Пролог

Пролог

Хіната широко розкинула руки й зажмурилася, очікуючи болю. Їй не було страшно померти. Вона знала, що робить це задля Наруто і була щаслива покинути цей світ, закриваючи своєю спиною коханого. Врешті, для неї це було не вперше. Шкода тільки, що цього разу навряд чи буде злочинець, який розкається і поверне всіх до життя – вона ще так багато не встигла.

Куноїчі чудово усвідомлювала, що це війна і її шанси померти були досить високі. А ще вона розуміла, що без живого Наруто вона все одно існувати не зможе. Війна буде програна. Вона буде знищена зсередини вибуховою хвилею найстрашнішої втрати. А так… Кому яке діло буде до її серця? Отож…

Час ніби зупинився. Довкола була така дика тиша, яка буває тільки перед усвідомленням свого неминучого кінця. Це мучило її. Вона мовчки стояла, намагаючись максимально прикрити Наруто і молилась, щоб це закінчилось якомога швидше. Вона все одно не відступиться.

Раптом до її слуху, крізь пелену білого і густого безголосся, донісся свист і жахливий чавкаючий звук. Вона відчула бризки на своїй голові, спині, волоссі – повсюди. Хіната провела долонею по чорнявим пасмам і її серце пропустило удар від всеосяжного жаху. Гострий нюх чітко вловив нудотний запах крові. Біля її тіла і Наруто, який теж наче застиг у невагомості моменту, вп’ялися в землю гігантські дерев’яні колючки доісторичного чудовиська.

До дівчини, здавалося, доходило дуже повільно, але насправді пройшло не більше секунди. Якщо вона досі жива, то хто..?

Наруто розкляк швидше і встиг спіймати їхнього рятівника під час падіння. Куноїчі спрямувала свій погляд на невідомого шінобі, який кашляв кров’ю і впирався на Удзумакі, бо ноги не могли втримати його струнке тіло. Тіло, пробите наскрізь дерев’яними шипами. З її горла вирвався напівзадушений крик, коли її хвора від цього видовища голова зуміла впізнати. Господи, це ж…

- Медика! Бісового медика, хоча б когось, сюди! – кричав тим часом Наруто, тримаючи тіло її брата у своїх обіймах. Руки Удзумакі вчепилися у плечі помираючого, він був навіжений у своєму бажанні зробити бодай щось. Неджі виглядав з плеча джінчюурікі й його обличчя було неймовірно спокійним – він навіть усміхався, хоч з його рота текли тонкі цівки крові, а пробиті груди конвульсивно здригалися від пекельно болючого кашлю. Хіната впала на коліна – у неї не залишилося сил стояти. Вона могла просто мовчки спостерігати за істеричними безнадійними криками коханого, на руках якого просто зараз помирав один з найдорожчих чоловіків у її житті.

- Наруто, спинися…- Сльози потекли з очей Хінати. Цей шепіт її брата вона чула настільки явно, наче це вона зараз тримала його в кільці своїх рук. Насправді ж він просто безсило перебирав блідими пересохлими губами, намагаючись через силу видавити зі свого горла хоч якийсь звук. Надто знесилений навіть для кількох слів…

Неджі знав, що це кінець. Яка іронія! Він помирав у колі своєї високої родини з Головної гілки на полі бою, обірвавши свій юний вік саме так, як годиться Бічній гілці – захищаючи життя спадкоємиці Х’юґа. Неподалік стояв її батько, який був таким же німим свідком цієї проклятої трагедії й явно не знав, що робити далі. Чортова доля посміялася їм всім в обличчя і вчинила новий виток – цей страшний повтор сюжету з минулого знову залив їхні душі задушливим почуттям провини і гострої скорботи.

У її вухах до тиші доєднався противний дзвін, а голова розколювалася від стримуваного розпачу. Вона закрила очі руками і намагалася не думати.

- З дороги, дідько вас всіх схопи! – почувши цю лайку, Хіната вийшла із трансу власного внутрішнього пекла. Вона була готова молитися усім своїм єством на скуйовджену рожевокосу медикиню у запилюженому вбранні шінобі. Сакура бігла, підіймаючи за собою цілі хмари бруду і штовхаючи кожного, хто необережно траплявся їй на шляху. В її руках була похідна медична сумка. Хіната розуміла безнадійність стану її брата, але надія ожившою пташкою затріпотіла у грудях: це ж Сакура. Її мистецтво ірьооніна прирівнювали до найкращої з існуючих медикинь всіх країн – Цунаде Сенджу. Вона зможе - ну хто як не вона?

Тим часом Сакурі знадобилася доля секунди, щоб дострибнути до жахливо блідого Наруто і швидко жбурнути за скелю, що була неподалік від них, щось схоже на дуже потерту життям подушку з-під фірмового жилета. Дівчина з силою видерла у свого друга пораненого юнака і схилила на себе – її руки міцно притискали його тулуб, а зелене сяйво зцілення, здавалося, випромінювалося усім її тілом одразу: таке воно було яскраве і обнадійливе. Вираз її обличчя видавав у ній максимальну зосередженість, а її зуби були зціплені до скреготу – в щоках, здавалося, не залишилось і кровинки.

-Дідько! – вирвалося у неї знову й її обличчя вкрилося темними лініями печатки, яка яскравим аметистом зблиснула у неї на лобі. Неджі, що до цього моменту намагався терпіти, протяжно застогнав від нового спалаху болю біля попереку, який він знову почав відчувати. Сакура, намагаючись бути максимально обережною, вколола йому знеболювальне різким плеском долоні й потягла до укриття за невеликою скелею, а там – обережно вклала на бік. Її руки не переставали сяяти від чакри - жодної секунди не буде втрачено марно. Дивлячись на перекошене обличчя пораненого, який ще декілька секунд назад виглядав як свіжий труп, Сакура дозволила собі повірити, що все вийде. Вона так довго йшла терновими шляхами до свого б’якуґо, бережучи цей перший заряд могутньої чакри для чогось особливого… І витратила його по призначенню – вона врятує хороброго юнака, котрий закрив своєю спиною її найкращого друга і Хінату. Хто, як не він, заслуговував на цей найяскравіший сплеск її могутності?

- Хінато, мені пригодиться твоя допомога. – медикиня, не відриваючи погляду від пацієнта, говорила дуже владно. Брюнетка сама не зчулася, як опинилася біля лікарки, готова виконувати будь-які доручення. Її слабкість була прогнана величезною силою волі та тим, що Неджі досі перебував у світі живих – його печатка на лобі була все такою ж чіткою.

- Чим я можу бути корисна, Сакуро-сан? – не втрачаючи час, запитала дівчина. Вона теж знала медичні техніки, але мала доволі посередні навички – на операції таких точно не беруть.

- Тримай його нерухомим, доки я спиняю кров – у нього критична крововтрата і пошкодження внутрішніх органів, в тому числі – була пробита легеня. І допоможи мені зупинити кров, якщо зараз здатна лікувати. І більше нічого, чула? «Містична долоня» впорається, – дала вона розпорядження, задумавшись на секунду. – Неджі, ти чуєш мене? Ти в свідомості? – раптом з тривогою запитала медикиня. Її рожеве волосся розтріпалося ще більше, коли вона стрімголов схилила своє чоло до чола пацієнта і подивилася йому просто у вічі. – Будь ласка, Неджі, мені потрібна твоя відповідь – будь-що! Від цього залежать мої подальші дії.

- Я… Чую… Не треба… Сакуро, – прохрипів поранений, зціпивши зуби від болю. Після медичних маніпуляцій цієї дівчини терпіти шипи в тілі було ще нестерпніше. Він хотів, щоб це все просто закінчилося: перестати існувати й не відчувати це пекло всередині черева.

- Ти не так страшно говориш, як я думала. Можу припустити, що твої легені почуваються дещо краще після того, як я полегшила пневмоторакс – з долею іронії відповіла дівчина і сильно нажала йому на скронево-нижньощелепні суглоби. Шкіряну смужку між зубів вдалося засунути з другого разу. – Зараз буде в сотні раз гірше і важче, Неджі. Я обіцяю, що зроблю все, щоб ти не помер від травм чи втрати крові – ти заснеш на деякий час, щоб потім проснутися і жити. Будь ласка, зроби це для мене.

- Сакуро-чян, що я можу зробити? – зі сторони вирішив подати голос Наруто, бо йому здавалося, що про нього всі забули. Все ще навіжений від пережитого, він сидів на колінах біля тіла друга, забризканий чужою кров’ю і дивився на подругу так, ніби вона була найкращим, що трапилося з ним у житті.

- Повертайся на війну, Наруто. Я зроблю все, що зможу. Тепер у мене є шанс це виправити. – Хіната зрозуміла, що це якось пов’язано з стрічками печаті, які обвивали все тіло медикині. Активувавши б’якуґан, вона, як на долоні, побачила, що мала рацію – кожен, навіть найдрібніший, чакропотік палав від могутності. Опустивши погляд вниз, вона здригнулася – чакросистема Неджі виглядала страхітливою суцільною пожежою. Що вже й казати про рани - якби не підтримка чакрою Сакури, він би уже стік кров’ю. А його власна чакра… палахкотіла мов скажений хаос, що відкликався на кожну дію майстерної лікарки, бажаючи вижити.

- Я залишуся тут, - раптом подав голос Хіаші, який до цього просто мовчки спостерігав за ними, закам’янівши від усвідомлення подій. Виглядав він різко постарівшим на добрий десяток років – очевидно, що він не вірив у порятунок племінника, але відчайдушно чіплявся за надію. – Вам потрібен буде захист від ворога, доки ви зайняті зціленням. – Наруто кивнув на це і кулею кинувся у вир битви, з якої підступні вороги намагалися його викреслити усвідомленням смерті друга.

Тим часом Сакура, старанно ігноруючи абсолютний бедлам довкола, своєю чакрою дістала до точки позаду голови Неджі й змусила його заснути – це було грубо і місцями небезпечно, але зараз не було можливості використати ліки. Переконавшись, що він живий, вона розпочала найважчий етап в операції. Почати вирішила з рани біля центру грудей – сканування показало, що найбільша проблема була у трісках, які робили й без того страшні рани смертоноснішими та болючішими. Порвані органи й роздроблені кістки виглядали кашею, але все довкола хребта вціліло, що робило ситуацію менш безнадійною. Тому, продовжуючи однією рукою пускати по тілу пораненого лікувальну чакру, Сакура другою активувала скальпель і стала обережно, як ювелір, вирізати та вибирати кожну, навіть найдрібнішу, скалочку з рани біля самісінького серця. Навіть крізь сон брат Хінати зціплював зуби навколо шкіряної смужки та нагадував про те, що він досі живий короткими грудними стогонами й конвульсивним потріпуванням, коли терпіти біль не допомагало вже нічого. Знеболювального для таких ран було явно недостатньо, і небуття значно більше походило на пастку прихованих страждань. Хіната з усіх сил чіплялася за нього, намагаючись одночасно знерухомити й не лізти медикині під руку. Їй було страшно навіть дивитися у сторону оперативних дій, тому вона зосереджувалася на обличчі брата і всіма можливими способами ігнорувала швидкі й точні рухи подруги: з кожним таким стирчащих дерев’яних шипів ставало все менше.

А довкола шуміла битва, падали підкошеними незнайомі їй герої. Десь неподалік боровся Наруто, даючи всім свою неймовірну силу Дев’ятихвостого. Ревів Десятихвостий монстр – саме уособлення прадавнього страху і могутності, якому не подобалося підкорятися волі двох покидьків у людських подобах. А вона цього ніби не бачила, зосередившись тільки на житті брата, яке висіло на тоненькій волосинці й цілковито залежало від Харуно.

-Правильно, Хінато, дивися йому в обличчя. Скажи мені, якщо побачиш якісь зміни з його міткою, – підтвердила Сакура, одним рухом витягуючи з рани більшу частину зазубреного поліна. Вона щойно потратила багато сил, намагаючись підтримувати звертання крові біля самісіньких ран, але при цьому женучи кров, збагачену киснем, по розірваному череву. У звичайних умовах підтримування циркуляції у критичних зонах було б неможливим для однієї людини, але пробудження її Печатки дало їй дещо більше шансів це зробити. Неймовірними потугами їй вдалося чакрою пригладити й зібрати усі тріски, щоб поліно було більше схоже на лезо. Завдяки цьому вона легко витягла його з дірки та одразу ж почала налагоджувати роботу враженої легені й зрощувати тканини хоча б до того мінімуму, при якому можна буде заліпити це все тимчасовою склейкою з чакри. Зробивши це, вона взялася за іншу рану, довівши свої дії до монотонності й автоматизму, вимикаючи усі можливі емоції. Бо якійсь частині її підсвідомості хотілося кричати та плакати. Здавалося, це все не мало жодного сенсу. Неджі був їй практично ніким, крім хорошого знайомого й іноді напарника по місії, але зараз він був її пацієнтом, який мав би вижити, незважаючи ні на що. Він врятував Наруто, він пожертвував собою - і він не міг піти ось так. Він був надто чудовим для того, щоб померти так рано. Проте її дійсність кричала криком про те, що клятої б’якуґо й усіх сил світу може бути недостатньо, щоб врятувати юнака, нутрощі й чакроканали якого місцями були схожі на фарш. Усі моральні сили йшли на те, щоб долоні не тряслися і справно виконували свою роботу, бо чомусь усе всередині волало: Неджі – свій. Вона не має права на помилку. Сакура палала цією думкою.

Не відриваючи руку від вже другої по рахунку рани й намагаючись при цьому розділити та зібрати до купи скалки й шматки його ребра, які змішалися у кривавій каші біля вже нормально функціонуючої легені, вона підняла до вуха рацію.

-Іно, будь ласка, на північ від госпіталю. Ти мені дуже потрібна.

Сакура не була впевнена, скільки їй довелося чекати. У такі моменти потік часу взагалі був дуже спотвореним, а хвилини, здавалося, заміняли собою години. Яманака виглядала ну дуже змученою і виснаженою, але побачивши стан Неджі й розпач в очах подруги, одразу впала біля них на коліна і вислухала інструкції. Вона скептично фиркнула, коли зрозуміла наявні пошкодження, але війна навчила її мовчки виконувати свою роботу. Все ж, Іно завжди встигне запитати у Лобастої щодо доцільності трати такої дорогоцінної в умовах бойових дій чакри на настільки безнадійну ситуацію, що і під час мирного часу не мала б стовідсоткового успіху. А поки… це їхній товариш і, певно, Сакура знає, що робить.

З появою білявки з’явилися уже вищі за мінімальні шанси на виживання – операція пройде вдвічі швидше. Сакура була дуже вдячна, що вона не вимагає пояснень, бо їй було майже нічого сказати у своє виправдання. Вона подумає про це після того як витягне Неджі з могили.

-Сакуро, йому стало гірше! Мітка на лобі стала розмитою! – Відчайдушний зойк Хінати розірвав зосереджену тишу. Сакура озирнулась і дійсно побачила, що ситуація з критичної різко перескочила в кричуще критичну. Хоча, здавалося б, куди вже далі?

- Дідько! Іно, продовжуй з цією раною, я спробую зробити інакше. – Одна її долоня перескочила прямісінько на лоб пораненого, а інша лягла на серце, змушуючи його ритмічно битися стійким безперервним потоком чакри. Вона уважно вдивлялася в обличчя Х’юґа, зчитуючи з допомогою медичного дзюцу усю можливу інформацію. Схоже, це ускладнення сталося внаслідок її намагання знеболити і приспати юнака. Його джерело чакри було більше схоже на море з розпеченого синього вогню - чакроканали за цим всім майже не проглядались. Харуно вперше бачила таку дивну поведінку енергії у шінобі, який точно не був носієм Хвостатого. Що це? Її майже пекло в руки від усіх цих маніпуляцій.

- Сакуро, я думаю, нам краще зупинитися, - обережно подала голос Іно, не припиняючи лікування. Ці слова дались їй важко, особливо тому, що поряд з абсолютно хворими очима сиділа Хіната. – Навіть якщо ми зможемо протримати його живим впродовж операції, він помре після цього. З такими пошкодженнями під час війни не живуть, ні. Як ти підтримуватимеш його життєдіяльність, коли у нього ледь чи не чверть органів порвані в м’ясо? Коли у нас не буде можливості відновити рівень рідини в організмі? А догляд, ну? Це ж безумство, Лобаста! – стривожено вигукнула дівчина, намагаючись докричатися до медикині. 

Хіната подивилась на Іно і по її щоках знову потекли сльози, які вона так довго тримала в собі. Вона теж це розуміла ще з самого початку, але сподівалася на диво. Пропозиція білявки, така логічна в умовах битви, викликала нову хвилю розпачу і тупого пульсуючого болю всередині. Неджі-ніі-сан врятував її та Наруто від смерті…

Але Сакура ніби й не чула слів подруги. Вона все продовжувала працювати руками на автоматі, перебуваючи цілковито у своїх думках. Її гарні зелені очі були більше схожі на скло – дівчина не відводила нерухомого погляду від мітки, вочевидь сподіваючись, що та таки стане чіткою знову. Смужки по її тілу періодично зблискували від концентрації чакри (це можна було помітити навіть крізь одяг), а пляма у формі кристала на лобі горіла пурпуровим вогнем. Обвітрені губи щось гарячково бурмотіли й в обривках фраз Іно розбирала медичну термінологію, показники стану різних областей мозку і… Тихі вмовляння не йти.

Іно тяжко зітхнула і продовжила свою роботу. Абсолютно очевидними для неї були дві речі: Сакура перебувала у своїй власній реальності й нічого не чула; а сама Яманака перестала розуміти все, що відбувалося навколо. Чому Сакура так чіпляється за того Неджі? Так, він їх друг, частина команди, чудова людина, але… Війна. Це мало мізерні шанси спрацювати, а тому не мало сенсу. Це повністю порушувало правила для ірьоонінів під час бойових дій. Та і… В житті вони ледве кількома словами перекинулися, і то – на місіях. Вважай, що чужі! Зрозуміло, чому Хіната тут, але Лобаста? Її дії виглядали як відвертий відчай, що було дуже небезпечним на полі битви, в умовах постійних обстрілів шипами й згустками чакри. Добре, що довкола тихою тінню ходив Хіаші-сама, захищаючи їхні голови від ймовірних атак двох психопатів Учіха, але і він не відіб’є руйнівну біджедаму. А вони сидять тут, як на долоні! Ну от що вона вже встигла пропустити?

-Є! Хіната, поглянь! У мене вийшло! – Медикиня виглядала так, ніби щойно виграла у лотерею добру половину світу. На чолі у блідого Х’юґа була рівненька й яскрава печатка стримування. Брюнетка ніколи не думала, що коли-небудь буде настільки рада бачити цей проклятий для її кузена символ. Зараз це означало, що він живий. Проте не час було розслаблятися.

Доки Сакура стабілізувала Неджі, Іно встигла витягти з нього ще один шпичак і так сяк залікувати дірку, щоб він протримався ще якийсь час. Пройшовшись діагностичним дзюцу по четвертій рані, білявка примружила очі. Четверта була найменш небезпечною, оскільки шип трохи зчесав бік, пошкодивши тільки м’язи. Але його чакроканали… Чому вона майже нічого не бачить?

Білявка взялася за це, заживляючи все й одразу, поки Сакура доліковувала і збирала в купку, намагаючись відновити, органи в підлікованій Яманака рані. Вона теж чудово усвідомлювала, що навіть якщо юнак витримає цю операцію, то він цілком може не пережити найближчі години. Таким важким хворим явно не було місце у воєнному госпіталі: він банально не отримає тут належного догляду, а сама дівчина була дуже необхідна своїм друзям тут. Особливо тепер, коли зуміла пробудити в собі б’якуґо та отримати доступ до трирічних запасів чакри.

Нарешті, операція була завершена, на що Яманака полегшено зітхнула. Неджі лежав, перемотаний бинтами з цілющою маззю по всьому тулубу, і важко дихав уві сні. Він був дуже блідий, позаяк втратив багато крові, а його тіло трусилося від пережитого шоку і гіпотермії. Спостерігати за цим зі сторони було майже фізично боляче, але Хіната продовжувала вдивлятися у живе обличчя брата і молитися про себе всім відомим богам, щоб він одужав.

Сакура Харуно у цей час щось писала на брудному аркуші паперу, спираючись на своє коліно, Іно розмовляла з щойно прибулою командою Ґая, не даючи особливо емоційному Лі підбігти до його «вічного суперника». Тентен же тихенько стояла поряд і не могла відірвати погляду від пораненого друга. Її очі були вологі, а руки схрещені на грудях у сліпому щасті. Камі, він живий…

-Йому стане гірше, це однозначно, – почала медикиня, привернувши до себе увагу всіх присутніх. Вона сховала ручку у підсумок і скрутила аркуш трубочкою. – Не мине і кількох годин після відновлення нормального рівня крові як у нього різко підскочить температура і почнеться лихоманка. У нього крововтрата, зламані дві пари ребер і рвані рани, які ледве заліковані, бо більше поза операційною я зробити не можу. Потрібна буде антимікробна терапія. Зараз його відносно стабільний стан забезпечує пані Кацую, - Сакура вказала на крихітного білого слимака, якого важко було помітити серед бинтів. Та зосереджено помахала антенами, намагаючись виказати привітність. – Проте, так не може відбуватися постійно. Окрім Кацую, що живить його лікувальною чакрою і змушує тіло працювати, потрібні й інші медики, які зможуть контролювати стан Неджі-сана й адекватно реагувати на зміни. Тому я вирішила, що необхідно транспортувати його в селище – там залишилось декілька непоганих спеціалістів, які мають впоратися. У нас дуже мало часу.

Команда Ґая довкола неї ствердно кивнула і вони почали жваве обговорення. Іно й Хіната виглядали дещо менш вдоволеними, бо розуміли – найскладніше ще не позаду. Хіаші, який не був сильний в медицині, але бачив стан племінника, теж був далекий від позитиву.

-Я хочу, щоб ви усвідомлювали, що його стабільний стан можна буде протримати лишень кілька днів. У селищі зараз немає медика, здатного вилікувати Неджі-сана. Я, пані Цунаде, Шідзуне чи навіть Іно – усі ми потрібні на фронті й не можемо полишити своїх позицій. Якщо ніхто з нас не матиме змоги продовжити його лікування – він не виживе. Будь ласка, сподівайтеся на краще, але будьте готові до такого фіналу. Це війна і тут часто помирають, - кажучи все це, Харуно себе ненавиділа. Вона виклалася сьогодні по-максимуму і зробила майже неможливе, щоб врятувати юного Х’юґа. Цілком ймовірний варіант смерті її не влаштовував, але вона справді нічого більше не могла тут вдіяти. Тепер усе залежало від часу і вправності тих кількох медиків, які залишилися в селищі.

- Я сподіваюся, хтось з нас зможе дістатися селища раніше, ніж це станеться, - додала не дуже впевнено Іно, намагаючись хоч трохи підсолодити сувору дійсність. Ніхто тут не вірив, що війна закінчиться через два-три дні. Статися… Могло всяке. Надто багато смертей вони бачили довкола себе, хоча і вірили в краще.

- Як нам його транспортувати до селища? – Тентен виглядала дуже стурбованою. Вона підійшла до Неджі й почала легкими дотиками розплутувати його довге волосся. Її руки тряслися ніяк не менше ніж тіло пораненого. – Ти можеш щось зробити, щоб йому було хоч трохи легше? Виглядає так, наче його морозить.

Сакура підійшла до цих двох і схилилася над головою Х’юґа. Невагомими масажними рухами вона водила по його голові й замотаній грудній клітці, легко живлячи лікувальною чакрою. Озноб не зникнув, але колір його шкіри став природнішим, а з обличчя пропали сліди останніх страждань.

-Це допоможе зовсім ненадовго, бо його організм вже бореться. Йому потрібне переливання - необхідної групи у мене з собою було дуже мало. Та і сам Неджі зараз на волосок від смерті й всяко чіпляється за своє виживання, - тихо сказала медикиня і ніжно погладила хворого по чолі. Кланова печатка була все такою ж яскравою, а контури були чіткими. – Я хочу, щоб ти відправилася з ним, Тентен. Ненадовго, тільки для контролю за його перевезенням. Іно уже зв’язалася з Саєм, його мальовані птахи будуть найшвидшим і найоптимальнішим варіантом. Неджі не можна турбувати чи трясти. Він увесь цей час буде в медикаментозному сні.

Тентен ствердно кивнула, готова на будь-що заради життя свого напарника. Вдалині уже виднілася чорнильна птаха Сая, яка дуже швидко наближалася до них. Хіаші тим часом приніс цілком пристойні медичні ноші й допоміг дівчатам перемістити свого племінника птахові на спину, закріпивши ноші об тулуб мальованої тварини. Тентен вмостилася поряд, двома руками схопившись за залізні тримачі. Сакура простягла їй папірець з написаним від руки рецептом, який потрібно було передати медикам в госпіталі Конохи. У них всіх усе обов’язково буде добре.

Востаннє провівши поглядом чорнильного птаха, який зникав у хмарах, Сакура перевела свій погляд на поле битви, яке було густо всіяне мертвими і пораненими. Вона глибоко вдихнула і постаралася викинути з голови всі пережиті страхи, щоб зосередитися. Тепер був її час працювати далі й зробити все можливе для товаришів по зброї, бо вдома її чекала дуже важлива і відповідальна робота. А ще її точно очікував наганяй від П’ятої Хокаґе. Проте спочатку потрібно було вижити та перемогти.