстр приймає його на довгі пазурі. Посипались іскри та мій клеймор відлітає в сторону, пальці монстра переламані.
Слабке скиглення майже миттєво змінюється на злобне гарчання і спробу вкусити. Але це було занадто повільно, моє коліно смачно врізається в нижню щелепу, а зворотним рухом клинка я перерізаю шию.
— Вау просто вау, — промовила дівчина обережно переступаючи трупи і калюжі крові. — Ти ж ніби недавно приєднався до нашої сім’ї, а справився з трьома кобольдами майже миттєво. Ти однозначно готовий спускатися нижче.
— А ти зі своїм посохом зможеш хоча б себе захистити?
— Може я і маг, але ще я й алхімік, — гордо випнувши груди промовила дівчина обережно погладивши сумку через плече. — Давай закінчуй зі своєю брудною справою і продовжимо спуск.
Я вийняв всі магічні камені, також мені пощастило і випали кігті кобольда який із задоволенням пообіцяла викупити Рубі. Через те, що на цьому рівні мені справді було легко, ми спустилися відразу на шостий. Проходи стали ширші, стеля також вищою хіба що флуоресцентного моху стало трішки менше тому потолок ховався в напівтемряві.
— Ого, не думала що нам так відразу повезе.
Перед нами стояла Войовнича тінь — найсильніший монстр на шостому рівні. Висока темна статура зіткана зі пітьми мала три гострі кігті і виглядало досить небезпечно.
Побачивши нас монстр ринувся вперед. Перший удар я зустрів жорстким блоком. Скрегіт металу, іскри і мене відтісняють назад. Руки гудять від напруги, але тінь не дає і миті на відпочинок. Противник знову ринувся в атаку однією кінцівкою він зупинив мій меч, а іншою замахнувся.
Я пригинаю голову і ледь встигаю ухилитися від атаки. Крок назад і пробую розрізати противника знизу вверх. Знову скрегіт металу і контратака, яка віддалася пекельним болем на передпліччі.
Відчуваю як кров стікає по руці, пульсуючий біль, але все це відходить на другий план коли монстр знову атакує. Град ударів стрімких і одноманітних я зустрічаю жорсткою обороною постійно відступаючи, але варто було тіні розмахнутися як вже настала моя черга.
Горизонтальний удар впивається в м’яку плоть, поки не стикається з чимось твердим. Всього лише мить і Войовнича тінь яка намагалася мене ударити раптом зникла з тихим хлопком залишивши по собі тільки невагомий пісок.
— Я звісно переміг, але пішов в мінус, — пересвідчившись що навколо немає небезпеки я вклав меч в піхви та оцінив неглибоку рану. Кофті капець, а ось зілля лікування і справді шкода.
— Ну зате ти отримав безцінний досвід, як на мене - непоганий обмін. Тим більше у нас ще є час.
— Ага. Надіюсь ще зустріти парочку тіней.
***
Вейн йшла темними вулицями Ораріо. Її думки були зайняті неприємними новинами. Як і передбачала Немезида, чутки про смерть хлопця дуже швидко почали розповсюджуватися вулицями міста. І основними ворогами в таких розмовах виступали газети, інколи сім’я Немезиди.
На жаль Ельзі не вдалося вийти на першоджерело, але ясно одне, якась сила діяла проти них. Вейн не змогла стриматися і важко зітхнула. В майбутньому її чекає ще багато роботи.
В цей момент дівчина вийшла на освітлену частину вулиці. Охоронці сім’ї Сома підпирали собою кам’яні ворота. Пики в цих ожирівших свиней вже були червоні. Тому вони до останнього моменту не помітили дівчину.
— Еее стій!
— Ти куди? У тебе є якесь діло?
— Так я хочу побачити вашого командира, — холодно відповіла дівчина намагаючись не дихати, ато від самого перегару її нудило.
— А ви домовлялися про зустріч?
— Просто передай що я із сім’ї Немезида.
Вейн зняла каптур, чоловіки аж закашлялись, поки один кліпав очима другий сказав щось про Заніса і звалив. Декілька хвилин бідний охоронець пітнів і боявся навіть слово сказати, тільки коли повернувся другий він зміг видихнути.
— Можете заходити, тільки зброю залиште.
Дівчина-кішка відкинула плащ демонструючи стальні тонфи які висіли у неї на поясі. Охоронець простягнув руку, але йому не вистачило сміливості забрати зброю.
Повільно він глянув на Вейн і застиг мов кролик перед удавом. Дівчина виглядала спокійно, але зелені очі відверто лякали. Охоронець щось пробелькотів, що вона може проходити.
Звісно йти на чужу територію озброєним вважається поганим тоном, що може призвести до війни між сім’ями. Однак Вейн отримала дозвіл від богині.
Біля входу кішку зустрів інший чоловік який повів її на другий поверх. Звісно він також натякав, що тонфи варто залишити, але Вейн удала що не розуміє. Нарешті вона увійшла в кабінет командира сім’ї.
— Добрий вечір чим зобов’язані таким раптовим візитом?
— Опустимо ці безглузді формальності та відразу перейдемо до справи Викинь Біллі і його шайку із сім’ї, — промовила кішка схрестивши руки під грудьми.
— Це внутрішні справи сім’ї, вас вони не стосуються.
— Ваша репутація на дні і це не зміниться поки існують чутки. Але я можу запропонувати вихід.
Заніс поклав підборіддя на переплетені пальці і надовго задумався. Згодом чоловік зняв окуляри протер їх шовковою хустинкою, та глянув на свого помічника що досі стояв у дверях.
— Вийди, — дочекавшись коли двері зачиняться він продовжив: — Я тебе слухаю.
— Репутація сім’ї Сома в будь-якому разі незворотньо постраждала, засадиш ти шайку Біллі, чи відпустиш ,люди все одно будуть незадоволені. Однак якщо ти признаєш помилку… — Вейн на кілька секунд замовчала, щоб випробувати нерви співрозмовника. — Признаєш, що ваша сім’я некомпетентна в питаннях розслідування, а потім пустиш чутки що ваш бог не допомагає…
Заніс на мить втратив контроль над емоціями і його губи розтягнулися в кривій усмішці. Адже це справді була непогана ідея. Занісу навіть не обов’язково співпрацювати далі. Однак, Біллі розповів про вино, а значить не важко здогадатися чому єдиний свідок раптово вирішив мовчати. О, ні якщо хоча б частина чуток про сім’ю Немезиди правда, то вони вже не відчепляться.
— І ти хочеш, щоб я передав шайку Білла вам?
— Це вже вирішувати тобі, нам головне, щоб злочинці понесли відповідальність за свої вчинки.
Вейн підмітила як співрозмовник ледь помітно стиснув губи. Схоже він був роздратований, адже кішка відверто над ним знущалась. Проте, йому вистачило мізків, щоб здогадатися навіщо Вейн прийшла насправді.
— Я не можу відпустити Біллі, проте ми готові співпрацювати. Ми офіційно попросимо допомоги сім’ї Немезида, вирок також буде на ваш розсуд. Всі лаври отримаєте ви, однак я надіюсь після цього ви відв’яжетесь від нашої сім’ї.
— Неможливо. Ми не можемо ігнорувати те що ви зробили зі свідком вбивства.
— Тоді те вино більше ніколи не вийде за межі сім’ї, більше того я готовий видавати будь-якого члена сім’ї який порушив закон навіть бути вашим інформатором. В обмін на те що ви не будете втручатися в мої справи.
Вейн від здивування підняла брови. Вона не була настільки наївною, щоб думати про те що світ можна змінити тільки ідеалами та справедливістю. Якби богиня не знала про вино, то Вейн би не сумнівалася.
— В такому разі ми готові співпрацювати.
Дівчина-кішка нарешті сіла навпроти господаря кабінету поклавши тонфи собі на коліна. Два командири сім’ї почали обговорювати співпрацю, нюанси і способи взаємодії. Вейн також не забула про справу Ізака, тому Біллі дозволять висунути обвинувачення.
***
Після закінчення рейду ми з Рубі повернулися додому, де вона нарешті від мене відлипла і те тільки через те що я зібрався в ванну. На щастя при виході лолька мене не чекала, але відпочити все одно не вийшло.
— О Руді, помниш ми зібрали друзки скла на місці злочину? Так от, чотири різних ремісники підтвердили що це саме Дворфійське скло. Тобто це доводить що Ізак не винен!
Рейчел виглядала щасливою, губи ледь стримували усмішку сині очі сяяли мов справжні сапфіри. Однак після розслабляючої ванни мені було ліньки навіть порадіти.
— Ага, молодець.
Моя коротка відповідь і смачне позіхання зіпсувало їй настрій. Рейчел майже миттєво повернулася до свого холодного образу.
— Руді я іду готувати, ти ж допоможеш мені? — звучало це як питання, але холодний погляд сапфірових очей не передбачав відмову.
І знову через свій клятий борг я понуривши голову поплентався за ельфійкою. Дівчина змусила мене чистити овочі, а сама взяла на себе роботу з м’ясом. Трішки згодом в кухню завітала лолька.
— Привіт Рейчел як справи?
— Рубі? Що ти тут робиш?
— Просто прийшла трішки побалакати з Руді, — промовила дівчина і дістала масивний нотатник з ручкою. — І чого ви мені раніше не розповіли про нього? Невже хотіла його собі забрати?
— Ха? Що за маячня? — холодно відповіла Рейчел без капельки емоцій. Мене навіть трішки засмутила її байдужість.
— Ну якщо він тобі не потрібен я заберу його собі. Руді ти згадував про… — вона зазирнула в нотатник, що брала з собою в підземелля. — Періодичну систему хімічних елементів, розкажи докладніше.
— Слухай, а на скільки зіль зцілення я уже наговорив?
— Багато… — ніяково промовила лолька і втиснула голову в плечі.
— Прекрасно, поки не витрачу це “багато” лишній раз балакати не буду.
— Це, це не справедливо ти закінчив на самому цікавому!
Лолька схопила мене за кофту і жалібно глянула в мої вічі. Безперечно, мініатюрна красуня яка притискається до моїх грудей з такими очима зламає багатьох. Навіть Рейчел яка спочатку була розлючена зараз виглядала збитою з пантелику. Я поклав ніж на стіл і однією рукою відчепив цю маленьку маніпуляторшу.
— Мені потрібні тільки дві речі: зілля і гроші. Зілля з часом псуються гроші ти дати не можеш тому будь чемною дівчинкою і відстань.
— Але Руді. Хочеш я заміню тебе на кухні? Буду робити все по дому? — побачивши як я хитаю головою вона на деякий час затихла, а потім раптом змінила тактику. — Тоді що ти скажеш на це?
Варто мені було знову повернути голову в її сторону як лолька сміливо задрала свою юбку догори. На ній були сексуальні чорні трусики які привабливо облягали кожну складку. Я навіть важко ковтнув, але відвернутися не встиг Рейчел зреагувала скоріше. Могутнім вертикальним ударом ребром долоні вона відправила лольку на підлогу. Дівчина ойкаючи від болю каталась по підлозі схопившись за голову.
Ельфійка тим часом зиркнула на мене стискаючи кулак. Я вилаявся про себе і приготувався до удару, але дівчина не стала мене лупцювати.
— Ну що скажеш сподобалось? Ох про що я запитую, ти ледь слиною не захлинувся. Коротше цей неймовірно сексуальний вигляд вартує трішки інформації.
— Спиши її із твого “багато” дозволяю.
— Але Руді! — заканючила як маленька дівчинка, лолька. Але побачивши що це також не працює впевнено вип’ятила свої груди і задрала носик. — Вмовив збоченець, можеш забрати мій перший раз.
Я шкірою відчув холодний погляд ельфійки. Вона поклала ніж після чого повільно розвернулася до Рубі. Знову пролунав глухий удар, ойк, а потім щось упало мов мішок картоплі.
— Руді навіть не думай.
— А тобі яка різниця з ким я буду цілуватись?! І взагалі яке тобі діло чим займається Руді?
— І справді. Рубі вже повнолітня, я також можу нести відповідальність за свої вчинки.
Ельфійка завмерла, вся холодна аура зникла наче від подуву повітря. Рейчел розгублено переводила погляд з мене на лолю.
— Я просто не можу терпіти вашу хтиві натури поруч.
— Пробач, я здається, щось не правильно почув. Можеш повторити?
Ельфійка старанно уникала мого погляду. Я ледь стримував себе, щоб не бовкнути: “хто б говорив”. Але угода є угода. Дівчина щось пробурчала собі під ніс і повернулася до плити.
— Так що Руді? Як тобі пропозиція? Ти отримаєш мою невинність, а я всі твої знання, як на мене, непогана угода.
— Ви хочете звести мене з розуму чи як?
— Рейчел, ти досі не розумієш що тут відбувається? — я облишив всі справи і ткнув пальцем в лоб лолці. — Ця мала паскуда тупо маніпулює нами. Вона хоче показати що ця інфа для неї дуже важлива і вона готова піти заради цього на все. А я такий поганий не погоджуюсь.
— Але я говорю правду!
— Тоді знімай труси!
Моя впевнена усмішка заклякла. Ця мала бестія справді запустила свої руки під юбку, схопила трусики і потягла вниз. В повній тишині я спостерігав як чорна тканина повільно ковзала по голих ніжках поки не впала на землю. Щось позаду брязнуло, похолодало, а потім почалось.
— Ти що змушуєш її робити покидьок?!
— Рейчел, облиш його! Задушиш ж!
І ніби цього було мало, на кухню зазирнула Немезида. І що вона побачила? Як Рейчел душить мене ззаду, а Рубі, трусики якої телепалися на одній нозі, намагається звільнити мене.
Чорт забирай, мені вже почало невистачати повітря, скільки б я не стукав об руку Рейчел вона не відпускала. Богиня починає злитися. І як вишенька на торті лолька у своїй короткій спідниці скорше за все світить своєю голою дупою. Перед тим як втратити свідомість я побачив як Немезида почала розминати кулаки.
До тями я прийшов швидко, по відчуттях так взагалі миттєво. П’янкий запах квітів окутував мене, варто було відкрити очі то побачив миле лице ельфійки. Однак один малесенький нюанс псував все, Рейчел тримала мене на руки як принцесу. Моя чоловіча гордість отримала смачного ляпаса, але наразі важливіше уникнути злості богині. А то вона вже помітила що я прокинувся, ось як очі недобре примружила.
— Я зараз все поясню! Коротше Рубі вимагала в мене інфу і вдалась до, як мені здавалось, дешевої маніпуляції, тому щоб зруйнувати її план я дав абсурдний наказ. Не думав що вона піде на таке.
— Ти не брешеш, але мене турбує що саме такий наказ виник у твоїй голові.
Я прослідкував за поглядом Немезиди та застав момент як Рубі закінчувала натягувати свої трусики догори. Богиня виразно прочистила горло і ельфійка, чий холодний погляд я відчував шкірою, майже кинула мене на підлогу. Ледь вдалось втримати рівновагу.
— Ну нічого дивного, я дівчина красива, сексуальна от він і не втримався, — гордо промовила лолька і розгладила спідницю. — Так от Руді повернемось до періодичної системи хімічних елементів.
— Для справедливості зазначу що Рубі пропонувала свою цноту Руді.
— Ось воно як, — тепер богиня перевела свій суровий погляд на лольку. — Тоді я повинна провести виховну бесіду.
Маленька заноза почала теревенити про свої дуже важливі експерименти і мала намір злиняти, та богиня схопила дівчину за шкірку і потягла геть.
— А ти куди намилився? — суворо промовила ельфійка, яка вже деякий час працювала за плитою. Навіть не обернувшись вона махнула ополоником на моє робоче місце. — Овочі самі себе не почистять.
Мені нічого не залишилось, як знову взятися за ненависну роботу. Після вечері я нарешті дібрався до своєї кімнати і перед тим як лягти випив снодійне. Сон прийшов миттєво, а разом з ним і мої жахи.
Запах пилу на майже пустих вулицях, сяйво палаючих високоповерхівок і далекі звуки вибуху. За шибкою тягача проминали знайомі вулиці де-не-де обабіч дороги були видні тіла і могили з саморобними хрестами. Це змушувало моргати частіше і стискувати зуби, але це вже стало моєю буденністю.
За вікном була ще пітьма коли я прокинувся, очі злипалися, а сил не було навіть на те, щоб підняти з тумби годинника. Але і так було зрозуміло що зілля не справилось, сон тривав не більше чотирьох годин.
Я повернувся на другий бік і спробував заснути знову, але провалитися в блаженну пітьму не вдалось. Ні через годину, ні через дві. Рейчел яку я попередив так і не зайшла зате свого цікавого носика в мою кімнату запхала Рубі. Вона тихенько прочинила двері і зазирнула всередину.
Я стомлену подивився на дівчину, яка подарувала мені щиру усмішку. Вона швиденько подалась до мене, на ходу дістаючи свій записник.
— Як ти себе почуваєш? Виспався?
— Ні. Я капець як хочу спати, але заснути не можу.
— Це дія прокляття? Тоді розкажи мені про нього, можливо я тобі допоможу.
Мені не вистачало сил на розмови тому я просто кивнув на мій щоденник. Дівчина почала читати одночасно нахвалюючи за мій ретельний підхід до записів.
— Кожна дрібничка, навіть графік малюєш. Чудово так ми можемо відслідковувати твій стан.
— Радий за тебе, а тепер дай мені якесь зілля-стимулятор чи ще щось, бо я вже не можу.
Лолька закрила мій щоденник і підійшла до ліжка з задоволеною мордочкою. Я наперед знав що її наступна ідея мені не сподобається.
— Руді, судячи із твоїх записів виходить що ти ні дня толком не відпочивав.
— Був один день коли я відпочивав, так на наступний мене башка боліла і сил не було.
— Саме тому нам і необхідно перевірити, це відображення твого морального стану чи ще один прояв прокляття, — дівчина підсунулась до мене ще ближче. — Тим більше ти вже чотири дні не оновлював статус тому це найкращий час.
Я важко зітхнув, звісно після вчорашнього мені не хотілося залишатися з Немезидою наодинці. Все ж після її лекції навіть вічно жвава Рубі виглядала повністю вичавленою.
— Окей. Тільки дай мені протиотруту.
— Краще почекати поки ефект пройде сам, інакше наслідки тобі не сподобаються, — дівчина рухами смішно зобразила блювання і здається, діарею?
Лолька не стала мені докучати та покинула мою кімнату. Я провалявся в ліжку до самого обіду поки ефект зілля лікування не зник. Голова боліла нестерпно сил в тілі не було, але живіт потребував своє. У вітальні мене вже чекала Рубі яка, щоб я лишній раз не напружувався сама розігріла мені обід. Відверто кажучи така улеслива поведінка мене дратувала.
Тому щоб припинити таке відношення я попросив її більше так не робити, а натомість розповів про все що памятав зі шкільного курсу хімії. Інформації було багато і якщо чесно я не розумів як вона може пригодитися у світі де навіть мікроскопу це не винайшли.
— Розумієш Руді, зараз ми алхіміки працюємо навмання. Наче сліпі кошенята ми змішуємо різні інгредієнти та надіємося що отримаємо бажаний результат. Твої знання повністю перевертають моє сприйняття світу. Я також поки не знаю як це використати, але як мінімум я бачу правильний шлях.
Так продовжуючи балакати й закінчився мій лінивий день.
***
Рубі Браун стояла перед дверми до кімнати Руді рівно в шість ранку. Вона встигла навіть схопити дверну ручку, але раптом схаменулася і вичекала для надійності ще п’ятнадцять хвилин. Тільки після цього дівчина обережно увійшла в кімнату й увімкнула світло.
Хлопець сидів на ліжку опустивши голову на руки. Рубі вже більш впевнено підійшла до нього і бадьоро поздоровалась.
— Добрий ранок. Як спалось?
— Мені хріново.
Браун не сподобався цей тихий повний смертельної втоми голос. Вона обережно підійшла ближче і хлопець нарешті підняв лице. В ту ж мить дівчина злякано відсахнулася. Його обличчя було блідим наче в трупа, очі запали, губи потріскали від сухості. Але те, що лякало найбільше це ледь помітні чорні вени які виднілися через бліду шкіру.
Рубі взяла себе в руки і дістала із карману середнє зілля зцілення. Вона припідняла голову хлопця і приклала пробірку до губ.
— Ну ж бо пий!
Він стомлено глянув на неї своїми пустими очима і повільно зробив ковток. Один другий третій. У нього навіть зявилися сили тримати пробірку самостійно. Рубі дочекалася поки він вип’є все до останньої краплі і швиденько вибігла з кімнати.
Дівчина різко розбудила богиню і потягнула її в кімнату Руді. Стомлена Немезида навіть не розуміла що відбувається і просто дозволила себе кудись вести, тільки побачивши Руді вона остаточно прокинулась.
— Що в біса відбувається?
— Необхідно оновити його статус, негайно, — промовила Рубі та почала стягувати футболку з хлопця.
Руді реагував заторможено, пробував сам зняти, але виходило кепсько, в його руках не було сили. На щастя лолька справилась з одягом і тепер вони бачили торс усіяний синцями та чорними венами.
Богиня нарешті почала діяти, вона розвернула хлопця до себе спиною і прокусивши великий палець зубами почала оновлювати статус. Татуювання сім’ї ожило, засяяло, цифри стали змінюватись. Не відволікаючись богиня поставила питання:
— Що відбувається Рубі?
— Ми вирішили дослідити вплив прокляття на відпочинок.
— Тоді чого він виглядає так наче скоро помре? — зло проговорила Немезида закінчуючи обновляти статус.
— Тому, що прокляття витягнуло з мене всі сили.
Бліда наче в мерця шкіра повільно поверталася до нормального відтінку чорні вени пропали. Хлопець одягнув назад свою футболку після чого ніяково прикрив богиню своїм одіялом.
Все ж короткий пеньюар, який вразливо підкреслював спокусливу фігуру богині, був занадто сексуальним. Особливо якщо додати довгі ніжки і розпущене волосся.
— Раніше я думав що прокляття не має прямого відношення до мого самопочуття, підозрював що це просто відчуття провини. Але тепер стало достеменно відомо що ця хрінь жере мене зсередини.
— Виходило що чотири дні не оновлювати статус може обернутися для тебе…
Рубі не стала закінчувати. Все ж уже ніхто не сумнівався що сьогодні Руді Ешворд мало не помер. Лолька відчувала провину, адже ще трішки і її експеримент міг призвести до непоправних наслідків.
— Заєбісь, тепер мені до кінця життя необхідно підвищувати свій статус, інакше здохну.
Він опустив голову і витріщився на підлогу пустим поглядом. Немезида спробувала покласти йому на голову руку, але він агресивно відкинув її.
— Мені не потрібна твоя жалість.
— Руді, я вже тобі казала у твого прокляття є слабке місце залишилось його тільки знайти.
— Немає ніяких гарантій що в цієї херні взагалі є слабке місце.
— Руді…
— Не важливо, — він перервав Немезиду і підвівся. — Мені треба тренуватись, не заважайте.