Локі кілька разів безглуздо кліпає. Не те щоби він здивований, ні. Він, блять, збентежений, його рот роззявлений, а кутики губ смикаються. Лафейсон морщиться, мотаючи головою. Нахиляється, придивляючись, але картинка змінюватися не поспішає. Точніше, поки не поспішає, коли вони закінчать, мабуть, поміняються місцями.
Локі ковтає, облизує губи. І на обличчі його починає невиразно вимальовуватися прийняття. Він повільно киває та зітхає.
У руці пульсує темпад. А за склом Тоні, довбана Залізна людина, Старк трахає його варіант. Локі нахиляє голову до плеча. Варто зауважити, він непогано справляється. Хто б міг подумати, що його безневинне втручання виллється в це. Взагалі-то його нібито попереджали, але не те щоби він слухав.
Ну-у… Тепер він начебто в надійних руках? Локі посміхається. О, тепер усе перевернеться з ніг на голову.
— Ходімо, — хитає Мобіус головою. — Ми ж не вуаєристи.
— Говори за себе, — кривляється Лафейсон.
— Локі, — Мобіус хапає його за передпліччя й тягне геть, активуючи координати. І вони зникають у помаранчевому світінні.