Патронус

Червоно-золотиста вітальня Гриффіндора порожня дуже рідко. Кожен може вибрати для себе і своїх друзів зручний, заставлений м’якими меблями куточок, де можна обговорити важливі події, підготуватися до зайняття або просто попліткувати.

— Я не хочу ставати людиною, — впевнено заявив Гаррі, знаючи, що володарка ніколи не зважиться на це. — Ти завжди чиниш правильно й обдумано, Герміона. Тож не роби дурниці, про яку пошкодуєш, — він вилаяв себе за провокаційне питання: «а ти хочеш?», він має не провокувати, а підтримувати її.

Подих. Задушлива надприродна тиша. Присмак відчаю на кінчику язика тільки посилював тиск внутрішнього тагарю провини.

— Пробач, — біль, що злетіла з губ і зірвалася сльозою, змивала залишки нещодавньої радості.

Патронус увійшов до кабінету трансфігурації слідом за професоркою і  коли побачив те, як той був обставлений, припустив, що, імовірніше, декан Гриффіндора жінка педантична, сувора і вимоглива не тільки до себе, а й до оточуючих.

Наступного дня, на уроці трансфігурації, Герміона намагалася зосередитися на лекції.