Мінджон потопає у неіснуючих почуттях. Ховається у них, намагаючись віднайти в собі хоча б маленьку частку того, що має бути. Бомгю безмежно закоханий. Він слухає ту ж музику, що й вона, шукає можливість хоча б трохи полюбити її улюблену їжу, одяг, кольори - усе в ній. Вони на різних сторонах екрану. На різних від кордону сторонах.
— Вінтер! — Мінджон чує за спиною знайомий дзвінкий дівчачий голос. Він наче посміхається їй, наче просто радіє одній тільки присутності дівчини тут. Просто так.
