Наступного дня Алек знову був тихим та постійно з кимось переписувався. Бренді поводився незвично - вже не шипів на «Хані» й не біг зі швидкістю світла обкрадати сніданок чи обід хазяїна, та все ж добре їв, тож хлопець вирішив лишити цю дилему на кращі часи. Зараз же в нього було дві проблеми: як дивитися в очі Магнусу і як заарештувати Ейдена. Технічно, нічого такого вчора не сталося, тож ні Магнус, ні Ейден не мали чогось запідозрити (от тільки запідозрити вони могли різне). Отже, місія мала повторитися, але де гарантія, що її не буде зірвано ними ж самими, як і вчора? І чому вони взагалі так дивно поводилися? Тобто, Алек не був дурним і все розумів, але ж із Джейсом такого не було, хіба ні? Джейс міг робити або казати різні речі, погані і хороші, але це ніколи не впливало на Алекову працездатність. Крім того, останній був упевнений, що він той самий тип людей під назвою «містер-зосередженість». Іншими словами, нефіліма турбувало і те, що він може знову відчути, якщо повторити цей вечір, і те, що він під впливом цих почуттів може зробити. Магнуса хвилювали приблизно ті самі речі, за винятком того, що зараз Ейден рухався у напрямку передмістя, де, як Магнус знав, часто збиралися некроманти. Нетипово, враховуючи карту знаходження всіх попередніх тіл. Можливо, це передмістя і є їхньою базою? Сховком? Магнус вирішив просто перевірити. На щастя, Алек майже в той самий час поспіхом кудись зібрався і пішов.
Грубо кажучи, та сама «база» була кам’яним постаментом просто неба з вирізьбленими на ньому знаками. Стін не було - ними слугували будинки, що розташовувалися навколо і «закривали» собою місцину у формі кола. Звісно, будинки не населені (хоч і виглядали охайно), тож мали суто декоративну роль. Власне постамент був великий, тож Магнусу довелося добряче походити, щоб розглянути усі знаки та згадати значення кожного. Зовні ті здавалися непримітними.
-Вирішив попрактикуватися у чорній магії, Магнус? - З боку одного з будинків на постамент підійнявся чоловік із волоссям, лише на кілька тонів темнішим за Ейденове.
-Ох, Ерік, хіба я не казав тобі? Закон забороняє нам займатися такими речами, а я Закон поважаю. - Як і очікувалося, де син, там і батько.
-Ти поважаєш Закон, бо тобі це вигідно, мені ж - ні. Кожен з нас живе за своїми правилами. Прийшов заарештувати мене, як законослухняний хлопчик? - Останні два слова той промовив із очевидною усмішкою - маг підкоряється нефілімам, яка прикрість!
-Добре, що цього мені пояснювати не треба.
-Ти ж знаєш, що в тебе не вийде, правда?
-Я не був би такий впевнений. - Десь позаду них пролунав третій голос.
-Пане Лайтвуд? - Магнус вираховував всі варіанти подій, за яких вони могли опинитися разом у цьому місці, поки Алек ставав поруч із ним, схрещуючи руки перед собою.
-Вашого сина заарештовано в кількох десятках метрів від цього місця, також ми знайшли ось це. - Він показав невеликий блокнот, вкритий зеленим оксамитом, - ніякої важливої інформації той не містив, проте був доказом того, що з Еріком не блефують.
-Цей дурень! Нічого без мене зробити не може!
-Крім того, на цій локації стоїть блокування магії, тож вибратися за допомогою порталу чи чогось ще вам не вдасться. Коротше кажучи, вам краще просто здатися і зустрітися із сином вже в нашому Інституті. - Магнус, тим часом, складав подумки свій пазл - Ейдена заарештували, тож він не дістався постаменту, про що Магнус мав знати з власного трекінгу, але ж магія тут блокується, отже, і трекінг теж - саме тому він не здогадувався про арешт та навіть забув, що більше не відчуває переміщень юнака.
-Тоді як я сюди потрапив, по-вашому?
-Блокування стоїть тільки тут, за кілька метрів його вже немає. Ви ж, у свою чергу, завжди заходили здалеку, щоб не викликати підозр, тому й не помітили змін. Інше питання, чому ви досі нічого не знали, хоча ми зробили це вже кілька тижнів тому.
-І ви наївно сподіваєтеся, що я не зможу вийти звідси і просто дістатися місця, де магія працює?
-Саме так. Крім того, наші люди на місці, тож далеко ви не підете. «Наші люди» - і маги також. Відверто кажучи, деякі з них були дійсно здивовані, дізнавшись, для чого я їх покликав. - Алек тягнув час безглуздими балачками, розуміючи, що все одно все завершиться так, як він того хоче. Можливо, - він думав, - так хоча б самолюбство цього варвара буде зачеплене трошки менше. З іншого боку, плювати він хотів на чиєсь там самолюбство.
-Що це було? - Двоє виходили з кабінету для перемовин. Арешт таки відбувся: Ерік був не найкращим наставником і, абсолютно точно, не найкращою людиною, але сина любив і лишити не міг. Інша справа, що він може викинути в ув’язненні, але це вже проблеми людей з більшою владою - вкотре Алек не пошкодував, що відмовився від посади Інквізитора.
-Про що ви?
-Про цю імпровізовану виставу, це ж цілий план, еге ж? Чому я нічого про це не знав?
-А чому ви поїхали туди, знову не повідомивши мене?
-Я.. - На те було дві причини: по-перше, Алек вранці кудись швидко побіг, отже Магнус подумав, що справа важлива і відволікати не варто; по-друге, йому просто спокійніше було піти та перевірити самому.
-Щодо плану, то він був скоріше запасний, тому я не казав вам. Ми знали про цю локацію, проте тільки нещодавно виявили там активність, тож я приставив людей поблизу про всяк випадок. Сьогодні мені подзвонили, тож я вирушив туди. Чесно кажучи. я думав, що спіймати Ейдена буде складніше, незважаючи на його відсутність досвіду та аж зависоку емпатію. - Алек відчинив двері і пропустив чоловіка вперед.
-Кафетерій? Ви і це маєте? - Магнус зайшов у приміщення з високою стелею, розглядаючи майже відсутній інтер’єр - все як у кабінеті голови, тільки біло-сіре.
-Ну, я не став би тут пити чи їсти щось крім кави, але чесно кажучи, після всіх сьогоднішніх подій я не маю сил йти кудись ще. Хоча ні, тістечка тут теж непогані.
-Тоді, як скажете. Щодо емпатії, як ви це зрозуміли? - Він спитав вже на шляху назад до столика із двома паперовими стаканами кави.
-Дякую. Ну, якщо розглядати тих, хто самовільно займається некромантією, я виділив би два типи людей: ті, що хочуть влади, і ті, хто хочуть милосердя. Ейден не найдобріша на світі людина, але й точно не з тих, хто женеться за владою. Навіть якби так і було, думаю, він не підкорявся би татові надто довго. Звісно, на моє враження вплинула і та зустріч вчора. Думаєте, він має понести менше покарання?
-Так, але це спірна тема. Керував ним батько, отже і покарання в того буде суворішим, але ми обидва знаємо, як ставляться в нашому світі до некромантії, навіть якщо Ейден був лише виконуючим лицем.
-Чесно кажучи, навіть не знаю, на яке покарання для них обох я чекаю.. Вибачте, дзвонять з адміністрації. - Алек підняв слухавку, поки Магнус думав, як продовжити діалог, адже то була їхня остання зустріч з приводу цієї справи.
-Знову маю йти.
-Здається, в Конклаву не найкращі часи? - Вже вкотре його викликають посеред розмови.
-Щось типу того, почалися тижні звітів, тому всі на нервах.
-Тоді по закінченню вашого мозкового штурму може сходимо у кафе, про яке я казав? - Алек саме збирався йти, коли почув це.
-О.. Було б чудово. Ще щось? - Магнус явно не договорив.
-Чи можемо ми вже перейти на «ти»?