-Чому ви кажете мені про це лише зараз? - Алек зі свого місця за робочим столом дивився, як Магнус проходить вглиб кімнати. Вікна були закриті шторами ще зі вчора, тому складалося враження, ніби то був не ранок, а ніч чи принаймні зимовий вечір.
-Ви не захотіли навідатися до мене, тож я вирішив, що буде некоректно змушувати вас у такий спосіб. До того ж, хоч Ейден і пішов, я знаю його місцезнаходження. О, забув сказати: злочинника звати Ейден. - Магнус ходив по периметру, розглядаючи непоказний інтер’єр: книжки та поодинокі статуетки з нагородами (більшість з яких поставила Із, бо почувалася тут, як у бібліотеці при цитаделі Залізних Сестер).
-Знаєте місцезнаходження? Це як? - Хлопець був, відверто кажучи, здивований таким легковажним ставленням до справи, враховуючи її важливість.
-Ми трохи поговорили, я зробив йому коктейль, не звичайний, як ви можете зрозуміти. Загалом, це як віддати комусь частку душі і потім цю частку відстежувати.
-Іншими словами, ви додали туди…Свою магію?
-Щось на кшталт.
-Але хіба це можливо?
-Звісно, просто складно. Ви не станете придумувати велосипед, якщо можете просто створити портал до того місця, де ваш об’єкт стеження. - Маг нарешті сів за стіл напроти Алека, прибираючи ще одну статуетку, що закривала йому вид.
-Отже, пане голова, що робитимемо? - Він підпер рукою підборіддя, ніби вважав цю справу не більше ніж забавкою, і почав розглядати співрозмовника.
-Маю сміливість припустити, що спіймати батька цього Ейдена буде набагато складніше, ніж його самого.
-Так, тому ми маємо заарештувати малого, щоб вже потім розбиратися з батьком, який неодмінно захоче його визволити. Тим паче, що Інститут захищений Рунами, і нічого він із цим зробити не може. - Алек подумки запитував себе, чи кличуть і його «малим», адже вони з Ейденом були приблизно одного віку.
-Та чи безпечно це для вас? Усі знають, що ви співпрацюєте з Інститутом, тож нескладно буде здогадатися, що і до арешту причетні саме ви.
-Я буду в порядку. Хай би яким сильним не був Ерік, Верховного мага Брукліна йому не перевершити.
-Ерік?
-Так, в них, здається, пунктик щодо літери Е в іменах.
-Отже, нам краще застати час, коли Ейден буде окремо від батька, і саме тоді прийти по нього? - Алек дуже вдало пропускав повз вуха всі речення, що не стосувалися справи.
-Йой, «прийти по нього», наче ми вісники смерті. А взагалі, так і зробимо. По суботах в мого знайомого проходять літературні вечори, і я колись бачив там Ейдена. Ерік помішаний на некромантії, як ви вже встигли помітити, тож такі речі його не зачіпають і абсолютно точно його там не буде. Отже, ви можете піти зі мною і натягнути на малого ці ваші наворочені кайдани, які навіть в половині випадків не допомагають, адже не всім магам потрібні руки, щоб робити свою справу. - То були радше думки вголос, ніж дорікання, до того ж, Магнус знав, що і ці його слова знов проігнорують.
-Як я зможу пройти туди з вами? - Так і сталося.
-Скажімо, ви мій друг.
-Друг із Рунами? Як ви це поясните?
-Я не можу дружити з нефілімом?
-Судячи з того, що я бачив, малоймовірно. - Було враження, ніби їхній діалог переростає у щось типу суперечки.
-Ох, пане, я ж казав в вам, хіба ні? Недобре так говорити про людину, що поклала всі сили на те, аби виправдатися перед вами.
-Але ж у вас нема нефілімів у друзях, правда? То як ви це поясните?
-Як я це поясню, це вже моя справа, не хвилюйтеся так сильно. - У голосі Магнуса вже чулося роздратування - чого цей юнак так вперто доводить, що він, Магнус, не може мати взаємини з кимось крім Дітей Ночі? Врешті-решт, хіба він не ладний сам вирішувати, з ким йому дружити?
-Добре, як скажете. - Другий видихнув, вирішивши не продовжувати цю дивну розмову-сварку.
-Але вбрання обираю я.
The Neighbourhood - Flawless
-Ви казали, буде літературний вечір, але я радше характеризував би цю подію як банкет. - І справді: більшу частину простору займали не книжкові полиці, а невеликі столики із алкоголем та солодощами, сама ж зала світилася золотом.
-О, це їхній типовий стиль, повірте мені. Як думаєте, чого я вирішив вдягти вас сам? Бо ви прийшли б у якомусь суворому костюмі, поки всі хизуються розкішними сукнями та фраками по кілька тисяч доларів, які, звісно, ніхто не платив. - Алек виглядав справді неймовірно: чорна вільного крою атласна сорочка, що на горлі йшла складками по колу, а складки ці скріплював золотий обруч, та чорні класичні брюки, у які вона була уважно заправлена. Це найбільше, на що він міг погодитися: взагалі-то, срібло хлопцеві йшло більше, але він цінував і той факт, що одяг був у його улюбленому кольорі.
-Але, чи маємо ми йти….Так? - Він кинув погляд на їхні зчеплені у районі ліктів руки.
-Звісно, я завжди ходжу так з друзями, це виглядає більш правдоподібно. - Подумки додав «тільки коли п’яний», але Алеку цього знати вже не потрібно було.
-Шампанського?
-Чи можу я пропустити цю частину плану?
-Ні. - Магнус щось зробив над келихом, хоча колір рідини в ньому так і не змінився.
-Ситро, серйозно?
-Ну, кола була б іншого кольору, я мав шукати альтернативи.
-Дякую. - Алек вперше за початок вечору посміхнувся, не роблячи вигляд, що до смерті задоволений знаходженням у цьому місці та у цей час.
-Чому ви так не любите гучні заходи та навіть алкоголь?
-Ну, мабуть це не моє, немає суттєвих причин. Просто некомфортно. - Він знизав плечима: батько був далеко не найадекватнішим, коли пив, але ж і алкоголіком не був, тож мабуть, це дійсно не вплинуло на його вподобання. З іншого боку, він не був упевнений вже у багатьох речах, але це точно не те, про що слід говорити на банкетах.
-Тоді чи можу я загладити свою провину вечерею у кафе-книгарні десь за містом? - Магнус засміявся, побачивши вогники у очах Алека на слові «книгарня». Судячи зі всього, це «так».
-О, кого я бачу? Це ж Магнус із новим.. хлопцем?
-Що? Магнус із хлопцем? То ти тепер із нефілімом? Як неочікувано!
Або коротко про те, як ці двоє з «друзів» перейшли до «коханців». Цього разу Алек навіть не обурювався, бо сам не зумів і слова вставити, коли вже їх охрестили ледь не одруженими.
-Ну, принаймні нам повірили.
-О, Ейден. Бачиш, отам, у кутку? Потанцюймо? - Одним з плюсів такого положення було те, що вони нарешті могли звертатися на «ти».
-Що? Навіщо? - Розгубленість Алека можна було прочитати у всіх його рухах. Він точно не очікував такого від звичайного арешту.
-Це тобі так ситро в голову вдарило? Звісно ж, щоб показати, що ми близькі.
Магнус попросив поставити музику спочатку та повернувся до свого місця на периферії залу - не надто помітно, але достатньо. Витягнув ліву руку - вирішили, що вестиме він, а праву поклав на Алекову талію ледь торкаючись, по мірі танцю посилюючи хватку. Зачекав, поки Алек стане у свою позицію, і зробив перший великий крок. Два дрібні - великий - ще два дрібні; блакитні, майже сині очі напроти, вкриті плівкою нових почуттів. Музика веде ритмічно, а потім прискорюється і наче завмирає знов - вони подаються вперед і опиняються в мізерно малій відстані від облич один одного, затримуючи дихання і знов поновлюючи вже з наступними кроками. Рука Магнуса на талії - впевнена і надійна, рука Алека на плечі - тремтяча і боязка. Йому крутить голову від близькості та цих чортових рук, а такі випади зовсім не допомагають. Алек не встигає подумати про це, коли починається ще один - цього разу амплітуда їх не щадить і вуста обох майже зустрічаються. Алек різко ступає назад із гучним вдихом, забуваючи, що веде не він. Музика завершується, і вони встигають вийти з цієї ситуації непомітно.
-Пане Бейн, яка чудова зустріч! - Ейден з усмішкою наближався до них з іншого краю зали, поки Алек намагався віддихатися та дякував Разіелю і чоловіку поряд, що той не змусив його вдягти краватку. Магнус здавався спокійним.
-Точно, оце несподіванка. - Він перебирав кільця на пальцях, ніби в цьому є якийсь сакральний сенс, і дивився на свого «коханця» - час був діяти, хоча ні той, ні інший не могли поворухнутися.
-Я.. Піду вип’ю чогось, у горлі пересохло. Ва.. Тобто тобі щось взяти?
-Ні, дякую. - Чоловік ще кілька десятків секунд спостерігав, як Алек підходив до сусіднього столику та тремтячими руками наливав собі води - що ж, навіть у такій ситуації він не зрадив принципам. Більш тверезий Магнус подумав би, що ймовірно, дехто просто має нетерпимість до шампанського. Нинішній Магнус відвертається, намагаючись не думати взагалі. Особливо про те, що сьогодні він ще не пив.
Add it all up, I can find it
The problem with love is I’m blinded by
It rattles my lungs, but my mind is
Tangled between your little flaws
Your flaws, your flaws, your flaws