- Забороняю перекладати роботу російською
- Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
Незважаючи на незначні рани на обличчі, вспороте передпліччя лівої руки та втому, Є Вансі буквально світилася щастям.
Нехай стороння людина цього б і не помітила, вона сама відчувала це безперечно. А все тому, що після довгої дороги в споглядальних темно-карих очах нарешті відбилась невеличка садиба посеред лісу.
Крихітне, старе, покинуте, колись розвалене житло, зараз випромінювало життя. І ближче підходячи до хати можна було побачити тьмяне світло з віконця збоку.
Жінка прискорила свій крок, практично перейшовши на біг. Досягнувши старих дверей, стрімголов відчинила зовнішні ставні.
Повний текст
Небо сяяло блискучими, але недостатньо яскравими зорями, щоб зразу помітити темний силует, який повільно пересувався ледве освітленою гірською стежкою.
Крізь крони дерев миготіло місячне світло, м’яко переливаючись на молодому обличчі.
- Читати далі про Повний текст
- Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь