Алек не любив Нью-Йорк ні з боку голови нью-йоркського Інституту, ні з боку звичайного сутінкового мисливця: дощ навіював приємні спогади, проте його наслідки таким вирізнитися не могли, особливо враховуючи, що прибиранням вулиць не те щоб активно займалися. До того ж, із поліцією примітивних в цьому місті теж не склалося, і бачить Разіель, Алек був дійсно радий тому, що не має контактувати з цими людьми аж надто часто. Насправді, хлопець знав, що все це - просто його прискіпливість. Люди за сорок люблять казати невлад різні філософські речі, зокрема про те, що нещасливі люди нещасливі всюди. Алек, хоч і не хотів, але поділяв цю точку зору, тому навіть не думав, коли йому запропонували перевестися до столиці, Аліканте, - одразу відмовив. Принаймні, тут він поруч із родиною.
Отже, після чергового навіюючого приємні спогади дощу Алек йшов коридором Інституту, роздивляючись своє взуття і роздумуючи про те, скільки часу займе його відмити. Саме тоді він врізався у якогось добре вдягненого чоловіка - якого, він міг запевнити, не було на горизонті, коли він дивився востаннє. День почався далеко не найкращим чином, тому Алеку знадобилися секунда-дві, щоб вгамувати спалах агресії і перепросити. Але чоловікові напроти вистачило цих секунд, щоб скласти відповідне враження.
«Ну звісно, черговий нефілім зі своїм жахливим характером і ще жахливішою упередженістю.»
Магнус і не мав на меті гучно сваритися (хоча, це було б весело - нефіліми завжди бісили своєю беземоційністю), та якби мав, його перервав жіночий голос.
-Магнус, ходім, я маю тебе з деким познайомити.
Отже, Магнус. Все, що Алек знав про цю людину, виходячи з імені - вони мають зустрітися сьогодні на засіданні щодо однієї спільної справи.
-Чому вони всі тут? Хіба до зустрічі не лишилася ще година? - він спитав в сестри, яка в цей час проходила повз.
-І тобі доброго ранку, братику. Здається, вирішують якісь свої справи, хоча без поняття, чому треба було обрати саме це місце.
-Зрозуміло. Ой, точно. - Той віддав дівчині пакунок з її улюбленими пончиками - добре, що їх упакували у пластик.
-Йой, дякую! Тільки сьогодні про них думала. Трапив під дощ? - Іззі з жалем оглянула брата з ніг до голови.
-Ну, не всі живуть там, де і працюють.
-Маєш квартиру біля самого Інституту і ще жалієшся? Нема на тебе Джейса, нема!
Магнус із дальнього боку коридору спостерігав, як якась брюнетка сміялася поруч із тим хлопцем, з яким він щойно зіткнувся. Він думав про те, чи не помилився із висновками (а, можливо, всі вони хороші тільки один з одним). Потім хлопець з дівчиною розійшлися у різні боки і чоловік повернувся до бесіди з іншими магами.
За годину всі зібралися у переговорній залі, чекаючи тільки на главу інституту. Високий, вищий за Магнуса блакитноокий парубок зайшов до приміщення, ледь помітно дивуючись присутності всіх інших.
-Я запізнився? - він подивився на свій наручний годинник, який показував рівно назначений час.
-Ні, це ми прийшли раніше, щоб швидше закінчити. - Магнус сказав це, уважно оглядаючи, як він вже знав, нового голову. Технічно, той був на посаді вже близько півроку, але для Магнуса це все одно означало «новий».
-Ну, тоді давайте почнемо і швидко закінчимо. - Лайтвуд підійшов до обладнання та почав вмикати проектор, поки Магнус подумки дивувався його реакції - зранку ця людина зовсім не здавалася йому доброзичливою.
-Отже, що ми маємо.. - Алек неторопливо розповів іншим всю відому йому інформацію: по всьому Нью-Йорку почали з’являтися тіла людей, що їх намагалися воскресити, вочевидь, досвідчені маги: тільки таким вдається не загинути під час ритуалу. Що йдеться про некромантію, здогадатися було легко - як мінімум, самі тіла характерно знівечені, як максимум - мають слід від чорної магії, який стерти не під силу навіть найкращім у своїй справі. Задача нефілімів була в тому, щоб запобігти подальшим випадкам, не дати дізнатися про це примітивним, ну і, звісно, взяти під варту злочинника чи злочинників. Задача ж магів - допомогти у розслідуванні та прослідкувати, щоб покарання було чесним.
-Таким чином, ми створили карту, яка показує, що тіла були знайдені переважно у людних місцях: можемо припустити, що на них також накладали чари невидимості, бо від людей ніяких викликів не надходило.
-Тож зловмисник явно приховував свої справи від людей, але не був таким обережним із сутінковим світом.
-Або розраховував, що ніхто з нефілімів чи Дітей Ночі просто там не з’явиться, бо робити нема чого, ще й великий ризик себе видати.
-І що від нас конкретно треба? - Нарешті голос подав хтось, крім Магнуса.
-Нам необхідний список достатньо сильних для таких ритуалів магів, а також було б непогано пройтися по місцях злочину з кимось із вас на випадок, якщо магічний слід мав якісь специфічні риси і це допомогло б нам знайти його власника.
-Гаразд, я це зроблю. -Магнус визвався сам, адже вже знав, що це буде він - ніхто не хотів витрачати час на такі дрібниці, а він мав прямий обов’язок, як Верховний маг Брукліна.
-Тоді я поспілкуюся зі своїми працівниками, щоб підібрати час. На цьому, думаю, можемо закінчити, всім дякую.
Коли інші вже вийшли, Магнус підійшов до Алека, що вимикав та збирав апаратуру.
-Я маю справи цього тижня, тож можу із наступного. Час неважливий, зв’яжіться зі мною, коли узгодите все.
-Добре, я повідомлю вам через відділ кадрів. - Магнус після такої спокійної відповіді майже відчув провину, бо явно не був позитивно налаштований до співпраці. Алек, зі свого боку, сприйняв його тон буденно - коли отримуєш нову посаду і більшість сприймає тебе як дитину, що тільки вчиться читати, до такого звикаєш.
-Справи, Магнус, серйозно?
-Кет? Ти що тут забула?
-Не могла знайти тебе, а потім згадала, що ти на зустрічі, то вирішила прийти сама. - Жінка оглядала приміщення, стоячи біля дверей, з яких вийшов Алек, так її і не помітивши.
-І вирішила підслухати?
-Ну, я стояла під дверима. Хто винний, що нефіліми роблять такі тонкі двері?
-Ти щось знаєш про цього нового голову?
-Гм..Здається, ні. Ми бачилися кілька разів, та нічого особливого. А що, сподобався?
-Ну, я маю визнати, що він мій тип на всі сто відсотків.
-А все інше? Цукерка не підходить обгортці? - Кет сміялася, знаючи, що цей маг нечасто може встояти проти когось настільки вродливого (звісно, коли не має пари).
-Я ще не певен, думаю це перевірити.
-Гм? Побачення?
-Ні, дещо цікавіше. Візьмеш моїх клієнтів цього тижня?