Зв'язки

— Я не хочу ставати людиною, — впевнено заявив Гаррі, знаючи, що володарка ніколи не зважиться на це. — Ти завжди чиниш правильно й обдумано, Герміона. Тож не роби дурниці, про яку пошкодуєш, — він вилаяв себе за провокаційне питання: «а ти хочеш?», він має не провокувати, а підтримувати її. Тягуче срібло стиснулося у грудях, викликаючи бажання повернути час назад і не вимовляти цих слів.

Кивнувши головою, дівчина відвела очі від патронуса. Ще одна грань його характеру виявилася занадто людяною. Те, що Гаррі не осуджував її, не засмутився і не став випрошувати шансу на життя серед людей, вразило і обеззброїло грифіндорку. Він надто добре знав і цінував свою володарку, тому не намагався змінити її переконання чи тиснути на неї.

Він завжди піклуватиметься про мене.

Ще одна грань його безсмертної душі. Хоч би як Герміона переконувала себе, що патронус виконує своє призначення, усередині боліло від сорому власного боягузтва. Адже насправді їй хотілося, щоб хоч на короткий час він став людиною, щоб торкнутися його. Зрозуміти чи насправді хлопець пробуджує в ній ці протиприродні почуття закоханості.

— Я не хочу ставати людиною, — наполегливіше вимовив Гаррі, усміхнувся і звісив ноги, хитнувшись на камінній полиці, ніби на гойдалці. Казати неправду дається нелегко — уперше зрозумів Гаррі. Можливо, тоді, маючи плоть і кров, він би усвідомив, чому розрізняє почуття володарки, хоча його власні були глибоко сховані, як сніг, що лежить всередині скляної кулі. І те єдине почуття до Герміони, що дозволяло йому доторкнутися до завіси своїх емоцій, було йому незрозумілим. Патронус шкодував, що це не кохання, адже він не відчував того, що відчувала Герміона до Рона. Іноді хлопцеві здавалося, що він на кшталт паразита, який живиться емоціями дівчини: Гаррі жадав відчути всередині все те, що підвладне людині, але тільки не на шкоду своїй любій пані. — Ти повинна відпочити! Я піду, моя прекрасна володарко, — зухвало посміхнувся хлопець, знову повертаючи собі впевненість і спокій. — Снейп вважатиме за неповагу, якщо завтра на його уроці ти почнеш позіхати.

На відміну від кивка Грейнджер, Джині розчаровано заскулила і затрясла руку подруги, благаючи залишити патронуса.

До зустрічі, Гаррі, — пробукрокіла дівчина пересохлими губами, відчуваючи збентеження від погляду, спрямованого тільки на неї.

Занадто людяний. Надто багато викликає емоцій. Примушує думати про недозволенні дурниці, свої руки і губи.

— Бувай, срібний красень, — голосно зітхнула Джинні, показуючи своє невдоволення Герміоні, і послала повітряний поцілунок хлопцю.

Патронус тільки посміхнувся і, востаннє подивившись на володарку, розчинився в повітрі, відносячи з собою її емоції. І знову останнє, що побачила дівчина — посмішку хлопця, його певно щось тішило.

— Усі в школі знають, що твій патронус — людина! — обурено змахнула рукою Джинні і плюхнулася на м’який диван. Вона зсунула на переніссі руді брови від образи. — Пригадую обличчя Дамблдора того вечора, коли вони побачили Гаррі! — несподівано зареготала Візлі, згадуючи збентеженого директора. — Про Снейпа я взагалі мовчу! Я думала, він зблідне ще більше! Хоча потім він став добрішим до тебе чи що… До речі, ти тоді помітила що.

— Уявляю їхні обличчя, якщо вони дізнаються, що я оживила свого патронуса, — Грейнджер задумливо торкнулася пальчиками підборіддя, пропускаючи наступні слова Джині повз вуха. Вона замислилася, хто б із професорів став на її бік чи захист, якби вона зважилася на такий зухвалий експеримент. Гаґрід? Однозначно, але він не той, чиє слово багато значить для більшості. МакГонагалл? Герміона розуміла, що, будучи її улюбленицею, у разі провалу зможе вмовити жінку заступитися за неї перед директором.

Знову голосно зітхнувши, Джині потягнулася і позіхнула, зрозумівши, що вже кілька хвилин говорить у порожнечу.

— Сподіваюся, уві сні мені насниться твій красень-патронус, — мрійливо промовила рудоволоса дівчина й поклала голову на плече подруги.

«Саме так, мій», — подумала Грейнджер, упевнена у власних словах.

— Уранці розкажеш, –усміхнулася вона І дівчатка, недовго думаючи, вирушили спати.

Всю ніч із голови не виходили слова молодшої Візлі. Герміона розуміла, що Гаррі не можна оживляти, але інтуїція підказувала, що це потрібно зробити, адже з подальшим перетворенням Гаррі має відбутися дуже важлива подія. Перевертаючись у ліжку, вона боролася з бажанням піддатися внутрішньому чуттю і спокусі торкнутися патронуса по-справжньому. Із цими думками вона поринула в дрімоту.

Кілька днів Грейнджер із тривогою обмірковувала наслідки її експерименту для Гаррі. Вона взяла в Джіні стару, пошарпану книгу із заклинанням, як на короткий час оживити магічну сутність, вирішивши для початку самій усе досконально вивчити. Для перетворення було потрібно дві речі: зілля і повний місяць. Вивчивши перелік інгредієнтів відвару, дівчина зрозуміла, що тільки з повним місяцем не буде жодних проблем.

Увесь цей час Герміона не кликала патронуса, відчуваючи сором за свою нерішучість. Хоч би як вона себе виправдовувала і наводила правильні домисли на цей рахунок, нічого не допомагало. Тепер, вечорами, вона починала сумувати за Гаррі. І це тяжке, холодне відчуття самотності не проганяли ні подруги, ні навчання, ні навіть Рон.

Ще через кілька днів Герміона остаточно зважилася на зухвалий крок. Тепер вона боролася з відчаєм. Єдине, що було в неї в арсеналі — зростаючий місяць, кілька підпільно виторгуваних в інших студентів інгредієнтів і власна кров. На її подив і невдоволення, підпільним постачальником рідкісного зілля і відсутніх компонентів була людина, з якою вона взагалі не спілкувалася. І якщо Джині взяла на себе переговори з «підпільним торгашем», щоб домовитися про речовину, якої бракує, то Ґрейнджер — страховку від небажаного покарання або ще гірше — виключення з останнього курсу школи.

З нетерпінням дочекавшись ранку, вона схопилася з ліжка й помчала до того, хто, як вона припускала, стане її підтримкою. На подив, професора не довелося довго вмовляти.

***

— Гаррі, я хочу, щоб ти став людиною! — вона постаралася надати голосу впевненості, тепер остерігалася отримати відмову.

Вечірній, укритий першим снігом сад, як завжди, був порожній у цю коротку перед вечерею годину, і Герміона, без побоювань бути підслуханою, могла вільно спілкуватися з патронусом.

Гаррі розсміявся, хитаючи головою. Срібні іскри нарешті набули чітких обрисів, і Герміона мимоволі замилувалася, побачивши його незмінно-впевнений у собі вираз обличчя. Серце радісно відгукнулося на оксамитовий сміх безтілесного хлопця, внутрішнє тепло загасило тривогу, що долала раніше. З Гаррі вона нарешті почувалася рішучою і сміливою.

— І хто стане нашим покровителем, моя рішуча пані? — на тлі білого снігу, здавалося, що серпанок, яким був оповитий патронус, змінював колір від срібного до синьо-бузкового. Розмитий, як після дощу, силует не дозволяв володарці розгледіти вираз його обличчя, розрізнити жести. Тільки бадьорий упевнений голос хлопця дозволив полегшити тривожний стан дівчини.

— Слізнорт вступиться за мене перед Дамблдором у разі, якщо нас виявлять, — перейшла до справи Герміона.

— Якщо в нас вийде, — поправив її Гаррі. — Він же не буде тобі допомагати «отілеснювати» мене?

— Ні! Звісно, ні! Я зроблю це без його допомоги, — від самовпевненості вона розправила плечі, — але колекціонер рідкісних талантів запевнив мене, що заступиться перед директором. І я вірю йому, — вона примружилася, вдивляючись у силует патронуса. Машинально спіймала підхоплений вітром локон темного волосся, що вибився із зачіски, і заправила його за вушко.

— Із зіллєварінням у тебе є деякі складнощі, Герміоно, — помітивши, як дівчина хмуриться, незадоволена його зауваженням, Гаррі вирішив повернутися до цього питання пізніше. — Отже, він чекає, що ти оживиш мене, і неодмінно прийде перевірити результат.

Вона кивнула, повністю підтримуючи його здогадку.

— Він оцінить мою верткість.

Гаррі розсміявся, хитаючи головою. Срібні іскри нарешті набули чітких обрисів, і Герміона мимоволі замилувалася, побачивши його незмінно-впевнений у собі вираз обличчя. Серце радісно відгукнулося на оксамитовий сміх безтілесного хлопця, внутрішнє тепло загасило тривогу, що долала раніше. З Гаррі вона почувалася рішучою і сміливою.

— Так, краще підійде слово «винахідливість», — усміхнулася вона, вдивляючись у його очі, — і дипломатія. — Герміона стрепенулася, ловлячи себе на думці, що шукає похвали й захоплення патронуса.

— О-о, — усміхнувся він, — і хто твій асистент, моя люба пані?

Дівчина невдоволено піджала губи, згадуючи того, хто стане її помічником.

— Зараз побачиш, Гаррі.

***

Зголошуючись на допомогу подруги, Герміона не очікувала, що одним із благодійників стане слізеринець Блейз Забіні. Ґрейнджер знала, що він дуже розумний, але напрочуд відсторонений і замкнутий, незважаючи на норовливу і вражаючу компанію Малфоя. А ще ходили плітки про його родинні зв’язки зі Снейпом. Самій Герміоні в це вірилося насилу, вона з достовірних джерел знала, що професор обожнює свою красуню-дружину Лілі й ніколи б не зрадив їй. Але як би сказав її патронус: «Кожен із нас зберігає свій таємний гріх. А з плином часу він сильніше проїдає душу і залишає глибший слід».

Ось уже кілька хвилин Забіні уважно вдивлявся в патронуса Герміони. І якщо Гаррі ніяк не виявляв своїх емоцій, то Ґрейнджер ледве вдавалося неприкрито в’їдатися незадоволеним поглядом в обличчя слізеринця. Її починало дратувати його довге мовчання і примружені в хитрій задумливості очі.

— Що ж, Ґрейнджер, — Забіні зробив повільний вдих і видих. Герміона мимоволі постукала носком черевика по снігу, намагаючись не виявляти нетерпіння. Коли слізеринець поглянув на її черевик і розтягнув губи в задоволеній усмішці, вона випросталася і ледве вичавила з себе ввічливу усмішку.

— Перестань нервувати її, — наполегливо, але спокійно вимагав Гаррі, — адже ти все обміркував і ухвалив рішення, — його тон змусив брови Забіні піднятися. Він не зводив очей з дивовижного патронуса і погоджуючись з ним кивнув, стерши з обличчя всі емоції.

— Це не безкоштовно, — відповів Блейз, повернувшись усім корпусом до Герміони, збираючись вести з нею діалог. Гаррі парив за його спиною, оглядаючи темношкірого хлопця.

— Справді? — іронічно процідила дівчина. — А я була впевнена, що слізеринці люблять займатися благодійністю.

Забіні оцінив її жарт, навіть не поскупився на посмішку. Герміона мигцем глянула на Гаррі, який схвально підморгнув їй.

— Браво! Моя хоробра пані, –одними губами прошепотів патронус.

— Одне з двох, — діловито виголосив Забіні, — або ви шукаєте іншого помічника, інгредієнти, яких бракує, і чекаєте наступної повні, до речі, з нею усе набагато простіше, — при цьому зауваженні Герміона ледве стрималася, щоб роздратовано не підвести до неба очі, — або після перетворення патронуса на людину ти дозволиш взяти в нього п’ять мілілітрів крові.

— Що? Ні! — обурилася Грейнджер.

— Це буде твоєю платою, — діловито продовжив Блейз. — Ти ж не думаєш, що мій бізнес процвітає з доброти сердечної?

— Ні. Але… — вона глянула на Гаррі, і той кивнув їй даючи знак погоджуватися. Дівчина не хотіла, щоб хтось наближався до її патронуса, але тепер відступати було нерозумно. — Чому кров? Його кров.

— Для дослідження, — неохоче відповів Блейз, йому знову пощастило роздобути щось воістину корисне й унікальне. Він міг би піти на шантаж, але хто дасть гарантію, що ця маглонароджена зазнайка з часом не знайде собі іншого спільника. — З ним нічого не трапиться. Запевняю! Я ніколи не роблю помилок! — Герміона щиро заздрила впевненості Забіні, що не дозволяла хоч на краплю засумніватися в ньому. Він простягнув їй руку для потиску.

Гриффіндорка не мала права сумніватися, і незважаючи на те, що Гаррі знов кивнув їй, підбадьорюючи, вона боялася своїм божевільним експериментом нашкодити патронусу.

— Максимальний ризик — він не перетвориться на людину, — запевнив Блейз.

— Гаразд, — рішуче підняла голову Грейнджер, намагаючись не видати своїх вагань, — я згодна, тільки… ніхто не має знати.

— Звісно, ніхто! — серйозно підтвердив Забіні, ледь чутно фиркнув, ображений її зауваженням, — це в моїх інтересах.

Вони закріпили домовленість рукостисканням, і Гаррі з дозволу господині пішов геть, щоб зайвий раз не привертати уваги допитливого слізеринця. Вони залишилися обговорити всі подробиці угоди і правильність приготування зілля. Їй не дуже хотілося говорити про це із Забіні, але потрібно було ще раз переконатися в мінімізації ризиків для Гаррі.

***

На приготування зілля в Герміони пішла майже вся ніч. Незважаючи на це, весь наступний день і вечір вона почувалася надзвичайно бадьорою і схвильованою. Підтримка Джині виявилася дуже доречною. Саме вона порадила «оживити» Гаррі у Виручай-кімнаті. Візлі майже не засмутилася, що при першому перетворенні патронуса залишиться в кімнаті дівчаток про всяк випадок. Принаймні Герміона запевнила її, що для близького знайомства з хлопцем у неї в запасі буде ще два-три дні.

Як тільки-но дівчатка-сусідки заснули за допомогою чарівного чаю Джині, Герміона пішла до Виручай-кімнати. На подив, вона виявилася затишною, тільки заставленою безліччю книжкових стелажів, як у бібліотеці. Порадувало, що в центрі, як і у вітальні Гріффіндора, був великий камін, такий, як любив Гаррі, і невеликий диван.

До години, коли місяць має увійти бути в повню, залишалося кілька хвилин. З великої кишені кофти вона дістала флакон із темно-зеленим зіллям, що з кожною хвилиною ставало світлішим. Відчуваючи, як пальці відгукуються на внутрішнє тремтіння, Герміона знову запхала відвар у кишеню. Вона прикрила очі, приємні спогади виявилися повільнішими за патронуса, чия готовність з’явитися була спритнішою і швидшою. Внутрішня радість сповістила юну чаклунку, що ось-ось, витканий із мільйонів срібних порошинок, з’явиться Гаррі.

Зв’язок. Що більше він проводив часу з володаркою, то виразніше відчував, коли йому потрібно з’явитися. Густа субстанція його енергії відгукувалася на перше бажання Герміони побачити його.

— Експекто… — від радісної хвилі, що охопила свідомість, можна було задихнутися, — патронум!

Він з’явився перед нею надто близько — віч-на-віч. Настільки близько, що здавалося, торкається її. Сором’язливість і збентеження змусили її хитнутися назад.

— Час, Гаррі, — вона сунула руку в кишеню, уникаючи погляду наполегливих очей, дістала заповітний флакон і кишеньковий годинник. — Останній інгредієнт, моя кров, там, — вона глянула на зілля, що світлішає, переливається, і хвилинну стрілку.

— Сміливіше! — усміхнувся патронус, торкаючись напівпрозорими пальцями її долоні.

Судорожно втягнувши побільше повітря, вона акуратно відкоркувала флакон і піднесла його до губ Гаррі. Від хвилювання звук секундної стрілки, що розмірено клацала, напружував слух, змушував тремтіти руки. Герміона поїла патронуса зіллям, бачачи, як світла рідина вбирається в його срібне тіло, роблячи свою справу.

Через три клацання Герміона заворожено вдивлялася, як Гаррі набуває людської подоби: від губ до кінчиків волосся і пальців. Дівчина змогла відрізнити одягнену на нього темно-синю сорочку, жилетку й темні штани. Гаррі з цікавістю розглядав свої долоні, стискаючи і розтискаючи їх. Запустив пальці у волосся, вивчаючи його жорсткість. Найважливішим виявилося дізнатися реакцію Герміони. Він подивився на неї — дівчину, що на короткий час вирішила показати йому новий бік життя. З короткими видихами захоплення патронус розтягував у посмішці пухкі губи, ловлячи швидкоплинні емоції своєї пані. Він має знати про її почуття, чи не пошкодувала вона?

Радість, полегшення, торжество. Герміона притискала руки до грудей, не вірячи у власний успіх — у неї вийшло! Як вона сміла в собі сумніватися? За блискучими окулярами вона побачила зелені очі. Очі, що зараз по-новому вдивлялися в її обличчя, пестили її шкіру без дотиків і безмовно захоплювалися її розумом, красою, хоробрістю. І в цю мить час завмер. Між ними залишилася межа, яку потрібно було перейти, щоб відчути реальність наданого шансу. Зробивши крок назустріч до неї, Гаррі завмер, провів долонею по обличчю, відчуваючи жар збентеження, слухаючи несамовите серця в грудях і чомусь неможливість зітхнути. Герміона хіхикнула, відчуваючи перевагу над хлопцем, приховуючи тремтіння в колінах і незручність близькості. Тепер вона бачила його емоції, і вони безперечно тішили. Її крок назустріч. Частка секунди, рука Гаррі застигла в сантиметрі від неї, він напружився, здавалося, щось відчув. Стурбований погляд спрямувався кудись за спину дівчини. Перше, що спало на думку — нас знайшли, тож вона істинктивно повернулася в той бік, куди дивився патронус.

— Я… я вже був людиною! — дихання Гаррі участилося, зіниці розширилися, на лобі виступили крапельки поту. Він відчув, як на нього навалюються давно забуті спогади й пережиті події. — Я відчуваю його в Гоґвортсі.

— Що з тобою? — Герміона перелякалася, витягнула руки, не наважуючись торкнутися хлопця, при цьому готуючись підтримати його, якщо йому стане погано, — кого ти відчуваєш?

— Людину, що вбила мене, — у нападі задухи прохрипів Гаррі. Коротко скрикнувши, він схопився за серце і зігнувся навпіл.

— Гаррі! — захвилювалася дівчина, злякавшись за патронуса.

Ледь Герміона торкнулася хлопця, її засліпив яскравий спалах. Тисячі срібних іскор, що клубочилися, завмерли в повітрі й повільно посипалися на волосся та одяг чаклунки. Вона несамовито хапала руками повітря там, де щойно був патронус, стукіт серця віддавався у вухах, вибиваючи звуки страху й тривоги.

— Гаррі! — закричала Герміона, вдивляючись у порожнечу. — Гаррі! — біль і відчай спотворили дівоче обличчя, вона схлипнула, проклинаючи свій вибір зробити патронуса людиною. — Гаррі!