«Він не відповів ні на одне моє питання, але коли червонієш, це означає «так», справді?»
«Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері
Академія шинобі — місце, де виховують майбутнє селища. Адже діти — це і є майбутнє. Покоління, що підростає — це ті«Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері, хто втілять у життя прагнення, мрії та надії, що так і не були виконані, але були віддані. Є й ті, хто будуть створювати. Творити щось своє та обирати власний шлях, хоча назвати персональний вибір не своїм не можна, тому що він був обраний тільки тобою. Ніхто не здатний змусити, доки ти сам цього не дозволиш або не капітулюєш перед чужою думкою чи хотінням. Можна підштовхнути, але не вибрати за когось. Заперечення того факту, що за тебе обрали, а ти погодився з цим — слабкість. Це не назвеш негативною рисою, адже нерозумно не визнавати, що іноді реальна оцінка своїх можливостей, приняття своєї слабкості дає плідні результати. Подібне можна визначити як щось абсолютно нейтральне, ніяке.
Сьогодні для когось щасливий день, для когось не те щоб, однак і поганим його не назвеш. Сьогодні день вступу. Для майбутніх учнів ця подія бентежна й багатообіцяльна, адже починається їхній шлях у світі ніндзя. Для вчителів новий клопіт, адже маленькі шибеники напевно завдадуть їм чимало проблем, а скільки нервів помотають, що вже й казати.
Батьки та їхні діти прямували у бік навчального закладу. Багато дітей сьогодні вперше йдуть сюди. День вступу — це коли безліч поки що маленьких, недосвідчених дітей починають свій келійний шлях у жорстокому світі шинобі. Їм випаде незліченна кількість випробувань, труднощів, злетів та падінь, розчарувань та здобутків, але це буде їхній шлях. Шлях ніндзя.
У Конохі діє звична для всіх система навчання молодих шинобі. З шести років діти мають право вступити до Академії ніндзя за наявності таких характеристик:
- бути здоровим душею та тілом;
- мати стійкий розум і бути здатним витримати важке навантаження і працю;
- любити своє селище й бажати зберегти мир та процвітання.
Якщо дитина може похвалитися подібними рисами та прагненням, то його чи її охоче зарахують до навчального закладу. Достатньо, щоб хтось із родичів, опікунів чи інших довірених осіб подав документи для вступу. Спробувати свої сили можуть абсолютно всі жителі селища, адже по суті мають чакру всі, а розвивати й користуватися вчать, бо мало хто з народження на таке здатний. Хіба що до групи виключення можна віднести воістину сильних сенсорів, які вже народилися відчуваючи чакру, не розуміючи того.
В академії дітей навчають насамперед письма, математиці, читанню, адже неписьменний ніндзя — порочний жах, ні передати інформацію, ні порахувати кількість противників без бази знань той навряд чи зможе. Тому вихованців навчатимуть цих важливих основ. Також географії, куди без неї, ті повинні вміти орієнтуватися на території, щоб не потрапити в пастки або випадково самі того не бажаючи стати військовополоненим іншої країни за перетин території без пропуску або спеціального дозволу. Наданню першої допомоги, основ виживання, отрут і протиотрут, всі ці вміння можуть врятувати життя не тільки тямущому, а і його товаришам, надана вчасно допомога може врятувати життя.
Усе перераховане молоде покоління вивчатиме протягом усіх років навчання, проте пізніше додадуться й інші предмети. Такі як основи стратегії, тактика, що дуже важливо задля успіху будь-якого завдання. Фуїнджицу, проте оскільки майстрів цієї справи практично не залишилося дітей навчать лише найпростішим печаткам і маніпуляціям із нею. До того ж ця ціла майстерність і далеко не кожному вона підвладна.
Ще, коли в дітлахів зміцніє вогнище чакри їх навчатимуть нею керувати. Навчать ручних печаток, контролю, посилення та прискорення з її допомогою, нінджицу та генджицу. І що важливо володінню зброї (метанню сюрікенів і кунаїв, сенбонів тощо), до того ж акцент робитимуть на тайджицу, підвищуватимуть витривалість і навчатимуть стилю бою Листя6.1 .
Навчання триває шість років і зі скінченням цього часу, а також опісля складання спеціального випускного іспиту, стіни Академії залишають уже геніни. Повнолітні молоді ніндзя, які вже мають право відповідати за свої вчинки, життя та вибір.
Сьогодні особливий день для Саске, сьогодні починається його негласний шлях у жорстокому світі шинобі. І як би Ітачі не хотів, щоб отото6.2 довше побув просто дитиною від цього нікуди не подітися. Тим більше в клані й так проблеми через те, що всі підозрюють, ніби це вони, Учіхи, за допомогою Дев’ятихвостого напали на селище. Безперечно, заперечувати той факт, що Демон був під контролем шарінгана ніяк не можна, адже це правда, але сам клан тут ні до чого. Це не було рішенням прийнятим на раді чи наказом. Ні, навіть вони нічого про це не знали аж до самого нападу та його наслідків. Тому щоб зайвий раз довести та показати, що вони такі ж мешканці селища, як і всі, молодший спадкоємець вступає до загальної академії, де навчаються усі діти в селищі.
Свого часу й він, Ітачі, навчався там же, щоправда, тривало це недовго, у віці шести років він уже встиг її закінчити, а через рік отримати звання чуніна. Геній клану. Його неймовірно обтяжувало це звання, адже з ним прийшла й величезна відповідальність. Усі краяни, а особливо батьки, зокрема його батько та за сумісництвом голова клану, яким і йому судилося стати, адже він старший спадкоємець, чекали від нього блискучих досягнень. Однак нікому з них, крім дбайливої матері, молодшого брата і кращого друга, який до того ж такий самий геній, якщо не більше, не спадало на думку поцікавитися чого хоче сам Ітачі.
А він просто хоче жити та не бути обтяженим званням генія. Тягар. Інакше не назвеш. Жити на свою втіху, коли інші чи не кричать, що від нього чогось чекають, неможливо. До того ж після того випадку, під час Третьої світової війни шинобі, він усе частіше почав замислюватися про сенс життя і наполегливо працювати над собою самотужки. Адже твердо для себе вирішив, що ніщо йому ненависніше більше, ніж війна. Його мрія 一 мир, але яким би він не був оптимістом, розумів, що без кровопролиття люди не зрозуміють такого, здавалося б простого та зрозумілого переконання: жити у світі без воєн набагато краще, ніж у постійних переживаннях та битвах. Він хотів об’єднати людей зі схожими ідеалами, як-не-як досягти миру самотою не можна, яким би сильним ти не був. Виступивши самотою проти цілого світу можна домогтися лише програшу в такій битві, тому що в кожного має бути людина, яка прикриє спину. Однак Ітачі не був самотнім. У нього був той, хто прикриє спину й ті, заради кого він боротиметься.
一 Ні-сан, після вступу ти мене потренуєш? 一 спитав гарний хлопчик років шести, з чорним, яке на сонці трохи відтінювало синім, волоссям і темними очима кольору глибокої ночі, які пильно дивилися на старшого брата.
一 Саске, ти спочатку вступи, а потім поговоримо, — відповів хлопець із волоссям кольору воронячого крила мигцем дивлячись на молодшого.
Він не сумнівався, що його маленький дурненький отото обов’язково опиниться у списках тих, кого зарахують. Проте так старший Учіха підтримував і мимохіть тому нагадував, що нічого не буває просто.
一 Тоді я піду до Шисуї, він, напевно, кращий за тебе. Якщо ти не хочеш мені допомагати, 一 насупився хлопчик і спробував натиснути на самолюбство Ітачі. Мовляв, ти не хочеш, значить не такий уже і вправний, хоча він може й не зізнавався вголос, але мало не обожнював свого старшого брата і хотів наслідувати його.
一 Йди, йди, але він уже зайнятий, — дав відповідь хлопець, згадуючи ким і чиїми тренуваннями він зайнятий.
一 Хм, — відповів той.
Flashback
一 Шисуї, будеш моїм учителем? 一 запитала блакитноока з усією серйозністю і рішучістю дивлячись на юнака.
一 З якого дива? І що важливо, якщо й так, то що мені буде за це? 一 спитав той з хитрою в очах.
一 Я тобі буду іноді щось готувати, іноді навіть зі своїх продуктів, 一 запевнила дівчинка
一 Навіть незна-а-ю, — протягнув він, — якось замало буде…
一 Що? Замало?! 一 вигукнула та. 一 Тоді я Ітачі попрошу, а ти Саске тренуватимеш, він напевно його вже просив і не раз. Той не проти буде тобі його довірити, ви ж найкращі друзі, — сказала вона.
一 Ні, ні, знаєш мене все влаштовує, але ти мені готуватимеш до та після тренувань і домовилися!
一 Гей, це нахабство, тільки після, тим більше ти якось дорого обходишся як учитель.
一 Бо я найкращий!
一 Від скромності ти не помреш, — прокоментувала Наруто і додала. — Ітачі, годі підслуховувати, виходь.
一 Все ніяк не звикну, що ти чудовий сенсор і сховатись від тебе складно.
一 А ти не ховайся і буде легше, 一 відповіла та, чим викликала в того слабку усмішку.
The end flashback
一 Какаші-ні-сан, досить мене нести, пусти вже, — сказала дівчинка з червоним волоссям, яку раніше підхопив на руки сріблявий хлопець.
一 Н-у-у, Н-а-а-руто, — розтягуючи слова говорив той, — а раніше тобі подобалося, а зараз пусти, пусти.
Насправді йому просто подобалося її тискати, цю маленьку червоноволосу фурію хотілося постійно обіймати й захищати, оберігати та просто йти за нею. І нехай уголос йому зізнатися не дозволяє гордість, але цей факт заперечувати складно. Він просто її любить, як молодшу сестричку та його зовсім не турбують кровні зв’язки, адже у світі шинобі, сім’я — це розкіш. Ніндзя щодня ризикує життям, завжди є ймовірність, що той не повернеться з чергового завдання і тому тільки найсильніші можуть собі дозволити таке щастя, адже чим ти сильніший, тим важче тебе вбити й тим більше у тебе шансів повернутися.
一 Мені й зараз подобається, — зізналася вона. — Але якщо ти носитимеш мене, то всі подумають, що нічого не можу. А ще недолюблюватимуть за те, що мене на руках носить такий гарний хлопець, — промовилла Узумакі.
一 Ох, 一 зітхнув той. 一 Тоді я тебе опущу на землю, але ти візьмеш мене за руку, 一 усміхнувся одним видимим оком Хатаке, відпускаючи дівчинку на землю і пропонуючи свою ліву руку.
一 Гаразд, тільки сьогодні, 一 поставила умову Наруто. 一 Я сумую за Рін. І чому в неї саме сьогодні денна зміна… 一 гугніла та хапаючись за руку хлопця.
一 Ти що це, не рада, що саме я веду тебе до академії?! Ах ти, а я ж стараюся, навіть сніданок тобі приготував, — сперечався Какаші.
一 Рада, рада, не дуйся. Дуже рада, що мене в академію веде один із найкращих джонінів Конохи, це величезна честь.
一 Отож, — хмикнув той.
Коли двоє підходила до навчального закладу, там уже зібралася пристойна кількість народу, як-не-як день вступу.
Наруто записали в Академію одну з останніх, а все через те, що один срібноволосий хлопець чи забував, чи навмисно тягнув до останнього уникаючи будь-якого контакту з такими ненависними йому паперами. Втім, це ніяк не завадило їй опинитися в списках тих, кого зарахували, безглуздо було заперечувати, що дівчинка не виявляє жодних здібностей.
Біля будівлі згурмилися люди, діти бігали навколо своїх батьків, а хтось мовчки чекав початку. Наруто й Какаші стояли біля входу на територію навчального закладу. Дівчинка з нетерпінням чекала цього дня, адже сьогодні вона починає свій шлях як ніндзя. І нехай вона ще мало що вміє і знає, сюди ж іде вчитися, хоча у неї й без того повно вчителів. Рін пообіцяла, що коли вона вступить, то та почне її вчити майстерності ніндзя-медика, тому що з успіхами Узумакі вона точно буде в центрі всіляких веремій, а підтвердженням тому стануть численні подряпини, синці та інші «принади». Тому оскільки запобігти цьому Нохара не може, то навчить як ліквідовувати наслідки.
Також Какаші, якщо та попросить, погодиться з нею позайматися, а він один з кращих ніндзя селища. Копіюючий ніндзя. І нехай Наруто не говорить цього вголос, але вона пишається ним і намагається наслідувати. А коли дізналася, що він закінчив академію в п’ять років загорілася ідеєю зробити так само. І всіляко просила записати її туди на рік раніше, але не вийшло, той всіляко відмикався. Й аргументував це тим, що вона не він і до того ж так у неї буде час гарненько підготуватися та якщо не раніше належного терміну закінчити академію, то показати чудову успішність і результати. Правда той промовчав, що тепер закінчити академію завчасно не можна, нововведення. Після цих слів Узумакі більше не просила, щоб її раніше зарахували, а почала вивчати сувої, які були в будинку. Та заявила, що вона перевершить його, Какаші, а він тільки й радий, що у неї з’явилася перша мета.
В одному з таких сувоїв вона знайшла згадку про фуїнджицу, в ньому йшлося про запечатування об’єктів у полотно. Пізніше Рін пояснила, що ця майстерність не всім дається і володіють нею одиниці, по правді, вона сама знала тільки трьох майстрів цієї справи. Одним з них був легендарний Жаб’ячий Мудрець, один з легендарних Санінів, якого вона бачила один раз, але промовчала, що це було п’ять років тому, на похоронах його учня. До того ж він не живе в селищі, а мандрує по світу, і навряд чи в Наруто найближчим часом вийде з ним хоч десь зустрітися. На що та заявила, що сама навчитися фуїнджицу й ніякий Мудрець їй не потрібен. Нохара на це відповіла, що й сама трохи вміє управлятися з цією майстерністю, все-таки медикам доводиться працювати з запечатуванням і писаними печатками, лице дівчинки ніби засяяло після її слів. Адже їй не доведеться самій розбиратися в складних візерунках, що складаються з певних рун, ієрогліфів або кандзі.
Коли всі наявні сувої в будинку були вивчені Наруто попрямувала туди, де різних знань куди більше, в бібліотеку. Однак вона, як і раніше, не може пройти вулицями селища не ховаючись, тому скориставшись хенґе6.3 попрямувала туди. Будівля була величезною, розділеною на кілька відділів, в основний її не пустили, тому що аби пройти далі потрібно мати при собі посвідчення ніндзя. Довелося йти в громадську, яка як для цивільних, так і шинобі, хоч тут корисної інформації мало все ж дещо дізнатися їй вдалося.
« …Фуїнджицу — особливий тип технік, який спеціалізується на запечатуванні об’єктів, живих істот, чакри. Також використовується для обмеження руху або розпечатування об’єкта як всередині чогось, так і всередині когось. Відмінною рисою технік є поява вибудуваної в певному порядку технічної формули, кандзі, а також інших видів символів (подібно техніці Виклику)… найсильнішими техніками в цій області славився давно вимерлий клан Узумакі. Члени клану могли використовувати досить нищівні й потужні джицу запечатування».
一 Узумакі. У мене є клан і ці люди мають бути дуже сильні, тільки де вони? 一 сама собі поставила питання вона.
一 Безголова, сама ж тільки що прочитала, що клан вимерлий, — пролунало незадоволене гарчання в глибинах підсвідомості.
一 Курама, у тебе передчасний вихід зі сплячки?
一 Спокійний сон і ти — речі несумісні, а спокійний сон у твоїй підсвідомості подвійно несумісні.
一 П-ф-ф, — по-дитячому пирхнула та, — краще скажи, ти щось знаєш про цей клан?
一 Звичайно, на відміну від деяких, я багато чого знаю, — самовдоволено повідав Лис.
一 Тоді, може, розкажеш? Який сенс знати та нічого не говорити?
一 Може і розповім. Узумакі або червоноволосі дияволи. Останнє просто про тебе, — їдко зауважив він на що дівчинка відреагувала хмиком, мовляв, подумаєш. 一 Вони славляться своєю неймовірною життєвою силою і неймовірними джицу запечатування, — у голосі прослизнуло захоплення, тому що хоч він ніколи це не скаже вголос, але фуїнджицу цих ненормальних захоплює. Так, саме так, по-іншому людей, які поголовно лізуть у саме пекло для досягнення своїх цілей не назвеш. Може, якоюсь мірою це їх і згубило. Будь вони не такими безрозсудними, то й в живих би після тієї кривавої ночі, коли їх вирішили знищити, залишилося б більше. 一 Твої сокланівці були майстрами печаток, вони могли запечатати все що завгодно, від кунаїв до живих людей.
一 А ще якісь застосування печаток є?
一 Коли хочеш ти можеш швидко міркувати й схоплювати на льоту, в інший час ти така балда.
一 Те ж мені, розумник знайшовся, — беззлобно відповіла Наруто, але її випад вирішили просто проігнорувати.
一 Є й інші, якщо знати як, то можна творити різні бар’єри, зберігати щось у хорошому стані довгий час і змусити людину робити що тобі хочеться, я знаю про грифи мовчання, покори, тиші та про всякі в такому дусі. Мої джінчурікі, доля у мене така, що всі вони Узумакі. Ніхто крім вас не може стримувати мою силу, — самовдоволено прорік Дев’ятихвостий, 一 були майстрами цієї справи. Особливо моя перша джинчурікі, вона була просто схибленою на них. Створила безліч печаток, багато використовуються і зараз, інші ж були загублені.
— Я теж так навчуся, інакше я не Узумакі!
— Ага, але для початку може відімреш? Ти декілька хвилин стоїш і дивишся в одну точку, — це було перебільшення, — мені не потрібен незапланований похід до Яманака6.4 , — після цих слів вона швидко зреагувала і продовжила свій шлях, мовляв, нічого такого просто задумалася.
Дівчинка крокувала людними вулицями Конохи й нехай не під своїм обличчям, але все ж прогулювалася. Показуючи, що попри всі ваші зневажливі погляди я не боюся і можу вийти на вулицю. Нехай і не як Наруто Узумакі. Демон селища Листя. Тому що, поки що, їй дуже складно справлятися з емоціями які обволікають, коли вона просто показується комусь на очі. Від такої несправедливості хотілося кричати. По суті, вона нічого не зробила, всього-то народилася не в той день. І не в тому селищі, але якщо вона скаже, що їй від цього гірко, то збреше. У неї є кумедний Какаші, добра Рін, похмурий, але дуже хороший Ітачі та веселий Шисуї. Крім того, ще один хлопець, з яким колись познайомилася на майданчику, він один перших побачив у ній людину, а не демона. І Наруто хотіла ще з ним зустрітися. Ще Курама, цей буркотливий рудий лис, який хоч і постійно чимось незадоволений, але шалено дорогий їй, як друг і рідна люди… лис.
Проходячи повз лавки з фарбами, в геніальній голівоньці дівчинки дозрів план як трохи повеселиться.
一 Щось задумала?
— Ще б пак, датебайо.
Підійшовши ближче до прилавка, її погляду представилися фарби та щіточки. Вона хотіла було їх просто взяти ненадовго й потім, можливо, повернути, але згадала, що в кишені десь було декілька монет і цього мало вистачити.
Сплативши покупку Наруто приступила до виконання свого недавно придуманого й дуже просто плану. Розфарбувати вулиці селища, адже на її скромну думку вони досить непоказні та тьмяні, тому це необхідно виправити. Червоною фарбою.
Спочатку все було добре, її практично ніхто не помічав, хоч хенґе й злетіло, за роки життя вона навчилася непомітності. До того ж для ніндзя це дуже корисне уміння, так що й в майбутньому їй це стане в пригоді. На стінах будівель красувалися досить непогані малюнки. Тому що Узумакі вважала, що якщо щось робиш потрібно виконувати це на відмінно йпустощі теж.
Але потім її самотність перервали, за її спиною стояв хлопчик приблизно її віку. Вигляд у нього вкрай дивний, обличчя закриває широкий комір, що досягає до носа, а очі були приховані окулярами, на голові капюшон від сірої куртки. Ще, судячи з усього, він брюнет, хоча це не точно, вони в провулку й тут освітлення не надто хороше. Він стояв і мовчки на неї дивився, напевно, бо не зрозуміло куди він дивиться взагалі. Ні ворожості, ні будь-яких інших негативних почуттів стосовно себе я не відчула. Хоч коли виходжу кудись далеко, за межі будинку, я «відключаю» свою емпатію, але коли хтось знаходитися близько до мене я його відчуваю. Таке становище речей помітно заспокоїло і я вирішила з ним познайомиться.
— Гей, не хочеш теж спробувати? — запитала я вказуючи на фарбу. — І як тебе звати?
— Звуть Шино мене, знайомі будемо, — підійшовши трохи ближче і беручи щіточку, занурену в фарбу відповів він.
— А мене Наруто, тепер ми будемо друзями, — повідомила його я.
— Хоч і знаємо ми одне одного хвилин пару, подобаєшся ти мені та будемо друзями ми, — сказав брюнет.
Після цього ми почали розмальовувати стіни будинків, хоч у нас і був усього один колір фарби. Це не завадило на одній зі стін намалювати своєрідний пейзаж, нехай він і не ідеальний, але ми залишилися задоволені. І як тільки хотіли покинути місце злочину нас помітив патруль, довелося рятуватися втечею. Я взяла за руку свого нового знайомого, залишивши докази на місці, а що вже й так зрозуміло чиїх рук справа, й почала намотувати кола навколо лавок і вулиць.
Курама посміювався в підсвідомості, мовляв, нічого нормально зробити не можу. Але ж сам підтримав, виходить такий же співучасник, але ні, йому нічого не буде, а ось нам, якщо нас наздоженуть дуже навіть.
Шино смикнув мене в сторону й ми забігли в якийсь вузький просвіт між будинками, але відірватися все одно не вийшло. Поліціянти як гналися за нами, так і женуться. Як раптом я відчула, що на одного переслідувача стало менше, але не встигла я зрадіти як він з’явився прямо перед нами з криком:
— Попалися, дрібні шкідники!
Ті, що були ззаду, швидко нас наздогнали та повели в поліційний відділок. І якщо від цих «героїв», які захопили двох дітей фонило радістю, то Шино був злегка розгублений і наляканий, йому явно в новинку такі пригоди. Я подивилася на нього й усміхнулася, висловлюючи мовчазну підтримку, мовляв, нічого страшного вони нам не зроблять. Хоча побоювалася, що він вирішить, що це була перша та остання його пригода зі мною.
Нас привели в будівлю і поки один пішов доповідати про те, що трапилося постовому, інші залишилися з нами, щоб ми не втекли. Коли той, що пішов, повертався я відчула знайому чакру поруч.
— Наруто? 一 здивувався Шисуї. — Я думав, що в дільниці не побачу тебе ще декілька років, але ти перевершила мої очікування.
На таку заяву я жартівливо вклонилася та усміхнулася, мовляв, старалася.
— Коли мені сказали, що двоє дітей розмалювали пів вулиці, то зізнатися чесно, на тебе і подумав, — я пирхнула, а він продовжив. — А ось хто другий губився в здогадах і вже почав боятися того, що ти навчилася робити клонів.
— Клонів? — перепитала я. — А як це? Як їх робити? А так можна? Ти ж мене навчиш? — почала засипати питаннями.
— Це дуже складна техніка рангу «В». Тобі її знати рано, до того ж не у кожного чуніна вона виходить.
— А в них вона виходить? — запитала я, вказуючи на хлопців, що нас сюди привели. Один з них мав тьмяно-чорне волосся довжиною до плеч і темні очі. Він носив те, що вважається звичайним повсякденним одягом Учіх, чорну високу сорочку з коміром зі знаком свого клану на спині та штани темного кольору. У другого чорне волосся зав’язане у хвіст. Одягнений у темну сорочку з емблемою військової поліції Конохи на спині, й такого ж кольору штани з чохлом для сюрікенів на правій нозі, а трохи нижче бинт. Крім того, у нього чорні рукавички, темно-сині сандалі й синього кольору протектор.
— О, Тайко й Теккі — чууніни та наскільки я знаю, один з ним уміє створювати одного або двох клонів.
Той, який вміє самовдоволено посміхнувся дивлячись на мене, я ж просто пирхнула та відвернулася.
— Шисуї, — звернулася я до нього милим голоском. — А якщо я виправлю те, що зробила ти мені покажеш печатки? Тому що Шино тут ні до чого, він просто поруч опинився, датебайо, — Учіха на це хитро усміхнувся.
Тайко й Теккі сторопіли від такого звернення до старшого їм за званням. І хоч вони були старше, але того поважали за його силу, та й до того ж він геній клану. Спочатку ця дівчинка розмалювала стіни, потім вирішила домовитися з Шисуї та й він сам був дуже доброзичливий з нею. Поки вони відходили від шоку, Наруто взяла за руку Шино й відвела трохи віддалік і шепнула на вухо:
— Я все відмию, мені не вперше. До того ж ти дійсно ні до чого, це все я.
— Не по-дружньому це, друга в біді залишати, — відповів він.
Й Узумакі зрозуміла, що він не піде, а буде разом з нею виправляти наслідки своїх дій, вона усміхнулася своїм думкам.
— Так ми йдемо? Мені ще вчитися новій техніці, датебайо.
— Тайко, йдеш з ними, простежиш, щоб вони все відмили. А ти, — звернувся він до Теккі,— прямуєш виправляти звіти, Фугаку-сама ними незадоволений.
Нарешті, показавши язик одному зі своїх переслідувачів, Наруто та Шино покинули будівлю у супроводі Учіх. Кілька годин пішло на те, щоб відмити фарбу, малювати було легше. А цей Тайко ніяк не допомагав, а тільки гиденько посміхався і зловтішався.
Коли вони закінчили, то був уже полудень. Наруто попрощалася з новим другом і пообіцяла, що вони ще зустрінуться, на що Шино тільки зрадів. Тому що ця дівчинка його перший і єдиний друг, адже через його приналежності до клану Абураме його цураються, а деякі діти бояться. І що найприкріше ніхто не хоче з ним дружити. А вона, так просто назвала його своїм другом, не допитуючись з якого він клану, просто прийняла такого який він є. І втрачати таку чисту дружбу він не має наміру.
— І де ти живеш? — запитав Тайко.
— А навіщо це тобі? У гості не запрошу, — відповіла червоноволоса.
— Провести тебе потрібно, а то знову щось втнеш, мені вистачає проблем. А щось мені підказує, що ти цілком можеш нею стати.
— Яке додому? До Шісуї йдемо, він мені повинен показати нову техніку, — на таку заяву він лише розсміявся, щоб дитина й вивчила техніку клонування, повний абсурд.
— Не віриш значить? А посперечаймося, що у мене вийде створити клонів?
— І на що сперечатися будеш?
— Як на що? На бажання.
Подумавши й давши їй три дні, він погодився, абсолютно вигідна суперечка, не всі чуніни нею володіють, а тут якась соплячка.
Тайко дивувався цій дівчинці, ще кілька хвилин тому здавалося, що вона валитися від втоми, а після укладення суперечки пожвавилася і почала шукати Шісуї-куна. І все-таки коли ж вони познайомилися і чому він так добре до неї ставиться. На всі ці питання йому навряд чи дадуть відповідь. Поки він перебував у своїх думках, червоноволоса зупинилася і зосередилася, а через кілька миттєвостей зірвалася в бік одного з полігонів, що був неподалік. Хлопцеві нічого не залишалося як піти за нею, адже перед відходом Шісуї-сан ясно дав зрозуміти, що він за неї відповідає.
У своїх припущеннях він не помилився і вони прийшли на полігон. Де чекав майбутній учитель Наруто. Як тільки той її помітив, то просто кивнув якимось своїм думкам та усміхнувся.
— А ти впоралася швидше, ніж я очікував.
— А то, датебайо. Ти ж мене навчиш новій крутій техніці!
— Я б так не радів, а раптом у тебе не вийде? Як-не-як це техніка аж «В» рангу, а ти толком і техніки рангу «D» не знаєш, — судячи з усього його просто забавляла ситуація що склалася, визначив Тайко.
— О, Тайко, — звернувся до нього хлопець. — Можеш бути вільний, я занесу це завдання в список виконаних тобою.
— Спасибі, Шісуї-сан, — сказав він і хотів було піти, як його гукнула Наруто.
— Гей, зачекай і через два дні я покажу тобі цю техніку.
— А чи не надто самовпевнено? Все-таки в тебе три дні, — єхидно відповів той.
— Так, три, але мені він для іншого потрібен, так що готуйся програти.
— Подивимося, — наостанок кинув він і зник.
Побачим, побачим.
Зрозумівши в чому справа, Шісуї просто усміхнувся. Вона не тільки примудрилася змусити його її навчити, а й обрізала всі шляхи відступу. Адже не може він тепер просто залишити цю справу. Якщо одній людині відомо, що він повинен її навчити техніки клонування, то й всі будуть знати. І відповідно тепер навчити цей червоноволосий буревій справа честі. Тільки як навчити ще навіть не геніна техніці рангу «В» залишається загадкою, хоча звичайною Наруто не назвеш, тому раптом не все так погано?
— Що ж, лисичка, приступимо? — запитав той.
— Звичайно, чим швидше, тим краще!
— Тоді, вперед на розминку.
— Що? А хіба ти мені не повинен показувати печатки?
— Це само собою, але спочатку ти розімнешся, почнемо з присідань, віджимань і бігу, а потім подивимося. А то твоє непідготовлене тіло не витримає і ти звалишся. Або ще чого гірше — можеш пропалити свої канали чакри.
На це Наруто кивнула, мовляв, керуй і говори що робити. Вона виконувала всі настанови та вправи, майже не припираючись, як-не-як розуміла, що відразу все не вийде. Через кілька десятків вправ і декількох кіл навколо величезного, на її думку, полігону, вони приступили до медитації та розширення каналів чакри. Й оскільки як тільки вона виявила, що сенсор це їй було не в новинку, то впоралася вона досить швидко. Какаші час від часу стежив, щоб вона виконувала ці дії. Тому переконавшись, що Наруто підготувала тіло до майбутніх навантажень Учіха вирішив показати потрібні печатки.
— Так, а тепер запам’ятовуй грифи, щоб повторити, — сказав він і почав виконувати.
— Каге Бушин но Джицу6.5 ! 一 крикнув Шисуї і поруч з’явилося два боєздатних клона.
— Ух ти, — здивувалася Узумакі.
— Аби повторити, тобі потрібно сконцентрувати потрібну кількість чакри ні більше, ні менше для кожного клону, хоча не думаю, що вийде створити багато.
— Гаразд, — відповіла дівчинка й почала повторювати. Сконцентрувала чакру, склала печатки та повторила за Шисуї. — Каге Бушин но Джицу!
Біля неї з’явилося щось на подобі клона, котрий ледве стоїть і хитається у всі боки до того ж він відразу зник.
— Принцип ти зрозуміла, тепер потрібна практика, — заявив темноволосий і присів біля дерева, медитувати, щоб не втрачати часу.
Наруто раз по раз виконувала техніку і здається між невдачами навіть вийшов більш-менш нормальний клон. Практикувалася поки не настав вечір, Шісуї помітив, що пора закруглятися. Тільки хотів було це сказати, як побачив, що учениця почала падати. Швидко опинившись поруч, підхопив її, тим самим не даючи впасти.
Він і справді захоплювався її витривалістю та силою волі. Адже, напевно, сьогодні вона мирно не сиділа на одному місці, чого тільки варта витівка з фарбами. Несучи її на руках він попрямував до будинку Рін-сан, Наруто з нею живе й вона точно про неї подбає.
Швидко діставшись, він постукав і привітав брюнетку, яка й відчинила двері будинку.
— Шисуї-кун? — здивувалася вона, але побачивши Наруто, яка мирно сопіла, забрала її та кинувши, — заходь в будинок, — віднесла ту в ліжко.
Повернувшись почала питати що сталося і запропонувала чаю, але він відмовився, мовляв, поспішає.
— Перетренувалася, — коротко відповів той, — я її техніці вчу, а вона просто не знає коли потрібно зупинитися, ось і вимоталася.
— І якої ж?
— О, про це скоро вся Коноха знатиме, та й вона сама вам розповість, — сказав той.
— Ось як.
— І мені дійсно пора.
— Так, так, звичайно, спасибі, що приніс Наруто.
— А як же, я ж відповідаю за неї, — наостанок вимовив він і зник у Шуншині.
На наступний день Наруто прокинулася з думкою, що їй обов’язково потрібно навчитися цієї техніки. Адже вона не буде собою, якщо програє в цій суперечці. Тому тільки-но піднявшись з ліжка, наспіх зробивши ранкові процедури, поївши та подякувавши за сніданок побігла тренуватися. По дорозі зустріла Какаші, який, як завжди, вткнувшись у свою книжечку йшов дорогою, мабуть, до них з Рін, в гості. Той щось крикнув, але був просто проігнорований, що знатно здивувало, адже зазвичай Наруто так себе не веде. Мабуть, щось задумала, ось і поспішає реалізувати, потрібно розпитати Рін, що це з нею, вирішив для себе Хатаке.
Техніка давалася досить складно, все-таки до цього дівчинка використовувала лише хенґе і яке б навернене вона не вміла б виконувати це не можна порівняти з клонами. Справжніми копіями себе, які зможу виконувати будь-які дії й «замінювати», коли це потрібно, оригінал. Контроль чакри, при всій її сенсориці, справа непроста, адже обсяг чакри в неї дуже великий. Це вона зрозуміла на практиці, як-не-як сенсор може не тільки відчувати чакру на відстанях, а й визначати її кількість, а ще силу того, хто її використовує. Наприклад, Какаші безмежно сильний шинобі, його чакра вражає та її багато. Та ж ситуація з Рін, нехай її чакра не така «страхітлива» як у нього, але вона сильна і взагалі відрізняє від інших. Зігріває й обволікає, в той час, як у ні-сана разюча, трохи холодна та водночас тепла. Завше така різниця, тому що у них різні види діяльності. Рин ір’єнін6.6 , а Какаші бойовик.
При виконанні техніки необхідно сконцентрувати певну кількість чакри й розподілити між клоном та оригіналом. Однак для Наруто складність полягає в тому, що її власної чакри непомірно багато й вона просто не може створити одного єдиного клона. Доводиться створювати відразу кілька, бо поділити свої запаси чакри на дві рівні частини просто нереально, для цього потрібен немислимий контроль, який у Наруто відсутній.
Дев’ятихвостий стежив за своєю джинчурікі й був вражений її кмітливістю, адже вона більш ніж вірно все визначила і порахувала, тепер їй потрібна тільки практика. Їй навіть не довелося пояснювати, сама здогадалася. Тільки ось той промовчав, що можна просто відокремити частину своєї чакри від загального резерву й розподілити між клонами, але такий контроль поки їй не по силі. Хоча напевно ненадовго. Ще, по правді кажучи, у цій суперечці він був на її боці. А як інакше, вона ж його джінчурікі й до того ж згнітивши серце він був готовий визнати, що й друг, єдиний друг.
Весь день ця вперта особа провела за тренуваннями. І надвечір просто валилася з ніг, але результату все ж домоглася, а ось якого вже завтра дізнаються усі в поліції Конохи.
По вулиці мчав маленький червоноволосий вихор, не помітити її було складно. Як-не-як червона плямочка, що перетинає вулиці селища з неймовірною швидкістю явище незвичайне. Дівчинка прямувала прямо до поліційної дільниці, кінцева мета вельми виняткова, хоча якщо все у світі ділити на нормально та ні, то ніколи не будеш по-справжньому жити. Адже бути живим те й значить, що робити те, що хочеться і жити як хочеться.
Сама будівля військової поліції Конохи виглядала велично й грізно. Чотири колони відразу впадали в очі будь-кому, хто приходив повз, чи то відвідувачеві, або ж працівнику. Будівля у декілька поверхів, двоє розсувних дверей, які кожен день пропускали бувалу кількість людей. Адже допомога потрібна кожному, не говорячи про те скільки різних ситуацій трапляється щодня. Як-не-як селище аж ніяк не маленьке та й густонаселене. До того ж куди вести злочинців як не сюди, через які двері їм ще проходити. Передня частина будівлі вигнута трохи дугою, де на верхівці був герб клану Учіха.
Наруто війшла всередину і її погляду відкрилося «серце» будівлі, адміністрація і пропускний пункт, який був обгороджений склом. Стіни пофарбовані в улюблений колір Учіх — синій, але з відтінком сірого, а під ногами відчувалася дерев’яна підлога. Усередині маленького простору з віконцями за столом сидів чоловік, який щось старанно писав, до нього й попрямувала Узумакі.
— Здрастуйте, — привіталася та, — мені потрібен Тай…мо, ні, не так його звуть, — сказала вона і притулила вказівний палець до підборіддя, мимоволі створюючи задумливий вигляд.
Хлопець звернув увагу на таку юну відвідувачку й спочатку очам своїм не повірив і навіть декілька зайвих разів моргнув. Перед ним стояла маленька дівчинка з неприродно червоним волоссям, що сягало плеч і глибокими блакитними очима. Одягнена у звичайні чорні шорти та темно-зелену легку кофтинку, поверх якої була біла футболка із зображенням виру посередині, на ногах були відкриті сині сандалі.
Тим часом після недовгого мовчання вона вигукнула:
— Згадала! Тайко. Тайко Учіха мені потрібен. Можете його покликати?
— А ти хто? І де твої батьки або хтось із дорослих? Не знаєш хіба, що бродити однієї по величезному селищу небезпечно? — говорив він попутно думаючи, що у неї якийсь знайомий вигляд.
— А хіба поліція не повинна оберігати жителів від небезпеки? Або ви натякаєте, що погано справляєтеся з цим завданням і мені можна починати боятися виходити на вулицю? 一 ущипливо відповіла вона, на що темноволосий коротко усміхнувся, швидко ховаючи усмішку за маскою спокою і хотів було відповісти їй, як за її спиною пролунав голос.
— Наруто? Ось так зустріч, ти щось накоїла, раз тут? — запитав підійшов хлопець.
— Чому це відразу накоїла? Ітачі, ось якої ти про мене думки, — промовила дівчинка насупивши щічки й склавши руки на грудях.
— Не дуйся, а то коли ти так робиш, стаєш ще миліше, — відповів він. На що вона тільки насупила брівки всім виглядом показуючи, що це не так.
— Будеш мене називати милою і я всім розповім, що ти … — договорити їй не дала рука, що опинилася на роті. Але подумки та додала, — … що ти жахливий ласун і дня без солодкого не можеш прожити.
— Тож все-таки що тебе сюди привело? 一 змінив тему той.
— А, точно, мені потрібен Тайко Учіха, він мені винен бажання, — з усією серйозністю заявила вона.
Хлопець, що був на посту, зареготав, а Ітачі здивовано подивився на неї.
— І як же так вийшло?
— Він просперечався, я вивчила техніку Клонування.
— А, так це про тебе кажуть, Я думав ти старше, — подав голос хлопець, що недавно був зайнятий паперами.
一 Так, ви покличете його? 一 запитала дівчинка, але в ту ж хвилину додала, — хоча, вже не треба, — та попрямувала до одних із дверей. Та через мить відчинилася і перед винуватцем цього переполоху постала Наруто.
— Ти? 一 запитав він. — Невже здаєшся?
— П-ф-ф, ще чого, це ти програв, — самовдоволено вимовила вона.
— Невже ти вивчила техніку? Бути того не може…
— Ще як може, — вигукнула вона і склала грифи, при цьому сказавши: — Каге Буншин но Джицу!
У кімнаті з’явилося кілька димків, котрі розвіявшись відкрили вид на клонів, що заполонили простір. Їх було порядком десятка й Шісуї, що тільки-но ввійшов навіть присвиснув. Інші працівники не вірячи розглядали клонів, які були цілком реальні й щоб переконатися хтось навіть застосував шарінган6.7 .
Клони спрямували свій погляд на враженого Тайко й в один голос сказали: — Ти програв!
А сама Наруто схрестила руки на грудях й усміхнулася.
У Фугаку день не вдався з самого ранку. І якби той не був Учіхою, він би кричав на всіх і вся, адже з надходженням нових працівників скарбничка проблем тільки збагачувалася. То звіти складені не вірно, то протоколи й доводилося постійно про це говорити й тикати кожного. Ось тільки чому він займався цим особисто — питання було насущне. Але відповідь знайшлася досить швидко: він любить порядок у всьому, тому просто не може доручити таку відповідальну справу, як перевірка документів, якимось новачкам. Ні, звичайно, у нього були помічники й тільки він один цим не займався, але кінцевий вигляд і складання загального звіту на основі інших — було його роботою. Однак як складно виконувати таку роботу, коли все зроблено неправильно, доводилося постійно наказувати переробляти.
Коли він почув шум у холі, де знаходився пропускний пункт та адміністрація, то справедливо вирішив, що був затриманий черговий злочинець, який порушує порядок. Котрий до того ж створював надмірно багато шуму. Урадивши, що якщо він продовжить у тому ж дусі, то в когось помножаться години до вже явно наявних виправних робіт.
Коли настала різка тиша, той насторожився. Адже до цього кімната мало не ходором ходила, а тут раптова тиша. Невже зумів втекти, у такому випадку хлопець був явно не з простих, сховатися від поліціянтів у їх же цитаделі це потрібно вміти. Не будь він тут головним, навіть поаплодував би його майстерності, проте за статус цього явно не дозволяє. Який з нього керівник, якщо він злочинцям аплодувати буде.
Подумавши, що непогано було б розімнуться і просто пройтися, адже за сьогодні той ще не залишав своє робоче місце, займаючись весь день паперами. Склавши й відклавши документацію, встав з-за столу прямуючи до дверей. Відкривши їх побачив десяток клонів і спочатку дійсно не зрозумів, що тут відбувається. Адже той, покинувши свій кабінет, сподівався побачити що завгодно, але не те, що бачив. Кімната була заповнена клонами. І не просто клонами, а тіньовими клонами. До того ж не якогось чуніна або джоуніна, а дитини, яка навіть в академію не ходила. Так, йому була знайома ця дівчинка. Вона є дочкою одного з небагатьох людей, яких він поважав і дорожив їх дружбою. І все ж, подібне було несподіванкою, щоб мала створила всіх цих клонів, вірилося насилу. Однак клони справді були її власними, це він може сказати як професійний джонін. Хотілося просто розсміятися від комічності ситуації, маленька дівчинка змусила завмерти й шокувати полісменів цілого відділу. Він придушив смішок гучним кашлем, тим самим привертаючи до себе увагу.
— Фугаку-сан, здрастуйте, — першою заговорила Узумакі.
一 Вітаю, Наруто. Не хочеш пояснити що відбувається? Чому тут твої клони? 一 запитав він наказним тоном і при цьому жоден м’яз на його обличчі не здригнувся.
— Річ у тім, що я прийшла сюди виграти суперечку й показати свої вміння. І, напевно, трохи привернула увагу. Хто ж знав, що поліціянти такі вразливі, — сказавши це вона розвела руками й стиснула губи. Ці ж рухи повторили всі її клони.
— Тобто, ти одна влаштувала весь цей переполох, тим самим зупинивши роботу відділу на деякий час. Я правильно розумію? 一 запитав той з усією серйозністю. І Наруто б напевно б повірила, що так воно й було, якби не була емпатом. Емоції глави поліції видавали його з головою, хоч він цього абсолютно ніяк не показав. Йому було весело, його явно забавляла вся ця ситуація. Тільки от не всім так «пощастило» як їй і багато хто готувався до гіршого.
— Усе вірно.
— І ти готова понести за це покарання?
— Звичайно, так само як ви готові мене покарати, — усміхнулася вона, а Фугаку на це висловлювання підняв ліву брову. Та так, що при цьому його обличчя залишалося усе таким же незворушним.
Працівники подумки захоплювалися цією дівчинкою, а в деяких, здається, з’явився кумир. Так з їх начальником ніхто не розмовляв, адже що вже там, людиною він був суворою. І його ставлення до всіх завжди холодне. А тут якась дитина відповідає так, як би ніхто з підлеглих не наважився б. Ітачі та Шисуї хоч і нічого не говорили, але були шоковані такою поведінкою. Вони були на боці Наруто, як-не-як друзі, й готові були в будь-який момент рятувати ситуацію. Адже вони, як ніхто інший знали, яким грізним і страхітливим може бути начальник військової поліції. Хоча який Фугаку-сама керівник більше було відомо Шисуї, Ітачі ж не був його підлеглим, проте кому як не йому знати, яким може бути його батько.
— Будь-хто, хто порушує порядок у селищі несе за це покарання, — викарбував він. 一 Й оскільки виплатити адміністративний штраф ти не можеш, тобі будуть призначені громадські роботи. А твоїми напарниками будуть Тайко й Шисуї Учіха.
І якщо другий зрозумів за що його «покарали», то перший мало не захлинався обуренням. Це як же, його за що, але під холодним поглядом професійного джоніна те ніби в мить перестало бути важливим.
— Добре, цур я головна! 一 вигукнула Наруто й загубилася між своїх клонів, щоб один чорнявий чунін не позбавив її життя завчасно.
— Можете приступати, вам відомі поточні ділянки, які закріплені за поліцією на цьому тижні, — наостанок повідомив глава клану Учіха.
— Наздоганяйте та показуйте дорогу, де ви будете прибиратися, — крикнула дівчинка стоячи вже біля входу.
— Нестерпне дівчисько, — пробурмотів Тайко виходячи з будівлі, але його товариш по нещастю все ж почув його.
— Я теж думаю, що вона просто неймовірна, — прокоментував Шисуї й поспішив за Наруто.
Біля входу в Академію юрмилися люди, кожен чекав початку урочистостей. Як-не-як початок нового навчального року досить знаменна подія для всього селища. І крім майбутніх учнів тут збираються також вільні слухачі, люди, яким просто цікавий захід і його процес. Деякі вивчали списки, що висіли на дошці оголошень, щоб знати з ким доведеться зіткнутися, хоча таких було небагато й то ті були дорослими. Їх цікавило хто вступив цьогоріч. А багатообіцяльних імен вистачало. Практично всі молоді спадкоємці своїх кланів починають свій шлях шинобі. Абураме Шино. Акімічі Чоджі. Інузука Кіба. Нара Шікамару. Учіха Саске. Хьюга Хіната. Яманака Іно. Зараз ці імена свідчать лише про приналежність до певного клану, але хтозна, як ці люди проявлять себе в майбутньому.
Нарешті, розгледівши маківку, яка яскравою червоною плямою виділялася на тлі інших, Ітачі наснажився. Він був радий за подругу, хоча й не сумнівався в тому, що вона зможе вступити. Саске та Наруто пішли в академію в один рік, разом будуть випускатися, хоча цілком можливо, що будуть і в одному класі. Тут все покаже попереднє тестування і розподіл.
Покращена система навчання в Академії шинобі — це нововведення Четвертого хокаґе. Він був справді геніальним як і шинобі, так і людиною та правителем. Попри те, що перебував на своїй посаді він досить малу кількість часу, встиг вести кілька нововведень і поліпшити роботу вже чинниих структур. Наприклад, однією з його реформ, була реформа військової поліції Конохи. Тепер вступити до неї могли всі охочі, проте право керівництва залишалося за Учіхами. Як-не-як вона була заснована Другим хокаґе та передана Учіхам як жест доброї волі й довіри між ними й Сенджу. Нині проводилися конкурси та іспити й працювати в цій сфері стало пристойно й шановано. Адже як би не було, її члени вважаються елітними шинобі. Після того як реформа набрала чинності — поліції стали довіряти та менше боятися, адже тепер люди були краще обізнані про її роботу. Хоч настороженість і побоювання у бік клану не зійшли нанівець, це теж щось. Решта повністю у владі самих людей і клану.
Розподіл дітей проводили вчителі, які працюють в установі. Вони ставили нескладні питання, щоб оцінити логіку й кмітливість дитини. Запитували хто такі, в їх розумінні, шинобі й що їм відомо про Волю Вогню. Але при цьому не ігнорувалися основні вимоги до майбутніх ніндзя.
Після оголошення списків тих, то вступив, дітям належало дізнатися хто та в яку групу потрапить, для цього тих і зібрали. Щоб, по-перше, познайомити з хокаґе, а, по-друге, сказати в якому й з ким вони в класі.
— Наруто, готова дізнатися куди тебе розподілили? 一 запитав Какаші, який тримав її за руку.
Могло здатися, що це прояв слабкості, але він то робив для того, аби їй було легше концентрувати свою емпатію на ньому одному. ВІдтоді як дізнався про цю її особливості, то дійсно злякався за неї. Бути емпатом у селищі де тебе відверто зневажають і ненавидять, гірше й не придумати. І хоч та запевняла, що все в порядку, в неї виходить це відключати й контролювати, все одно мало вірилося. Особливо спостерігаючи зміни в поведінці, коли підходили до будівлі, де сьогодні велике скупчення людей. За допомогою дотиків можна концентруватися тільки на комусь одному, але при цьому якщо контакт тільки з кимось одним, то він стає відкритим як книга. Емпат проскандує повністю, заглядаючи в найпотаємніші закутки душі, всі почуття будуть як на долоні.
Вперше, коли Наруто виконала таку маніпуляцію з Какаші, він відчув як всі печалі та прикрощі, які він так довго й наполегливо ховав усередині себе. Він знову відчув як боляче втрачати й що таке смерть дорогої людини. Всі ці почуття вирували й у дівчинці та їй якоюсь мірою було соромно, що вона дізналася про всі ці переживання, все-таки це не її таємниця. На зміну цим відчуттям прийшли радість і щастя і вона мимоволі зраділа, що змогла дати знову відчути не тільки біль. Коли вона відпустила руки, які в обох здрібно тремтіли, вони деякий час просто мовчки дивилися один одному вічі. Першою порушила мовчання Наруто. Тоді вона сказала лише одне слово «Дякую». Одне слово сказало багато. Це подяка за те, що він залишився таким сильним, що зміг і зможе, за те, що довірився і за те, що став сім’єю для неї. Рін і Какаші ніколи не прагнули замінити їй батьків, адже це не їхня місія, у дитини повинні бути лише одні батьки. Нехай вони й мертві, замінювати тих, хто пожертвував життям заради життя дитини, хоч і вельми своєрідно, було б зневагою їх пам’яті. Вони вирішили просто бути поруч, наставляти й допомагати, а також підтримувати.
— Звичайно, якби ні, ми б сюди не приходили, — сказала вона з рішучістю, якій можна позаздрити, але ж він відчував, що та все одно хвилюється. Взаємні дотики, після встановлення контакту, який раніше стався між ними дозволяли відчувати, що відчуває кожен у даний проміжок часу.
— Аякже, навіть якщо й так, ти ж все одно б прийшла, це ж твоя мета перевершити мене, — одним видимим оком усміхнувся той.
— І не тільки, але я не скажу що ще, поки ні, — відповіла вона усміхаючись у відповідь.
— І дійсно не скаже, поки не вважатиме за потрібне, — подумав Хатаке.
— Какаші-ні-сан, — прошепотіла вона, — це не тільки моя таємниця і коли я стану досить сильною, щоб відстояти її я скажу.
— Добре, — дав відповідь він і стиснув маленьку ручку, висловлюючи довіру та підтримку.
— А тепер ми … — почала вона, але Хатаке перебив:
— …Разом прочитаємо нотації Рін за те, що вона знову втекла зі свого поста.
Той обернувся і подивився на брюнетку, яка стояла позаду них. Ті відразу відчули як вона підходила. Все-таки один сильний джонін, а друга в майбутньому неперевершений сенсор, але не стали нічого робити. Ніби подумки змовившись.
Дівчина чула розмову й, по-перше, була рада, що у її маленької імото була якась серйозна мета, адже у кожного шинобі вона повинна бути. А, по-друге, злегка побоювалася за неї, як-не-як завжди цілі безпечні й вона хвилювалася, що її виконання буде дорого коштувати.
— Як це насваримо? У мене законна обідня перерва. Та і я не можу пропустити таку важливу подію у твоєму житті, Наруто.
— Якщо мені не зраджує пам’ять, то вона скоро закінчується, — з важливим виглядом прорік хлопець, — чи ти ухиляєшся від роботи? — мало не жахнувся той. По правді кажучи, він знав, що відповідальніше людини ніж Нохара не знайти, йому просто подобалося її дражнити.
— Нічого подібного, я просто трохи затримаюся і досить про це. Хокаге зараз буде говорити промову, — поспішила перевести та увагу з себе.
За всіма розмовами вони й не помітили як почалася обов’язкова офіційна частина, але не Наруто. Та повернулася до Ітачі, який так довго не зводить з неї погляд, хоча так і не зрозуміло куди та на кого той дивиться й усміхнулася йому. А потім почала слухати промову хокаґе.
— Вітаю усіх вас! Думаю, пояснювати хто я немає сенсу, тому хочу представитися як шинобі, а не голова селища. Мене звуть Сарутобі Хірузен і в мене багато заслуг, досягнень, звань, але серед усього хотів би виділити одне з них. Я — шинобі. Упевнений, для кожного з вас це означає щось своє і ви будете абсолютно праві у своїх думках. Хоча, ймовірно є і ті, хто ще не визначився. Ну, ви також будете мати рацію. Я б не виділяв усі ваші домисли, а узагальнив. Адже ніндзя — це в першу чергу захисник селища. Не виключаю, що багато хто з вас приходили до такого висновку. Кожен хто вступив на цей шлях повинен знати заради чого бореться. Всі ми стоїмо на захисті Конохи. Всі ми спадкоємці Волі Вогню6.8 . — А ви, — він обвів поглядом слухачів, які за весь час просто стояли й мовчали, і зупинив його на дітях, — думаю, вже можу назвати вас потенційними учнями академії, ще й майбутнє селища. Тому вчіться старанно, не забувайте своїх цілей, прагнень і станьте гідними ніндзя свого селища.
По завершенню тиради слухачі вибухнули оплесками й криками. Всі почали активно обговорювати те, що сказав Третій. Почався якийсь балаган, але це перетнув хокаґе, давши слово директору навчального закладу.
— Вітаю вас, клас. Мене звуть Дайкоку Фунено6.9 й я ваш учитель, — представився чоловік з каштановим волоссям і трикутною борідкою.
Якщо глядіти на нього, то можна підмітити, що той одягнений у стандартну уніформу Конохи та бандану з налобним протектором.
— Виглядає цілком дружньо, — визначила Наруто.
— Напевно не всі знайомі зі статутом Академії, тому я вам роз’ясню цей момент, — він обвів поглядом клас і побачивши зацікавленість в очах студентів продовжив. 一 Перші три роки будуть присвячені вашій фізичній підготовці, адже для ніндзя життєво необхідно бути витривалим. Також ми будемо розвивати вашу СЦЧ6.11 і вогнище чакри. Приділимо увагу теорії та знанням у різних областях. Таких як письмо, читання, математика, адже вони дуже потрібні будь-якій людині. Ще у ваш курс буде входити географія, надання першої допомоги й вчення про отруту. Більше дізнаєтеся уже по ходу навчання, щоб було цікавіше або можете ознайомитися з цією інформацією на інформаційній таблиці. Вона висить на першому поверсі, — сказав він і помітивши дещо обурені погляди додав, — а ті хто ще не вміє читати, то для вас ненадовго це залишиться загадкою, — у кінці підморгнув той.
По класу пролунав гул. Учні обговорювали почуте. Наруто почала оглядати людей з якими їй належить вчитися. Серед усіх вона побачила знайомі обличчя. Хлопчика з яким колись познайомилася на дитячому майданчику. А також хлопчика, з яким разом розмальовувала стіни. Шікамару і Шино. У них навіть імена починалися на одну букву.
— Сподіваюся, вони не забули мене та все ще хочуть дружити, — подумала вона. І для себе вирішила, що як тільки їх відпустять, то підійде привітатися й обов’язково познайомиться і подружиться з усіма.
Коли вчитель відпустив їх наостанок сказавши, що чекає завтра на заняттях народ почав знайомитися між собою. Так Узумакі дізналася прізвища й відповідно хто з якого клану. Ні, їй зовсім не було важливо хто до якого належить, вона це розцінювала як можливість дізнатися більше про тих з ким буде проводити час наступні кілька років навчання в академії. У класі було багато дівчаток і не менше хлопців. І перші з якоюсь маніакальною наполегливістю обступили парту Учіхи Саске. Усі хотіли познайомитися і більшість млосно зітхали.
— Це що якась невідома медицині хвороба під кодовою назвою «Учіхи»? — запитала та сама у себе. — Інакше як пояснити той факт, що практично всі дівчатка так реагують на представників цього клану?
Вона не раз помічала як таке траплялося і в присутності Ітачі та Шисуї. І чесно не розуміла в чому причина такої одержимості. Так, вони були красивими й Узумакі це визнавала, а в іншому такі ж люди як і всі.
一 Учіхи — це одна суцільна помилка природи, з ними все не так, — вискалився Лис в глибинах підсвідомості.
一 Мабуть, з ними дійсно щось не так, або з усіма іншими, — висунула свою теорію Наруто на що той лише пирхнув.
Дівчинка сиділа за останньою партою крайнього ряду біля вікна, поруч були ще двоє, але як тільки вчитель їх відпустив ті швидко кудись пішли. Шікамару також розташувався за останньою, тільки третього ряду, а Шино середнього. Перший спав і йому не заважав ні гам, ні шум, а другий оглядав кабінет, затримавши погляд на Наруто. До нього-то вона і підійшла першою.
— Привіт, Шино, — привіталася та й усміхнулася, — рада, що ми в одному класі.
— Радий бачити Наруто тебе, адже не бачилися ми давно, — на свій манір відповів він.
— Я вже й забула, про твою незвичну манеру говорити, але ти не переживай, — вона замахала руками на знак того, що ні в якому разі не хотіла образити, — це дуже круто.
— Похвала твоя мені втішна, але не заради неї я говорю так.
— Ой, та звичайно-звичайно, — усміхнулася дівчинка, — підімо погуляємо? Адже сьогодні занять не буде.
— Згоден я з пропозицією твоїм.
— Відмінно, датебайо, — ще більше заусміхалася вона, — тільки я ще декого запрошу. — Сказавши це, вона попрямувала до ще однієї парті останнього ряду, де сопів молодий геній.
Струснувши за плечі хлопчика вона сказала:
— Годі спати, все життя проспиш.
— А? Що? — запитав дезорієнтований Шікамару.
— Не що, а хто, — усміхнулася дівчинка. — Привіт.
— О, Наруто, давно не бачилися, ти ніби зникла після нашого знайомства.
— Так, була справа, — почала чесати потилицю та, трохи скуйовдивши червоне волосся по плечі.
— Щось сталося? — поцікавився Нара.
— Ні-ні, все добре, просто так вийшло. Я ж взагалі-то тебе погуляти хотіла запросити. Підеш з нами? Можемо ще когось взяти, але я поки що ні з ким більше не знайома. Хіба що з Саске, але до нього не підступитися. Його оточили з усіх боків. Особливо активні ті дві дівчинки, — вона перевела погляд на блондинку і рожевоволосу.
— Блондинку Іно Яманака звуть, а іншу Сакура Харуно. Не думаю, що їм зараз буде цікава твоя пропозиція.
— Гаразд, з ними пізніше познайомлюся, так ти згоден?
— Я б сходив, але мене сьогодні мама на обід чекає, а якщо спізнюся, — той замовк згадуючи не найприємніші прочуханки матері.
— А, звичайно, тоді наступного разу? — усміхнулася вона.
— Наступного разу.
У селищі вирувало життя. Люди метушилися, хтось кудись поспішав, хтось спокійно прогулювався вуличками, абсолютно ігнорую весь той шум, що був навколо. Сонце яскраво світило, зігріваючи своїми променями жителів селища. Бродячі коти й собаки шастали від прилавка до прилавка плекаючи надію щось схопити.
Шино та Наруто вирішили не морочитися і просто прогулятися. Адже перший не був шанувальником гучних посиденьок або гулянь на відміну від дівчинки. Вона сама по собі була надто активною і тиша не була їй супутницею в житті. Ні, вона не має нічого проти того, щоб проводити час просто гуляючи, але душа жадала пригод.
Вони пройшли шлях від одного кінця селища до іншого. Кінцевою зупинкою став полігон. Побачивши який Наруто загорілася ідеєю спарингу, а Шино не зміг противитися такому натиску.
Клан Абураме нехай і малий, але займає стійке положення у Конохі. І як у будь-якого клану у нього є спадкоємець, яким і є Шино. А того кому судилося змінити главу за якимись давно писаним правилам готують до цієї ролі з дитинства. Тому тренування для нього справа не нова й звична. А оскільки техніки клану засновані на контракті, що триває все життя, і зовсім необхідні.
Вони розмістилися на звичайному полігоні. Ще хвилин двадцять тому тут був бій. Наруто відчула це, адже чакра так і витала в повітрі. Її напарник теж це помітив, як-не-як клан Абураме — сенсори, нехай і з вельми незвичайними здібностями. Це Узумакі дізналася, коли вивчала історію Конохи й хоч у книзі було написано мало, про окремі клани якесь уявлення це все ж дає. Її також не лякає особливість клану: жуки. І хай спочатку її це розтурбувало, то з часом вона прийняла цей факт. Все-таки ніхто не обирає ким і де народиться, кому як не їй це знати.
Противники встали в стійки. Змагаються в тайджицу. Коли Какаші не був зайнятий, то вчив її деяким прийомам. А після того як на одне з таких нечисленних тренувань прямо посеред бою з’явився дивний чоловік в зеленому трико з густими бровами, Хатаке просто загорівся ідеєю навчати її, а вона тільки за.
Удар. Блок. Підсічка. Вдала контратака. Удар. Стрибок. Атака. У кожного з них вимальовувався свій, нехай ізім’ятий і сумбурний, але стиль бою.
— А ти добре б’єшся, — підмітила Узумакі.
— Твоя похвала приємна мені, але сама ти не гірше нітрохи, — відповів той.
Вони знову зробили спробу атакувати одине одного. Переможців не було, а лише два маленьких тільця, що лежали на густій траві та дивилися на хмари. Вони просто видихнулися, як-не-як для обох день видався насиченим.
— Раз чи пару брата я перемагав6.11, але ти гідним противником виявилася, — сказав той, а дівчинка просто усміхнулася.
Шисуї прямував на зустріч. Свої щоденні завдання, у відділку він виконав і зі спокійною душею міг піти з Ітачі забирати з академії Саске. У нього сьогодні перший день, як і у Наруто.
— Привіт, Ітачі, — привітався той, — йдемо забирати твого молодшого братика?
— Хм, — з легкою усмішкою відповів той.
— Як завжди багатослівний, — пробурмотів хлопець і поспішив за кращим другом.
Біля академії юрмилися діти, бігали, гралися і просто знайомилися між собою, як-не-як їм разом кілька років вчитися. І якщо уважно подивитися, то вже в перший день створювалися своєрідні банди. У перший день багато хто показував свої лідерські якості й той, хто виявиляється кращим стає ватажком. Сама участь у таких коаліціях вельми своєрідна, адже таким чином ти заганяєш себе в рамки. Коли вступаєш у клуб, підкоряєшся лідеру, тим самим підтверджуєш, що готовий працювати в тіні. Подібне не зупиняли, адже для ніндзя важлива смиренність. Для ніндзя накази незаперечні, вони повинні виконуватися без суперечок.
Саске буквально вибіг з навчального закладу чимось стурбований. Побачивши рідні обличчя, поспішив попрямувати до них.
— Ні-сан, Шисуї-ні, що ви тут робите?
— Як це що? Не знаю, як Ітачі, — на таке формулювання той смикнув бровою. — А я прийшов тебе привітати зі вступом, — проінформував Шисуї.
— Спасибі, — подякував Саске, — тоді ходімо? — запитав той, дивлячись на старшого брата.
— Звичайно, отото, — усміхнувся очима Ітачі.
— Чудово, по дорозі зайдемо за данго6.12 , я зголоднів, — повідомив темноволосий юнак. Він прекрасно знав про пристрасть свого друга. Той просто обожнює ці ласощі. Це був найкращий спосіб його задобрити.
Спутники мовчазно погодилися. Визнаний геній клану Учіха сунув долоню у кишеню, а другою взяв за руку молодшого брата, щоб не втратити того в натовпі й аби просто трохи позлити. Адже знав, що той не любить таких проявів турботи на людях.
— Тож, Саске, розповідай, як перший день? Що цікавого? — зробив спробу зав’язати діалог Шисуї.
— Нічого цікавого, — дав коротку відповідь він.
— Ох, який ти нудний, невже зовсім нічого? Уже познайомився з кимось?
— Ні, — відповів Саске. Не визнавати ж йому, що підійти до когось заважає банальна гордість. Адже він з клану Учіха, його не так виховували. І він не Шисуї, який якщо хоче, то робить.
— Ітачі, у вас незговірливість це сімейне?
— Ти забув, що з одного клану? — запитав той.
— Забудеш таке, — пробурмотів він.
— Гаразд, Шисуї, як пройшов твій день?
— Я думав ти вже й не запитаєш. Ніяк, я недавно зміну здав, вона пройшла без особливих пришесть.
— І чим ти незадоволений?
— Та всім я задоволений.
Решту шляху жартівливо сперечаючись ті дійшли до кафе де подавали данго. Вони взяли три порції на винос. Ітачі був по-особливому щасливий, адже обожнював солодощі, хоч і ні за що в цьому не зізнається.
Селище виглядало жвавим і безтурботним. Діти бігали, торговці, у яких тільки починався час пік активно заманювали клієнтів. Вигукуючи й тим самим створюючи своєрідну рекламу свого товару. У Коноху приїжджали купці з різних країн і селищ. Як-не-як це місто було головним в країні Вогню6.13 , тож вони намагалися не упускати можливість хорошого заробітку.
Покинувши торговий квартал, Учіхи зайшли в житлові квартали. У селищі будинки будувалися не вище чотирьох поверхів, винятком можна назвати резиденцію Хокаґе. Атмосфера тут була значно спокійнішою, але все ж злегка гучною, адже день у самому розпалі.
Представники одного з шанованих кланів могли дістатися до свого кварталу і швидше, хоч він і був розташований на краю селища. Але хотілося пройтися, просто безтурботно погуляти.
Закінчивши зі спарингом, Наруто запропонувала погуляти по селищу. Давно вона не з’являлася на міських вулицях відкрито, а зробити це з кимось значно спокійніше. І це буде нехай маленька, але перемога. Її досягнення.
Вони ходили розмовляючи про все. На здивування дівчинки Шино виявився чудовим співрозмовником. А його улюбленою темою обговорення були жуки. І хай їй та здавалася дещо екстравагантною і незвичною, але Наруто активно підтримувала діалог. Часто роблячи помилки у своїх припущеннях, які моментально виправляв Шино. Йому було приємно, що Наруто не намагається перевести тему, а підтримувала діалог. Все-таки не кожен з ним просто говорять, а тут таке. Від цього було тепло та затишно, це почуття було особливим для нього.
Коли вони підійшли до вулички, де було досить багато людей, то всі почали шепотітися і перемовлятися. Хлопчик чув шепітки на кшталт: «Це вона…», «Демон...», «Що вона тут робить…». Наруто дещо поникла й опустила голову, про щось задумавшись. А йому, по-перше, було незрозуміло за що вони кидалися такими словами. А, по-друге, стало прикро за подругу, адже та, звісно, нічого такого не зробила. Люди іноді дуже дурні.
Узумакі підняла голову та подивилася на безхмарне й яскраво-блакитне небо, що заворожувало своїм чистим кольором і свободою. Вона усміхнулася своєю найщирішою усмішкою і взяла за руку друга. Показуючи, що нехай зараз вони до мене ставляться так, але я ще покажу всім, хто я така. Йому ніби передалася ця впевненість через дотик, від чого й він під своїм високим коміром усміхнувся. Бодай цього й не видно.
Таку картину побачив спочатку Ітачі, а потім вже й інші. Він був гордий за неї. Її, м’яко кажучи, недолюблює усе селище, а вона стоїть посеред вулиці й просто всім усміхається. При цьому фізично відчуваючи всю цю ненависть.
Про її здібності емпата він запідозрив досить давно та й Наруто сама все підтвердила, довірилася йому. Все-таки щось приховувати від двох геніїв клану Учіха, але при цьому дружити з тими досить неможливо. А довіра дуже важлива в будь-яких стосунках. Тому простіше було просто сказати й, на подив спочатку Шисуї, а потім Ітачі її підтримали.
Саске ж було ніяк не зрозуміло таке ставлення до цієї дівчинки. Згнітивши серце він сам собі зізнався, що вона була досить цікавою особистістю. Не вішалася на нього як інші дівчата, не кричала «Саске-кун», не робила в принципі нічого подібного. Так, вона була яскравою, галасливою, але ненавидіти її було жорстоко та неправильно. І він би хотів з нею дружити, але як підійти той не знав.
Побачивши друзів, Наруто помахала вільною рукою і потягнувши за собою Шино, попрямувала до них.
— Привіт, Наруто, — першим привітався Шисуї, інші ж просто кивнули. — А ти Шино? Якщо не помиляюся.
— Вірно сказано, — відповів він.
— О, це ж ти з ним стіни розмалювала, за що вас двох притягли в поліційну дільницю? — запитав той, притискаючи вказівний палець до підборіддя, тим самим показуючи задумливість. Саске зацікавився, а Ітачі й так уже знав про цю без сумнівів гучну справу, що пізніше обговорювали не один день в ділянці, куди він час від часу заходить.
— Ага, він мій друг, — підтвердила вона.
— Ох, зробила таке, а мене не покликала, — надувся темноволосий юнак.
— Ти що, в художники хочеш податися? Ні, це моя робота, займайся своєю, — з усмішкою відповіла вона й піддалася вперед, смикаючи на себе Шино, якого все ще тримала за руку. Мовляв, тримайте свої руки при собі.
— Просто визнай, що ти їй не конкурент, — вклинився в розмову Ітачі.
— Ти на чиєму боці? — вигукнув той.
— На боці переможця, — розвів плечима хлопець.
Саске було дуже цікаво, що це за історія. І якщо декілька хвилин тому він бажав позбутися суспільства людей, адже за день йому це набридло, то зараз хотілося слухати історії цих трьох.
Наруто, побачивши таку зміну емоцій нарешті відпустила багатостраждальну долоню Шино й підійшла до Саске.
— Ми так і не познайомилися нормально, в першу нашу зустріч ти був ще тією врединою, а зараз, коли мовчиш, то здаєшся хорошим, — на таку заяву той тільки пирхнув і сказав:
— А ти все така ж галаслива, — на це дівчинка просто розсміялася.
— Удамо, що я цього не чула, адже хотіла подружитися. А підійти до тебе в авкадемії неможливо, тебе оточують фанатки та кричать твоє ім’я, — тут уже розсміявся Шісуї й, повернувшись до Ітачі, сказав:
— Ти мені винен, я ж казав, — той просто закотив очі, подумки готуючись до каторги, яку придумає для нього Шисуї.
— Тож, будемо друзями Саске? — запитала Наруто і простягнула тому долоню. Він підняв брову й усміхнувся, здається навіть трішки зніяковів, коли простягав свою у відповідь.
- 6.1У кожного селища свій стиль бою. У Конохи він називається так. Подекуди тому, що я так хочу.
- 6.2Молодший брат японською. Тут іноді будуть з’являтися такі штучки. Звикайте.
- 6.3Якщо говорити простіше, то це зміна образу. Ніндзя використовують цю техніку як маскування, але сфери застосування можуть бути різними.
- 6.4Вони спеціалізуються на техніках, що маніпулюють свідомістю.
- 6.5Техніка тіньового клонування.
- 6.6Ніндзя, що спеціалізується на медичних техніках.
- 6.7Він здатний розрізняти лише традиційних клонів (водних, земляних, дерев’яних тощо.). У цьому випадку він був застосований для того, щоб переконатися, що це не ілюзія чи щось таке.
- 6.8Прагнення, що передається від вчителя до учня. Від бувалого шинобі до молодих генінів.
- 6.9Така людина існує, не я його придумала. Він мигцем з’явився в аніме та власне у своїй роботі я приділю йому якусь увагу. Якщо когось цікавить питання «Чому він?», то буду не проти відповісти на нього в коментарях, просто запитайте.
- 6.11Система циркуляції чакри.
- 6.12Кульки приготовані з клейких сортів рису, можуть бути як солодкими, так солоними.
- 6.13Одна з наймогутніших країн. Не є найбільшою, але має найбільше Приховане селище.