З піску і крові

Грудна клітина раптом здригнулася від поштовху, несильного, але раптового. Морфіус злякано напружився і прислухався, зрозумів, що це було щось із середини, щось неприроднє і нове для нього.

Поштовх повторився.

Небіжчик лежав на столі і дивився на тусклу лампу порожніми очницями. Верхня частина черепа була відпиляна і акуратно складена в сторону, сірий мозок лежав на вагових терезах.

Гоб зняв слухавку і ввів знайомий номер із записної книжки і дочекався, доки на тому кінці роздався глухий голос Чеза – єдина людина, яка могла знайти Константина майже завжди. Чез не підвів, сказав, куди їм варто прийти і пообіцяв підвести, де б Джон не шлявся.