-Лайтвуд слухає.
-Йой, який він важний! На вечірку до Магнуса йдеш? - Із притримувала телефон плечем, розправляючи на ліжку червону сукню та роздивляючись її.
-Вечірку?.. - Цікаво він перевіряє, одначе.
-Так, ти не знав? Мене покликали.
-Чекай, тебе особисто? З яких пір мисливців запрошують на вечірки маги?
-Поняття не маю, але якщо мене запросили на вечірку, я йду на вечірку, ти ж знаєш. То ти зі мною?
-Хіба мене запрошували?
-Ну, я думаю, він мав на увазі, що я можу взяти тебе з собою.
-Ні, Із, я не піду. Краще порозбираю документацію, щоб до п’ятниці не тягнути.
-Знову ти нудиш! Ну, як знаєш, я піду фарбуватися.
-Ага.. - Алек кинув слухавку, все ще думаючи про те, що в цього мага на умі. Чи має він хвилюватися?
Тим часом Магнус ніжився у синьому світлі ламп, намішуючи черговий коктейль.
-Чи можу запропонувати щось цьому неймовірному красеню? - Оглядав не надто високого шатена перед собою. Зеленоокий, він справді міг називатися красенем, хоча не мав рис, що захопили б мага.
-Довірюся вашому смаку. - Шатен присів за барну стійку, повертаючись обличчям до зали.
-Гм… Сьогодні в нас синя тематика, тому маю одну ідею.. Тримайте. - Хлопцеві до рук потрапив келих із майже неонового блакитного кольору рідиною, з якого, до того ж, йшла холодна пара.
-Це один із моїх нових винаходів. Зараз на смак, як лід, але якщо ви застосуєте магію активування, то побачите. - Співрозмовник зробив, як сказали, спостерігаючи за переходом блакитного у темно-синій.
-Вражаюче, як ви це зробили? - Смакові якості були нічим не гірші за естетичні.
-О, я хочу лишити рецепт у таємниці. - Наступні пів години минули у балачках ні про що та обговореннях коктейлів.
-Допоможіть! - Чергову безглузду бесіду перервав жіночий крик. Виявилося, що чиясь дитина застосувала невірне заклинання, тому негайно потребувала допомоги, яку негайно їй надав той самий зеленоокий шатен. Магнус, тим часом, «сканував» його келих. Як можна було не зрозуміти? Цей молодик, що біжить на допомогу кожному, кого побачить, хіба не він більше за всіх підходить на роль воскресителя? Хіба не він колись давно мимохідь згадував про свої рідкісні посібники з некромантії? Та мав батька, що за віком не поступався Магнусу й міг легко провернути щось подібне? Чоловік закінчив перевіряти келих і остаточно впевнився у своїх здогадках, потім буденно розпитав у шатена, що ж там сталося, і продовжив вечірку. Звісно, дитина тут з’явилася тільки за його, Магнуса, забаганки.
За нетривалий час він таки здихався від цього, як вже було відомо, злочинника, вирішивши відкласти розбирання до іншого часу (як мінімум, до того часу, коли сповістить про це Алека). Пробираючись крізь натовп, помітив знайому фігуру - Ізабель.
-Пані личить синій колір. - Червона сукня таки відбір не пройшла.
-Щаслива чути це від когось, на кшталт вас. Вип’єте зі мною?
-Безумовно. Ваш брат не тут?
-Алек? Ні, я намагалася його привести, але не вийшло.
-Чому ж так?
-Думає, що йому тут не місце.
-Маячня, я завжди радий своїм знайомим.
-Ну, а він з тих людей, які мають бути впевнені, що на них чекають і що зайвими вони не будуть.
-Отже, наступного разу маю вислати особисте запрошення?
-Думаю, це спрацює. - Дівчина усміхнулася, вдаряючи своїм келихом по келиху Магнуса.
Подальша розмова з мисливицею здавалася освіжаючою - вона була така розумна, як і брат, але мала хист більше у питаннях естетичних, що для Магнуса, безумовно, було лише плюсом. Загалом, з нею було добре. Настільки добре, що той навіть спитав щось, чого не мав питати.
-Алек, він.. Закоханий у когось?
-Чому ви питаєте? - Іззі не була аж так сильно здивована цьому питанню, хоча не очікувала зацікавленості, мала визнати.
-Я думаю, це очевидно. Крім того, мені здається, він має почуття до декого, хто вам обом близький.
-До Джейса? - Вона спитала одразу ж, як Магнус закінчив своє речення.
-Так. Отже, ви знаєте.
-Звісно, я знаю, я ж його сестра.
-І, враховуючи наявність в Джейса дівчини, здається, ці почуття невзаємні?..
-Так, але я не впевнена, чи справді Алек його кохає. Тобто, це точно якісь почуття, але думаю, Джейс просто перша людина крім мене, що звернула на нього увагу і ставилася так, як він того заслуговує. Загалом, він просто заплутався.
-Але.. Чи буде ваш брат проти, якщо я допоможу йому із цим?
-Думаю, не буде. - Із знову посміхнулася, роблячи ковток кольорового алкоголю. Вона не знала цього мага, принаймні добре не знала, але думала, що це було б цікаво.