Вибір не завжди самостійний, але чи наслідувати його обираєш лише ти.
Чи складно обирати? Набагато складніше миритися з наслідками.
— Ми самі творці своєї долі!
— Хіба що з чужої подачі.
Жах незворотного вибору в тому, що скоєне не змінити.
Ще при народженні люди щось отримують і живуть із тим, що одержали.
Доля чи вибір? Думки різні, але ці суперечки вирішує час. Він завжди йде вперед. Не зупиняється і не чекає. У нього немає жалю, перед ним усі однакові. Справедливе відношення до всіх — це те чому людям слід повчитися.
Запобігти чомусь досить складно, простіше попередити чи не допускати, однак таке рішення приходить уже після незворотного. Людей називають розумними істотами, як не дивно, самі ж люди так себе й називають, проте їм притаманні найабсурдніші дурниці.
Брехня. Невіддільна частина людського життя. Без неї не минає і дня, адже простіше сказати те, що здається правильним, ніж розказати правду. Є багато різновидів, люди у цьому майстерні. Аби задовольнити свої амбіції та цілі підуть по головах.
Пожертва. Певно тільки дійсно хисткі до жертви люди застосують цей варіант як рятівний. Або ті, кому вже нічого втрачати, або ті, хто більше не хоче втрачати. Останнім не страшні наслідки свого рішення для себе, їм важливо аби їхня пожертва не була даремна. Інакше все було марно. І смерть, і самозречення від життя, і положенні на кін амбіції, цілі, мрії та бажання. Однак чи означає чиясь смерть неактуальність ідеалів тієї людини?
Щось подібне сталося тоді. Була принесена жертва. Тільки ось вона не була зароджена на обопільному виборі, проте оскільки новонароджена дитина фізично не може його зробити, то вся відповідальність на батьках, а домогтися відшкодування від мертвих досі не вдавалося.
По всьому селищу Листя луною пройшов страшний рев, злякавши всіх птахів і маленьких тварин поблизу. Цей передвісник не означав нічого хорошого.
У покриві надзвичайно теплої та світлої осінньої ночі до поселення наближався величезний звір. З великими червоними як кров очима за спиною якого височіли дев’ять величезних хвостів.
Руйнуючи все і вся на своєму шляху демон рухався вглиб поселення, де його зустрічали невеликі групи шинобі, які встигли зреагувати й дістатися до чудовиська. Це були ніндзя різних рангів і всі вони загинули в битві з найсильнішим.
— Убити. Зруйнувати. Учіха, — усі ці думки були складовими свідомості й нікого не хвилювали його бажання. Без сумнівів, він хотів свободи, але не встиг її відчути, як опинився у полоні проклятих очей.
У невеликій, але добре захищеній кімнаті, на ліжечку зі своєю новонародженою дитиною лежала жінка. Вона просила свого чоловіка, батька дитини, а за сумісництвом і Четвертого хокаґе, захистити селище й повернутися до неї живим.
— Мінато, спасибі тобі та… удачі.
— Ти й оком не встигнеш моргнути як я вже повернуся, — одягаючи плащ хокаґе, промовив чоловік і зник у жовтому спалаху своєї техніки Хірайшин0.1 .
На галявині, повністю оточеній деревами тривав бій між двома.
— Ти Учіха Мадара? Ні… не може цього бути. Він давно помер…
— О… А я про це не знав.
— З іншого боку не так уже й важливо хто ти. Навіщо ти напав на Коноху?
— О, знаєш, це просто весело. Ну, і частина мого плану… почати війну, щоби принести мир.
— Хто б він не був, він просто неймовірний, контролює К’юбі, володіє просторово-часовими техніками, що переважає і мою, і техніку Другого, крім того, планує щось зловісне, — розмірковував блондин до того як почати сутичку. — Якщо я не вб’ю його просто зараз, то він може стати більшою загрозою, ніж К’юбі.
Зірвавшись із місця, противники кинулися один на одного. З однією метою: завдати смертельних поранень. Пройшовши крізь противника Мінато виявився узятим у полон ланцюгами, що розташовувалися за спиною людини на обличчі якої була оранжева маска, але скориставшись технікою Летючого бога Грому перемістився до найближчого, кинутого заздалегідь, спеціального кунаю.
— Усе зводиться до швидкості, хто швидше зможе завдати удару в того й перевага, — визначив для себе Четвертий хокаґе.
Розвернувшись обличчями один до одного, противники знову кинулися в бій. Кинутий кунай пройшов крізь обличчя людини в масці, не завдавши йому шкоди. Не гаючи часу Мінато атакував його іншою технікою:
— Расенґан! — крикнув він, потрапивши ворогові в спину, але тільки створив отвір у землі.
Противник швидко піднявся, але не встиг нормально зреагувати на Намікадзе, який опинився біля нього й поставив печать на тіло.
— Гриф приборкування? Ти намагаєшся вивести К’юбі з під мого контролю? — здивувався чорнявий.
— Ні, я вже це зробив. Він більше не твоя зброя! — відповів Мінато.
— Ти й справді заслуговуєш на титул Четвертого Хокаґе. Зумів поранити мене й вирвати Лиса з-під мого контролю одним ударом, — промовив чоловік у масці та швидко зник у вирі своєї техніки.
Початок кінця.
Мінато телепортував К’юбі на галявину за межами селища, де за допомогою просторової техніки з’явилася його дружина разом із дитиною на руках.
— Потрібно поставити бар’єр, — запропонував він, взявши доньку з рук матері.
— Так, але моя чакра закінчується, — вимовила збезсилена жінка й вивільнила ланцюги зі спини. Це була унікальна техніка клану Узумакі — Адамантові ланцюги0.2 .
Дитина зайшлася плачем.
— Пробач, Наруто… Я не хотіла тебе будити.
— Кушина…
— Я затягну К’юбі назад… і помру разом із ним всередині себе. Це не дозволить йому якийсь час діяти, — тяжко говорила вона. — Це єдиний спосіб врятувати вас обох користуючись залишками моєї чакри.
Витримавши невелику паузу, додала:
— Дякую тобі… за все.
— Кушина, ти дозволила бути твоїм чоловіком, ти зробила мене Четвертим хокаґе, ти зробила мене батьком нашої дівчинки, — почав Намікадзе намагаючись утримати сльози, що рвалися назовні.
— Не журися, Мінато. Я… я щаслива, що це день народження нашої донечки, — перебила мати дитини й усміхнулася куточками губ забрудненими в червоній тканині (кров - це тканина).
— Кушина… тобі не потрібно забирати Лиса з собою, ми можемо використати залишки нашої чакри, аби ще раз побачити Наруто, — зі сльозами на очах промовив він.
Третій хокаґе саме прямував до місця, де перебувала пара. Проте було пізно.
— Наруто, пам’ятай… ми з татом любимо тебе найбільше, не поспішай дорослішати, дитинство — прекрасний час, — почала прощальну промову з дочкою та. — Коли їси не поспішай, їж по більше й рости великою, приймай ванну кожен день, лягай спати раніше і спи міцно, заводь друзів скільки завгодно… але спершу переконайся що вони справжні, слухай вчителів в Академії шинобі та вчи нінджицу. У мене завжди позаяк не виходило, сподіваюся, що у тебе вийде краще. Усі в чомусь хороші, а в чомусь ні… Дотримуйся трьох заборон шинобі й не зв’язуйся з Джираєю-сенсеєм!
На останньому Мінато усміхнувся, а жінка незабаром продовжила:
— Наруто… тебе чекає багато болю і страждань. Пам’ятай хто ти! Знайди собі мету, мрію… Я так багато хочу сказати та навчити тебе… ми будемо любити тебе завжди, — не стримуючи ридань говорила Кушина. — Вибач, Мінато на це зайняло весь наш час…
— Все гаразд.
— Це твій татко.
— Слухай свою балакучу маму…
— Печать Восьми Елементів! — це останнє, що сказав чоловік, перш ніж без духу впасти разом із дружиною.
- 0.1(Техніка, що була створена Другим хокаґе) Знаходиться в класі технік, що дозволяє переміщуватися просторово-часовим континуумом.
- 0.2Ланцюги витворені з чакри того, хто їх створює. Чим сильніша чакра, тим сильніша техніка. Мають здатність поглинати чакру того, кого тримають і не дають рухатися противнику.