[Промо-відео в тві]
До.
«Ховай сліди, бо винуватий
тільки ти, ти, ти, ти.
Тільки ти.», -
хейтспіч і Shmiska – сліди.
- Ха-я-ка-ва.
Вона виникла, мов нізвідки, та обперлася поруч з Акі на стіну в провулку біля бару.
- А, – байдуже кинув мисливець та підкурив другу чи вже третю цигарку за ці декілька хвилин на нічній прохолоді, - ти.
- Два роки, два роки, Хаякава, - посміхнулася дівчина, намагаючись розгледіти невидимі зорі, - а ти так і не здатен вимовити моє прізвище. Чи хоча б ім’я.
- Сая, блядь.
- О, наставник так само звертався. Стверджував, що не збирається витрачати більше часу на промовляння мого імені, ніж на три літери, але, все одно, постійно казав їх більше: «Сая, блядь».
- В його стилі. Ти була в цьому ж барі?
- Ага.
- А чому я тебе геть не бачив?
«Ніби ти можеш когось побачити, коли поруч вона».
- Питання не до мене, Хаякава.
- А чому ти була не з нами?
«Хм, яку з причин обрати?»
- Новий напарник. Знайомилися. Але він, здається, кудись зник з якоюсь панянкою. Ех. Навіть не спробував підбити клиння до мене. Хаякава, я гарна?
Замість відповіді, Акі ледь не впав, змінюючи опорну ногу.
- Хаякава! Та ти п’яний, як чіп.
- Можна подумати, ти сильно твереза.
- Ну, трішечки, - показала вона дрібку пальцями, - тверезіша. І взагалі, я то часто, а тебе таким давно не бачила.
- Теж посвята новеньких. Хімена захотіла. Ми просто намагалися ще і Макіму перепити.
- Ага, точно, згадала, що бачила. - це речення вона промовила без веселощів в голосі. - Можна?
Сая як би запитала, але не чекаючи відповіді, забрала цигарку в Акі та зробила одразу ж доволі довгу затяжку. А потім ще і ще, миттєво допаливши до фільтру.
Алкоголь на неї ніколи не діяв, як мав би, а от тютюн, тютюн легко туманив мозок.
- Акі, пригостиш ще?
- Ти ж не куриш? - запитав він, поки підпалював Саї цигарку.
- А я і не курю.
- Ага, по тобі видно. Могла б кашлянула для пристойності.
Хоч в Акі ще не спорожніла пачка, але він чомусь, певною мірою, через кількість алкоголю в крові, захотів вирвати цигарку з вуст Саї, зробити затяжку, а потім передати їй її назад, і так впродовж всієї розмови. Цього разу Сая не поспішала.
- Я просто люблю розділяти з кимось дим, - пауза, - та красти чужі цигарки. - усмішка. - Найбільше, це по-особливому взимку біля бару, коли ви всі виходите в самих лише светрах, або на балконах чужих квартир. А просто під час роботи, це не те, абсолютно не те, тим паче наодинці.
- Будь ти дияволом, за таких умов, - Акі стис пачку цигарок в кишені, - я б з тобою контракт ніколи не укладав би.
- Це ми ще побачимо, Хаякава.
- Та який з тебе диявол? Я їх на дух не переношу й за верству чую.
Цигарка майже дотліла, тому, коли Акі забирав її собі, прямо з вуст Саї, він провів необережно по ним пальцями.
- А, - в провулку почувся ще один жіночий голос, - ти.
- Привіт, Хімено.
Сая розвернулася обличчям до новоприбулої мисливиці та награно, дуже привітно всміхнулася.
- Що таке?! – теж награно всміхнулася Хімено, ще не викинувши з голови побачене пару секунд тому. - Наставник вже награвся з тобою, то ти вирішила полізти і сама іншими погратися?
- А то ти не знаєш, що він ніколи довго своїми іграшками не грається. Лише ламає їх, а зве це підготовкою до життя з дияволами. Тренуваннями.
- Та чого ж, знаю. – відповіла Хімено. - І це, як би там не було, - свіже повітря позитивно впливало на хмільну свідомість, - вітаю з підвищенням.
- Ну, таке собі підвищення, - фиркнула вона сміхом, не стримавшись від почутого, - коли вас в загоні тепер двоє. А в принципі, дякую.
Сая останні слова мов зажувала, так поспішала пролетіти повз Хімено та зникнути геть з цього провулку.
- Не смій від мене тікати і цього разу! Ти не маєш права на мене ображатися! – але щось не було під силу навіть нічній прохолоді. - Це ти мене кинула! Ти зрадила нашу дружбу!
Сая важко видихнула, але зупинилася. Різко зупинилася.
- Акі, звали. - не розвертаючись сказала вона.
- І не смій так з ним говорити! - просичала Хімено.
- Ну, звісно ж… - нарешті Сая поглянула на них обох. - Акі, звали, будь ла…
- Не треба. І так ясно.
Викинувши цигарку, він повернувся до бару.
- Я не ображаюся на тебе, Хімено.
- Ще б ти посміла!
- Я ображаюся на себе.
- Що?! Що ти верзеш?
- Я ображаюся на себе, що коли ти зізналася мені п’яною до не можу в тому, що закохана в свого молодшого підопічного, я не сказала тобі «я теж».
- Що?! В кого? В якого свого підопічного ти теж?
- В твого, дурепо! - прокричала Сая слова, які давно мріяла їй сказати, а потім знову повернулася до спокійного тону, поки Хімено не могла повірити почутому. – Ну, не закохана я, але мені тоді теж дуже подобався Акі і…
Сая не встигла договорити, бо отримала болючого ляпаса від більш п’яної, ніж вона сама, колишньої подруги та керівниці свого попереднього загону, першого загону.
- І я не могла собі пообіцяти, - продовжила, як ні в чому не бувало, Сая, - що зможу ним тобі поступитися, що зможу не лізти до нього, щоб не зрадити тебе, будучи щодня поруч на роботі, а дружити з тобою теж будо нестерпно, бо доводилося слухати весь час про нього вечорами, тому я вирішила піти, щоб не зробити тобі дуже боляче. Піти з загону, а потім і від тебе. Тим паче, ти його кохаєш, а я так, просто, хочу затягти до ліжка. Тим паче, ти сказала першою, а отже в тебе право на нього, а я…
Другий ляпас. Цей був болючішим. Цього разу Саї довелося потерти розпашілу щоку долонею.
- Ідіотка! Тебе що, говорити не вчили?! Як я тебе ненавиджу! Ти так не хотіла мене зраджувати, що зрадила мене?! Ти думаєш прекрасно почуватися кинутою?! Знову кинутою. Просто, з невідомих причин! Думаєш це краще, ніж сохнути по одному й тому ж самому хлопцю? Господи, Сая, та нам же обом нічого не світить, поки існує ця сука! Він дивиться, він думає лише про неї, а ти ж її теж не переварюєш! Ми ж на цьому і зійшлися. Сая, я ненавиджу тебе!
- Маєш право.
- Що?! Маю право? І це все? Все, що ти скажеш?
- А що ти хочеш почути? - Сая починала закипати.
- Прикинь, правду!
- Та ну?! Хочеш сказати, що це справді те, що ти хотіла б? Що це краще, а я вчинила, як сука з тобою?
- Так!
- То що, я зараз можу піти і приставати до Хаякави? Знаєш, він досить п’яний, щоб не помітити Макіма я чи хтось там ще. Дозволиш мені з ним переспати, а потім забити хрін і далі гуляти з тобою по барах. Цього ти хочеш? Буде краще? Зможеш пережити мої губи на його тілі?
- Тільки після моєї смерті.
Хімено знову замахнулася задля удару, але цього разу Сая завчасно схопила її за зап’ясток.
- Досить вже, я розплатилася.
Сая відпустила руку і пішла, залишивши Хімено одну зі своїми власними дияволами на самоті в цьому брудному провулку.