— Повтори ще раз, Золотоволоско, — руки Старка спочивають на грудях, і він свердлить Одінсона невдоволеним поглядом.
— Нічого поганого не станеться, Людина із заліза, — у Тора за спиною майорить червоний плащ, навколо зрідка потріскують крихітні блискавки. А у Тоні… у Тоні сіпається око. Добре хоч цього разу бог без супроводу дощу, і потоки води, що стікають із нього, не затоплюють підлогу. Пальці Одінсона міцно стискають руків’я Мйольніра. Він напружений, але хоче здаватися розслабленим. — Усього кілька годин.
— Минулого разу, — Тоні говорить тихо, але з натиском, — він ледве не знищив Нью-Йорк.
— Та годі тобі, зараз він юний, — схоже, Тор хоче взяти його на «слабко», — і невинний.
— Як же, — Тоні хмуриться. Він тільки но покінчив із відновленням вежі, і ніякі асґардські боги йому тут не потрібні.
Голографічна проєкція в сусідньому приміщенні мерехтить, сповіщаючи, що необхідні розрахунки завершені. Тим часом Локі, якому на вигляд не даси і вісімнадцяти, тягне руки до уламків експериментальних репульсорів, залишених на журнальному столику. Здається, Тоні забув прибрати їх учора. Чи, може, тиждень тому?
— Нічого не чіпай, — попереджає Старк, підвищуючи тон. Локі показово відсмикує руку й закочує очі.
— Я все передбачив, Людина із заліза! — пишномовно вимовляє Тор, Тоні впевнений — він знущається. Золотисті пластини кріплення його плаща набридливо блищать, відбиваючи ранкове сонце.
— Але чому саме я? — кривиться Тоні. Питання, швидше, риторичне, якщо вже Тор із дев’яти світів обрав Землю.
Ф’юрі зі ЩИТом із задоволенням розберуть Локі на тельбухи. Можливо, вставлять у нього пару-трійку зловісних трубок і причеплять пискляві прилади. Бартон без роздумів всадить стрілу в лоб. Наташа стане знущатися (вона все ще лютує через Клінта), а це часом гірше роздробленого черепа. Брюс… Ну, якщо його вивести із себе, то той інший, зелений, розщепить Локі, а заразом і пів Нью-Йорка на атоми. Ну а Стів… До речі, Стів! Тоні відкриває рота, щоби заперечити, але Тор уже клацає браслетом на його зап’ясті.
— І оком не встигнеш кліпнути, як я тут! — вигукує він, піднімаючи молот угору. Виникає порив вітру, утворюючи невеликий смерч, і Тор збігає через вікно, ігноруючи зроблену ним раніше дірку в стіні. Скло розсипається вщент, встилаючи підлогу скіллям.
— Двері! Чому б не використовувати двері! — Кричить Тоні вслід.
Громовержець, здається, отримує від цього якесь збочене задоволення. Старк не думає, що той чинить так само в Асґарді. В Асґарді ж є стіни, двері та вікна? Тоні вказує Дубині на уламки і прямує до майстерні, звідки його, власне, і висмикнули.
— Схоже, ми не ладнаємо? — мружиться Локі. Він уже сидить на столі, бовтаючи ногами. І коли тільки-но встиг просочитися всередину?
— У нашу останню зустріч ти викинув мене з вікна, — мугикає Старк. Це не зовсім правда, у їхню останню зустріч на Локі був намордник, а зелені очі зневажливо звужувались, обіцяючи нічого хорошо, і всього поганого.
Тоні вирушає до мінібару та витягає звідти пляшку. До речі, він би не заперечував, аби намордник повернули на місце.
— Добре, — посміхається трикстер. У його очах немає жодної краплі злоби, лише чисте єхидство. Він посміхається, крутячи в руці викрутку. Будь Тоні проклятий, якщо чортів бог підступності не замислив пакості.
— Сер, у вас через півгодини зустріч із комітетом, — від механічного голосу, що лунає нізвідки, Локі здригається й озирається.
— Скасуй, — зітхає Тоні, потираючи перенісся. Він наповнює келих віскі. — Отже, Північний оленю, як розважаються асґардські підлітки? Я маю приставку, — жартівливо додає він. — Знайдеш собі заняття? За кілька годин можна навіть долучитися до субкультури.
— Мені більше, ніж тобі, людина, — Локі насуплюється. Його волосся трохи коротше, ніж було, він заправляє пасмо за вухо. На ньому темно-зелений шкіряний костюм із металевими золотими пластинами, але плащ та рогатий шолом відсутні.
Тоні розглядає браслет на зап’ясті Локі. Майстерні кайдани — шедевр асґардського ювелірного кування. Не дозволяють не послухатися людину, яка має другий (тобто його, Тоні). Крізь скрегіт зубів Старк думає про те, що краще їм бути справними. Йому надто часто сниться в кошмарах червоточина в небі та вільне падіння. А іноді, хоча й рідко, ці очі, що відсвічують штучно-блакитним, і пальці, що стискаються на шиї до несамовитого хрипу. Але зараз очі повністю зелені, насмішливі, хитрі. Тоні моргає.
— Над чим ти тут працюєш?
— Ти не зрозумієш, — сухо відказує він.
— Невже? Востаннє, коли я був у Мідґарді, люди тільки навчилися надавати прискорення снаряду за допомогою теплового сплеску.
— Яке це сторіччя, дванадцяте? — пирхає Старк.
— Чому Тор називає тебе Людиною із заліза?
«Тому що Тор — ідіот», — ледь не виривається в Тоні. Він щонайменше злий, а здебільшого — хоче знищити Одінсона, а заразом його татуся, Мародерів, або як їх там, та всіх інших, завдяки кому він вимушений няньчити надокучливого бога. Старка відволікає сповіщення про підозрілий сплеск енергії десь у Каліфорнії, але він одразу змахує його — нехай цього разу попрацює ЩИТ.
— Геть зі столу, — Старк махає рукою, змушуючи Локі забратися. — Який радіус дії цієї іграшки? Метрів п’ятдесят?
Локі виглядає задумливо, мабуть, у голові звіряє метричну систему.
— Сімдесят, — відказує він.
— Добре, тобі вистачить до телевізора, уперед, — Старк не наказує прямо, і Локі залишається стояти на місці.
— Але я хочу дивитися.
— От і подивишся Таємниці великих магів* , або що там тобі цікаво.
— Як ти працюєш, — заперечує бог. Тоні закочує очі.
— Чому мені здається, що ти хочеш щось підірвати?
— Не без цього, — щириться Локі. — Але я обіцяю, що не буду.
— Слово бога брехні? — від цієї фрази на обличчі Локі проскакує незрозуміла емоція, і так швидко, що Тоні не встигає розібратися. Та й навряд чи хоче.
— Гаразд, я клянуся, Тоні Старк, я нічого не підірву у твоїй лабораторії, — Старк не переконаний, навіть якщо трикстер не бреше, формулювання сповнене лазівок. — І нічого не зіпсую, — додає Локі. — Припустимо, нічого не чіпатиму без дозволу, — з часткою роздратування продовжує він. Старк вичікувально свердлить його поглядом. — Не будь занудою, Тоні Старк. Ця штука, — він показово махає браслетом перед його обличчям, — не дає мені чаклувати.
— Не те щоби це завадить тобі зробити якусь гидоту.
— Га. Але я чесно, не буду, — обличчя Локі набуває вигляду, прохання, буквально благання. Між іншим, Тоні очікує, що той почне погрожувати руйнуванням чогось, поза його увагою, якщо він не дозволить трикстерові залишитися. Але малий негідник просто робить сумне личко. Хрінов маніпулятор. — Я можу бути корисним, — веде далі. — Асґардські технології набагато розвиненіші за ваші.
— Ага, ще скажи, що, якщо я зніму браслет, ти покажеш мені наскільки чарівною і прекрасною може бути магія, — мугикає Тоні, йому достатньо наказати, щоби позбутися бога. Але він раптом усвідомлює, що знаходить це кумедним і продовжує суперечку.
— О, я міг би. Як ти їх називаєш? — Локі киває на інший зразок репульсорів, справді нічого не чіпаючи. — Вони нестабільні, еге ж?
— Я це вже виправив.
— Правда? Це частина того обладунку? — Локі підходить впритул до прототипу Марка. — Ти використовуєш їх як зброю? А як компенсуєш віддачу? Треба ж це… А що це? — Старк буквально потопає в питаннях, і на його губах мимоволі проступає усмішка.