— Лазерний різак, Локес, — трикстер не дивлячись передає інструмент. Останнім часом Тоні майже нічого не робить вручну, але він і не помічає, як починає перезбирати наплічний відсік Марка XLIII. — Джарвісе, котра година?
— За чверть десята.
— Кілька годин, мерзотник.
— Так і є, — Локі сидить, закинувши ноги на стіл.
Після дня, проведеного за пустими балачками й напів науковими суперечками, Старк вважає молодшу версію Локі чудною. Нехай у них і труднощі з визначеннями, але Локі — не Стів і не Клінт із Наташею, які тільки-но і просять висловлюватися «нормально». З Тором взагалі складно обговорювати навіть побутові теми. А Локі схоплює все на льоту й чудово ладнає з технікою. Спочатку він ставив багато запитань, а тепер, діставшись старкпада, читає підручник із фізики, коментуючи окремі моменти. Це триває вже деякий час, у тоні Локі починає прослизати роздратування.
— Надто складно, — він кладе планшет на стіл і відкидається на спинку стільця. — У мене голова закипає.
— Що ж, відсотків сімдесят школярів із тобою погодяться, — сміється Тоні. — Їм по п’ятнадцять.
— Послухай, Тоні Старк. Якщо вірити вашому підручнику, існування Асґарда просто неможливе.
— Це спрощений курс.
— Але ви помиляєтесь в основах.
— Наші знання набагато глибші, ніж ти думаєш.
— Я бачу, — Локі робить невизначений помах у бік Тоні. — Але ти ходиш краєм, так і не зазираючи в суть.
Старк закочує очі, Локі відчуває енергію на інтуїтивному рівні, мислить інакше. Це закладено десь у ньому і, вочевидь, дає змогу творити магію (впливати, перетворювати — керувати енергією), але Тоні — людина науки. Вони тільки закінчили дискусію на тему просторових дірок, і Старк почувається втомленим.
— З тобою марно сперечатися, так? — мугикає він.
— Тор ніколи не міг обійти мене, в… Здається, він називає це словесною бійкою, — Локі, безперечно, цим пишається. — З тобою теж марно, Тоні Старк.
— Загалом, так, — погоджується він, схиляючи голову набік. — Будеш піцу?
— Що таке піца?
— Ну, знаєш, така кругла з начинкою.
— Звучить так собі, — Локі підводиться, забираючи планшет зі столу. — Джарвісе, покажи, будь ласка, піцу, — Тоні смішить поштивий тон, з яким Локі звертається до ШІ, але він з усіх сил намагається не подавати виду. Джарвіс виводить фото піци на екран і бог повільно киває. — Піде.
— Гей, не стався до неї так зневажливо! — рука Тоні зісковзує, і щось усередині тріщить, утворюючи хмарку сірого диму. — Хм, — він відкидає тепер уже купу металобрухту вбік.
Вони мають трохи часу, перш ніж прибуде кур’єр, і Тоні дещо згадує.
— Тор розповідав, що якось ти покусав його.
— Правда? — посміхається Локі. — Схоже, я цього ще не зробив. Але колись я підсипав у його нагрудник пилок ховені. Ми вирушили в Альвхейм знищити групу бунтівників, і його покусала зграя сенджайн. Тор довго не міг зрозуміти, чому вони його переслідують, бігав по колу і верещав, поки Сіф не облила його водою. Щоправда, потім Вольштагг здогадався про пилок… — Локі кривиться.
Зважаючи на те, що Тоні чув від Тора й безпосередньо Локі, любов трикстера до розіграшів ніхто не поділяє. Та й деякі з них справді виходять за межі. Але крім цього є ще щось. Локі здається не дуже впевненим, коли згадує товаришів Тора. Не те щоби Старка це турбує, але йому цікаво, з ким взагалі трикстер спілкувався, і чи були в нього спільники.
Він пам’ятає, колись Тор обмовився — магію аси не надто шанують, обираючи військову честь й гостру сокиру замість «фокусів». Тор і справді любить йти напролом, ігноруючи будь-які махінації та хитрощі. Іноді це дуже дратує. Старк уже збирається запитати про «подільників», як з-за дверей долинає звук, що сповіщає про прибуття на поверх ліфта.
— А ось і піца.
Зрештою Джарвіс найкращий. Він ніколи не підводив його в питаннях, що стосуються їжі. Тоні здається, дай він ШІ волю — вони на пару з Дубиною загодують його смузі, вівсянкою і всією цією корисною нісенітницею. Старк відкладає інструменти та піднімається з-за столу. Після тривалої роботи тіло приємно потягує. Локі прямує разом із ним до виходу з майстерні. Від уваги Тоні не вислизає незрозуміла звичка трикстера ходити по п’ятах, але поки що він ніяк це не коментує.
— Ти!
О. Це не піца.
Вірджинія Паттс моментально наводить на Локі пістолет, після чого одразу лунає клацання запобіжника. Вона налаштована серйозно. Після випадку з Екстремісом Старк умовив її носити із собою пару дрібниць для самозахисту. І, звичайно ж, Пеппер входить до списку тих, про чий візит Джарвіс не попереджає. Хоча, дідько, у ситуації, що склалася, він мусив це зробити!
— Пеппер, опусти пістолет, — примирливо тягне Тоні. — Це не те, чим здається, — він кривить обличчя, від того, наскільки ця фраза штампована. — Локі тут як, е-е… стажер.
— Що? Тоні, якого біса? — Пеппер опускати пістолет не поспішає, а Локі виглядає зацікавленим.
— Тор притягнув його… Джарвіс?
— Чотирнадцять годин тому, сер.
— Обіцяв на пару годин, але ж ти знаєш цих асґардців. Пунктуальність не їхня сильна сторона.
Локи шкіриться, вигинаючи брову. А Тоні пускається в заплутані пояснення.
— Доставка, сер, — сповіщає Джарвіс, десь на моменті про парні браслети.
Двері ліфта відчиняються, тепер уже являючи кур’єра. Чоловік у червоній фірмовій кепці по черзі витріщається на Пеппер, що тримає на прицілі людину в дивному одязі, і на мільярдера, що стоїть поруч і активно жестикулює. Судячи з виразу обличчя, кур’єр не один із тих фанатів Залізної людини, у яких при появі Тоні з очей, летять іскри, а руки стискають телефон, щоби зробити якомога більше фото. Фото з Локі Старку зовсім не потрібні, до речі.
— У нас тут момент, — відмахується Тоні, почуваючи себе, нібі він у сіткомі, бо тут і кур’єр із дибільним виразом обличчя, і піца, і Пеппер, яка, ймовірно, думає, що Локі промив йому мізки, і це його черговий план із захоплення Землі. — Постав на бар.
Кур’єр ще пару секунд виглядає збентеженим, але, коли на нього дивляться вже всі троє, виконує необхідне, а потім поспіхом зникає. Коли ліфт за ним закривається, Паттс неохоче прибирає пістолет.
Недовіра не зникає з її обличчя, втім, зброю вона теж не ховає. І як і раніше, не вірить Тоні й поводиться вкрай сторожко. Але поки Локі зайнятий вивченням піци, дозволяє Старку відтягнути себе убік.
— І ти подумав, що це буде чудова ідея, Тоні?
— Я не встиг подумати, коли все вже сталося. Подивися на нього, він ще дитина, — намагається заспокоїти її Тоні, згадуючи які там аргументи Тор вішав йому на вуха. — Принаймні поки що.
Пеппер зітхає, масажуючи перенісся.
— Як у камеру міг потрапити цей клятий артефакт? Як він взагалі звідти не втік із таким рівнем безпеки?
Тоні хмуриться, згадуючи ситуацію на Гелікаррієрі.
— Я зв’яжуся з Нат — додає вона безапеляційно.
— Ні! — різкіше, ніж слід, відповідає Тоні. — Не треба.
— Що значить не треба? — у куточків її очей з’являються зморшки, а брови сходяться на переніссі.
— Нат не вміє тримати язика за зубами.
— Але він рано чи пізно все згадає, Тоні, — шипить вона. — І що тоді?
— Е-е, не знаю?
— Він убив агентів ЩИТа, зачарував Клінта й Селвіга…
— Але зараз він поводиться добре, гаразд? І в нього немає тієї магічної палички. Пішли, переконаєшся в цьому.
— Він убивця, зарозумілий придурок і…
— Когось нагадує, чи не так? — Перебиває її Тоні.
— Це не одне й те саме, — заперечує Пеппер, моментально вхопивши натяк.
— Ні, — гірко посміхається Тоні. — У них встромляти мечі в людей із самого дитинства — це в межах норми. Тож — ні.
Пеппер хмуриться, вона виглядає стомленою, і вже змучилася боротися з нападками самокатування в Тоні. Для неї, очевидно, є різниця між намірами підкорити людство і продажем зброї для знищення його беззахисної частини.
— Ти не намагався захопити Землю, Тоні. А він — загроза для всіх нас, і це безглуздо заперечувати.
Старк мовчить, заглядаючи у її світлі очі. Густі руді вії — він знає, що вони руді під шаром туші, — тремтять. Пеп, мабуть, вимотана після важкого дня, зараз Тоні збирається нагодувати її піцою і відправити додому. Ще чотирнадцять годин тому він був би повністю з нею згоден. Але, зрештою, зараз Локі просто підліток, а не злісний прибулець із комплексом бога. Тоні не вважає себе добрим чи всепробачаючим. Локі заслужив, можливо, не в’язницю, але виправні роботи, напевно, бо ж Тоні усе ще пам’ятає штучно-блакитні спалахи в його очах.
— Ти маєш бути обережнішим, — видихає Паттс.
— Добре, матусю, — парує Тоні.
— До речі, про це, — Пеппер мружиться, — коли ти востаннє спав?
— Двадцять вісім годин тому, мем, — замість нього відповідає Джарвіс.
— Гей, зраднику!
— Тоні! Ти знову за старе, — йому дістається потиличник, і Тоні охає. Після ситуації з Екстремісом Паттс стала жорсткішою. — До речі, ти впевнений, що він не приріже тебе, поки ти спатимеш?
О ні, Тоні не впевнений, але він відповідає:
— Поки на ньому цей браслет — усе гаразд, — проте Локі не потрібна магія, щоби всадити кухонний ніж йому в горло. І нехай поки він робити цього не збирається, хто знає, що спаде йому на думку, коли він усе згадає. Крім того, Тоні не дурень, щоби розуміти: браслети просто іграшка для дорослого бога.
Зараз Локі ніби водень — один необережний рух і все злетить у повітря.
— Схоже, ми не ладнаємо більше, ніж я припускав, — каже Локі, коли Пеппер іде. Від піци вона відмовилась, керуючись тим, що це не корисно, але на чай залишилась. Пила його, що не дивно, весь час прискіпливо споглядаючи за богом і відповідаючи стисло на спроби Тоні зменшити напругу. — Я зробив ще щось, крім того, що викинув тебе з вікна?
— Дещо, — знизує плечима Тоні.
— Але Тор вважав це за хорошу ідею, — Локі хмуриться. Тоні якийсь час мовчить. Не казати ж, що в усьому Асґарді (а то й у дев’яти світах), мабуть, не залишилося істот, яких Локі б не вибісив. І яким зі свого боку довіряє Тор. Тих, хто б не захотів поквитатися, наприклад. Він задумливо дивиться на Локі й помічає тінь сумніву, що затримується на його обличчі.
— Ми з Тором наче товариші, — намагається Тоні. — Думаю, він мені довіряє.
— Але ж ти смертний.
Старк складає руки на грудях, його брови сходяться на переніссі. Ну от почалося.
— Я не хотів тебе образити, Тоні Старк. Ти, безперечно, найрозумніший смертний, якого я зустрічав, — просто каже Локі. Тоні не впевнений, що це комплімент. — І ти, безперечно, розумніший за більшість асґардців, — це вже звучить краще. — Але Вірджинія дивилася на мене так, ніби моя мета — убити тебе. І я взагалі-то на це здатний.
— Я знаю.
— Вона боїться, що це станеться, коли я все згадаю? А отже, я справді намагався тебе вбити?
— Ти викинув мене з вікна, — повторює Тоні.
— Але ти друг Тора, тож я б так не вчинив, якби не був впевнений, що це не завдасть тобі серйозної шкоди.
Тоні мугикає, безглуздо приховувати очевидне.
— Але ти вчинив, і щиро кажучи, не всім так пощастило, як мені.
На обличчі Локі з’являється подив і щось схоже на роздратування. Або образу. Чи розгубленість. Єдине, що Тоні знає точно, бог старанно намагається приховувати емоції. Кутик його рота сіпається, перш ніж він знаходить що сказати.
— Я не намагатимусь тебе вбити, Тоні Старк, — каже він надто серйозно.
«Не обіцяй того, чого не зможеш виконати», — хочеться сказати Тоні, але він мовчить.
Натомість він вказує Локі на гостьову спальню, розташовану неподалік його власної, і, невпевнено побажавши доброї ночі, вирушає спати.